КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Аналіз фінансово-господарської діяльності установ"
ЗМІСТ
Список використаної літератури ........................................................ 15
Фінансова звітність - це узагальнена інформація, яка грунтується на даних бухгалтерського обліку про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства і потрібна заінтересованим особам (користувачам) для прийняття рішень.
Терміном "підприємство" позначено широке коло осіб, адже згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України" від 16.07.1999 р. № 996-XІV в ред. від 01.01.2007 р. (надалі - Закон) обов'язок складати фінансову звітність поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва суб'єктів господарської діяльності.
У деяких випадках бухгалтерську звітність складають і неюридичні особи. Зокрема, відповідно до п. 5 ст. 8 Закону філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, якщо їх виділено на окремий баланс, зобов'язані вести бухгалтерський облік.
Результати такого обліку включають до фінансової звітності підприємства - юридичної особи. Показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства, не виділених на окремий баланс, також включають до фінансової звітності юридичної особи, як це передбачено п. 11 П(С)БО 1.
Форми фінансової звітності перелічено у п. 2 ст. 11 Закону. Усього їх п'ять:
- баланс;
- звіт про фінансові результати;
- звіт про рух грошових коштів;
- звіт про власний капітал;
- примітки до звітів.
Принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку у світовій практиці регулюються положеннями (стандартами), які розробляють професійні організації бухгалтерів. При цьому вони мають рекомендаційний характер та грунтуються на концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, розробленій Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
В Україні основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та конкретизовано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Методологічні засади застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій викладено у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Закон надає підприємствам право самостійно визначати облікову політику та розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю.
Отже, держава встановлює правила і процедури обробки економічної інформації та складання фінансової звітності лише для зовнішніх користувачів.
Складання форми № 4 фінансової звітності - "Звіту про власний капітал" - регламентується П(С)БО 5 під однойменною назвою, де визначаються зміст і форма звіту та загальні вимоги до розкриття його статей. Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим положенням.
Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.
Звіт про власний капітал містить аналіз усіх видів капіталу підприємства за звітний період, а саме:
- статутного капіталу;
- пайового капіталу;
- додаткового вкладеного капіталу;
- іншого додаткового капіталу;
- резервного капіталу;
- нерозподіленого прибутку;
- неоплаченого капіталу;
- вилученого капіталу.
Звіт аналізує дані у розрізі таких показників:
1) залишок на початок року;
2) коригування:
- зміна облікової політики;
- виправлення помилок;
- інші зміни;
3) скоригований залишок на початок року;
4) переоцінка активів:
- дооцінка основних засобів;
- уцінка основних засобів;
- дооцінка незавершеного виробництва;
- уцінка незавершеного виробництва;
- дооцінка незавершеного виробництва;;
- уцінка незавершеного виробництва;
5) чистий прибуток (збиток) за звітний період;
6) розподіл прибутку:
- виплати власникам (дивіденди);
- спрямування прибутку до статутного капіталу;
- відрахування до резервного капіталу;
7) внески учасників:
- внески до капіталу;
- погашення заборгованості із капіталу;
8) вилучення капіталу:
- викуп акцій (часток);
- перепродаж викуплених акцій (часток);
- анулювання частки в капіталі;
- вилучення частки в капіталі;
- зменшення номінальної вартості акцій;
9) інші зміни в капіталі:
- списання невідшкодованих збитків;
- безкоштовно отримані активи;
10) разом змін в капіталі;
11) залишок на кінець року.
Традиційно бюджетний процес визначається як сукупність дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, а також складання, розгляду й затвердження звітів про їх виконання, яка здійснюється на підставі норм бюджетного права. Таким чином, у широкому розумінні бюджетний процес становить засновану на владних повноваженнях діяльність відповідних органів, підпорядковану суворим процедурам у галузі бюджету.
В статті 2 Бюджетного кодексу України (надалі - БКУ) наведено дещо інше визначення бюджетного процесу - це регламентована нормами правова діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Бюджетний процес складається з відповідних стадій, які визначено змістом і характером діяльності державних органів, внаслідок чого така діяльність набуває нових якостей.
Традиційно в бюджетному процесі виокремлюють п'ять стадій:
1) розробка та складання проекту бюджету;
2) розгляд проекту бюджету;
3) затвердження проекту бюджету;
4) виконання бюджету;
5) складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.
Виділення таких стадій визначається логікою та історичною природою самого процесу, оскільки вони охоплюють всю діяльність державних органів, починаючи від усвідомлення необхідності здійснення видатків на відповідні потреби, їх прогнозування, винаходження дохідних джерел для покриття тощо.
На кожній стадії бюджетного процесу розв'язують питання, які не можуть бути розглянуті в інший час. Наприклад, питання надання міжбюджетних трансфертів, закріплення процентних відрахувань від загальнодержавних податків і зборів вирішують на стадії складання бюджету, а остаточно затверджують на стадії прийняття закону про Державний бюджет. Відкриття та реалізацію бюджетних асигнувань здійснюють на стадії виконання бюджету й тільки після його затвердження тощо.
Бюджетний процес грунтується на відповідних засадах, принципах, які є гарантією чіткого й неупередженого планування, ефективного використання коштів, дотримання фінансової (бюджетної) дисципліни та здійснення постійного контролю за виконанням бюджетів і відбивають важливі риси бюджету.
Такими засадами є як принципи, властиві бюджетній системі України взагалі, так і притаманні лише бюджетному процесу. До першої групи належать принципи, закріплені ст. 7 БКУ, а саме: єдності бюджетної системи України, збалансованості, самостійності, повноти, публічності та прозорості тощо.
Друга група містить принципи, властиві лише бюджетному процесу:
1) принцип розподілу бюджетних повноважень між органами представницької та виконавчої влади. Наприклад, законодавство встановлює такий розподіл повноважень за стадіями бюджетного процесу: формування та виконання бюджету належить до компетенції виконавчих органів, а розгляд, затвердження та здійснення контролю за виконанням бюджету - до компетенції представницьких органів;
2) принцип спеціалізації бюджетних показників. Його реалізують через бюджетну класифікацію, яка, закріплюючи вичерпний перелік доходів і видатків бюджетів, полягає в конкретизації доходів за джерелами, а видатків - за цільовими напрямами;
3) принцип щорічності бюджету, тобто обов'язкового прийняття бюджету кожного року до початку планового року, що дозволяє виявити тенденції розвитку країни, дослідити зміни темпу росту виробництва тощо.
Вельми важливим є прийняття Державного бюджету до настання планового року, оскільки це передбачає й забезпечує своєчасну концентрацію фінансових ресурсів у бюджеті та фінансування потреб держави й суспільства.
Окрім того, потрібно наголосити на таких принципах:
1) гласності, що передбачає широке обговорення проекту бюджету, доведення його до відома населення, публікацію затвердженого бюджету;
2) наочності - відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з економічними показниками розвитку України;
3) достовірності, що передбачає використання під час формування бюджету його реальних показників тощо; послідовності вступу до бюджетної діяльності державних органів.
Учасники бюджетного процесу визначені БКУ, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу зазначені у Конституції України та інших правових актах.
Розглянемо найбільш вагомі повноваження основних учасників бюджетного процесу.
Президент України:
1) підписує Закон "Про Державний бюджет України" на бюджетний рік;
2) у разі незгоди із Законом "Про Державний бюджет України", прийнятий Верховною Радою, накладає вето;
3) вносить в установленому чинним законодавством порядку зміни та доповнення до Державного бюджету;
4) вносить на розгляд Верховної Ради законопроекти, у тому числі в першочерговому порядку, які стосуються бюджетного процесу;
5) видає укази, які можуть регулювати окремі поточні питання, що стосуються бюджетного процесу.
Верховна Рада України:
1) розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період з конкретних макроекономічних показників, визначених у БКУ;
2) приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики;
3) розглядає проект бюджету в трьох читаннях;
4) ухвалює Закон "Про Державний бюджет України";
5) вносить зміни і доповнення у Закон "Про Державний бюджет України";
6) розглядає та приймає рішення щодо звіту про виконання Закону "Про Державний бюджет України".
Комітет Верховної Ради з питань бюджету бере участь практично в усіх стадіях бюджетного процесу, а саме:
- розглядає і вносить пропозиції стосовно Основних напрямів бюджетної політики;
- бере участь у підготовці, розгляді, уточненні, узагальненні пропозицій, доповіданні на всіх трьох читаннях проекту Закону "Про Державний бюджет України" при його проходженні у Верховній Раді України;
- розглядає звіт про проведені таємні видатки;
- розглядає ситуації, пов'язані із перевиконанням дохідної частини Державного бюджету;
- готує співдоповідь, з якою виступає Голова комітету, про виконання Державного бюджету України.
Рахункова палата:
1) здійснює зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету;
2) після закінчення бюджетного року готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету;
3) здійснює контроль за проведенням таємних видатків;
4) готує співдоповідь, з якою виступає Голова Рахункової палати, - про виконання Державного бюджету.
Кабінет Міністрів України:
1) подає на розгляд Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;
2) розробляє проект Закону "Про Державний бюджет України";
3) доопрацьовує проект Закону "Про Державний бюджет України" після першого та другого читання у Верховній Раді України;
4) приймає рішення про виділення коштів із резервного фонду Державного бюджету;
5) забезпечує виконання Державного бюджету України;
6) подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді України;
7) доводить до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів, текстові статті).
Міністерство фінансів України:
1) погоджує єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань;
2) розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів;
3) проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів на будь-якій стадії бюджетного процесу;
4) визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів, і розробляє пропозиції щодо проекту Державного бюджету;
5) у період підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів;
6) подає проект Закону "Про Державний бюджет України" на розгляд Кабінету Міністрів України;
7) допрацьовує проект Державного бюджету після першого та другого читання у Верховній Раді України;
8) здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу;
9) Міністерство в особі Міністра фінансів затверджує та контролює розпис, за яким виконується Державний бюджет України;
10) здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету протягом поточного бюджетного року;
11) встановлює факт перевиконання дохідної частини бюджету;
12) при суттєвому невиконанні (більш ніж 15%) доходів бюджету готує пропозиції про внесення змін до Закону "Про Державний бюджет України";
13) здійснює контроль (разом з Рахунковою палатою) за проведенням таємних видатків;
14) доводить до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період;
15) забезпечує опублікування проекту Закону "Про Державний бюджет України", даних про виконання Закону по кварталах і за підсумками року, показників зведеного бюджету, іншої відкритої інформації про виконання Державного бюджету.
Державне казначейство:
1) визначає за погодженням із Міністерством фінансів України єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави;
2) здійснює операції з коштами Державного бюджету та місцевих бюджетів;
3) здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
4) контролює бюджетні повноваження при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;
5) веде бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного та місцевих бюджетів;
6) здійснює безспірне списання коштів з рахунків згідно з порядком, установленим БКУ та іншими юридичними актами.
Розпорядники бюджетних коштів:
1) на підставі плану своєї діяльності розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органові;
2) отримують бюджетні призначення й доводять у встановленому порядку до розпорядників нижчого рівня.
Головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня, контролюють хід виконання кошторисів та аналізують ефективність використання бюджетних коштів у розпорядників нижчого рівня.
Національний банк України подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів України проект основних засад грошово-кредитної політики і проект кошторису доходів та видатків НБУ на наступний бюджетний рік.
Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог БКУ.
Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.
Верховна Рада АРК та відповідні ради затверджують бюджети та звіти про їх виконання.
Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ