КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Облік у зарубіжних країнах"
на тему: ОБЛІК ГРОШОШВИХ КОШТІВ
ПЛАН
Вступ .............................................................................................................. 3
... Контроль грошових надходжень від продажу ......................................... 6
... Ваучери за чистими сумами .................................................................... 11
Висновки ....................................................................................................... 16
Розташування елементів бухгалтерського балансу
в усталеному порядку .................................................................................. 18
Список використаної літератури ................................................................. 19
В умовах формування ринкових відносин важливого значення набувають питання вивчення світового досвіду бухгалтерського обліку.
У світовій практиці використовуються різні системи бухгалтерського обліку, характерною особливістю яких є накопичення облікової інформації з орієнтацією на користувачів. В силу цього бухгалтерський облік поділяється на фінансовий (орієнтований на зовнішніх користувачів, включаючи власників підприємства), управлінський (орієнтований на вирішення внутрішніх проблем підприємства по управлінню його фінансами та інших питань) та стратегічний (орієнтований на оперативне управління та стратегічний фінансовий менеджмент).
Актуальність теми цієї контрольної роботи обумовлена тим, що одним з найбільш важливих показників діяльності будь-якої фірми, компанії в умовах ринкової економіки, за яким оцінюється стабільність їх фінансового стану, є їх ліквідність, тобто можливість перетворення коштів фірми, компанії у готівку.
Отже, у наданій контрольній роботі розглядаються питання, пов'язані із обліком грошових коштів згідно із практикою зарубіжних країн.
Грошові потоки – це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
Грошові кошти та їх еквіваленти складають основну частину ліквідних активів підприємств, які використовується для сплати боргів та закупки нових активів. У бухгалтерському обліку США ліквідні активи виникають при здійсненні угод готівкою та при використанні кредиту. Ліквідні активи включають: грошову готівку, короткострокові інвестиції, рахунки, векселі до отримання.
Відповідно до МСБО "Звіт про рух грошових коштів" грошові кошти складаються з готівки в касі та депозитів до запитання.
Еквіваленти грошових потоків – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.
До грошових коштів належать: готівка, яка зберігається на підприємстві, гроші в банках (на рахунках), банківські векселі, грошові чеки і перекази від клієнтів. У США всі ці складові об'єднуються одним словом "Cash" і обліковуються на рахунку "Грошові кошти" або "Каса".
Рахунок "Каса" може включати суму яка називається компенсаційний залишок і який вільно не використовується.
Компенсаційний залишок – це мінімальна сума, яку тримає клієнт на вимогу банку як забезпечення договору про надання кредиту. Фактично такий договір обмежує готівку і зменшує ліквідність компанії. Виходячи з цього, Комісія по цінним паперам та біржовим операціям вимагає від компаній відображення суми компенсаційного залишку в примітках до фінансової звітності.
Оцінка грошових коштів та відображення їх в звітності згідно із GAAP та іншими обліковими системами здійснюється за оголошеною або фактичною номінальною вартістю.
У Польщі відповідно до Закону "Про бухгалтерський облік" грошові кошти відносяться до групи фінансових активів.
Фінансові активи – це грошові активи, капітальні інструменти, які випущені іншими підприємствами, а також право, яке надається контрактом для отримання грошових активів або право зміни фінансових інструментів с іншим підприємством на вигідних умовах.
Грошові кошти – це активи у формі національних платіжних засобів та іноземної валюти. До грошових коштів відносяться: фінансові активи; нараховані відсотки на фінансові активи.
Якщо актив платний або може бути повернутий на вимогу на протязі 3-х місяців з дня отримання, то відповідно до правил обліку надходження грошових коштів їх відносять до грошових коштів отриманих від інвестиційної діяльності.
У західноєвропейських країнах грошові кошти обліковуються на так званих фінансових рахунках: "Каса" і "Рахунки в банках" – в національній та в іноземній валютах.
У бухгалтерському балансі грошові кошти відображаються по статті "Cash" – грошові кошти (США), а в європейських країнах – внизу балансу: "Каса" і "Рахунки в банках".
Відповідно до загальноприйнятої практики бухгалтерського обліку грошові кошти компаній складаються з двох категорій: грошові кошти в касі і грошові кошти в банку. В балансі компаній, який складено відповідно МСБО, всі грошові кошти, як правило, відображаються в одному рядку.
Крім балансу, більшість фірм складають звіт про рух грошових коштів за звітний період, який називається "Cash Flow Statement". Мета цього звіту – пояснити (показати) зміни (рух) грошових коштів за звітний період (рік). Рух коштів показується переважно за трьома групами:
1) основна діяльність;
2) інвестиційна діяльність;
3) діяльність по фінансових операціях.
На облік і контроль касової готівки звертається велика увага. У фірмах розробляють системи контролю надходжень і витрат готівки. Готівку здебільшого намагаються зводити до мінімуму, особливо на промислових підприємствах. Проте в торговельних підприємствах у касі можуть бути значні суми.
Система внутрішнього контролю включає в себе план організації, а також заходи, спрямовані на збереження грошових коштів (як і іншого майна), досягнення точної обробки даних та складання бухгалтерської звітності.
Важливими елементами внутрішнього контролю є:
– розподіл відповідальності між службовцями;
– розподіл обов'язків;
– ротація службовців всередині компанії;
– використання механічних (автоматичних) приладів контролю.
Методи захисту готівки та контролю за її збереженням можуть бути різноманітними, втім, завжди необхідно дотримуватися таких чотирьох принципів:
1) облік готівки мусять здійснюватися в момент її надходження;
2) всю готівку, що надійшла, необхідно здавати в той самий день, принаймні не пізніше, ніж на наступний день;
3) працівник, який одержує готівку, не повинен займатися її обліком у бухгалтерії;
4) працівник, відповідальний за одержання готівки, не повинен займатися її розподілом.
Кожне підприємство розробляє свої заходи контролю за виплатою готівки. Серед найважливіших контрольних заходів можна зазначити такі:
– для виплат необхідно одержувати попередній дозвіл;
– усі чеки повинні мати серійний номер, доступ до них має бути обмежений;
– бажано, щоб кожен чек підписували дві особи;
– бажано, щоб працівник, якого уповноважено оплачувати рахунки, не мав права підписувати чеки;
– при оплаті зобов'язань на первинних документах треба проставляти дату, номер чека і штамп "Оплачено";
– особи, які підписують чеки, не повинні мати доступу до чеків чи займатися вивіркою рахунків;
– інвентаризація готівки в касі та на банківських рахунках повинна здійснюватись не рідше одного разу на місяць.
Контроль грошових надходжень від продажу в торговельних залах контролюється двома способами:
1) через використання касових апаратів;
2) через систему м'яких чеків.
Касовий апарат має контрольну касову стрілку, на якій відзначаються надходження за день. Покупець повинен бачити суми, що їх набирає касир. Наприкінці кожного дня касир підраховує гроші в касовому апараті і передає суму старшому касирові. Бухгалтер бере касову стрічку і записує суму виручки в "Журналі грошових надходжень". Сума грошей, переданих касиром і сума на контрольно-касовій стрічці повинні бути однакові. В разі розходження адміністрація з'ясовує причину.
На великих фірмах касові апарати підключені до комп'ютерів. У такому разі операції відразу реєструють в обліку (на комп'ютері).
Система м'яких чеків полягає в тому, що продавці мають завчасно пронумеровані чеки (квитанції). В момент продажу продавець заповнює чек у двох примірниках – один віддає покупцеві, другий залишає собі. Наприкінці дня суми м'яких чеків підраховуються – загальна сума продажу має відповідати сумі касового апарата.
По касі може бути виявлено нестачі або надлишки грошей. Вони відносяться на рахунок "Нестачі або надлишки по касі", який є активно-пасивним. Цей рахунок дебетується на величину нестачі і кредитується на величину надлишку.
Для здійснення невеликих витрат, наприклад, канцелярських, поштових, обідів та ін., фірми створюють фонд дрібних сум. Цю систему операцій називають іще "авансова система" (або система підзвітних сум). Вона передбачає створення фонду, здійснення виплат за рахунок фонду та поповнення фонду.
Перед створенням фонду адміністрація планує необхідні витрати, їх обсяг і на цій підставі визначає розмір фонду з розрахунку на 2-4 тижні.
Гроші видаються підзвітній особі, яка зберігає їх у своєму столі, або в конверті. Видача оформлюється чеком, гроші видаються з каси. При цьому роблять проводку:
Д-т рах. "Фонд дрібних сум (Pretty Cash Fund)" 100
К-т рах. "Каса (Грошові кошти)" 100
Фонд створюється на постійній основі, тобто в цьому фонді постійно має бути 100 доларів або інша встановлена сума. При видачі грошей підзвітній особі видають також пронумеровані чеки (квитанції) або ваучери для запису витрат грошей.
Витрати грошей відбуваються лише на передбачені цілі. На кожну виплату підзвітна особа складає квитанцію або ваучер, у якому проставляє суму і призначення виплати. Особа, яка одержує гроші, підписує цей документ.
Підзвітна особа на встановлену дату складає звіт про витрати і подає його в бухгалтерію (звіт складається за даними квитанцій, ваучерів).
Фонд дрібних сум поповнюється на суму витрати через виписку чека на ім'я підзвітної особи.
Наприклад, сума витрат за ваучерами (квитанціями) складає на певну дату 80 доларів, в тому числі: поштові витрати – 40 дол.; витрати на перевезення (транспортні) – 18 дол.; канцелярські витрати – 17 дол.; інші адміністративні витрати – 5 дол.
Фонд дрібних витрат поповнюється на суму 80 доларів з одночасним відображенням витрат:
Д-т рах. "Поштові витрати" 40
Д-т рах. "Транспортні витрати" 18
Д-т рах. "Канцелярські витрати" 20
Д-т рах. "Інші адміністративні витрати" 5
К-т рах. "Грошові кошти (Каса)" 80
Контроль здійснюється у такий спосіб, щоб залишок у фонді плюс сума квитанцій на витрати завжди дорівнювали сумі ліміту фонду (в цьому прикладі – 100 доларів).
Нестачі або надлишки відображаються на рахунку "Нестачі або надлишки по касі":
Нестачі:
Д-т рах. "Нестачі або надлишки по касі"
К-т рах. "Грошові кошти (Каса)"
Надлишки:
Д-т рах. "Грошові кошти (Каса)"
К-т рах. "Нестачі або надлишки по касі".
Наприкінці звітного періоду дебетове сальдо цього рахунку включається до складу загальних операційних витрат, кредитове – до інших доходів.
Оперативний облік фонду дрібних сум здійснюється в касовій книзі, а первісний – за допомогою ваучерів (витратний касовий ордер).
Ваучерна система – це система контролю за грошовими платежами, за якої кожна виплата і списання грошей мають бути розглянуті і затверджені раніше, до звершення факту оплати.
Система починається з дозволу на витрати або виплати, а закінчується – випискою чека для оплати виниклої заборгованості або оплати тих чи тих витрат.
Для ваучерної системи характерні такі принципи внутрішнього контролю:
1) встановлення відповідальності осіб;
2) розподіл обов'язків;
3) система (процедура) документального оформлення операцій;
4) незалежна внутрішня перевірка.
Основою ваучерної системи є заздалегідь пронумеровані ваучери.
Ваучер – це форма дозволу для здійснення тих чи інших грошових витрат, крім тих, що здійснюються за рахунок фонду дрібних сум. Готує ваучер відділ рахунків (ваучерів) до сплати розрахунків з постачальниками.
Початок підготовки – це запис на титульній стороні ваучера інформації про виниклу заборгованість на основі рахунку продавця (постачальника). Після цього перевіряється сам рахунок продавця. При цьому з'ясовується:
– відповідність одержаного рахунку продавця копії замовлення на покупку, надісланого продавцеві, а також копії звіту про одержані товари (якщо їх уже одержано);
– правильність цін та строків;
– правильність підсумків (оборотів).
Після цієї перевірки ваучер затверджується старішім відповідальним відділу. Затверджений ваучер з доданими документами (рахунок продавця) готовий для його обліку. На зворотній стороні ваучера вказують, на які рахунки (витрати) слід списати суми, тобто вказується бухгалтерська проводка, номер і сума чека, якщо оплату було здійснено. Після розшифровки на звороті ваучер затверджується старшим бухгалтером і реєструється в "Реєстрі ваучерів".
Після реєстрації в "Реєстрі ваучерів" ваучери зберігаються в папці неоплачених ваучерів (пам'ятна папка) за датами оплати, або їх розставляють у картотеці, теж за датами оплати.
Коли настає дата оплати, ваучер виймається з пам'ятної папки для оплати.
Відповідальний службовець переглядає ваучер і затверджує його до оплати. Виписує чек (але не підписує), заповнює на ваучері "Суму до оплати" і передає не підписаний чек разом з ваучером у казначейський офіс для підпису.
Відповідальний працівник офісу перевіряє, підписує чек і:
1) направляє чек (посилає) одержувачу грошей (постачальникові);
2) ставить на ваучері і документах штамп "Оплачено";
3) направляє погашений ваучер і копію чека в бухгалтерію для обліку.
У системі ваучерів усі ваучери оплачуються чеками, тому журнал для обліку чеків називається "Реєстр чеків". Він показує оплату заборгованості. Дата і номер чека проставляються довідково (після оплати) і в "Реєстрі ваучерів". Бухгалтер заповнює також (комплектує) зворотний бік ваучера в частині оплати. "Оплачений" ваучер по продавцях за абеткою зберігається в Файлі оплачених ваучерів.
Оплата ваучерів відображається проводкою:
Д-т рах. "Ваучери до оплати" 500
К-т рах. "Грошові кошти" 500
Фірми часто дотримуються політики використання при покупках усіх знижок, що їх надають постачальнику.
У такому разі ваучер виписується за чистою сумою, тобто – за мінусом знижки. У разі несвоєчасної оплати, встановленої для знижки, фірма має платити всю суму. Не одержані суми знижки розглядаються як збитки, обліковуються і показуються у "Звіті про прибутки" окремо.
Наприклад:
Фірма "А" купила у фірми "К" товар на 5 000 дол. на умовах оплати зі знижкою 2/10, 10/30 (тобто 2% знижки при умові оплати з 10 до 30 числа місяця).
Операція купівлі відобразиться в чистій сумі (5 000 – 100 = 4 900).
Д-т рах. "Витрати на покупки" 4 900
К-т рах. "Ваучери до оплати" 4 900
Проте через незадовільну ситуацію з грошима фірма борг своєчасно не сплатила. Тому вона платить 5000 доларів.
Д-т рах. "Ваучери до оплати" 4 900
Д-т рах. "Збитки через неодержані знижки" 100
К-т рах. "Грошові кошти" 5 000
Збитки через неодержані знижки показується на рахунку "Фінансові результати" та у "Звіті про прибутки" серед інших витрат фірми.
Дебіторська заборгованість – це заборгованість дебіторів підприємству на певну дату.
МСБО прямо не визначають методи визнання, класифікацію та оцінку дебіторської заборгованості, а лише дають загальні рекомендації щодо розкриття відповідної інформації у фінансових звітах.
У зарубіжних країнах дебіторська заборгованість поділяється на поточну і непоточну (довгострокову) заборгованість.
Поточна заборгованість повинна бути погашена протягом одного року чи операційного циклу.
Непоточну заборгованість в окремих країнах поділяють на середньострокову та довгострокову. МСБО передбачають заборгованість "протягом одного року".
В англо-американській моделі бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість класифікується в такі групи:
1) рахунки до отримання – це заборгованість клієнтів за реалізовану їм готову продукцію чи товари, за виконані роботи чи за надані послуги, заборгованість по кредитним карткам (тому таку заборгованість називають торговельною заборгованістю).
Заборгованість існує в результаті надання короткострокового кредиту продавцем покупцю. Підприємство здебільшого сподівається отримати заборгованість по рахунках протягом 30-60 днів;
2) векселі до одержання.
Вексель – це платіжний і кредитний інструмент. Вексельна заборгованість може поширюватись на період 60-90 днів. При цьому дебітор сплачує підприємству відсотки за користування кредитом;
3) інша дебіторська заборгованість – це неторговельна заборгованість. До її складу входять:
– заборгованість дебіторів по відсотках;
– аванси, видані службовцям фірми;
– заборгованість внаслідок переплати податків;
– заборгованість інших осіб.
Облік рахунків до отримання пов'язаний з реалізацією продукції, товарів, послуг.
Відповідно до МСБО моментом реалізації і визнання доходу від реалізації є момент відвантаження товарів і виставлення платіжних документів на адресу покупця. Саме в цей момент виникає дебіторська заборгованість, яка відображається на відповідних рахунках.
Наприклад, компанія "А" відвантажила компанії "В" за договірною ціною продукції на 5 000 дол. Рахунок-фактуру датовано 1 травня 2009 року.
В обліку компанії "А" ця операція відобразиться у такий спосіб:
01.05.09
Д-т рах. "Рахунки до отримання" 5 000
Кр-т рах. "Доходи від реалізації" 5 000
20 травня 2009 року компанія "В" оплатила рахунок-фактуру, грошові кошти надійшли на поточний рахунок в банку.
В бухгалтерському обліку компанії "А" отримання грошових коштів відобразиться:
Д-т рах. "Грошові кошти" 5 000
Кр-т рах. Рахунки до отримання" 5 000
Іноді в практиці виникають ситуації, коли клієнти переплачують певні суми по рахункам, виникає кредитове сальдо по аналітичному рахунку в журналі реєстрації дебіторської заборгованості по рахунку "Рахунки до отримання", що не повинно впливати на сальдо синтетичного рахунку "Рахунки до отримання" в Балансі.
Сума рахунків покупців, які мають кредитове сальдо, повинна відображатися як короткострокові зобов'язання, оскільки компанія відповідає перед покупцем за ті суми, які вони переплатили.
Значну частину дебіторської заборгованості в деяких країнах складають рахунки по продажу товарів в кредит з відстрочкою платежу. Розрахунки проводяться шляхом декількох платежів через певні проміжки часу. Оплата по цим рахункам може поступати на протязі 24 місяців і більше. Рахунки до отримання в розстрочку відносяться до ліквідних активів, якщо такий метод кредитування торгівлі традиційно використовується в даній галузі.
РОЗТАШУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ В УСТАЛЕНОМУ ПОРЯДКУ
Нижче наведено перелік головних елементів бухгалтерського балансу. Пронумеруйте їх в тому порядку, в якому вони звичайно розташовані в бухгалтерському балансі. (Розпочніть з активів як № 1).
№ Назва
1 Активи.
2 Нематеріальні активи.
3 Довгострокові інвестиції та фонди.
4 Відстрочені платежі.
5 Операційні активи (нерухома власність, машини та обладнання).
6 Поточні активи.
7 Інші активи.
8 Капітал власників.
9 Внесений капітал.
10 Нерозподілений доход.
11 Нереалізований капітал.
12 Зобов'язання.
13 Довгострокові зобов'язання.
14 Короткострокові зобов'язання.
СПИСОК ВИКОРИСТПНОЇ ЛІТЕРАТУРИ