ЗВІТ
про проходження переддипломної виробничої практики
на ВАТ "Дніпроспецсталь"
ЗМІСТ
Вступ................................................................................................................ 3
Розділ 1. Сутність організації нормування праці та його значення
в сучасних умовах господарювання............................................... 4
Розділ 2 Організація нормування праці на ВАТ "Дніпроспецсталь"......... 16
2.1 Загальна характеристика ВАТ "Дніпроспецсталь"...................... 16
2.3 Оцінка рівня організації нормування праці
на ВАТ "Дніпроспецсталь"........................................................... 23
Розділ 3 Шляхи вдосконалення організації нормування праці
на ВАТ "Дніпроспецсталь"........................................................... 28
Висновки........................................................................................................ 31
Список використаної літератури.................................................................. 32
Переддипломна виробнича практика відбувалася на підприємстві ВАТ "Дніпроспецстаь" з 22 грудня 2008 р. до 15 лютого 2009 р.
Метою практики було закріплення й поглиблення теоретичних знань, здобутих у процесі вивчення професійно-орієнтованих навчальних дисциплін у вузі.
Завданнями виробничої практики визначено:
1) вивчення досвіду діяльності ВАТ "Дніпроспецстаь" у галузі нормування праці;
2) оволодіння функціональними обов'язками службових осіб у сфері організації нормування й оплати праці на підприємстві;
3) збір документів і матеріалів для написання дипломної роботи на тему "Аналіз організації та методів нормування праці на підприємстві".
Об'єктом практики стали основні напрямки діяльності ВАТ "Дніпроспецсталь" та його окремих підрозділів (відділу праці, відділу кадрів, бухгалтерії та інших).
На першому етапі практики я ознайомилася зі статутом підприємства, формою його власності (акціонерна), напрямками та змістом діяльності, організаційною структурою підприємства, розподілом обов'язків та посадовими характеристиками спеціалістів. Були вивчені правові й нормативні документи, які визначають порядок роботи підприємства; результати господарської діяльності ВАТ "Дніпроспецталь" за попередні роки, проведений аналіз показників фінансової діяльності підприємства.
Основним джерелом інформації, що використовувався у фінансово-господарському аналізі ВАТ "Дніпроспецсталь" були бухгалтерські звіти (баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майновий стан підприємства, рух грошових коштів).
На другому етапі виробничої практики була вивчена й проаналізована діяльність саме відділу праці, який займається нормуванням праці.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Серед великого кола проблем, що постають перед виробництвом у часи трансформації економіки України в ринкову, центральне місце належить ефективності використання живої праці залучених до виробництва працівників.
Сучасні ринкові процеси в економіці України потребують значних інвестицій для оновлення виробничого апарату в усіх галузях господарства. Проте нова техніка зможе дати помітне зростання ефективності суспільного виробництва лише тоді, коли наявні умови використання трудового потенціалу будуть відповідати можливостям та потребам техніки.
В умовах все ще низького рівня механізації, розповсюдження ручної праці робітник відіграє вирішальну роль у безпосередній зміні форми, якості, положення і стану предмета праці. Можливості виробництва у значному ступені визначаються фізичними можливостями людини та раціональною організацією її трудового процесу.
Сучасне виробництво грунтується на глибокому поділі та кооперуванні праці, для нього характерна одночасна зайнятість великої кількості робітників та інших груп персоналу, результати діяльності яких складаються у сукупний продукт праці. Для того, щоб цей складний процес ставав більш ефективним, усі його складові повинні витримуватись у певних пропорціях, побудованих на нормах праці [21, с. 163].
Наразі під нормуванням праці розуміють науковий метод вивчення процесу праці і встановлення на цих засадах науково обгрунтованої міри праці як необхідної та достатньої кількості і якості праці, що потребує виконання певної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних умовах виробництва [8, с. 7].
Як професійна діяльність технічне нормування являє собою вид практичного економічного забезпечення процесу управління виробництвом на засадах науково обгрунтованих оцінок фактичних витрат живої праці, встановлення ефективної прогресивної міри її витрат у вигляді норм і нормативів при впровадженні кращих технологічних процесів, ноу-хау, оновленні та модернізації техніки, удосконалення організації виробництва і праці, своєчасного впровадження оновлених норм праці у виробництво [20, с. 16].
Технічне нормування праці є методом встановлення технічно обгрунтованих норм часу для виконання певної роботи (або встановлення норми виробітку на одиницю часу) на основі вивчення процесів праці на робочих місцях; розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення організації виробництва і праці.
Норми, визначені методами технічного нормування, сприяють підвищенню продуктивності праці та її матеріальному стимулюванню. Нормування праці на підприємстві виконує надзвичайно важливі функції, оскільки норми є основою виробничого планування на всіх рівнях та організації виробництва і праці, підставою для правильного встановлення заробітної плати робітникам виробничої та невиробничої сфери, засобом врахування індивідуальних і колективних результатів праці, а також розповсюдження і закріплення передових ноу-хау [20, с. 18].
Необхідно відзначити, що жодну з цих функцій не можна розглядати як домінуючу, оскільки кожна спрямована на забезпечення економії робочого часу та підвищення ефективності його використання.
Головною метою нормування, встановлення міри праці в ринкових умовах на кожному підприємстві є максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок щільного використання робочого часу, вивільнення його від непродуктивних втрат [14, с. 113].
Міра праці являє собою робочий час, який необхідно вкласти у виробництво конкретної продукції, роботи або її частини. Тому практичні завдання технічного нормування праці полягають у забезпеченні економії робочого часу та всебічного підвищення ефективності його використання на конкретних робочих місцях у виробничих умовах діючого підприємства.
Завдання технічного нормування представлені на рисунку 1.1.
Рисунок 1.1 Завдання технічного нормування праці
Необхідність технічного нормування праці обумовлена його роллю в системі економічної діяльності на підприємстві як основи планування обсягів праці, чисельності персоналу і фонду заробітної плати.
За допомогою технічного нормування праці визначають:
– зміст, раціональну структуру і тривалість робочих процесів у часі;
– уточнюють виробничі плани підприємства та провідних його дільниць;
– створюють ефективну оплату праці персоналу;
– визначають науково обгрунтовану потребу підприємства та його підрозділів у трудівниках різних категорій, в першу чергу, - робітниках [13, с. 289].
Встановлення норм праці на окремі види робочих процесів і операцій дозволяє розраховувати й витримувати необхідні кількісні та якісні пропорції праці між цехами, виробництвами, робочими місцями. Не менше значення мають норми і всередині підприємства як еталони раціональної організації праці на кожному робочому місці. Важливу роль відіграє нормування як один із головних елементів організації оплати праці, оскільки норми витрат робочого часу одночасно стають і мірою винагороди за працю, маючи тісний зв'язок з тарифною системою, якістю та кількістю праці. Норми допомагають оцінити й порівняти результати роботи колективів у цілому та окремих членів колективу, стимулюють їх до творчого пошуку резервів виробництва [11, с. 20].
Важливість науково обгрунтованого нормування праці при вирішенні завдань організації колективної праці полягає в тому, що воно допомагає розподілити роботу між виконавцями, забезпечити більш повне використання робочого часу, спроектувати раціональну організацію праці, вдосконалити її.
Порівняння фактичних витрат робочого часу з нормативними є основою вибору найбільш раціональних форм функціонального та кваліфікаційного поділу праці з метою повного та ефективного використання фонду робочого часу, розстановки виконавців по робочих місцях. Тому нормування праці є основою формування бригад, визначення загальної трудомісткості належних до виконання робіт, розрахунків потрібної чисельності працівників за професіями та кваліфікацією, тобто є основою правильного визначення кількісного та якісного складу бригад, без надлишкової чисельності робітників [7, с. 204].
Отже, нормування праці є великою рушійною силою підвищення ефективності виробництва.
Предметом нормування праці є тривалість у часі трудового процесу, його складу і послідовності складових частин [13, с. 290].
Об'єктом нормування виступає доцільна діяльність людини фізичної чи розумової праці, тобто трудовий процес в його конкретному перебігу як складова виробничого процесу на робочому місці. Тому норми праці широко застосовуються у роботі підприємства і визначають ряд його економічних показників [13, с. 292].
Безпосередній зміст діяльності працівників, що займаються нормуванням праці на підприємстві, включає операції, представлені на рисунку 1.2.
Рисунок 1.2 Зміст діяльності працівників, що займаються нормуванням
праці на підприємстві
На підставі такого послідовного дослідження конкретної операції, її структури, методів виконання з'являється можливість розробки конкретних шляхів удосконалення та скорочення часу на виконання того чи іншого трудового елемента і, як кінцевий результат, підвищення продуктивності праці.
Нормування праці є складовою управління виробництвом і визначає необхідні затрати праці (часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці продукції) окремими робітниками (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці [6, с. 431].
Необхідними вважаються затрати, що відповідають ефективному для конкретних умов виробництва використанню трудових та матеріальних ресурсів за умови дотримання науково обгрунтованих режимів праці та відпочинку.
Норма праці – це основа організації праці та виробництва, з якої починаються і на якій грунтуються практично всі планово-економічні розрахунки на підприємстві як поточного, так і перспективного та прогнозного характеру [12, с. 70].
При нормуванні праці робітників і службовців використовуються такі види норм праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма (норматив) чисельності, норми керованості, нормування завдань.
Норма часу – це величина затрат робочого часу, встановлена для виготовлення одиниці продукції робітником чи групою робітників (зокрема, бригадою) відповідної кваліфікації у відповідних організаційно-технічних умовах [12, с. 71].
Норма виробітку – це встановлений обсяг роботи (кількість одиниць продукції), яку робітник чи група робітників (зокрема, бригада) відповідної кваліфікації зобов'язані виконати (перевезти та ін.) за одиницю робочого часу у певних організаційно-технічних умовах [12, с. 72].
Норма обслуговування – це кількість виробничих об'єктів (одиниць обладнання, робочих місць тощо), які робітник чи група робітників (зокрема, бригада) відповідної кваліфікації зобов'язані обслужити протягом одиниці робочого часу в певних організаційно-технічних умовах. Норми обслуговування призначаються для нормування праці робітників, зайнятих обслуговуванням обладнання, виробничих площ, робочих місць та ін. [12, с. 73].
Різновидом норми обслуговування є норма керованості, що визначає чисельність виробників, якими повинен управляти один керівник.
Норма (норматив) чисельності – це встановлена чисельність робітників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій чи обсягів робіт. За нормами (нормативами чисельності) визначаються також затрати праці щодо професій, спеціальностей, груп чи видів робіт, окремих функцій, в цілому по підприємству, цеху, його структурному підрозділу [12, с. 75].
З метою підвищення ефективності праці, що оплачується робітникам погодинно, встановлюються нормовані завдання на основі вказаних вище різновидів норм праці.
Нормоване завдання – це встановлений обсяг роботи, що робітник чи група робітників (зокрема, бригада) зобов'язані виконати за робочу зміну, робочий місяць або за іншу одиницю робочого часу на роботах, що оплачуються тимчасово.
Норми праці встановлюються на окрему операцію (операційну норму), взаємопов'язану групу операцій, завершений комплекс робіт (збільшена, комплексна норма). Ступінь диференціації норм визначається типом і масштабом виробництва, особливостями продукції, що випускається, нормами організації праці.
Збільшені, комплексні норми встановлюються на планово-облікову (облікову) одиницю продукції (роботи), як правило, на закінчений виріб, вузол, бригадокомплект, технічно відокремлений блок, етап чи об'єкт будівництва. Вони приймаються, як правило, в умовах колективних форм організації праці.
Норми праці повинні визначатися в основному за нормативними матеріалами для нормування праці, до яких відносяться нормативи режимів роботи обладнання; нормативи праці (нормативи часу, включаючи мікроелементні, нормативи чисельності, нормативи часу обслуговування); єдині та типові норми (часу, виробітку, обслуговування).
Методи вивчення витрат робочого часу з метою встановлення норм праці є різноманітними. Розглянемо питання стосовно витрат праці керівника.
Для вдосконалення організації управлінської праці необхідно проводити аналіз витрат робочого часу за допомогою (вибір методу залежить від завдань та їх масштабів):
1) порівняння фактичних витрат часу щодо кожного виду робіт з нормативами (проте багато управлінських робіт не мають таких нормативів, тому доцільно застосовувати інші методи);
2) методу порівняння фактичних витрат часу даного керівника із середніми витратами часу інших керівників того ж рівня;
3) хронометражу – спостереження і вимірювання витрат робочого часу на здійснення окремих елементів операції, що повторюється, або її загалом для аналізу прийомів праці, розробки нормативів або визначення причин відхилення від норм [10, c. 130].
Хронометраж використовується, якщо
– операції короткочасні;
– необхідно вивчити окремі їх елементи, що повторюються, важливі в даний момент, врахувати усі витрати часу на операцію.
Хронометраж може бути безперервним, вибірковим (для окремих елементів операцій), цикловим (застосовується при спостереженні за найкоротшими елементами шляхом об'єднання їх в групи у різних комбінаціях).
При підготовці до хронометражу операцію, що досліджується, поділяють на елементи – комплекси прийомів, дії, рухи і встановлюють їх межі, що визначаються фіксажними точками - різко вираженими моментами початку і закінчення, визначають необхідну кількість спостережень.
Спостереження фіксуються на спеціальному спостережливому листі. Потім дані обробляються, виключаються дефектні виміри і визначається середня тривалість кожного елементу операції.
Знання середньої тривалості операції і її окремих елементів допомагає вдосконалювати її структуру, оптимізувати витрати часу.
Фотографія робочого часу (індивідуальна і групова, суцільна і вибіркова) доцільна при обстеженні великої групи виконавців, що здійснюють ідентичні роботи, з охопленням їх усіх або більшої частини, як правило, протягом
10-15 днів по 5 днів у кожній декаді місяця в періоди з найбільш типовим складом робіт.
Основними документами при цьому є карта фотографій, що містить назву підрозділу, дату, відомості про тих осіб, що спостерігаються, характеристики робочого місця і обладнання, лист спостереження, який відображає час початку і закінчення окремих операцій, їх тривалість, поєднання, результати, примітки.
Внаслідок цієї роботи складаються дві таблиці, в одній з яких відображаються витрати часу в хвилинах на кожний вид робіт і терміни їх проведення; у другій - втрати часу, їх причини, період, коли вони мали місце.
На їх основі проводиться аналіз, у межах якого визначаються величина і питома вага корисних витрат; втрат часу, що залежать і що не залежать від виконавців; кількість часу, необхідного для виконання певних операцій (творчих, логічних, допоміжних).
Різновиди фотографії:
– метод моментних спостережень: фіксуються не витрати часу, а дані про те, чим працівник займався у певні випадково вибрані моменти.
При цьому розрізнюють індивідуальні, групові і маршрутні спостереження (за об'єктом, що рухається по певному маршруту, або за декількома об'єктами, розташованими далеко один від одного).
Метод моментних спостережень забезпечує високу точність результатів при відносно невеликих витратах часу і коштів, але його використання вимагає високої кваліфікації, тому частіше він застосовується керівником в порядку контролю при обході робочих місць підлеглих;
– самофотографія (основою якою є карта самофотографії).
Карта самофотографії містить такі відомості: прізвище, ім'я і, по батькові працівника, посада, стаж роботи за спеціальністю, зокрема, на даному підприємстві, перелік елементів витрат робочого часу, витрати часу по днях тижня (дві графи - кількість спостережень у день і сумарні витрати), анкету з побажаннями.
Витрати робочого часу, отримані в результаті самофотографії, підраховуються по окремих видах (елементах) робіт. Потім складаються зведені таблиці по посадах, по видах робіт, по стажу, на основі яких виявляються втрати часу, пов'язані з недоліками в організації і обслуговуванні робочих місць, нераціональним використанням технічних засобів.
Виділивши категорії "роботи" і "перешкоди" в результаті фотографії робочого часу, необхідно визначити, скільки часу витрачено на кожну роботу і кожну перешкоду.
Усі види робіт систематизуються і класифікуються у такий спосіб:
1) роботи великої важливості, що входять у службові обов'язки і їх не можна доручити іншим, а також роботи, відкладення виконання яких може завдати шкоди організації.
2) невідкладні роботи, які не є, проте, важливими;
3) роботи, що мають або поки мають другорядне значення, які також варто виконати;
4) роботи, які варто було б доручити іншим;
5) непотрібні роботи.
Перешкоди:
1) важлива, яка справа, яка не може бути відкладена;
2) важлива справа, яка може і почекати, тому перешкода невиправдана;
3) зовсім другорядна справа, що не є компетенцією керівника;
4) дріб'язки.
Після систематизації і складання в результаті самофотографії переліку основних робіт і перешкод керівнику необхідно вирішити:
– від яких робіт можна взагалі відмовитися;
– які роботи варто доручити іншим особам (підлеглим та ін.);
– для яких робіт необхідні додаткові кадри і яким чином їх підготувати;
– які більш раціональні методи організації праці варто застосувати з метою прискорення виконання робіт без втрати їх ефективності;
– які роботи можна перенести на інший час дня, тижня, коли перешкод буде менше;
– які перешкоди в майбутньому повинні вміти "перехоплювати" інші посадові особи (підлеглі, секретар, референт тощо);
– які перешкоди треба спрямувати в русло планомірних службових заходів (наприклад, щотижневі наради зі співробітниками, обхід території підприємства та ін.).
За даними самофотографій робочого часу керівників їх робочий день можна поділити на чотири основних частини:
1) обговорення проблем і прийняття рішень при безпосередньому контакті зі співробітниками (40% часу);
2) прийняття рішень у результаті обговорення виробничих проблем по телефону і на нарадах (20% часу);
3) вирішення питань із представниками інших організацій (20% часу);
4) самостійне прийняття рішень і обмірковування ситуацій у процесі роботи з документацією, іншими джерелами інформації (20% часу).
Самофотографія економічна, втім, не дає точних результатів і пов'язана з труднощами в обробці матеріалів.
Формою самофотографії є щоденник робочого часу керівника або фахівця. Роботи в ньому записуються у тій послідовності, в якій вони виконуються, і відповідно записуються витрати часу на них.
Існують книжкова, реєстрова, карткова форми ведення такого щоденника, аналіз яких дозволяє економити до 50% робочого часу.
Для аналізу окремих видів робіт використовуються опитування, які можуть бути усними і анкетними. Останні є складнішими, проте дозволяють отримати більш надійні відповіді. Анкети, що заповнюються по групах посад, повинні містити особисті відомості про працівника (вік, стаж та ін.), бути зрозумілими, цілеспрямованими, короткими, доступними для машинної обробки, зручними для заповнення. Питання формулюються чітко і недвозначно.
Виявлення видів діяльності, на які час витрачається даремно (як свідчать дослідження, таких буває до 25%), яку можуть (можливо, з великим успіхом) виконувати інші особи, яка віднімає час у інших, називається діагностикою часу.
Основними причинами втрат часу в діяльності керівника є:
– нечітке визначення цілей і пріоритетів, внаслідок чого люди не можуть правильно зорієнтуватися в ситуації, а тому беруть на себе або вельми багато, або вельми мало роботи;
– незадовільна організація планування, що не дозволяє керівнику справитися з розподілом часу на виконання своїх справ;
– неорганізованість і недисциплінованість підлеглих, що призводить до багаторазової переробки однієї і тієї ж роботи;
– відсутність необхідної інформації для прийняття рішень, внаслідок чого їх доводиться постійно відкладати;
– нерішучість керівника, невміння працювати з партнерами, підлеглими, відвідувачами, проводити збори і наради.
Керівнику необхідно проводити інвентаризацію часу за кілька робочих днів, щоб проаналізувати свій робочий стиль і розкрити причини дефіциту часу, що виникає.
Отже, сучасна організація нормування праці, що переходить від недосконалого, ненаукового за підходами досвідно-статистичного нормування до застосування техніко-економічно та психофізіологічно обгрунтованих норм праці для всіх категорій працівників, стає міцною основою для планування чисельності працівників, доцільної їх розстановки, найбільш ефективного використання техніки і можливостей людей.
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА
ВАТ "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ"
2.1 Загальна характеристика ВАТ "Дніпроспецсталь"
ВАТ "Дніпроспецсталь" є одним з провідних підприємств металургійної галузі.
Комбінат входить у число 80-ти кращих підприємств світу, виробляє майже 10% сталі в Україні, поставляє високоякісну продукцію на зовнішній ринок.
Підприємство працює стабільно, забезпечує зростання виробництва, робить все для покращення технологічних процесів та їх технічного переозброєння, поліпшення якості продукції.
Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, який відповідає вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також складає фінансову та статистичну звітність. Фінансова звітність ВАТ "Дніпроспецсталь" в усіх суттєвих аспектах достовірно і повно розкриває фінансову інформацію про Товариство.
Продукція підприємства представлена такими групами марок сталі: нержавіюча, інструментальна, швидкоріжуча (в тому числі виготовлена методом порошкової металургії), підшипникова, легована конструкційна, теплостійка, ресорсно-пружинна, а також сплави – корозійностійкі, жаростійкі та жароміцні.
У 2007 р. 57,2% продукції підприємства поставлялося в 20 країн-експортерів. Серед них: Австрія, Велика Британія, Німеччина, Італія, Іспанія, ПАР, США, Канада, Кіпр, Франція, Мексика, Ізраїль, Туреччина та ін. В числі споживачів продукції електрометалургійного заводу більше 5 тис. замовників в країнах СНД.
Головним напрямом технічного розвитку заводу залишається розширення марочного сортаменту прокату і поковок в бік збільшення обсягу виробництва високолегованих сталей та сплавів.
Дані, якими оцінюється загальна ефективність виробничо-господарської діяльності ВАТ "Дніпроспецсталь" у 2005-2007 р.р., представлені у таблиці 2.1.
З таблиці 2.1 можна побачити, що підприємство нарощує обсяг реалізації у вартісному виразі, що позитивно характеризує його діяльність.
Порівняно з 2005 р. виручка зросла на 11,45% і склала в 2006 р.
145 030 тис. грн. При цьому величина активів знизилася майже на 6%, що свідчить про ефективне використання майна. У 2007 р. темп приросту виручки значно збільшився і склав 65,79% щодо рівня 2006 р. Цьому сприяло збільшення активів на 23,24% порівняно з 2006 р.
На кінець 2007 р. загальна рентабельність капіталу склала 10,30%, при цьому економічна рентабельність за чистим прибутком – лише 8,42%.
Таблиця 2.1 – Оцінка загальної ефективності виробничо-господарської діяльності ВАТ "Дніпроспецсталь" 2005-2007 р.р
| Показники, тис. грн.. | 2005 | 2006 | 2007 | Зміни | |||
| 2006 до 2005 | 2007 до 2006 | ||||||
| абсолют. зміна | % | абсолют. зміна | % | ||||
| Валюта балансу | 39 984 | 37 674 | 46 429 | 2 310 | -5,78 | 8 755 | 23,24 |
| Виручка (нетто) | 130 133 | 145 030 | 240 447 | 14 897 | 11,45 | 95 417 | 65,79 |
| Валовий прибуток | 4 218 | 4 262 | 4 333 | 44 | 1,04 | 71 | 1,67 |
| Чистий прибуток | 3 040 | 3 336 | 3 542 | 296 | 9,74 | 206 | 6,18 |
| Дебіторська заборгованість | 3 818 | 3 176 | 3 040 | -642 | -16,82 | -138 | -4,28 |
| Сума позик | 7 250 | 6 500 | 4 500 | 750 | -10,34 | -2 000 | -30,77 |
| Кредиторська
заборгованість |
9 179 | 15311 | 25 850 | 6 132 | 66,80 | 10 539 | 68,83 |
| Загальна рентабельність капіталу | 10,98% | 10,30% | -0.0067 | -6,12 | |||
| Економічна рентабельність за чистим прибутком | 8,59% | 8,42% | -0;0017 | -1,96 | |||
| Валовий прибуток на 1 грн. обороту |
0,0324 | 0,0294 | 0,0180 | -0,0030 | -9,34 | -0,0114 | -38,68 |
| Чистий прибуток на 1 грн. обороту |
0,0234 | 0,0230 | 0,0147 | -0,0004 | -1,53 | -0.0083 | -35,96 |
Продовження таблиці 2.1
| Оборотність позик | 17,9494 | 22,3123 | 53,4327 | 4,3629 | 24,31 | 31,1204 | 139,48 |
| Оборотність дебіторської заборгованості | 34,0841 | 45,6644 | 79,0944 | 11,5803 | 33,98 | 33,4301 | 73,21 |
Рентабельність продажів, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості, знизилася з 4,57% у 2006 р. до 3,25% у 2007 р.
Дебіторська заборгованість підприємства підтримувалася на достатньо стабільному рівні, маючи тенденцію зниження, і зберігаючи достатню оборотність. В той же час збільшувалася кредиторська заборгованість. У 2006 р. вона зросла на 6 132 тис. грн. або на 66,80%, а в 2007 р. – на 10 539 тис. грн. або на 68,83%. Частка кредиторської заборгованості в загальній сумі грошових джерел збільшилася з 22,96% на початку 2006 р. до 55,68% на кінець 2007 р. Отже, на підприємстві спостерігається помітна розбалансованість дебіторської та кредиторської заборгованості.
Власний капітал ВАТ "Дніпроспецсталь" представлений у таблиці 2.2:
Таблиця 2.2 – Реальний власний капітал ВАТ "Дніпроспецсталь"
| Показники, тис. рн.. | 2005 | 2006 | 2007 | Зміни | |
| 2006 до 2005 | 2007 до 2006 |
||||
| 1. Капітал і резерви | 22 840 | 15 381 | 15 549 | -7 459 | 168 |
| 2. Доходи майбутніх періодів | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 3. Фонди споживання | 317 | 66 | 181 | -251 | 115 |
| 4. Збитки | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 5. Балансова вартість власних акцій, викуплених у акціонерів | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 6. Заборгованість учасників (засновників) по внесках у статутний фонд | 4 | 0 | 0 | -4 | 0 |
| 7. Грошові надходження | 167 | 167 | 167 | 0 | 0 |
| 8. Реальний власний капітал | 22 986 | 15 280 | 15 563 | -7 706 | 283 |
Розрахунок позикових коштів ВАТ "Дніпроспецталь" представлений у
таблиці 2.3:
Таблиця 2.3 – Позикові кошти ВАТ "Дніпроспецсталь"
| Показники, тис. грн.. | 2005 | 2006 | 2007 | Зміни | |
| 2006 до 2005 | 2007 до 2006 |
||||
| 1. Довгострокові пасиви | 1 100 | 1 100 | 0 | 0 | -1100 |
| 2. Короткострокові пасиви | 16 044 | 21 193 | 30 880 | 5149 | 9687 |
| 3. Грошові надходження | 167 | 167 | 167 | 0 | 0 |
| 4. Доходи майбутніх періодів | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 5. Фонди споживання | 317 | 66 | 181 | -251 | 115 |
| 6. Скориговані позикові кошти | 16 994 | 22 394 | 30 866 | 5400 | 8472 |
З таблиць 2.2 і 2.3 можна побачити, що коефіцієнт співвідношення оборотних і позаоборотних активів на заводі достатньо різко збільшувався; коефіцієнт автономії знижувався, а коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, відповідно, збільшувався. Такі тенденції призвели до того, що два останніх показники, маючи на початок 2006 р. припустимі значення, до кінця 2007 р. зменшилися значно нижче норми.
У періоді, що розглядається (2005-2007 р. р), у сфері управління активами ВАТ "Дніпроспецсталь" та його фінансовому стані відбулися такі зміни:
– підприємство змогло збільшити чистий оборотний капітал, чисті поточні активи й чисті поточні пасиви в абсолютному значенні;
– робочий капітал спочатку збільшився, а потім знизився, оскільки чисті поточні пасиви виросли в абсолютному значенні більше, ніж чисті поточні пасиви;
– коефіцієнти загальної ліквідності, швидкої ліквідності й абсолютної ліквідності збільшилися;
– коефіцієнт фінансування і коефіцієнт автономії знизилися, оскільки підприємство змогло збільшити обсяг позикових коштів;
– коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів збільшився, що викликано зниженням обсягу власних коштів;
– періоди оборотності запасів, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості спочатку збільшилися, але потім знизилися;
– фінансовий, виробничий й операційний цикли спочатку збільшилися, а потім знизилися.
Перераховані тенденції загалом можна вважати позитивними.
Показники рентабельності ВАТ "Дніпроспецсталь" наведені у таблиці 2.4:
Таблиця 2.4 – Показники рентабельності ВАТ "Дніпроспецсталь" у
2005-2007 р.р.
| Показник | 2005 | 2006 | 2007 |
| Рентабельність активів | 1,38 | 5,8 | 11,75 |
| Рентабельність продажів | 3,38 | 11,47 | 11,62 |
Графічно рентабельність активів представлена на рисунку 2.1, а рентабельність продажів – на рисунку 2.2:
Рисунок 2.1– Структура рентабельності активів ВАТ "Дніпроспецсталь" в 2005-2007 р.р.
Рисунок 2.2 – Структура рентабельності продажів ВАТ "Дніпроспецсталь" в 2005-2007 р.р.
З кожним роком на підприємстві відбувається зростання рентабельності активів і продажів, що є наслідком збільшення попиту на продукцію ВАТ "Дніпроспецсталь".
В 2007 р. ВАТ "Дніпроспецсталь" покращило своє фінансове становище, про що свідчать такі показники діяльності підприємства.
На 01.01.2008 р. коефіцієнт концентрації власного капіталу становить 82% (нормативний мінімальний рівень – 50%), на 01.01.2007 р. цей коефіцієнт також складав 82%. Сталий високий рівень коефіцієнта концентрації власного капіталу свідчить про фінансову стійкість, стабільність і незалежність від зовнішніх джерел фінансування підприємства.
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу на 01.01.2008 р., як і на
01.01.2007 р. становить 18% (нормативне критичне значення – 50%), тобто частка позикових засобів у фінансуванні підприємства за рік не змінилася.
Коефіцієнт фінансової стабільності (співвідношення власних і позикових коштів) на 01.01.2008 р. становить 4,65 (нормативне значення дорівнює 1), на 01.01.2007 р. цей показник становив 4,61. Зростання коефіцієнта за рік склало пункти.
За 2007 р. в загальній сумі господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, поряд зі збільшенням власного капіталу на
823,4 млн. грн. відбулося збільшення позикових коштів на 172,5 млн. грн. за рахунок збільшення поточних зобов'язань.
Фінансові результати діяльності ВАТ "Дніпроспецсталь" представлені у
таблиці 2.5.
Основним напрямом стратегічного розвитку ВАТ "Дніпроспецсталь" є наразі посилення конкурентних позицій заводу на ринку спеціальної сталі й збільшення обсягів продажів.
Для досягнення поставлених цілей активно впроваджуються нові виробничі і енергозберігаючі технології. У 2008 р. планується встановити нове обладнання для фінішної правки, поліровки і шліфовки стали з метою поліпшення якості поверхні готової продукції. Передбачуваний запуск в КПЦ нового кувального комплексу дозволить збільшити потужності із випуску кованої і вакуумованої сталі.
Таблиця 2.5 – Фінансові результати діяльності ВАТ "Дніпроспецсталь"
за 2006-2007 р.р.
| Стаття | 2006 | 2007 |
| Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | 7 590 680 | 5 105 140 |
| Податок на додану вартість | (494 146) | (350 435) |
| Акцизний збір | (0) | (0) |
| Інші вирахування з доходу | (34 861) | (28 952) |
| Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | 7 061 670 | 4 725 750 |
| Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) | (5 595 250) | (3 426 940) |
Одним із пріоритетних напрямів розвитку заводу є зниження кількості шкідливих викидів в атмосферу. Щорічно підприємство виділяє частину свого бюджету на реалізацію різних екологічних програм і проектів. Проводиться поступова модернізація і заміна обладнання в цехах ВАТ "Дніпроспецсталь", що завдають шкоди навколишньому середовищу.
2.3 Оцінка рівня організації нормування праці на ВАТ "Дніпроспецсталь"
На ВАТ "Дніпроспецсталь" функціонує відділ праці, працівники якого безпосередньо здійснюють нормування праці. До їх основних функціональних обов'язків входить:
– забезпечення організації технічного нормування праці на підприємстві в цілому та в окремих його підрозділах;
– встановлення науково обгрунтованих норм праці та їх перегляд при реконструкції обладнання, його заміні, вдосконаленні виробничого процесу;
– забезпечення контролю впровадження та виконання відповідних норм праці й правильного їх застосування при оплаті праці;
– організація нагляду за станом робочих місць, правильною розстановкою робітників у виробничому процесі;
– інструктаж робітників щодо поширення передових методів праці;
– виконання фотографій та хронометражних спостережень згідно із планом з метою вдосконалення норм праці і запобігання непродуктивним витратам та безпосереднім втратам робочого часу.
Під управлінням нормуванням праці на підприємстві розуміють сукупність організаційно-технічних, економічних та соціально-гігієнічних заходів, здійснення яких веде до економії праці [31].
Склад фахівців, зайнятих нормуванням праці, залежить від багатьох обставин, серед яких головна – вирішення питання:
– чи на підприємстві буде самостійно впроваджуватися встановлення й перегляд норм (тобто власним штатом фахівців);
– чи планується залучення фірм, інститутів, консультантів, що спеціалізуються на нормуванні праці, до розробки, практичного застосування та перегляду норм.
Чисельний склад відділу праці ВАТ "Дніпроспецсталь" залежить, в першу чергу, від чисельності персоналу підприємства, розповсюдження відрядно оплачуваних робіт і бажання охопити нормуванням праці допоміжні роботи й допоміжні та обслуговуючі цехи, управлінський персонал тощо.
На підприємстві є штат нормувальників, кожний з яких прикріплений до одного основного чи до кількох допоміжних та обслуговуючих цехів.
Розширення обсягу нормувальної роботи (наприклад, внаслідок збільшення масштабів виробництва чи його ускладнення) потребує розширення штату фахівців-нормувальників та залучення до роботи технічних виконавців середнього рівня освіти – хронометражистів.
Відповідно до потреб виробництва на підприємствах можуть бути створені централізована, децентралізована та змішана структури управління. На ВАТ "Дніпроспецсталь" використовується змішана форма, яка поєднує переваги централізованої та децентралізованої форм управління нормуванням праці.
Ця структура складається з єдиного організаційно-методичного центру (відділу) та цехових нормувальників.
Оскільки режим роботи на ВАТ "Дніпроспецсталь" задається технологією, основою більш раціонального використання часу і подолання його втрат є нормування, тобто визначення норм і нормативів його витрат.
Під нормою часу розуміється його регламентований розмір, необхідний для виробництва одиниці продукції, її партії, або виконання тієї чи іншої роботи одним або групою виконавців відповідної кваліфікації у певних організаційно-технічних і природно-кліматичних умовах [32].
Встановлюється норма в людино-хвилинах, людино-годинах або людино-днях і включає такі елементи: норму підготовчо-заключного часу, норми основного і допоміжного часу, норми часу на організаційно-технічне обслуговування обладнання й інших виробничих об'єктів, перерви, обумовлені технологією й організацією виробництва, на відпочинок і особисті потреби.
Підсумування норм часу по окремих операціях дає комплексну норму часу, що характеризує його сукупні затрати на виконання корисного обсягу робіт у передбачені терміни.
При нормуванні ручних і машинно-ручних робіт в основу норм кладуться нормативи часу, тобто його затрати, що регламентуються, на виконання окремих виробничих операцій, встановлені для звичайних умов з урахуванням застосування передових прийомів і методів праці виконавцями відповідної кваліфікації.
Крім норм і нормативів часу на виробництво, визначаються норми затрат часу на відпочинок, що знаходяться в залежності від ступеня стомлюваності робітників, при виконанні окремих видів робіт.
Ці норми грунтуються на спеціальних наукових рекомендаціях, виражаються у відсотках до оперативного часу і використовуються для компенсації затрат внаслідок:
– зайвих фізичних зусиль – до 1-9% оперативного часу;
– підвищеної нервової напруги з урахуванням складності й небезпеки роботи – до 1-5%;
– зусиль, пов'язаних із підвищеним темпом роботи, що вимірюється кількістю рухів у хвилину, а також незручним робочим положенням – до 1-4%;
– підвищеної монотонності роботи, що викликається повторювальністю операцій, – до 1-3%;
– понаднормальний рівень температури і вологості, забруднення, що характеризується підвищеним вмістом домішок у повітрі, – до 15%;
– підвищеного шуму, вібрації – до 1-4%;
– недостатньої освітленості – до 2% оперативного часу.
Більшість нормативів часу встановлюється для робітників, діяльність яких обумовлена особливостями роботи обладнання і характером організації технологічних процесів (масовим, потоковим, крупносерійним, одиничним). Вони можуть також відноситися і до службовців, чия робота не містить творчих функцій, виконання яких не піддається нормуванню. Раціоналізація праці тих, хто пов'язаний із творчістю, має в основі інші принципи.
Широке впровадження автоматизації виробництва, використання електронно-обчислювальної техніки у всіх галузях господарської діяльності істотно впливають на організаційні й виробничі структури, розподіл трудових резервів, змінюючи сформовані організаційно-управлінські принципи.
Цей процес торкнувся і нормування праці на ВАТ "Дніпроспецсталь". Якщо донедавна зусилля практиків були зосереджені на створенні методів виміру праці робітників основного виробництва, то наразі розробляються принципи і методи нормування праці допоміжних робітників, керівників, фахівців і службовців, що обумовлено структурними змінами на підприємстві.
Значний вплив на стан нормування праці на ВАТ "Дніпроспецсталь" чинять нові напрямки в галузі організації виробництва:
– зміна й вдосконалення методів планування (у тому числі – використання новітніх методів моделювання виробничих ситуацій, систем забезпечення рішень тощо);
– орієнтація на скорочення прихованих витрат робочого часу;
– широке впровадження системи організації виробництва за типом зворотного зв'язку;
– застосування методів групової технології, групових методів організації праці та ін.
Іншою особливістю виробництва на ВАТ "Дніпроспецсталь" є не лише скорочення чисельності робочої сили, яке відбувається наразі, але й зменшення питомої ваги витрат на оплату праці в собівартості продукції. Тому, зазвичай, результати нормування праці застосовуються не для безпосереднього стимулювання продуктивності праці працівників, а для розрахунку нормативної трудомісткості продукції, визначення потреб у робочій силі й інших даних, які використовуються у ході планування.
Фахівці в галузі нормування вважають, що наразі на ВАТ "Дніпроспецсталь" зберігається стале співвідношення обсягу нормованих і ненормованих робіт; майже не передбачається значних змін у використанні основних методів нормування праці, за виключенням істотного збільшення (більш ніж удвічі) числа норм, які встановлюються за допомогою мікроелементного нормування, що, безсумнівно, пов'язане із можливістю його автоматизації.
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ВАТ "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ"
Необхідно зазначити, що у зв'язку зі спадом виробництва, припиненням діяльності окремих дільниць, цехів і підприємств, прийнята у багатьох об'єднаннях, товариствах, фірмах стратегія виживання за рахунок скорочення управлінського персоналу призвела до закриття відділів, бюро і лабораторій нормування праці. Наразі на підприємствах використовують застарілі норми або нормують працю досвідно-статистичним методом. Тому відродження виробництва пов'язане і з відновленням саме технічного нормування [23, с. 218].
Найбільш важливі напрями цієї діяльності ВАТ "Дніпроспецсталь" є такі:
– заміна якомога більшої частини досвідно-статистичних норм праці технічно обгрунтованими;
– підвищення процента робіт, професій, де впроваджено технічно обгрунтовані норми;
– поширення технічного нормування праці на допоміжні роботи і цехи, на працю технічних виконавців і фахівців;
– розповсюдження практики використання мікроелементного нормування праці;
– застосування укрупнених нормативів і типових, групових норм;
– застосування комп'ютерної техніки для розрахунку (конструювання) проектованих норм за нормативами;
– впровадження систематичного підвищення кваліфікації персоналу відділу праці;
– комплектування підприємств висококваліфікованими фахівцями-нормувальниками.
Подальше вдосконалення нормування праці як важливого фактора економії живої праці тісно пов'язане із відродженням виробництва. Чим досконалішими будуть технологічні процеси, техніка, технологія й організація виробництва і праці, тим більшого зниження трудомісткості виготовлення продукції буде досягнуто.
З цього випливає, що технічне нормування праці в цілому має подвійну сутність.
З одного боку, технічне нормування праці являє собою науковий метод розрахунку економних норм праці у конкретних технологічних, технічних, організаційних та санітарно-гігієнічних умовах праці на робочому місці.
З іншого боку, технічне нормування праці дозволяє виявити резерви поліпшення використання робочого часу і такі види виробничого й трудового процесів, що знижують ефективність, встановити конкретні напрями вдосконалення виробництва на основі науково-технічного прогресу, що містять резерви підвищення продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу, трудомісткості й зарплатомісткості продукції.
Технічне нормування не можна вважати застиглою, постійною системою, оскільки разом із вдосконаленням робочих місць, форм поділу й кооперування праці, розробкою більш економних та ефективних операцій, прийомів і рухів (внаслідок удосконалення знарядь праці й технологічних процесів у цілому) продовжують розвиватись та вдосконалюватись методики створення прогресивних норм праці.
Загалом подальше вдосконалення нормування праці на ВАТ "Дніпроспецсталь" передбачає:
– максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним;
– широке впровадження технічно обгрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо;
– підвищення не лише технічної, а й економічної та фізіологічної обгрунтованості норм. Якщо технічне обгрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне – у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне – у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначенні правильного чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;
– поліпшення якості нормування на основі науково-технічних рекомендацій;
– широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудомісткість робіт і нормованих завдань, встановлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;
– формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми і нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів;
– створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;
– комп’ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу;
– підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.
Підсумовуючи викладене у курсовій роботі, можна зробити такі висновки.
Нормування праці наразі поступово перетворюється з суто інженерного, технічного на комплексне соціально-економічне завдання, що охоплює вирішення питань задоволеності працею, розвитку працівників, перспектив їх подальшої трудової діяльності.
Отже, нормування праці на ВАТ "Дніпроспецсталь" має виконувати такі функції:
– сприяти визначенню необхідної чисельності працівників підприємства;
– бути основою не лише поточного, але й перспективного планування.
З використанням норми затрат праці розраховуються основні техніко-економічні показники підприємства: виробнича програма: чисельність, фонд заробітної плати, собівартість продукції не тільки в цілому по підприємству, але й на рівні внутрішніх підрозділів, тобто норми є засобом внутрішньовиробничого планування;
– виступати засобом обліку індивідуальної та колективної праці, оцінки стимулювання діяльності працівників і колективів. На основі нормування праці здійснюється заохочення діяльності бригад, ділянок шляхом співставлення фактичних затрат праці із нормативними;
– слугувати основою раціональної організації виробництва та праці. Наявність нормативів затрат праці дозволяє якісно оцінити варіанти організації та вибрати оптимальний;
– забезпечувати нормальну інтенсивність праці стосовно прийнятих критеріїв;
– гарантувати дотримання інтересів працівника у частині змістовності робіт, що доручаються йому згідно із нормою;
– сприяти забезпеченню перспектив професійно-кваліфікаційного росту працівника;
– виконувати виховні функції.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ