Контрольна робота з дисципліни "Економіка підприємства"
ЗМІСТ
Список використаної літератури ..................................................... 16
В умовах світової фінансово-економічної кризи, скорочення попиту на світових ринках, постійної нестачі фінансових ресурсів, банкрутства та ліквідації суб'єктів господарювання, а також враховуючи високий рівень морального й фізичного зносу обладнання підприємств України, як ніколи постає проблема найбільш раціонального й ефективного використання їх основних фондів.
Сучасна наука виробила велику кількість підходів до оцінювання ефективності використання основних фондів (далі – ОФ).
Так, С. Ф. Покропивний, В.І. Мацибора та В. К. Збарський вважають, що головною ознакою ефективного використання ОФ підприємства є зростання обсягу виробництва його продукції. Забезпечення високих темпів розвитку виробництва та підвищення його ефективності можливе лише за умови інтенсивного відтворення й раціонального використання ОФ [1, с. 328; 4, с. 190].
І. В. Ковальчук підкреслює, що в процесі господарювання менеджери підприємств мають спрямовувати свої зусилля на вирішення проблеми ефективного управління ресурсами і, відповідно, ОФ, оскільки при неможливості залучення додаткових ресурсів через обмежені фінансові можливості підприємства вирішити проблему максимізації прибутку можна лише за рахунок підвищення ефективності використання наявних ресурсів [2, с. 151].
У сучасних умовах господарювання менеджери підприємств постійно стикаються з проблемою нестачі фінансових ресурсів, що унеможливлює інвестування розвитку виробництва, потребує постійної оптимізації та мінімізації витрат, у тому числі скорочення витрат на ремонти та обслуговування ОФ, часом при високих виробничих програмах, що потребує постійного моніторингу й оцінювання їх використання.
Аналіз літературних джерел свідчить про дещо різні підходи до оцінювання ефективності використання ОФ.
Наприклад, С. Ф. Покропивний, П. В. Круш, В. І. Подвігіна,
В. А. Федорова та О. А. Соловйова наголошують на тому, що ефективність використання ОФ можна охарактеризувати системою показників, яка складається з двох підсистем:
1) показників ефективності відтворення ОФ;
2) показників використання ОФ [1; 3; 7].
В. І. Титов вважає, що оптимізація використання основних виробничих фондів багато в чому залежить від наявності обгрунтованої системи показників оцінювання рівня ефективності використання ОФ, яка містить загальні (вартісні) та часткові (натуральні) показники [6, с. 297].
В. К. Скляренко, В. М. Прудніков відзначають, що ефективність використання ОФ можна оцінити, використовуючи чотири групи показників:
1) показники екстенсивного використання ОФ;
2) показники інтенсивного використання ОФ;
3) показники інтегрального використання ОФ;
4) узагальнюючі показники використання ОФ, які характеризують ремонтні аспекти використання ОФ в цілому по підприємству [5, с. 309].
Дещо інший підхід до оцінювання запропонований В.І. Мациборою та В. К. Збарським, які поділяють систему оцінних показників ефективності використання ОФ на три групи:
1) показники, які характеризують відтворення ОФ, тобто їх технічний стан;
2) показники, які характеризують оснащеність підприємства основними фондами;
3) показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства [4, с. 192].
О.І. Волков відзначає, що аналіз використання ОФ можна проводити за такими напрямами:
– аналіз складу ОФ;
– аналіз структури ОФ;
– аналіз технічного стану ОФ;
– аналіз утримання ОФ;
– аналіз техніко-економічних показників використання основних засобів [8, с. 326].
Таким чином, наведені сучасні підходи до оцінювання ефективності використання ОФ доволі різноманітні, але в переважній більшості грунтуються на одних оцінних показниках.
При проведенні оцінювання ефективності використання ОФ зазвичай застосовують таку систему показників:
1) показники, які характеризують технічний стан (відтворення) ОФ;
2) узагальнюючі показники використання ОФ;
3) часткові показники використання ОФ.
Підсистема показників оцінювання технічного стану (відтворення) дає змогу оцінити наявний технічний стан основних засобів та визначити інтенсивність їх оновлення. Вона характеризується показниками відновлення, вибуття, зносу та інтенсивності відновлення ОФ.
Коефіцієнт відновлення ОФ характеризує частку введених протягом звітного періоду ОФ у їх загальній кількості на кінець періоду й розраховується за формулою:
ОФввед
Квідн = –––––––, (1)
ОФк.п
де ОФввед – вартість ОФ, які були введені у звітному періоді;
ОФк.п – вартість ОФ на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт вибуття ОФ характеризує частку виведених протягом звітного періоду ОФ у їх вартості на початок періоду й розраховується за формулою:
ОФвиб
Квиб = –––––– , (2)
ОФп.п
де ОФвиб – вартість ОФ, які вибули у звітному періоді;
ОФп.п – вартість ОФ на початок звітного періоду.
Використання у розрахунках показників відновлення й вибуття ОФ, їх вартості на кінець і на початок періоду, відповідно, не дає можливості повною мірою порівнювати ці показники та робити висновки. З метою усунення цього недоліку потрібно їх застосування в комплексі з показником інтенсивності відновлення ОФ, який розраховується за формулою:
ОФ ОФвиб
К відн = ––––––. (3)
ОФввед
Значення показника рівня відтворення менше одиниці свідчить про інтенсивне оновлення підприємством своїх ОФ.
Показник зносу ОФ розраховується за формулою:
ОФзн
Кзнос = ––––––, (4)
ОФперв
де ОФзн – накопичена сума зносу ОФ у звітному періоді;
ОФперв – первісна (балансова) вартість ОФ у звітному періоді.
Цей показник характеризує рівень зношеності ОФ, а його аналіз у динаміці дає змогу спостерігати ефективність їх відтворення. Тенденція до зменшення показника свідчить про оновлення ОФ.
Підсистема узагальнюючих показників використання ОФ дає оцінку використання всієї їх сукупності, яка характеризує кінцевий результат їх використання і включає такі показники: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність та рентабельність основних засобів.
Фондовіддача характеризується обсягами продукції, що припадає на 1 грн вартості основних виробничих фондів та розраховується за формулою:
ОП
ФВ = ––––, (5)
ОФ
де ОП – обсяг виробництва продукції, грн;
ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємств, грн.
Фондомісткість є величиною, оберненою фондовіддачі, і характеризується вартістю основних виробничих фондів, які припадають на 1 грн вартості продукції. Фондомісткість розраховується за формулою:
1 ОФ
ФМ = ––– = –––– . (6)
ФВ ОП
Фондоозброєність ОФ характеризується відношенням вартості ОФ до чисельності промислово-виробничого персоналу:
ОФ
ФО = ––––, (7)
Чпвп
де Чпвп – чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.
Показник рентабельності основних виробничих фондів – це відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості ОФ. Розраховується за формулою:
Пчист
Роф = –––––, (8)
ОФ
де Пчист – чистий прибуток підприємства за звітний період.
Після проведення загального оцінювання ефективності використання ОФ необхідно перейти до вивчення їх використання у цілому за окремими структурними підрозділами, за конкретними об'єктами основних засобів та окремими видами обладнання.
Підсистема часткових показників включає:
1) коефіцієнт екстенсивного використання ОФ;
2) коефіцієнт інтенсивного використання ОФ;
3) інтегральний показник використання обладнання;
4) показник змінності роботи обладнання.
Коефіцієнт екстенсивного використання ОФ характеризує ефективність використання робочого часу обладнання й розраховується за формулою:
Тф
Кекст = ––––, (9)
Тплан
де Тф – фактичний час використання обладнання за добу;
Тплан – плановий добовий фонд роботи обладнання на добу.
Коефіцієнт інтенсивного використання ОФ характеризує їх ефективне використання з позицій добової (годинної) потужності обладнання:
ОПгод
Кінт = –––––––, (10)
Пот год
де ОПгод – фактично вироблена кількість продукції за одну годину;
Пот год – годинна потужність обладнання.
Інтегральний коефіцієнт використання обладнання характеризує у цілому його використання за добу і розраховується за формулою:
Кінтегр = Кекст * Кінт. (11)
Коефіцієнт змінності роботи обладнання показує, скільки змін відпрацювала у середньому кожна одиниця обладнання впродовж певного періоду (дня, місяця тощо).
Коефіцієнт змінності роботи обладнання розраховується за формулою:
S МЗ
Кзм = ––––––, (12)
Q
де S МЗ – сума машино-змін, відпрацьованих обладнанням за період (добу, місяць тощо);
Q – загальна кількість обладнання.
Однією з головних ознак підвищення рівня ефективного використання ОФ підприємства є збільшення обсягів виробництва продукції.
Своєю чергою, обсяги виробництва продукції за наявної та незмінної кількості обладнання залежать:
1) від ефективності використання фонду робочого часу протягом зміни, доби, місяця тощо, тобто від екстенсивності їх використання;
2) від повноти використання можливостей обладнання з погляду його часової, добової, місячної виробничої потужностей (інтенсивності використання).
Таким чином, інтенсифікація та екстенсифікація використання наявного обладнання дає змогу без значних витрат сприяти підвищенню ефективності використання ОФ та збільшенню виробництва продукції.
Тому виділяють два основних напрями підвищення ефективності використання ОФ: інтенсивні та екстенсивні.
До інтенсивних напрямів підвищення ефективності використання ОФ можна віднести такі:
1) механізацію та автоматизацію виробництва;
2) технічне переозброєння та модернізацію підприємства;
3) удосконалення технологічних процесів;
4) скорочення тривалості операційного циклу виробництва;
5) застосування прогресивних форм організації та управління виробництвом;
6) підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня промислово-виробничого персоналу.
Екстенсивні напрями підвищення використання ОФ такі:
1) скорочення простоїв обладнання внаслідок своєчасного забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами тощо, підвищення якості ремонтів та обслуговування обладнання;
2) збільшення кількості машино-змін роботи обладнання та зменшення кількості обладнання, що не працює;
3) введення додаткового обладнання.
Вирішення проблеми підвищення ефективності використання ОФ – це одне з основних завдань діяльності підприємств, від результату якого залежить фінансовий стан та конкурентоспроможність підприємства. Підвищення ефективності використання ОФ є одним із головних чинників майбутнього ефективного функціонування підприємства у цілому.
Вибрати правильну відповідь на поставлене запитання.
Прибуток підприємства характеризує:
а) фінансовий результат діяльності підприємства;
б) витрати на виробництво і реалізацію продукції;
в) ефективність використання оборотних засобів підприємства.
Правильна відповідь – "а": прибуток підприємства характеризує фінансовий результат діяльності підприємства.
Прибутком підприємства є частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування із суми доходів підприємства суми пов'язаних з ними витрат. Прибуток також розглядають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.
Вибрати правильну відповідь на поставлене запитання.
При погодинній оплаті праці заробітна плата працівника визначається:
а) пропорційно кількості виробленої продукції;
б) за фактично відпрацьований час;
в) на підставі середньомісячного окладу;
г) немає правильної відповіді.
Правильна відповідь – "б".
При погодинній формі заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробітна плата працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.
Визначити рентабельність виробництва, якщо завод за рік виробив і реалізував металу на суму 200,0 млн. грн, витрати на виробництво при цьому склали 70% від обсягу реалізації продукції. Середньомісячна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів відповідно склала 210 млн. грн та 106 млн. грн. Податок на прибуток – 25%.
Розв'язання:
Пвал = 200 – 200 * 0,7 = 200 – 140 = 60 млн. грн.
Пчист = 60 – 60 * 0,25 = 60 – 15 = 45 млн. грн.
Пчист
Рвир = ––––––––––– * 100,
ОВФ + ОЗ
де Пчист – чистий прибуток підприємства, грн;
ОВФ – середньомісячна вартість основних виробничих фондів;
ОЗ – середньомісячна вартість оборотних засобів.
45
Рвир = –––––––––– * 100 = 14,2%.
210 + 106
Отже, виробництво металу на заводі є рентабельним.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ