КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Судова бухгалтерія"
ЗМІСТ
Список використаної літератури ........................................................ 19
Синтетичні рахунки призначено для отримання узагальненої (об'єднаної) інформації. А тому облік, побудований на основі цих рахунків, називається синтетичним.
Синтетичний облік дає можливість накопичувати зведені дані про активи, власний капітал, зобов'язання і господарську діяльність підприємства. Синтетичний облік ведеться на рахунках першого порядку, коли на кожний вид активів і пасивів відкривається окремий рахунок.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, в ред. від 18.11.2008 р. налічує 90 синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) і 232 субрахунки (рахунки другого порядку).
Дані синтетичного обліку в узагальненому вигляді відображуються у відповідних регістрах. Синтетичні рахунки містять значно меншу кількість розрахунків або вказівок на конкретні види матеріальних цінностей проти рахунків аналітичних.
Особливими ознаками синтетичних рахунків є те, що:
– усі синтетичні рахунки мають двоцифровий код;
– на синтетичних рахунках інформація узагальнюється за економічно однорідними видами майна чи джерел його утворення;
– поточний облік на синтетичних рахунках та узагальнення даних в кінці місяця здійснюються тільки в грошовому вимірнику;
– для синтетичного обліку відводиться обмежене коло облікових регістрів – журнал реєстрації господарських операцій, окремі журнали-ордери, книга "Журнал-Головна", оборотний і сальдовий баланс тощо;
– стан активів і пасивів, що випливає з більшості синтетичних рахунків, показується в бухгалтерському балансі за однойменними статтями.
Проте для управління діяльністю підприємства недостатньо лише узагальненої інформації.
Відтак, ті дані, що зафіксовані на синтетичних рахунках (особливо щодо виробничих запасів, незавершеного виробництва), у поточному управлінні використовуються обмежено. Про що може говорити, наприклад, загальний показник витрат на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, інші оборотні активи, коли для управління виробництвом треба мати конкретну інформацію – що саме і скільки є в наявності, за якими цінами купувалося та ін.
У зв'язку з цим більшість синтетичних рахунків має необхідну кількість субрахунків, які запроваджуються для посилення аналітичного характеру і дійовості обліку, його контрольних функцій. А тому види активів і пасивів поділяють на певні підгрупи, що об'єднуються відповідними субрахунками.
Кількість субрахунків хоч і регламентовано планом рахунків, але підприємства залежно від галузевих-особливостей самі можуть відкривати в разі потреби додаткові субрахунки. Кількість аналітичних рахунків не обмежується.
Майже кожний субрахунок має свої аналітичні рахунки для обліку конкретних найменувань товарно-матеріальних цінностей, кожного боржника чи кредитора, різних видів зобов'язань.
На основі аналітичних рахунків будується аналітичний облік, в якому сконцентровано до дрібниць виважену інформацію про наявність та рух необоротних і оборотних активів, власного капіталу і зобов'язань за їх видами.
Між синтетичними і аналітичними рахунками існує постійний взаємозв'язок, який забезпечує достовірність, доступність і зрозумілість облікової інформації кожному користувачеві. Те, що відображене на синтетичних рахунках, має бути відображене й на аналітичних. Отже, тут фіксується прямий зв'язок між синтетичним і аналітичним обліком, а відтак сума аналітичних рахунків до відповідного синтетичного рахунка має дорівнювати сумі синтетичного рахунка.
Субрахунки в обліку існують не випадково. Вони допомагають згрупувати аналітичні рахунки за підгрупами, що дає можливість отримати потрібну узагальнену інформацію, яку можна значно ефективніше використати в управлінні підприємством. Наприклад, аналітичні рахунки до синтетичного рахунка № 15 "Капітальні інвестиції" групують за такими субрахунками: 151 "Капітальне будівництво"; 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів"; 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів"; 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів"; 155 "Формування основного стада".
Ознаками аналітичного обліку є:
– трицифровий код субрахунків, які за підгрупами об'єднують потрібну кількість аналітичних рахунків, призначених для обліку конкретних найменувань майна, розрахунків, зобов'язань, власного капіталу;
– використання типових та спеціальних регістрів;
– ведення обліку в натуральному та грошовому вимірниках;
– відображення стану активів і пасивів балансу у формі однойменних та комплексних статей, що випливають з синтетичного обліку.
Діяльність кожного підприємства полягає у виконанні різноманітних господарських операцій. Втім, у бухгалтерському обліку вони можуть бути відображені тільки тоді, коли їх належно оформлено первинними документами. За браком таких господарська операція не визнається законною і не може бути відображеною в бухгалтерському обліку.
На жаль, підприємства часто не дотримуються цього обов'язкового правила.
Особливо це стосується операцій, пов'язаних із грошима, відпуском товарно-матеріальних цінностей, розрахунками з підзвітними особами, коли вони здійснюються без відома керівництва чи інших уповноважених на те осіб, що інколи стає причиною не тільки непродуктивних витрат, а й розтрат і зловживань.
Відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку провадиться через запис таких у відповідні регістри синтетичного та аналітичного обліку в розрізі кореспондуючих рахунків. Належно оформлені первинні документи підтверджують сам факт здійснення господарських операцій, у результаті яких відбувалося збільшення чи зменшення засобів господарства та джерел їх утворення. Проте, оскільки за звітний період здійснюється велика кількість господарських операцій, саме тільки відображення цих операцій на рахунках синтетичного й аналітичного обліку є недостатнім.
Для підбиття підсумків виробничої та фінансово-господарської діяльності, визначання показників, упевненості в тотожності синтетичного й аналітичного обліку, забезпечення своєчасності облікових записів (на перше число кожного місяця), а також для перевірки правильності реєстрації господарських операцій на рахунках та отримання нового балансу складають оборотну відомість за рахунками синтетичного обліку.
В оборотній відомості відображуються обороти за відповідний проміжок часу та стан засобів господарства на початок і кінець звітного періоду. Вона використовується також для контролю правильності записів господарських операцій, аналізу діяльності підприємства.
Контрольне значення оборотної відомості грунтується на досягненні рівності трьох показників:
1) підсумків залишків (сальдо) за дебетом і кредитом рахунків на початок звітного періоду;
2) підсумків оборотів за дебетом і кредитом рахунків за звітний період;
3) підсумків залишків (сальдо) за дебетом і кредитом рахунків на кінець звітного періоду.
В основу забезпечення рівності сальдо за дебетом і кредитом рахунків покладено обороти, рівність яких є підтвердженням дотримання принципу подвійного відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.
Підсумки сальдо всіх рахунків за дебетом і кредитом дорівнюють один одному, бо сукупність усіх рахунків, які мають дебетове сальдо, дає актив балансу, а сукупність усіх рахунків, які мають кредитове сальдо, дає пасив балансу, що забезпечує, як відомо, рівність активу й пасиву.
За допомогою оборотних відомостей за рахунками синтетичного обліку можна відшукати помилки в облікових записах, які було зроблено через порушення правила подвійного запису.
Наприклад, коли суму операцій записано на дебет одного рахунка, а за кредитом іншого – пропущено (чи навпаки); або коли на дебет рахунка щодо даної господарської операції записано одну суму, а на кредит – іншу (більшу чи меншу). У таких випадках рівність підсумків оборотів за дебетом і кредитом в оборотній відомості буде порушено, що й свідчитиме про допущену помилку.
Проте оборотна відомість не дає можливості виявити помилки, які виходять за межі порушення подвійного запису. Наприклад, неправильний запис кореспондування рахунків – на дебет чи кредит іншого рахунка або пропуск запису певної господарської операції. Такі помилки виявляються іншими способами.
Для контролю за повнотою відображення господарських операцій в обліку треба орієнтуватися на загальну підсумкову суму всіх операцій за журналом реєстрації господарських операцій. При цьому загальна підсумкова сума всіх операцій за журналом реєстрації має дорівнювати підсумку оборотів за дебетом і кредитом оборотної відомості за відповідний період.
Значення оборотної відомості для оцінки виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства полягає в тому, що вона дає змогу скласти точне уявлення про роботу підприємства, його прибутковість, стан запасів, зміну залишків майна на кінець звітного періоду проти таких залишків на його початок.
Проте оборотна відомість за рахунками синтетичного обліку (оборотний баланс), складена лише у вартісному вимірі, не може задовольнити потреби управління в більш деталізованій інформації. У зв'язку з цим у процесі складання оборотних відомостей доводиться значно розширювати їхню аналітичну частину.
Отже, основне призначення оборотних відомостей – узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку. Оборотні відомості – це один з найважливіших регістрів бухгалтерського обліку, в якому накопичується інформація про початкову наявність, рух за звітний період та залишок на кінець звітного періоду відповідного майна, заборгованості за розрахунками й операціями.
Складання оборотних відомостей – кінцевий етап створення передумов для підготовки бухгалтерського балансу.
Необхідність складання оборотних відомостей пояснюється й тим, що за розрахунками з дебіторами і кредиторами вивести сальдо на кінець періоду синтезованим способом неможливо. Тому за розрахунковими рахунками (розрахунки з дебіторами і кредиторами, підзвітними особами) сальдо виводять лише аналітичним способом.
Оборотні відомості, складені за даними аналітичних рахунків до окремих синтетичних рахунків, називаються оборотними відомостями за аналітичними рахунками. Такі оборотні відомості складають у кількісно-сумарному і сумарному вираженні, тобто вони бувають двох видів:
1) оборотні відомості за товарно-матеріальними рахунками;
2) оборотні відомості за розрахунковими рахунками.
В окрему групу виділяють шахові оборотні відомості, котрі, як вже було сказано, можуть бути рекомендовані в разі порівняно невеликої кількості господарських операцій.
Оборотні відомості різняться між собою і за формою, і за економічним змістом. Якщо, наприклад, оборотна відомість за синтетичними рахунками дає узагальнюючу інформацію про наявність і рух господарських засобів та джерел їх утворення в цілому на підприємстві, то оборотна відомість за товарно-матеріальними рахунками й оборотна відомість за розрахунковими рахунками характеризують стан тільки певної частки майна підприємства.
Для складання оборотної відомості необхідно за поточний місяць за кожним рахунком підбити підсумки оборотів і вивести сальдо на кінець місяця.
На підставі даних про сальдо на початок і кінець звітного періоду оборотів за місяць складається оборотна відомість за синтетичними рахунками.
Проте оборотна відомість за синтетичними рахунками не деталізує змісту оборотів. Доповненням і розвитком цієї простої оборотної відомості, покажчиком взаємозв'язку між рахунками є шахова оборотна відомість.
Шахову оборотну відомість необхідно складати послідовно протягом місяця. Записи в ній треба робити одночасно з реєстрацією господарських операцій в журналі, тобто шахова оборотна відомість ведеться паралельно з журналом реєстрації господарських операцій. Тоді на кінець місяця підприємство матиме контрольний показник суми оборотів у розрізі кожного кореспондуючого рахунка за дебетом і кредитом.
Шахова оборотна відомість – це таблиця, поділена на клітинки, причому кожна клітинка відображає одночасно дебет одного і кредит іншого рахунка, тобто відображає взаємозв'язок між ними і дає можливість розчленувати загальну суму оборотів за кожним рахунком у розрізі кореспондуючих рахунків.
Наприклад, на рахунок "Сировина й матеріали" за дебетом записано дві суми – 12 000 і 25 000 грн. Сама будова шахової оборотної відомості свідчить про те, що дебетовий оборот рахунка "Сировина й матеріали" в сумі 37 000 грн. відбувся внаслідок таких операцій: внутрішнього переміщення товарно-матеріальних цінностей – 12 000 грн.; надходження матеріалів від постачальників – 25 000 грн.
На рахунку "Виробництво", за загального обороту 13 650 грн. за дебетом, відображено чотири суми: списання на виробництво матеріалів – 9050 грн.; палива – 400 грн.; нарахування заробітної плати робітникам – 4000 грн.; відрахування в амортизаційний фонд – 200 грн.
Візьмімо вертикальну колонку рахунка "Розрахунковий рахунок", її підсумок (кредитовий) дорівнює 20 600 грн., що означає: отримано касою для виплати заробітної плати – 3000 грн.; переказано постачальникам за отримані від них товарно-матеріальні цінності – 13 000 грн.; погашено короткострокову позику банку – 4000 грн.; зроблено добровільний внесок за рахунок амортизаційного фонду – 600 грн.
Контрольне значення шахової оборотної відомості полягає у виявленні помилкової кореспонденції між рахунками.
Крім того, шахова оборотна відомість використовується як одне із важливих джерел інформаційного забезпечення аналізу господарської діяльності підприємства. На підставі вивчення оборотів за шаховою оборотною відомістю можна дати повну й глибоку оцінку роботи підприємства за визначений проміжок часу. А тому користувачі інформації повинні вміти читати цю відомість і робити обгрунтовані висновки.
Інформації, що міститься в оборотних відомостях за синтетичними рахунками, недостатньо для контролю за забезпеченням виробництва конкретними видами сировини й матеріалів, комплектуючих виробів, палива, запасних частин; її замало також і для поглибленого поточного та перспективного аналізу фінансового стану підприємства, стану розрахунків з постачальниками, дебіторами та кредиторами, оцінки забезпечення підприємства основними засобами та оборотними коштами та ін.
Для ліквідації цих недоліків використовують поточні дані аналітичного обліку та складають оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку, відображаючи обороти за аналітичними рахунками в межах якогось одного синтетичного рахунка.
За допомогою таких оборотних відомостей можна висновувати щодо тотожності синтетичного й аналітичного обліку, перевіряти правильність записів на аналітичних рахунках, аналізувати стан матеріальних запасів, контролювати збереження майна та повноту відображення руху товарно-матеріальних цінностей.
Оборотні відомості разом із картками складського кількісного обліку є важливим джерелом інформації для осмислювання руху та складу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ). Вони сигналізують про наявність неповноцінних, залежалих та неякісних матеріальних цінностей, пересортицю, недостачі та надлишки. Виявляється це перевіркою правильності облікових записів, обстежень, спостережень та інвентаризації ТМЦ.
Треба звертати увагу передовсім на ті позиції ТМЦ, які тривалий час перебувають без руху і їх кількість протягом року з місяця в місяць реєструється як залишки. Така ситуація свідчить або про їх недостачу, або про неповноцінність (пошкодження) чи непотрібність для виробництва у зв'язку зі зміною технології чи асортименту продукції. А якщо у згаданих джерелах інформації будуть кредитові (червоні) залишки, то це свідчитиме про перекручення аналітичного обліку, помилки, пересортицю і може бути підставою для перевірки правильності записів на аналітичних рахунках у поточному обліку чи для проведення суцільної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.
Оборотні відомості за розрахунковими рахунками за формою схожі з оборотними відомостями за синтетичними рахунками (оборотним балансом), але вони характеризують обороти й сальдо за відповідний звітний період тільки за конкретним синтетичним рахунком.
Комплексні ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств проводять власники, керуючись при цьому законодавчими актами про контроль суб'єктів підприємницької діяльності.
Нормативними актами про фінансово-господарський контроль та нормами цивільного права передбачене, що результати ревізії оформляють актом, який підписують керівник ревізійної бригади, а також керівник і головний бухгалтер підприємства, діяльність якого підлягала контролю.
Акт ревізії – це службовий документ, який стверджує факт проведення ревізії діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, складений службовими особами, а також відображує результати ревізії щодо наслідків окремих господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому, виявлені недоліки в господарюванні та додержання нормативно-правових актів.
Акт комплексної ревізії виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства, як правило, складає ревізійна бригада (комісія, група), призначена органом власника. У ньому систематизовано відображують результати перевірки об'єктів підприємництва, що становлять у сукупності виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства.
Акт комплексної ревізії є юридичним доказом недоліків, порушень законодавчих актів, внаслідок чого завдано власнику збитків, виявлених у процесі ревізії. Тому його слід складати з урахуванням вимог чинного законодавства.
Акт комплексної ревізії виробничої і фінансово-господарської діяльності складається із вступної і основної (результативної) частин і додатків.
Вступна частина акта комплексної ревізії включає дату і місце розташування підприємства, яке ревізують, склад ревізійної бригади, ревізійний період, підстави для проведення ревізії, час проведення її та інші дані про повноту перевірки окремих операцій, коштів, періодів перевірки тощо.
Основну частину акта комплексної ревізії складають за розділами відповідно до програми, затвердженої керівником організації, яка призначила ревізію.
Розділи акта комплексної ревізії містять систематизований виклад недоліків за економічною однорідністю об'єктів (господарськими операціями, процесами). Відомчими інструкціями до ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств передбачено розділи акта та зміст їх.
Узагальнення практики контрольно-ревізійної роботи у різних галузях народного господарства дає змогу уніфікувати розділи акта комплексної ревізії. Їх об'єднують у три групи:
1) розділи, де викладають результати ревізії використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів (ревізії операцій з коштами в касі і на рахунках у банку, з товарно-матеріальними цінностями, використання трудових ресурсів і оплати праці та ін.);
2) розділи ревізії виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг, їх собівартості і рентабельності (ревізії операцій з виробництва і реалізації продукції, витрат собівартості продукції, контроль рентабельності продукції, та ін.);
3) розділи ревізії інвестицій, фондів, резервів, розрахунків, результатів фінансово-господарської діяльності підприємства (ревізії інвестиційної діяльності, операцій спеціальних фондів та резервів, кредитно-розрахункових взаємовідносин, контроль результатів господарювання та ін.).
У наведеній структурі розділів акта комплексної ревізії висвітлюють використання ресурсів підприємства, виробництво продукції, робіт і послуг, реалізацію їх і результати виробничої і фінансово-господарської діяльності. У кожному розділі акта виявлені недоліки групують за однорідністю і вагомістю їх для діяльності підприємства, яке ревізують.
Розділи акта складають на основі групувального журналу ревізора, аудитора, проміжних актів ревізії, а також аналітичних таблиць, відомостей, графіків.
Проміжні акти складають у процесі контролю діяльності матеріально відповідальних осіб, тобто тоді, коли необхідно зафіксувати результати контрольно-ревізійної процедури у момент її виконання.
Наприклад, раптова ревізія грошей у касі, інвентаризація дефіцитних матеріалів ца складі, контрольний розкрій тканин і запуску сировини у виробництво продукції та ін. Підписують ці акти, члени ревізійної бригади і матеріально відповідальні особи або інші посадові особи (майстри, виконроби, маркшейдери).
Зміст проміжних актів не повторює в основному акті комплексної ревізії. Так, із проміжного акта ревізії грошей у касі до основного акта комплексної ревізії включають лише дату перевірки, нестачу або лишки коштів та стан збереження їх з посиланням на проміжний акт, поданий у додатку.
Проміжні акти і пояснювальні записки матеріально відповідальних осіб додають до основного акта комплексної ревізії разом з іншими систематизованими і згрупованими матеріалами (групувальними відомостями переплат заробітної плати, машинограм перевитрат сировини та ін.).
Не можна підміняти ревізію аналізом діяльності підприємства, обмежуватися дослідженням загальних відхилень від плану без документальної перевірки причин утворення їх, не встановлюючи осіб, відповідальних за конкретні недоліки у фінансово-господарській діяльності, порушення законодавства.
Додатки до акта комплексної ревізії – це проміжні акти ревізій, аналітичні відомості, таблиці, машинограми, графіки, пояснювальні записки матеріально відповідальних працівників і службових осіб, копії первинних документів і облікових регістрів тощо. Зміст їх, аналогічно проміжним актам, викладають у розділі основного акта комплексної ревізії.
На основі зібраних фактів ревізор узагальнює виявлені недоліки в акті, посилаючись на складені ним документи. Додатки до акта комплексної ревізії нумерують у хронологічному порядку і підписують ревізори та особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність підприємства.
Стилістика акта ревізії має відповідати вимогам ділової мови документа, складеного за офіційно-діловим стилем. Цей стиль належить до книжково-писемного і за своїми ознаками близький до наукового.
Складаючи акт комплексної ревізії, не треба застосовувати терміни, які містять юридичну кваліфікацію діяльності окремих осіб, як, наприклад, "зловживання", "халатність", "крадіжка", "привласнення коштів" тощо.
Оцінюючи господарські операції або діяльність службових осіб, слід обмежуватися економічною термінологією "нестача", "лишок", "матеріальний збиток". Необхідно конкретно вказувати, які нормативно-правові акти, інструкції, положення порушуються на підприємстві, у чому це виявляється, хто і якою мірою відповідальний за заподіяні збитки, необхідно вказувати конкретну особу, вид відповідальності (індивідуальна, колективна) і суму збитку. Крім того, треба визначити, хто із службових осіб підприємства відповідальний за безгосподарність або дії, що призвели до матеріального збитку.
Викладати факти, давати їм оцінку в акті ревізії необхідно зрозумілою і загальнодоступною мовою, не зловживаючи професійною лексикою ("сторно", "дебет", "кредит" та ін.), розраховуючи на те, що акт ревізії можуть вивчати працівники різних спеціальностей і рівнів підготовки. Факти в акті треба висвітлювати коротко і чітко, посилаючись на документи бухгалтерського обліку, законодавчі акти, інструкції, положення тощо.
Неприпустимо обмежуватися лише фіксуванням недоліків, слід викладати причини відхилень і порушень. Не можна, наприклад, тільки констатувати невиконання плану виробництва продукції в заданому асортименті, необхідно виявити, чи були складені договори на поставку сировини, хто із постачальників їх не виконав, яких заходів вжито і наскільки вони дійові для запобігання цим недолікам у майбутньому.
Акт комплексної ревізії не повинен мати описовий характер. У такому випадку глибока комплексна ревізія буде підмінена оглядом фінансово-господарської діяльності, тобто ознайомленням з діяльністю підприємства, без аналізу виявлених недоліків, їх обгрунтування відповідними фактами і документами, тобто системою доказів.
У бухгалтерському обліку нумерацію розділів акта ревізії, таблиць, схем, відомостей позначають арабськими цифрами. Це однаково стосується позначення місяців року, які у розділах акта записують у повному найменуванні (прибутковий ордер № 40 від 16 вересня 2009 р., товарно-транспортна накладна № 175 від 21 вересня 2009 р.). У таблицях, відомостях, машинограмах дату операції можна записувати так: 06.09.09 р. (шостого числа, вересня місяця, 2009 р.).
Абревіатури в акті ревізії, якщо вони не загальновживані, розшифровують.
В актах ревізії, довідках про проведення контрольні і тематичні перевірки та інших документах, де відображують результати контролю, підписи членів комісії розміщують не за посадами, а за обов'язками, які вони виконують у складі ревізійної бригади.
Так, для проведення комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства до складу ревізійної бригади включено п'ять працівників – контролер-ревізор (голова), старший бухгалтер, економіст по цінах, товарознавець, інспектор по кадрах (члени бригади). В акті комплексної ревізії вони іменуються відповідно голова і члени ревізійної бригади.
Членів ревізійної бригади в акті комплексної ревізії вказують за алфавітом, розміщуючи ініціали перед прізвищем. Розшифрування підписів у дужки не беруть.
У тих випадках, коли керівник чи головний бухгалтер підприємства мають заперечення або зауваження до акта ревізії, вони викладають їх у письмовій формі (не пізніше ніж через три дні від дня підписання акта) і додають до нього.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ