Економіка підприємства. ЗАДАЧА

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Економіка підприємства"

ЗАДАЧА 1

Розглядається можливість створення підприємства для виробництва та продажу виробу "А". Передбачається, що підприємство розміститься у власній будівлі, з послідуючим придбанням обладнання та інших основних фондів.

Необхідно визначити:

– програму виробництва та продажу виробів;

– персонал та фонд оплати праці;

– основний і оборотний капітал;

– собівартість продукції і ціну виробу;

– беззбитковість виробництва;

– фінансові результати діяльності підприємства.

Вихідні дані для вирішення задачі наведені в додатку А.

1. Програма виробництва та продажу продукції включає розрахунок обсягів товарної продукції в нормо-годинах та вартісному виміру і обсяги реалізованої продукції у вартісному виміру.

Результати розрахунків надати у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Програма виробництва і продажу продукції

Розрахунки:

1. Трудомісткість продукції "А":

N * t = 55000 * 1,8 = 99000 нормо-год.

2. Вартість продукції "А":

N * Ц = 55000 * 76,37 = 4200350 грн.

3. Інша продукція – 40% трудомісткості і вартості продукції "А":

99000 * 0,40 = 39600 нормо.-год.;

4200350 * 0,40 = 1680140 грн.

4. Запасні частини – 12% вартості продукції "А":

4200350 * 0,12 = 504042 грн.

5. Зміна залишків готової продукції на складі:

35000 – 55000 = -20000 грн.

6. Зміна залишків продукції відвантаженої, але не оплаченої%

40000 – 20000 = +20000 грн.

2. Персонал та фонд оплати праці включає розрахунки кількості виробничих і допоміжних робітників, керівників і спеціалістів, продуктивності праці, фонду заробітної плати, середньомісячної зарплати. Розрахунки навести у таблиці 1.2

Таблиця 1.2 – Персонал і фонд оплати праці

1. Кількість основних робітників, осіб:

99000 + 39600

––––––––––––– = 75 осіб

1860 * 1,0

2. Кількість допоміжних робітників, осіб R_q:

75 * 0,40 = 30 осіб

3. Кількість керівників і спеціалістів, осіб R_к:

75 * 0,10 = приблизно 8 осіб

4. Фонд зарплати основних робітників, грн. Ф_зп^в :

(75 * 3,0 * 1860) + 272025 = 418500 + 272025 = 690525 грн.

5. Фонд зарплати допоміжних робітників, грн. Ф_зп^д :

(30 * 3,0 * 1860) + 108810 = 167400 + 108810 = 276210 грн.

6. Фонд зарплати керівників і спеціалістів, грн. Ф_зп^к :

1500 – умовно прийнята ставка керівника

(8 * 1500 * 12) + 93600 = 144000 + 93600 = 237600 грн.

7. Фонд зарплати персоналу, грн. Ф_зп:

690525 + 276210 + 237600 = 1204335 грн.

8. Середньомісячна зарплата одного робітника, грн.`3 :

690525 + 276210

–––––––––––––– : 12 = 767,25 грн.

75 + 30

9. Середньомісячна зарплата одного працівника, грн.`З_п

690525 + 276210 + 237600

–––––––––––––––––––––– : 12 = 888,15 грн.

75 + 30 + 8

10. Продуктивність праці робітників, грн. П_пр ^п :

4200350 + 1680140

–––––––––––––––– : 1860  = 30,11 грн./год.

75 + 30

3. Основний і оборотний капітал включає розрахунки вартості основних і оборотних засобів, їх структури, а також показників використання. Розрахунки навести в таблицях 1.3 та 1.4

Таблиця 1.3 – Вартість і показники використання виробничих засобів

Таблиця 1.4 – Вартість і структура основних засобів

1. Кількість обладнання П_о, один.:

(99000 + 39600) * 0,4        138600 * 0,4

–––––––––––––––––––– = ––––––––––– = 17 одиниць

4000 * 0,8                        3200

2. Вартість обладнання В_об, тис. грн.:

17 * 14000 = 238000 грн.

3. Вартість будівлі і споруд В_буд, тис. грн.:

17 * 5000 = 85000 грн.

4. Вартість транспортних засобів В_тр, тис. грн.:

В_об * У_тр = 238000 * 0,18 = 42840 грн.

5. Вартість інших основних фондів В_інш, тис. грн.:

(В_буд + В_тр) * У_інш = (85000 + 42840) * 0,10 = 12784 грн.

6. Фондовіддача f, грн/грн.:

6394532

–––––––– = 16,89

378654

7. Фондоозброєність f¹, грн/осіб:

378654

––––––– = 3606 грн.

105

8. Вартість оборотних засобів Ф_об, тис. грн.:

378654 * 0,30 = 113962 грн.

9. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів К_об:

6394532

–––––––– = 56,11

113962

10. Тривалість одного обороту оборотних засобів Т_об, днів:

360

––––– = 6,4 днів

56,11

Визначити амортизаційні відрахування основних засобів за термін експлуатації за первісною і залишковою вартістю.

 Розрахунок амортизаційних відрахувань за термін експлуатації:

4. Собівартість продукції і ціна продажу включає розрахунки виробничої, повної собівартості і ціни одиниці продукції виробу А, а також собівартості програми випуску. Наводиться калькуляція собівартості і ціни продукції (таблиця 1.5), а також кошторис витрат на виробництво виробів А (таблиця 1.6)

Таблиця 1.5 – Калькуляція собівартості і ціни продукції виробу А

Таблиця 1.6 – Кошторис витрат на виробництво виробу А

5. Беззбитковість виробництва виробу А підтверджується розрахунками критичного обсягу виробництва. Необхідно побудувати графік беззбитковості.

Розрахуємо точку беззбитковості за формулою:

å С _пост                                        4799600

N_бз = –––––––––––––––– = –––––––––––––––––––  =  35735 од.

Ц_(од.) – С змін_(од.)              170,85  – (36,4 + 0,14)

Графік беззбитковості

6. Фінансові результати діяльності підприємства включають розрахунки прибутку та збитку, а також рентабельності виробництва і заносяться в таблицю 1.7. Розподіл і напрямки використання прибутку навести в таблицю 1.8.

Таблиця 1.7 – Фінансові результати діяльності підприємства

Таблиця 1.8 – Розподіл і напрямки використання прибутку

За даними балансу підприємства (форма 1) і звіту про фінансові результати (форма 2) за звітний рік, необхідно:

– зробити економічну оцінку результатів діяльності підприємства по показникам рентабельності, ліквідності, платоспроможності.

– скласти рекомбінований баланс.

– скласти звіт по прибуткам.

– зробити висновки.

• результати розрахунків навести в таблицях 1.9, 1.10, 1.11.

Таблиця 1.9 – Рекомбінований баланс ТОВ "Сфера"

Продовження таблиці 1.10

Таблиця 1.10 – Фінансові результати ТОВ "Сфера"

Таблиця 1.11 - Економічна оцінка результатів діяльності ТОВ "Сфера"

Продовження таблиці 1.11

Продовження таблиці 1.11

Продовження таблиці 1.11

Питання №3

ЕКОНОМІЧНА  ЕФЕКТИВНІСТЬ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ

Офіційна методика визначення ефективності (доцільності) капітальних вкладень перш за все виокремлює загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі:

– по-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються при розробці різних проектних і планових (прогнозних) документів, оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів, оцінці ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства;

– по-друге, при розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що обумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень слугує приріст прибутку (госпрозрахункового доходу);

– по-третє, з метою всебічного обгрунтування й аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників – узагальнюючих і окремих.

До узагальнюючих показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) –  капіталомісткість.

Окрім узагальнюючих, до системи входять такі окремі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергомісткість), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (порівняно з соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища;

– по-четверте, при визначенні ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто дію заходів, здійснення яких не вимагає капітальних вкладень.

Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект, спричинений:

– більш повним використанням введених раніше виробничих потужностей, збільшенням коефіцієнта змінності роботи устаткування;

– запровадженням прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищенням професійної підготовки і майстерності персоналу тощо.

У практиці господарювання підприємства приймають різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це прийнято розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність (оцінку доцільності) капітальних вкладень.

Абсолютна ефективність капітальних втрат показує загальну величину їх віддачі (результативності) на тому чи іншому підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу.

Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є декілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) одного проекту (варіанту) капітальних витрат порівняно з іншим або іншими.

Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення кращого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва.

Абсолютна і порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанту) капітальних вкладень базується на зіставленні показників абсолютної їх ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

Застосовують два взаємопов'язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій: перший (прямий) – коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Ер; другий (зворотний) – період (строк) окупності капітальних вкладень Тр = 1/Ер.

Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за формулами:

– для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств:

          Приріст прибутку (зниження собівартості)

E'p = ——————————————————————;

                     Кошторисна вартість проекту

– для споруджуваних підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів):

                 Загальна сума прибутку

Е''р = ————————————————.

           Кошторисна вартість проекту

Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього і розрахункового періодів, а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівняльними цінами без будь-яких вирахувань.

Розрахункові значення коефіцієнтів Ер повинні порівнюватися з нормативним коефіцієнтом Е_н, що встановлюється централізовано Міністерством економіки України шляхом ретельного обгрунтування за спеціальною методикою на певний період (його тривалість, звичайно, дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування).

Проект (варіант) капітальних вкладень, що розглядається, буде доцільним (ефективним) за умови:

Е_р > Е_н.

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої складає вибір економічно кращого проекту (варіанту) капітальних вкладень, здійснюється шляхом обчислення показника так званих зведених витрат Z за формулою:

Z = С_і + Е_н * К_і → mіn,

де С_і – поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);

К_і – капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).

Проект (варіант) капітальних вкладень з найменшими зведеними втратами має вважатись найкращим з економічної точки зору. При цьому треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних і техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища і техніки безпеки.

Викладений метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що вони (вкладення) здійснюються одноразово у повному обсязі. Насправді порівнювані проекти часто відрізняються один від іншого розподілом інвестицій за термінами їх здійснення або економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто проводять розрахунок впливу неоднозначності капітальних витрат на їх ефективність.

З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року (звичайно, це перший рік інвестування) шляхом їх множення на спеціальний коефіцієнт.

Існують певні особливості визначення ефективності капітальних вкладень на окремих стадіях і напрямах інвестиційно-відтворювального циклу.

При здійсненні проектно-кошторисних робіт ефективність капітальних вкладень має визначатися з урахуванням кінцевого їх результату – якості проектних рішень. Для досягнення належного рівня ефективності реальних інвестицій проводяться набір та економічне обгрунтування найкращих варіантів проектних рішень. За реалізованими проектами розраховують питомі капітальні витрати на проектування, порівнюють останні з нормативами або аналогами з урахуванням періоду їх окупності.

При розрахунках ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники – умовне вивільнення працюючих і економія матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів. Якщо метою технічного переозброєння (реконструкції) є поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може слугувати збільшення прибутку виробника і ефекту у споживача.

При проведенні цієї форми відтворення основних фондів з метою організації виробництва продукції оновленої номенклатури економічні показники інвестування технічного переозброєння (реконструкції) мають бути зіставлені з аналогічними вимірниками ефективності спорудження нового підприємства.

Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розширення діючих підприємств повинні проводитись з обов'язковим порівнянням економічної результативності технічного переозброєння (реконструкції) відповідних виробничих об'єктів.

У процесі порівняння показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капітальних вкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від "заморожування" інвестицій.

Економічну ефективність капітальних вкладень в природоохоронні об'єкти визначають шляхом порівняння досягнутого ефекту від збереження чи поліпшення екологічного стану навколишнього середовища або зменшення шкоди від його забруднення і капітальних витрат на створення (розвиток) таких об'єктів.

При проектуванні таких об'єктів вибір кращого технічного рішення з числа можливих здійснюється з урахуванням чинника часу. Для визначення повного ефекту від здійснення природоохоронних заходів необхідно враховувати можливе запобігання (скорочення) збитків на всій території, де мають місце негативні наслідки порушення екологічної рівноваги.

Викладена методика визначення ефективності капітальних вкладень дозволяє відібрати кращі їх проекти (варіанти) за мінімальною величиною так званих зведених витрат (собівартість обсягу товарної продукції плюс середні щорічні капітальні вкладення в межах періоду їх нормативної окупності) та визначити загальну економічну ефективність здійснюваного проекту шляхом обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта прибутковості інвестування.

Проте її повсюдне і повсякчасне застосування істотно обтяжує чи навіть унеможливлює достатньо об'єктивну оцінку доцільності капіталовкладень в умовах розвинених ринкових відносин.

Це зумовлюється тим, що вона:

1) спирається на показник зведених витрат, який є штучно сконструйованим і реально не існує в практиці господарювання;

2) лише частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей з часом);

3) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і цим самим обмежує грошові потоки лише чистими доходами;

4) не враховує існуючі у ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.

З огляду на ці міркування виникає нагальна потреба в застосуванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі методичні основи мають бути позбавлені перелічених вад, що властиві існуючій офіційній методиці, і завдяки цьому пристосовані до народжуваних умов ринкових відносин господарюючими суб'єктами.

Перш за все, треба домовитись щодо однозначного розуміння і тлумачення нових (раніше не використовуваних) фінансово-економічних термінів. До таких термінів належать: початкові інвестиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, господарський ризик.

Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) – це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та податків.

Математично вони обчислюються як сума звичайних витрат на започаткування інвестицій за мінусом всього початкового доходу.

Початкові капітальні витрати охоплюють:

– вартість машин, устаткування та інших необхідних підприємству знарядь праці за купівельною ціною;

– додаткові витрати, що пов'язані з транспортуванням і монтажем нового обладнання, а також технічним наглядом за ним;

– податки з продажу старого обладнання, якщо вони передбачені чинним законодавством країни.

За умови технічної реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати включають також вартість будівельно-монтажних робіт. При спорудженні нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу виробничих інвестицій (капітальних вкладень).

У зв'язку з започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний початковий дохід, до якого зазвичай можуть належати:

– виручка грошей від продажу старого обладнання;

– податкова знижка на продаж старого обладнання;

– податкова знижка на продаж старого обладнання зі збитком;

– податкові пільги на інвестиції тощо.

Грошовий потік являє собою фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства (фірми, компанії), тобто вимірник того, як швидко можна продати його (її) активи і одержати кошти.

Цей показник складається з чистого доходу підприємства і безготівкових витрат (зокрема амортизаційних відрахувань). Врахування амортизації як джерела фінансових коштів є виправданим і важливим, позаяк амортизаційні відрахування мають певний лаг (проміжок часу) між їх нарахуванням і використанням за призначенням.

При оцінці доцільності інвестицій обов'язково встановлюють (розраховують) ставку дисконту (капіталізації), тобто процентну ставку, що характеризує, по суті, норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається.

За допомогою дисконту (облікового процента) визначають спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення котрого покладена формула складних процентів і який застосовується для приведення інвестицій і грошових потоків за різні роки до порівняного в часі виду (інакше: визначення теперішньої вартості останніх через певну кількість років інвестиційного циклу).

Під теперішньою вартістю прийнято розуміти вартість майбутніх доходів на теперішній час, яка обчислюється шляхом множення грошового потоку за кожний рік на так званий процентний чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року за визначеною дисконтною ставкою.

Якщо з загальної величини теперішньої вартості вирахувати початкові інвестиції, то матимемо показник чистої теперішньої вартості, що покладений в основу одного з найпоширеніших методів оцінки доцільності капіталовкладень у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Внутрішня ставка доходу відображає ставку дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків та початкові інвестиції є приблизно однаковими за величиною. Інакше кажучи, внутрішня ставка доходу – це дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показник також може порівняно широко використовуватись у практиці господарювання підприємств для оцінки ефективності капітальних вкладень.

Розрахований показник внутрішньої ставки доходу повинен бути не нижчий від граничної (крайньої або необхідної) ставки, яку підприємства (фірми, компанії) мають встановлювати, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту капітальних витрат. Господарський ризик, звичайно, означає непевність і нестабільність щодо інвестування, гарантування і одержання сподіваних доходів від капітальних вкладень.

Оцінка доцільності інвестицій – це майже завжди оцінка проектів (альтернативних варіантів) з ризиком. Майбутні доходи від реалізації того або іншого проекту вкладення капіталу можуть несподівано впасти або вирости.

Існує багато чинників, які обумовлюють зменшення сподіваних грошових потоків підприємства. Зокрема до них мають бути віднесені:

– втрата підприємством своїх позицій у будь-якому сегменті зовнішнього чи внутрішнього ринку;

– підвищення собівартості виготовлюваної товарної продукції;

– зростаюча вартість фінансування;

– більш жорсткі вимоги щодо захисту навколишнього середовища тощо.

За умови підприємницької діяльності основні методичні положення визначення доцільності капітальних вкладень того або іншого господарюючого суб'єкта повинні знайти своє відображення в узгодженій системі розрахунків та логічних дій, здійснюваних поетапно, у певній послідовності.

Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на основі наявних цифрових даних з усіх елементів, що входять до складу початкових капітальних витрат і початкового доходу підприємства.

Другий етап: визначення сподіваних і безпечних грошових потоків за кожний рік розрахункового періоду, враховуючи всі види доходів підприємства, суми амортизаційних відрахувань та фактор еквівалента певності, абсолютне значення якого з кожним наступним роком зменшується.

Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків з використанням її процентного чинника (коефіцієнта приведення a).

Четвертий етап:

а) обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків і оцінка за методом застосування ЧТВ доцільності інвестицій з урахуванням ризику й інфляції;

б) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює нулю, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкладень за методом ВСД.

Методика оцінки ефективності інвестування в умовах ринкових відносин враховує реалії системи господарювання, за яких у більшості випадків інвестори вкладають свої кошти (капітали) у ті або інші проекти одномоментно (без їх розподілу на декілька років). Якщо ж інвестування здійснюється впродовж декількох років (зокрема при новому будівництві великих виробничих проектів), то варто застосовувати принцип дисконтування не лише грошових потоків, а й капітальних вкладень.

При наявності альтернативних проектів (варіантів) капітальних вкладень вибір кращого з них має здійснюватись за такою ж (викладеною вище) алгоритмічною схемою.

За кожним проектом (варіантом) розрахунки завершуються обчисленням показників ЧТВ і (або) ВСД. Найбільш ефективний проект визначається за найбільшою абсолютною величиною цих показників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Артеменко В. Г. Беллендир М. В. Финансовый анализ: Учеб. пособие. – М.: ДИС, 2006. – 426 с.
2. Грузинов В. В. Экономика предприятия и предпринимательство. – М.: Софит, 200. – 380 с.
3. Економічний аналіз діяльності промислових підприємств та об'єднань. – Тернопіль: ТАНГ, 2005. – 298 с.
4. Иванов Ю. К. Калькулирование себестоимости промышленной продукции // Налоги и бухгалтерский учет. – 2011. – №30. – С. 25 – 26.
5. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2009. – 152 с.
6. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. – К.: Знання, 2002. – 160 с.
7. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2010. – 454 с.
8. Примак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Вікар, 2002. – 510 с.
9. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – 7-е изд., перераб. и доп. – Минск: Экоперспектива, 2006. – 554 с.
10. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: Практ. посібник. – К.: Лібра, 2011. – 268 с.