К обгрунтування техніко-економічних показників

Курсовий проект: 45 с., 10 табл., 21 джерело.

Об'єкт дослідження: підприємство ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод".

Предмет дослідження: техніко-економічні показники нового механічного цеху.

Мета роботи: обгрунтування техніко-економічних показників цеху.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, розрахунковий, графічний.

Основний зміст курсового проекту: розраховано необхідну кількість обладнання, приладів, площ, їх вартості та чисельності працюючих; економічні показники проектованого цеху; економічну ефективність створення цеху.

 

ДОЦІЛЬНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ, ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЦЕХУ, РОЗРАХУНОК НЕОБХІДНОЇ КІЛЬКОСТІ ОБЛАДНАННЯ, РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СТВОРЕННЯ ЦЕХУ, ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ.

 

ЗМІСТ

 

Вступ.................................................................................................................... 4

  1. Розрахунок необхідної кількості обладнання, приладдя, площ,
    їх вартості та чисельності працюючих............................................................... 6

1.1. Вихідні дані.................................................................................................. 6

1.2.Розрахунок необхідної кількості обладнання, його завантаження
та первинної вартості.......................................................................................... 7

1.3. Основна виробнича площа цеху, що проектується.................................. 12

1.4. Визначення чисельності працюючих  в цеху............................................ 13

  1. Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у введення
    в дію механічного цеху із виробництва деталі типу «ОСЬ»........................... 19
  2. Розрахунок економічних показників механічного цеху............................ 21

3.1. Розрахунок річного фонду оплати праці робітників цеху...................... 21

3.2. Тарифний фонд заробітної плати основних виробничих робочих......... 22

3.3. Основний фонд заробітної плати допоміжних робочих.......................... 23

3.4. Розрахунок річного фонду заробітної плати службовців,
спеціалістів і молодшого обслуговуючого персоналу.................................... 24

3.5. Визначення середньорічної і середньомісячної заробітної плати
працюючих на дільниці................................................................................... 25

3.6. Розрахунок річних потреб на основну сировину і матеріали................. 26

3.7. Річні загальновиробничі витрати.............................................................. 27

3.8. Розрахунок цехової собівартості виробу................................................. 32

3.9. Визначення річної програми в оптових цінах підприємства................... 33

3.10. Визначення фінансових результатів (прибутку)..................................... 33

  1. Розрахунок економічної ефективності створення цеху............................... 35

4.1. Показники ефективності інвестицій........................................................... 35

4.2. Визначення періоду окупності проекту.................................................... 38

Висновки і пропозиції....................................................................................... 41

Список використаних джерел........................................................................... 44

ВСТУП

Автомобільна промисловість наразі є однією з провідних галузей, що впливає на розв'язання економічних, соціальних, екологічних і науково-технічних проблем.

Розвиток автомобільної промисловості України характеризується поєднанням широкого набору чинників і різноспрямованих тенденцій. Існує величезна кількість проблем в розвитку галузі як у сфері виробництва, технологій, якості продукції, так і у сфері реалізації, цінової політики, конкуренції. Ці проблеми стосуються виробництва легкових автомобілів, вантажівок, автобусів, а також усього набору виробництв, пов'язаних із випуском запасних частин і комплектуючих виробів.

Залучення провідних світових автомобілебудівників до створення нових та модернізації діючих потужностей дає змогу організувати з мінімальними інвестиційними витратами виробництво конкурентоспроможних автомобілів, автобусів, комплектуючих виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин для внутрішнього та зовнішнього ринку.

ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" (ЗАТ "ЗАЗ") – єдине в Україні підприємство, яке має повний цикл виробництва легкових автомобілів, що включає штампування, зварювання, фарбування, спорядження кузова і складання автомобіля. На заводі створено й постійно вдосконалюється якісно нове сучасне високотехнологічне виробництво, що відповідає вимогам міжнародного стандарту ІSO 9001 версії 2000 р. і є значним внеском у розвиток державної економіки.

Протягом 2007 р. лише за рахунок власних коштів у розвиток виробництва було інвестовано 119,8 млн. грн., у роботи із забезпечення якості – 6,2 млн. грн.

У 2005 р. на підприємстві було створено якісно нове виробництво. Розпочато повномасштабне виробництво автомобілів ВАЗ–21093 і ВАЗ–21099, "Ланос (Т–150)", "Опель Астра G".

У 2007 р. в цехах проведено масштабні роботи з модернізації систем автоматичного управління конвеєрами, введено в експлуатацію конвеєрну лінію подачі та складання дверей автомобіля "Ланос Т–150", завершено роботи з модернізації і створення майданчиків зберігання і відвантаження готової продукції.

Стратегія ЗАТ "ЗАЗ" передбачає активний розвиток, інвестиції значних коштів у виробництво, модернізацію існуючих цехів і роботу над створенням нових, локалізацію виробництва компонентів для автомобілів, що виробляються. Усі ці заходи спрямовані на створення високоякісного продукту, затребуваного й конкурентоздатного не лише на внутрішньому, але й на міжнародному ринку.

На заводі планується введення в дію механічного цеху із виробництва деталі типу "Ось".

Метою курсового проектування є обгрунтування техніко-економічних показників цеху.

Об'єкт дослідження: підприємство ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод".

Предмет дослідження: техніко-економічні показники нового механічного цеху.

При виконанні курсового проекту було розраховано необхідну кількість обладнання, приладів, площ, їх вартості та чисельності працюючих; економічні показники проектованого цеху; економічну ефективність створення цеху.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, розрахунковий, графічний.

Структура роботи; вступ, чотири розділи, висновки і пропозиції, список використаних джерел.

  1. РОЗРАХУНОК НЕОБХІДНОЇ КІЛЬКОСТІ ОБЛАДНАННЯ, ПРИЛАДДЯ, ПЛОЩ, ЇХ ВАРТОСТІ ТА ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦЮЮЧИХ

1.1. Вихідні дані

Деталь «Ось».

Річна програма, шт. – 25000.

Режим роботи, змін – 2.

Марка матеріалу – Ст. 45.

Маса заготовки, кг – 10,81.

Маса деталі, кг – 7,5.

 

Таблиця 1.1– Технологічний процес виготовлення деталі «Ось»

Найменування операції Обладнання Розряд роботи Тшт Тпз
Найменування модель
Фрезерно-центровальна Фрезерно-центровальний п/а МР-71М 2 1,258 15
Токарна Токарно-винторізний 16К20 3 5,289 22
Токарна Токарно-винторізний 16К20 4 4,386 22
Різьбо-фрезерна Різьбо-фрезерний п/а 5Б65 3 2,711 26
Шпоночно-фрезерна Шпоночно-фрезерний п/а 692М 3 4,762 17
Свердлильна Вертикально-свердлильний одношпинделевий 2М125 3 1,097 17
Слюсарна Верстак   2 6 6
Круглошлифовальна Круглошлифовальний підвищенної точності 3М151 4 2,656 18
Круглошлифовальна Круглошлифовальний підвищенної точності 3М151 4 0,904 18
Слюсарна Верстак   2 6 6

 

1.2.Розрахунок необхідної кількості обладнання, його завантаження та первинної вартості

При розрахунку кількості металорізального обладнання даної моделі та числа робочих для механічної обробки деталей необхідно знати: річний обсяг випуску деталей; вид технологічного процесу із зазначенням переліку операцій та сумарні норми штучно-калькуляційного часу на кожну операцію; ефективний річний фонд часу роботи обладнання (в годинах).

  1. Ефективний річний фонд часу роботи одного верстата при п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями може бути розрахований за формулою, год.,

 

Фе = [(Др – Дв.д. – Дс.д.)* Чд – Дн.с.д*1]*Зрр,                   (1.1)

 

де Др, Дв.д., Дс.д., Дн.с.д – відповідно кількість днів в одному році, вихідних (суботи та неділі), святкових та передсвяткових днів (тривалість робочого дня менше на 1 год); Чд – кількість годин робочого дня; Зр – кількість змін роботи обладнання Зр = 2; Кр – коефіцієнт, який враховує час перебування верстата в ремонті (для великих верстатів Кр = 0,9….0,94, для середніх Кр = 0,95….0,9, для дрібних Кр = 0,95….0,98, для автоматичних ліній Кр = 0,88….0,9).

В даному випадку верстати, що використовуються, в цеху мають масу до 10 т. Втрати часу на ремонт для металорізальних верстатів становитимуть 1,9%. Тоді ефективний фонд часу для усіх верстатів становитиме:

 

Фе = [(366 – 104 – 10)*8,0 – 5*1]*2*0,981= 3948 год.

 

  1. Програма запуску деталей знаходиться за формулою:

 

Пз = Пв*(100/100 – Кт.в),                                          (1.2)

 

де Пв=25000 шт. – програма випуску деталей за рік; Кт.в=1,0…1,5 відсоток технологічних втрат, показує, на скільки більше треба запустити в роботу виробів з урахуванням їх технологічних втрат (брак та інше),

Пз = 25000 (100/100 – 1,5) = 25381.

 

  1. Трудомісткість обробки річного запуску деталей визначається за формулою:

Ттруд.ршт.-кз,                                                       (1.3)

 

де Тшт.-к – штучно-калькуляційний час на операцію, хв.,

Пз – програма запуску деталей на рік, шт.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції:

 

Ттруд.р = 1,258*25381/60 = 532,2 год.

 

Для всіх інших операцій Ттруд.р  розраховується аналогічно.

  1. У серійному, дрібносерійному та одиничному виробництві розрахункову кількість верстатів знаходять за формулою:

 

Ср = (Тшт.-кз)/(Фе*60*Кв.н),                                      (1.4)

 

де Тшт.-к. – штучно-калькуляційний час на операцію, яка виконується на даному верстаті, хв.;

Пз – програма запуску деталей за рік, шт.;

Фе – ефективний фонд часу роботи обладнання за рік, год.;

Кв.н – коефіцієнт виконання норми часу; для напівавтоматів Кв.н= 1,01; для універсальних верстатів Кв.н=1,05…1,20.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції:

 

Ср = 1,258*25381/3948*60*1,01 = 0,13

 

Розрахункову кількість верстатів Ср округлюємо до найближчого цілого числа. Приймаємо Спр = 1 верстат.

  1. Коефіцієнт завантаження даного типу обладнання у відсотках становить:

Кз = (Српр)*100%.                                                  (1.5)

 

Наприклад, для фрезерно-центровального обладнання:

 

Кз = (0,13/1)*100% = 13%.

 

На підставі проведених розрахунків будується графік завантаження устаткування, на якому на осі абцис вказується найменування і модель устаткування, а на осі ординат відкладається коефіцієнти завантаження устаткування з урахуваннями його довантаження супутньою продукцією.

Ширина стовпчиків за відповідним масштабом повинна бути пропорціональна кількості верстатів даної моделі.

Середній коефіцієнт завантаження Кз всього верстатного парку на проектованій дільниці викреслюють горизонтальною лінією, яка проходить через увесь графік.

У зв’язку з тим, що всі операції не завантажені до 85% згідно з основною нормою часу ми довантажили їх аналогічними деталями.

  1. Трудомісткість довантаження супутньою продукцією даного типу верстатів окремо на кожній недовантаженій операції розраховується за формулою:

Тдовев.нпр*(Кзн – Кз),                                       (1.6)

 

де Спр – прийнята кількість верстатів даного типу до довантаження, шт..;

Кзн= 085…0,95 – нормативний коефіцієнт завантаження обладнання даного типу;

Кз – коефіцієнт завантаження обладнання до довантаження супутньою продукцією.

Тоді, наприклад, для фрезерно-центровальної операції трудомісткість довантаження складе:

Тдов = 3948*1,01*1*(0,9 – 0,13) = 3070,4.

  1. Розрахункова кількість верстатів даного типу з урахуванням довантаження визначається формулою:

 

Ср=Т '/(Фев.н),                                                         (1.7)

 

де Т ' – трудомісткість річної програми з урахуванням довантаження, нормо-год;

Кв.н – коефіцієнт виконання норми часу, Кв.н = 1,0…1,2;

Фе – ефективний річний фонд використаного часу обладнання, год.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції:

 

Ср = 3602,6/(3948*1,01) = 0,9.

  1. Середній коефіцієнт завантаження обладнання у відсотках при виготовлені заданих за проектом деталей розраховується за формулою:

 

Кз = ∑Ср*100/∑Спр                                            (1.8)

 

де ∑Ср, ∑Спр – відповідно розрахункова та прийнята кількість верстатів різних типів на всіх операціях для заданої деталі:

Кз = 8,93*100/10 = 89,3%.

  1. Дані про кількість, модель, габарити, потужність електродвигуна, вартість (з урахуванням транспортування та монтажу) та ремонтну складність обладнання на дільниці заносять у зведену відомість обладнання (таблиця 1.2).

 

 

 

Таблиця 1.2 –Кошторис витрат на основне технологічне обладнання ділянки

Найменування верстата Модель верстата К-ть верстатів, шт Потужність, кВт Площа, м2 Вартість за прейскурантом, тис.грн Витрати на транспортування й монтаж, тис.грн (6-9% від гр.9) Первинна вартість, тис. грн. (гр.9+гр.10) Ремонтна складність
одиниці Загальна одиниці загальна одиниці загальна механічна Електрична
одиниці загальна одиниці загальна
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
Токарно-гвинторізний 16К20 3 10 30 5,066 15,1988 40 120 8,4 128,4 6 18 9 27
Горизонтально-протяжний 7б56 1 20 20 6,42 6,42 20 20 1,4 21,4 12,5 12,5 13,0 13,0
Токарно-гвинторізний 16К20 1 10 10 5,066 5,066 40 40 2,8 42,8 6 6 9 9
Вертикально-свердлильний  

2Н125

1 4,5 4,5 7,982 7,982 42 42 2,94 44,94 9 9 5,5 5,5
Зубофрезерний п/а 53А10 4 7 28 10,788 43,152 50 200 14 214 2 8 4 44
 

Верстак

- 2 - - 1,5 3 2 4 0,14 4,14 - - - -
Разом - 12 - 92,5 - 81,178 - 426 29,82 455,82 - - - -

 

 

1.3. Основна виробнича площа цеху, що проектується

До складу виробничої площі включається площа, зайнята обладнанням, проходами, проїздами, конвеєрами, стендами, розмічальними плитами, робочими шафами для інструменту, робочими місцями для технічного контролю деталей тощо.

Металорізальні верстати дільниці або відділень механічного цеху можуть бути розташовані за ходом послідовного виконання технологічних операцій (предметна спеціалізація дільниці) або за подібними моделями (групами) верстатів (технологічна спеціалізація).

На практиці частіше зустрічається змішаний спосіб утворення дільниці.

На вибір варіантів розташування дільниці впливають умови роботи та технологічні особливості використовуваних верстатів.

Виходячи з цього, недоцільно розміщувати поруч дільниці та лінії виготовлення деталей високої і відносно малої точності форми та розташування поверхонь у зв’язку з неминучим впливом вібрації обладнання на точність виготовлення відповідних деталей.

Недопустиме змішане розміщення дільниці абразивної обробки і складання.

Виробничу площу цеху визначають за показником питомої площі, яка припадає на один верстат або одне робоче місце:

 

Sд = Sпит * Спр м2,                                           (1.9)

 

де Sпит. – питомий показник площі на один верстат; для малих верстатів вагою до 5 тис.кг Sпит=10…15 м2, для середніх верстатів вагою до 10 тис.кг Sпит=16….25 м2, для великих верстатів вагою до 25 тис. кг Sпит=26…45 м2, для особливо великих вагою до 120 тис. кг Sпит=50…150 м2 на один верстат, для верстаків Sпит=10 м2.

З практичної точки зору в цеху доцільно розміщувати обладнання різних габаритних розмірів, тому для оцінки потрібної площі зручніше користуватися питомими показниками для механічних цехів. Показник питомої загальної площі враховує також допоміжну площу для збереження заготовок між операціями, магістральних проїздів тощо:

 

Sпит.заг. =1,3*Sпит.д                                                    (1.10)

 

Питома площа одного дрібного верстата Sпит=15 м2

Виробнича площа дільниці Sпит.вир.=15*8=120 м2

Загальна площа дільниці Sпит.заг.=1,3*120=156 м2

 

1.4. Визначення чисельності працюючих  в цеху

Розрахунок кількості основних робочих. У механічних цехах до основних робочих відносяться робочі таких професій: верстатники, оператори верстатів з ЧПК та наладчики автоматичних ліній, слюсарі механоскладальних робіт, мийники деталей.

Споживчу чисельність основних робочих визначають за кожною професією окремо.

Для дільниці серійного, дрібносерійного та одиничного типів виробництва необхідна кількість основних робочих визначається за формулою:

 

Рсв=Т/(Фе.р.в.н.бв),                                     (1.11)

 

де Т – річна трудомісткість робіт за видами обробки, норм.-год.

Т=Тшт.-кз/60: Тшт.-к – штучно-калькуляційний час на обробку виробу на операції, хв.; Пз – річна програма запуску деталей, шт.;

Фе.р. – річний ефективний фонд часу роботи одного робочого, год.;

Кв.н. – коефіцієнт виконання норм робочими даної операції (Кв.н.=1,0…1,2);

Кбг – коефіцієнт багатоверстатного обслуговування.

Ефективний річний фонд робочого часу верстатника за п’ятиденний тиждень можна визначити за формулою:

 

Фе.р.= [(Др – Дв.д. – Дс.д.)*Чд – Дп.с.д –1]*Кв ,                            (1.12)

 

де Кв – коефіцієнт, що враховує втрати робочого часу на відпустку, навчання, виконання державних обов’язків тощо.

Ефективний фонд часу одного працюючого:

Фе.р.= [(366 – 104 – 10)*8 – 4 –1]*0,908=1827 люд.-год.

Тоді чисельність фрезерувальників дорівнює:

Рфрез.=(1,258*25381)/(1827*1,1*60*1) = 0,22.

Приймаємо Рфрез.=1 чол.

Розрахунки за іншими операціями проводяться аналогічно,  результати зведені в таблицю 1.3

Середній розряд основних робочих в цеху розраховується за формулою:

 

Rсер. =∑Rp*P0/∑P0,                                                  (1.13)

 

де Rр – тарифний розряд робочих;

Р0 – кількість основних робочих даного розряду.

 

Rсер. = (2*5+4*3+3*5)/13 =(10+12+15)/13 =2,84,

 

Розрахунок кількості допоміжних робочих. Допоміжні робочі виробництва – це працівники, які обслуговують основне виробництво (наладчики, комірники та роздавачі інструментів, слюсарі для ремонту верстатів та оснастки, електромонтери, контролери та інші).

 

Таблиця 1.3 – Розрахунок потрібної кількості основних робочих в цеху з виготовлення деталі типу «Ось».

Номер операції Професія Розряд робіт Трудомісткість Т ', н.-год. Ефективний фонд часу робочого Фе, год. Коефіцієнт виконання норми часу Кв.н. Коефіцієнт багатоверстатності Кількість                                робочих
Розрах Рр                                                     гр..4/(гр.5*6*7) Прийнята Рпр.
015 Фрезеру-вальник 2 532,2 1827 1,1 1,0 0,22 1
020 Токар 3 2237,34 1,14 1,0 1,1 2
025 Токар 4 1855,4 1,1 1,0 0,92 1
030 Фрезеру-вальник 3 1146,8 1,15 1,0 0,57 1
035 Фрезеру-вальник 3 2014,4 1827 1,1 1,0 1 1
040 Свердлильник 3 464 1,1 1,0 0,23 1
045 Слюсар 2 1123,53 1,1 1,0 1,26 2
050 Шлифувальник 4 1123,53 1,1 1,0 0,56 1
055 Шлифувальник 4 382,4 1,15 1,0 0,19 1
060 Слюсар 2 2538,1 1,1 1,0 1,26 2
Разом   - 14832,27 - - - - 13

 

Чисельність допоміжних робочих, зайнятих в цеху, визначається:

– за нормами обслуговування (наладчики верстатів, контролери та ін.);

– за кількістю робочих місць, за якими ці робочі закріплені (кранівники, стропальники);

– у процентному відношенні від кількості основних виробничих робочих (45…50 %).

Кількість допоміжних робочих визначається за нормами обслуговування, і результати розрахунку зводяться в таблицю 1.4.

Середній розряд допоміжних робочих складає:

 

Rсер. = (4*(1,2+3,84)+3*(4+0,86+0,32)+2*(0,6+1,36+0,28))/12,46=3,22.

 

Таблиця 1.4 – Розрахунок потрібної кількості допоміжних робочих

Професія Кількість агрегатів, ремонт-них одиниць, основних робочих Норми обслугову-вання Кількість допоміж-них робочих, гр2/гр3 Роз-ряд Режим роботи, змін Необхідна кіл-ть робочих, осіб, гр4*гр6 Годи-нна тари-фна став-ка, грн..
Слюсар з поточного ремонту та обслуговуванню обладнання 291,5 500 рем. од 0,6 4 2 1,2 4,822
Верстатник з ремонту обладнання 33 1 на 12 основних робочих 2 3 2 4 4,339
Мастильник 291,5 1000 рем. од 0,3 2 2 0,6 3,536
Комірник 17 1 на 55 верст. 0,43 3 2 0,86 4,339
Електромонтер 172,5 1050 рем. од 0,16 3 2 0,32 4,339
Контролер 17 7..9% від кіл-ті верстатів 1,92 4 2 3,84 4,822
Трасп-й робочий 33 1 на 35 основних

Робочих

0,68 2 2 1,36 3,536
Прибиральник вир-х приміщень 360 1 на 2000-2500 м2 0,144 2 2 0,28 3,536
Разом - - - - - 12,46 -

 

Визначаючи чисельність допоміжного персоналу механічного цеху, потрібно додержуватися таких нормативних показників: контролер ВТК для дрібних деталей складної конфігурації – 1 на 10 основних робочих, середніх верстатів, транспортувальник – 1 на 35 основних робочих, комірник ІРК – 1 на 50 основних робочих або 1 на 55…65 верстатів; прибиральниця – 1 на 2000…2500 м2 площі цеху.

Кількість слюсарів та електромонтерів за ремонту та міжремонтного обслуговування обладнання визначають за кількістю одиниць ремонтної складності.

Якщо в цеху працюють конвеєрні лінії, то кількість транспортувальників зменшується в 1,5 рази, а кількість прибиральників збільшується у 2 рази.

Чисельність керівних робітників, спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу розраховується методом, який склався на практиці, тобто методом структури кадрів.

При цьому дана категорія працюючих становить 15…20% від прийнятої чисельності основних та допоміжних робочих або встановлюється за нормами обслуговування.

Результати розрахунку чисельності спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу зводяться в таблицю 1.5.

 

Таблиця 1.5  – Розрахунок чисельності службовців, спеціалістів та молодшого обслуговуючого персоналу.

Посада Норма обслуговування Кількість осіб, що обсл-ся, осіб Необхідна

кількість спец., службовців та МОП, гр3/гр2

Посадовий оклад, грн..
Осіб
Спеціалісти
Майстер 1 на 16…25 робочих 45,46 1,81 1000…1100
Інженер-технолог 1 на ділянку - 1,0 800…850

 

 

(продовження таблиці 1.5)

Інженер-нормувальник 1 на 100…150 осн.робочих 33 0,22 750…800
Інженер-планувальник 1 на 200…450 робочих 45,46 0,25 750…800
Економіст 1 на 200…450 робочих 45,46 0,25 800…850
Разом - - 3,53 -
Службовці
Бухгалтер 1 на 200…450 робочих 45,46 0,15 750…800
Табельник 1 на 200…450 робочих 45,46 0,25 650…700
Обліковець-нарядник 1 на 200…450 робочих 45,46 0,2 650…700
Разом - - 0,6 -
Молодший обслуговуючий персонал
Прибиральник побутових приміщень 1 на 500…600 м2 45 м2 0,075 600…650
Разом - - 0,075 -

 

Загальна кількість працюючих цеху і їх структура зведені у таблицю 1.6.

 

Таблиця 1.6 – Зведена відомість працюючих у механічному цеху

Категорія працюючих Кількість працюючих, осіб Питома вага, %
1. Основні виробничі робочі 13 46
2. Допоміжні робочі 12,46 44,1
3. Спеціалісти 2,498 8,8
4. Службовці 0,23 0,8
5. МОП 0,075 0,3
Разом 28,263 100

 

 

  1. ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ (ІНВЕСТИЦІЙ) У ВВЕДЕННЯ В ДІЮ МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ ІЗ ВИРОБНИЦТВА ДЕТАЛІ ТИПУ «ОСЬ»

Розрахунки обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у введення в дію механічного цеху із виробництва деталі типу «Ось» та їх структури наведені в таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1 – Визначення величини капітальних вкладень та їх структури

Група основних фондів Вартість основних фондів, тис.грн. Питома вага, % Вказівки до розрахунку (значення умовні)
Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передаточні пристрої і т.ін. 96,2 13,52 -
У тому числі:

1.1 Будівлі виробничого призначення

46,00 6,46 250…300 грн. за 1 м2
1.2 Будівлі побутового призначення 20,00 2,8 350…430 грн. за 1 м2
1.3 Силові машини та електрообладнання 30,20 4,25 300 грн. за 1 кВт встановленої потужності
Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та прилади до них 74,81 10,52 75,0 % від вартості обладнання
Будь-які інші основні фонди, що не включені до групи 1.2 540,18 7595 -

 

(продовження таблиці 2.1)

У тому числі:      
3.1 Робочі машини та обладнання 520,68 73,21 За кошторисом витрат на обладнання
3.2 Інструмент, приладдя та прилади      
Інструмент та приладдя 12,56 1,76 1,5% від п.3,1
Вимірювальні та регулюючі прилади 6,94 0,97 280 грн. на 1 верстат
Разом: 711,19 100,00 -

 

 

  1. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ

3.1. Розрахунок річного фонду оплати праці робітників цеху

Фонд оплати праці (заробітної плати) цеху включає в себе фонди оплати праці основних (Зосн) і допоміжних (Здоп) робочих, фонд оплати праці керівників та службовців (Зк.с) і фонд оплати праці молодшого обслуговуючого персоналу (Змоп.):

Зр.д = Зосндопк.смоп,                                              (3.1)

Фондів основної та додаткової заробітної плати на дільниці складається з фондів заробітної плати працюючих.

До основної заробітної плати відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, нарахованої відповідно до прийнятих систем оплати праці у вигляді тарифних ставок, окладів і відрядних розцінок, а також планованого обсягу відповідних видів продукції.

Річний фонд тарифної заробітної плати основних робочих визначається за такими формулами:

для робочих-відрядників:

m                                      m

ЗПосн.відр. = ∑ (Чі*Т ') або ЗПосн.відр. = ∑ (Ріі),                    (3.2)

              і=1                                                              і=1

 

де m – номенклатура деталей;

Чі – погодинна тарифна ставка робочих, грн.;

Т' – трудомісткість річної програми і-го виробу, нормо-год.;

Рі – відрядна розцінка за обробку і-ї деталі, грн./шт.;

Аі – річна програма і-го виробу шт.

Для робочих-погодинників:

ЗПтар.погод = Чі *Р*Феф,                                                (3.2)

 

де Р – кількість робочих погодинників, осіб;

Феф – ефективний річний фонд часу одного робочого.

Річний фонд тарифної заробітної плати допоміжних робочих розраховується аналогічно ЗПосн.погод:

 

ЗПтар.доп.і*Р*Феф.                                                  (3.3)

 

Фонд заробітної плати спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу визначається на основі штатного розкладу цеху і діючих систем посадових окладів.

До додаткової заробітної плати відносяться витрати на виплату виробничому персоналу цеху додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу понад установлену норму, за трудову успіхи і винахідливість, особливі умови праці.

Вона включає також доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

Сума додаткової заробітної плати визначається множенням суми основної заробітної плати на середню норму додаткової заробітної плати.

3.2. Тарифний фонд заробітної плати основних виробничих робочих

Розрахунки тарифної заробітної плати основних робочих виконуються за формулою 1 по кожній операції технологічного процесу.

Наприклад, розрахунок тарифного фонду заробітної плати основних робочих на токарній операції (III розряд робіт) виглядатиме так:

на одиницю продукції:

ЗПтар.відр.III = 24,207*2,278=55,14 грн.;

на програму:

ЗПтар.відр.III = 8192,052*2,278=18661,49 грн.

 

Розрахунки по інших операціях проводяться аналогічно, а результати розрахунків зводяться в таблицю 3.1.

 

Таблиця 3.1 – Розрахунок тарифного фонду заробітної плати основних виробничих робочих

Найменування технологічних операцій Розряд роботи Тарифна заробітна плата за одиницю продукції Тарифна заробітна плата на програму з урахуванням супутньої продукцією
Норма часу Тшт.-к, н.-год. Годинна тарифна ставка, грн... Сума, грн. (гр.3*гр.4) Трудомісткість річної програми,            н.-год. Тарифна годинна ставка, грн. Сума, грн.                                                     (гр.6*гр.7)
Фрезерно-центрувальна 2 1,258 2,278 2,87 3070,4 2,278 6994,37
Токарна 3 5,289 2,278 12,04 1285,1 2,278 2927,45
Токарна 4 4,386 2,531 11,1 1910,8 2,531 4836,23
Різьбо-фрезерна 3 2,711 2,278 6,18 2432,4 2,278 5541
Шпоночно-фрезерна 3 4,762 2,278 10,84 1515,2 2,278 3451,62
Свердлильна 3 1,097 2,278 2,49 3722,9 2,278 8480,76
Слюсарна 2 6 2,278 13,67 1407,1 2,278 3205,37
Круглошлифовальна 4 2,656 2,531 6,72 2956,3 2,531 7482,39
Круглошлифовальна 4 0,904 2,531 2,28 3600,5 2,531 9112,86
Слюсарна 2 6 2,278 13,67 1407,1 2,278 3205,37
Разом - - - 81,86 - - 55237,42

 

3.3. Основний фонд заробітної плати допоміжних робочих

Річний фонд заробітної плати допоміжних робочих розраховується за формулою 3.2, результати розрахунків зводяться в таблицю 3.2.

 

Таблиця 3.2 – Розрахунок тарифного фонду заробітної плати допоміжних робочих

Професія Розряд Кількість осіб Годинна тарифна ставка, грн. Ефективний річний фонд часу, год. Тарифна заробітна плата, грн. гр.(3*4*5)
Слюсар з поточного ремонту й обслуговування устаткування 4 1,2 2,222 1827 4871,51
Верстатник з ремонту обладнання 3 4 1,999 1827 14608,69
Комірник 3 0,86 1,999 1827 3140,86
Мастильник 2 0,6 1,629 1827 1785,70
Електромонтер 3 0,32 1,999 1827 1168,69
Контролер 4 3,84 2,222 1827 15588,84
Транспортний робочий 2 1,36 1,629 1827 404,76
Прибиральник виробничих приміщень 2 0,28 1,629 1827 833,33
Разом - 12,46 - - 46045,22

 

3.4. Розрахунок річного фонду заробітної плати службовців, спеціалістів і молодшого обслуговуючого персоналу.

Заробітна плата розраховується на основі штатного розкладу цеху і діючої системи посадових окладів. Розрахунок зводиться у таблицю 3.3.

Річний фонд заробітної плати спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу:

ЗПосн.сл.сл ім і*М,                                                      (3.4)

де Ксл і – кількість службовців і-ї групи;

Ом і – місячний оклад, грн.

М – кількість місяців роботи за рік.

 

Таблиця 3.3 – Розрахунок основного фонду заробітної плати спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу.

Категорія працюючих, найменування посади Кількість штатних працівників, осіб Посадовий оклад, грн. Тривалість роботи, міс. Величина річного фонду заробітної плати, грн.
Спеціалісти:

а) майстер

б) інженер-технолог

в) інженер-нормувальник

 

1,81

1,0

0,22

 

1100

850

800

 

11

11

11

 

21901

9350

1936

г) інженер-планувальник

д) економіст

0,25

0,25

800

850

11

11

2200

2337,5

Разом 3,53 - - 37724,5
Службовці:

а) бухгалтер

б) табельник

в) обліковець-нарядник

 

0,15

0,25

0,2

 

800

700

700

 

11

11,2

11,2

 

1320

1960

1568

Разом 0,6 - - 4848
Молодший обслуговуючий персонал:

а) прибиральник побутових приміщень

 

 

 

 

0,075

 

 

 

 

680

 

 

 

 

11,2

 

 

 

 

546

Разом 0,075 - - 546

 

3.5. Визначення середньорічної і середньомісячної заробітної плати працюючих на дільниці

При розрахунку додаткової заробітної плати застосовується формула:

 

ЗПдоп. і = ЗПосн. ід. і/100,                                                 (3.5)

 

де Нд. і – норма нарахування додаткової заробітної плати і-ї групи, %.

Середньорічна заробітна плата одного працюючого і-ї групи:

ЗПсер.і =ЗПосн.і+ЗПдоп.іі,                                          (3.6)

 

де Кі – кількість працюючих і-ї групи.

 

Середньомісячна заробітна плата одного працюючого:

 

ЗПсер.м і =ЗПсер.і/12.                                                   (3.7)

 

Розрахунок середньорічної і середньомісячної заробітної плати працюючих цеху наведено у таблиці 3.4.

 

Таблиця 3.4 – Зведена відомість річного фонду заробітної плати працюючих дільниці.

Категорія працюючих Чисельність Річний фонд заробітної плати Основна зарплата, грн. (гр3 +гр5) Середньо-річна зарплата одного працюю-чого, грн. (гр6/гр2) Середньо-річна зарплата одного працюючого, грн. (гр7\гр2)
Тарифна заробітна плата з урахуванням довантаження, грн. Додаткова заробітна плата
% грн.  
Основні виробничі робочі 17 142033,9 40 56913,56 198847,46 6025,68 502,14
Допоміжні робочі 12,46 46045,22 30 13813,56 59858,78 4804,07 400,33
Спеціалісти 3,53 37724,5 37 15958,065 51682,5 14640,93 1220,07
Службовці 0,6 4848 18 872,64 5720,64 9534,4 794,53
МОП 0,075 546 15 81,9 627,9 8372 3614,73
Разом 49,665 231197,62 - 85539,75 316737,28 43377,08 3614,73

 

3.6. Розрахунок річних потреб на основну сировину і матеріали.

Річна вартість матеріалу визначається таким чином:

 

Вмззм – ПзвЦв,                                            (3.8)

 

де Мз, Мв, Мд – відповідно маса заготовки, відходів і готової деталі, кг.;

Цм, Цв – відповідно вартість одного кілограма матеріалу і…, грн.;

Пз – річний обсяг випуску деталей, шт.

 

У випадку виробництва в цеху декількох виробів розрахунок ведеться по кожному виробу окремо. Наприклад, вартість матеріалу на одиницю продукції становить:

Вм = 60,7*2,7– (60,7–39)*0,7 = 148,7 грн.

Вартість матеріалів на річну програму:

Вм = 148,7*25000 = 37 175 500 грн.

 

3.7. Річні загальновиробничі витрати

Загальновиробничі витрати складаються з витрат на силову електроенергію; на стиснуте повітря; на воду для виробничих потреб; поточний ремонт і обслуговування обладнання та транспортування засобів; поточний ремонт будівель та інвентарю; малоцінний інструмент та інвентар; з амортизаційних відрахувань з обладнання та будівель; заробітної плати керівників та спеціалістів з нарахуваннями.

Річні витрати на силову електроенергію розраховується за формулою:

 

Вр.е. =(Руст.езе)/(Кв.м.*ККД),                          (3.9)

 

де Руст – установлена потужність усіх верстатів, кранів, конвеєрів тощо, кВт;

Фе – ефективний річний фонд виробничого часу одного верстата, год.;

Кз – середній коефіцієнт завантаження верстатів;

Це – ціна 1 кВт*год електроенергії, грн.;

Кв.м. – коефіцієнт витрат електроенергії у мережі;

ККД = 0,65…0,90.

 

Вр.е = (156*3948*0,893*0,26)/(0,95*0,8) = 188153,77 грн.

 

Річні витрати на стиснуте повітря розраховуються за формулою:

 

Вст.п. = Цст.п*Врст..п. ,                                                  (3.10)

 

де Цст.п. – ціна 1 м3 стиснутого повітря, приймається за даними базового підприємства Цст.п = 0,01 грн.;

Врст..п – річні витрати стиснутого повітря.

 

Врст..п. = Фе*Кз*(сп.з.*в+соб*в') = 3948*0,893*(4*0,1+4*1)=15512,48 м3,

 

Річні витрати на воду для виробничих потреб становлять:

 

Вв = Цввобзр.о. = 1,15*25*2*0,893*2 = 102,7 грн.,

 

де Цв = 1,15 грн./1 м3 – ціна 1 м3 водопровідної води з урахуванням каналізації;

Вв = 25 м3 – річні витрати води на один верстат;

Вр.о – число змін роботи обладнання.

 

Річні амортизаційні відрахування можуть бути визначені у формах економічної та податкової амортизації. Економічна амортизація відображає дійсне знецінення основного капіталу у процесі виробництва та відноситься на витрати діяльності суб’єкта господарювання.

Податкова амортизація відображає фінансове повернення основного капіталу за рахунок зниження оподаткування прибутку та надання податкової знижки.

Величина податкової амортизації визначається відповідно до ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями. Податкова амортизація використовується у курсовому проектуванні з метою розрахунку балансового прибутку, який одержується при виготовленні деталі:

 

А = 96,2*0,08+71,81*0,4+540,18*0,24 = 167,26 грн.

 

Річні витрати на поточний ремонт та обслуговування обладнання, приймаються, як показує практика, у розмірі 7% від початкової вартості обладнання, транспортних засобів відповідно – 3%, оснастки – 3,5% від початкової вартості.

 

Вп.р.= (0,07*520,68) +(0,03*74,81)+0,035* (8,7+2,94) = 39,087 тис. грн.

 

Річні витрати на обслуговування обладнання та транспортних засобів включають:

  1. Витрати на допоміжні матеріали, які можуть бути визначені двома методами:

– за нормами річних витрат на один верстат – на кожний зубофрезерний та різальний верстат обтирального матеріалу
30 кг, гасу 10 л, машинного масла 100 кг, тавоту 120 кг, емульсії 130 кг, вазеліну технічного 5 кг, сульфофрезолу
200 кг; на кожний шліфувальний верстат – веретенного масла 100 кг, кальцинованої соди 100 кг. Ціни на допоміжні матеріали беруться за прайс-листами;

– за укрупненими нормативами – орієнтовно в розмірі 100 грн. за рік на один верстат Вд.м. = 10*8 = 80 грн.

  1. Витрати на основну та додаткову зарплату допоміжних робочих з нарахуваннями на заробітну плату:
  2. Вдмж = 59858,78 + 59858,78*0,25 = 82305,82 грн.
  3. Витрати на охорону праці та забезпечення техніки безпеки складають приблизно 83 грн. за рік на одного робітника або за нормативами на видачу спеціального харчування, одягу, взуття та інших індивідуальних засобів захисту робітників:Во.п.=13*8=104 грн.
  4. Витрати на малоцінний інструмент та інвентар складають 858 грн. за рік на один верстат: Вм.ін = 858*8 = 6864 грн.

 

Річні витрати на поточний ремонт та обслуговування будівель споруд та приймаються в розмірі 0,5…1,0% від загальної вартості будівель і споруд: Вр.б. = (47000 + 20000)*0,01 = 670 грн.

Річні витрати на обслуговування будівель та споруд включають витрати на опалення, освітлення виробничих приміщень, воду для господарських та санітарно-технічних потреб, заробітну плату з нарахуванням прибиральниць.

Витрати на опалення приймаються у розмірі 3,5 грн. на 1 м3 обсягу будівлі: Воп.б. = 1932*3,5 = 6762 грн.

Витрати на освітлення приміщень розраховуються за формулою:

 

Вос.б. = C*Ncрс,                                                  (3.11)

 

де С – кількість світильників (наприклад 100 шт.);

Nc – потужність світильників, кВт (наприклад, 0,2 кВт);

Тр – час роботи одного світильника за рік (час при двозмінній роботі становить 252*7=1764 год.)

Цс = 0,156 грн. – ціна 1 кВт*год.

Вос.б. = 10*0,2*1764*0,243 = 8573,04 грн.

 

Витрати на воду і каналізацію приймаються у розмірі 100 грн. на одного працюючого:

Вв.к. = 100*28,263 = 2826,3 грн.

 

Річні витрати на зарплату керівників та спеціалістів з нарахуваннями розраховуються згідно зі штатним розкладом:

Вк.с. = 51682,5+51682,5*0,375 = 71063,43 грн.

Розрахунки загальновиробничих витрат цеху зведені в таблицю 3.5.

 

Таблиця 3.5 – Кошторис загально виробничих витрат

Найменування статей витрат Сума витрат, грн.
1. Витрати на силову електроенергію 188153,77
2. Витрати на стиснуте повітря 155,12
3. Витрати на воду для технічних потреб 102,7
4. Амортизація обладнання, будівель та споруд 167,26
5. Витрати на поточний ремонт та обслуговування обладнання і транспортних засобів 39,087
6. Витрати на поточний ремонт та обслуговування будівель і споруд 670
7. Витрати на заробітну плату керівників та спеціалістів з нарахуваннями 71063,43
Разом 260351,4

 

Для включення загально виробничих витрат до собівартості продукції визначимо їх частку у процентах за формулою:

 

заг. = (∑Взаг./∑Зтар)*100,                               (3.12)

 

де ∑Зтар – фонд тарифної заробітної плати основних робочих.

заг. = (542979,9/142033,9)*100 = 382,28%.

 

3.8. Розрахунок цехової собівартості виробу

Собівартість виробу – це усі витрати на його виготовлення і реалізацію.

У залежності від складу витрат, що включаються в собівартість, та міста їх виникнення існує кілька видів собівартості продукції: технологічна виробнича та повна.

Технологічна собівартість включає усі прямі витрати, які виникають під час виготовлення виробу: основні сировина і матеріали, основна і додаткова заробітна плата з нарахуваннями основних робочих.

Виробнича собівартість включає технологічну собівартість і загально виробничі витрати.

Повна собівартість виробу включає виробничу собівартість, витрати, пов’язані з продажем виробу (витрати на збут), адміністративні, а також інші операційні витрати.

Визначення собівартості одиниці виробу називається калькулюванням, а підсумковий документ калькулювання – калькуляцією.

Розрахунок повної собівартості виготовлення одиниці виробу на проектованій дільниці наведено у таблицю 3.6.

 

Таблиця 3.6 – Калькуляція виготовлення деталі типу «Ось»

Шифр рядка Найменування статей калькуляції Величина витрат, грн. Вказівки до розрахунку
01 Сировина і матеріали 163,89 60,7*2,7
02 Зворотні відходи 15,2 (60,7-39)*0,7
03 Тарифна з/п основних виробничих робочих 433,15 Табл.9 підсумок гр5
04 Додаткова з/п основним виробничим робочим 173,26 40% від ряд. 03
05 Відрахування на соціальні заходи 227,4 37,5% від ряд. (03+04)
06 Загальновиробничі витрати 1655,84 382,28% від ряд. 03
07 Виробнича собівартість 2638,34 Ряд. (01-02+03+04+05+06)

 

(продовження таблиці 3.6)

08 Адміністративні витрати 649,72 150% від ряд. 03
09 Витрати на збут 17,32 4% від ряд. 03
10 Інші операційні витрати 21,65 5% від ряд. 03
11 Повна собівартість 3327,03 Ряд. (07+08+03+10)

 

3.9. Визначення річної програми в оптових цінах підприємства

Оптова ціна – це сума прибутку та повної собівартості, розрахованої за статтями калькуляції.

Прибуток розраховується в залежності від встановленого рівня рентабельності за формулою:

 

Рентабельність = (Прибуток/Повна собівартість)*100%           (3.13)

 

Розрахунок вартості річного обсягу продукції в оптових цінах зведено в таблицю 3.7.

 

Таблиця 3.7 - Визначення оптової ціни річної програми

Шифр рядка Найменування статей калькуляції Величина витрат, грн. Вказівки до розрахунку
1 Повна собівартість 66540600 Табл. 14 ряд. 11*Пв
2 Плановий прибуток 9981090 15% від п.1
3 Оптова ціна продукції підприємства без ПДВ 76521690 п.1+п.2

 

3.10. Визначення фінансових результатів (прибутку)

Фінансові результати введення цеху наведено у таблиці 3.8.

 

Таблиця 3.8 – Визначення розміру чистого прибутку підприємства

Стаття Величина витрат, грн. Вказівки до розрахунку
1.Доход (виручка) від реалізації продукції 76521690 ряд.3 табл.14
2.Собівартість продукції (виробнича) 52766800 Табл.14 ряд.07*Пв
3.Валовий прибуток 23754890 ряд.1-ряд.2
4.Адміністративні витрати 129944 Табл.14 ряд.08*Пв
5.Витрати на збут 346400 Табл.14 ряд.09*Пв
6.Інші операційні витрати 433000 Табл.14 ряд.10*Пв
7.Фінансові результати від операційної діяльності 9981090 ряд. (3-(4+5+6))
8.Податок на прибуток від звичайної діяльності 2495272,5 25% від ряд.7
9.Фінансовий результат (чистий прибуток) 7485817,5 ряд. (7-8)

 

 

  1. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СТВОРЕННЯ ЦЕХУ

4.1. Показники ефективності інвестицій

Для економічного обгрунтування інвестицій (капітальних вкладень) використовуються поняття ефект, або результат, та ефективність, або результативність.

Ефект – це корисний результат реалізації будь-якого проекту. Він може бути виражений у чотирьох видах: технічному, економічному, соціальному та екологічному.

Економічна ефективність – це відношення ефекту (корисного результату) до витрат або ресурсів, що його забезпечують.

Впровадження інвестиційного проекту визначається доцільним якщо показник NPV більше або дорівнює 0, якщо NPV = 0, то впровадження проекту забезпечує одержання лише нормативного прибутку., тобто прибутку, закладеного при визначенні ціни продукції, яка випускається.

У зарубіжній літературі наводиться формула показника чистої поточної вартості реальних інвестицій:

t

NPV = ∑Сt*(1+Е)-t,                                     (4.1)

t=0

де Сt – грошовий потік наприкінці періоду, грн.;

Е – норма дисконту у частках одиниці;

t = 1, 2, 3, … - життєвий цикл інвестиційного проекту, роки.

 

Проте ми використовуємо формулу, запропоновану П.Орловим:

t

NPV = ∑* (Пtt – Ht)*(1+E)-t,                       (4.2)

    t=0

де Пt – прибуток від реалізації проекту у році, грн.;

Аt – амортизаційні відрахування в році, грн.;

Нt – податок на прибуток;

t – рік, результати і витрати якого проводяться до розрахункового;

К - сумарні капітальні вкладення на реалізацію проекту, приведені до початкового моменту часу.

 

Періодом окупності є період, протягом якого вхідні грошові потоки за проектом повністю покривають початкові капітальні вкладення.

Вихідні дані для розрахунку показників ефекту зведені в таблицю 4.1

 

Таблиця 4.1 – Вихідні дані для розрахунку NPV та періоду окупності

Найменування показників Одиниця виміру Кількісне значення показника Джерело
1. Плановий період створення ділянки Роки До одного року Приймається
2. Випуск продукції починається з другої половини другого року створення ділянки Шт.. 20000/2  
3. Капітальні вкладення, усього

У тому числі:

Група 1. Будівлі. Споруди та передавальні пристрої

Група 2. Автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі і т.ін.

Група 3. Будь-які інші основні фонди, що не включені до груп 1 і 2

тис.грн. 711,19

 

96,2

 

74,81

 

 

540,18

Табл.8
4.Повна собівартість одиниці грн. 3327,03 Табл.14 ряд 11
5. Оптова ціна одиниці виробу грн. 3826,08 Табл.15 ряд 3/Пв
6. Річний обсяг продукції Шт.. 25000 За завданням
7. Річний запуск продукції Шт.. 25381 Формула 1
8. Річні амортизаційні  відрахування тис.грн. 167,26 Табл. 13 ряд 4
9. Норма (ставка) дисконтування частка одиниці 0,1 Приймається

 

Розрахунки показників ефекту  та ефективності виконуються на основі наведених вище початкових даних і за таких умов:

  1. Капітальні вкладення здійснються протягом року;
  2. Випуск деталей починається із другого півріччя другого року створення проектованої дільниці;
  3. У першому півріччі другого року здійснюються закупівля сировини, матеріалів, малоціного інструменту і опробування устаткування.

Розрахунки наведені у таблиці 4.2.

 

Таблиця 4.2 – Розрахунок чистих грошових потоків, дисконтованого грошового потоку, чистої теперішньої вартості та терміну окупності

Найменування показників

 

Роки
1 2 3 4 5
2 3 4 5 6
1. Капітальні вкладення, всього, тис. грн.

У тому числі:

1.1 Інвестиційні вкладення в основні засоби, тис. грн.

1.2 Оборотні засоби на покупку матеріалів, для випробування устаткування, тис. грн.

1.3 Інвестиційні вкладення в оборотні кошти (I об), тис.грн.

7380,12

 

 

 

 

711,19

 

 

 

31,6

 

 

 

 

 

6637,33

       
2. Амортизація основних засобів Аt, тис.грн.   167,26 167,26 167,26 167,26
3. Прибуток до виплати податків Пt, тис.грн. (див. табл. 16, ряд 7)   4990,54 9981,09 9981,09 9981,09

 

 

(продовження таблиці 4.2)

4. Податок на прибуток Нt, тис.грн. (25% від ряд. 3)   1247,63 2495,27 2495,27 2495,27
5. Чистий грошовий потік, тис.грн.   3910,17 7653,01 7653,01 7653,01
6. Множник теперішньої вартості 1 0,9091 0,8264 0,7463 0,6757
7. Дисконтовані капітальні вкладення, тис.грн 7380,12        
8. Дисконтований грошовий потік, тис. грн. (ряд.5-ряд.6)   3554,73 63,24,4 5711,44 5171,13

 

Інвестиції в оборотні кошти розраховуються за формулою:

 

Iоб = ((ПС-А)/12) + ((ПС-А)*20)/12*100,                (4.3)

 

де ПС – повна собівартість річного випуску продукції, грн.                       (див. табл.15, ряд.1);

А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн. (див. табл13 ряд.4);

12 – кількість місяців у році;

20% – резервний оборотний фонд.

 

Iоб = ((66540600 –167260)/12) + ((66540600 –167260)*20)/12*100 =   6637333,99 грн.

Чиста теперішня вартість проекту дорівнює:

NPV = 3554,73+6324,4+5711,44+51-11,13-7380,12 = 13381,58 тис.грн, NPV >0.

4.2. Визначення періоду окупності проекту

Рік перший – 7380,12 +3554,73 = 3825,39.

Рік другий – 3825,39 + 6324,4 = 2499,01.

Період окупності визначається за формулою:

 

Період окупності = 1+ (2499,01/6324,4) = 1,39 року.

 

Як видно з розрахунків, проект приймається, оскільки задовольняє необхідні критерії.

Для одержання повного уявлення про доцільність реалізації проекту дільниці механічного цеху необхідно мати комплекс підсумкових даних, що характеризують економічну сторону її роботи.

Основні техніко-економічні показники цеху зведені в таблицю 4.3

 

Таблиця 4.3 – Техніко-економічні показники цеху

Найменування показників Одиниці виміру Значення
1. Обсяг виробництва шт. 25000
2. Трудомісткість річної програми:

Заданої

З урахуванням супутньої продукції

н.-год  

58785,32

63611,42

3. Чисельність працюючих всього

У тому числі:

Основних робочих

Допоміжних робочих

Спеціалістів

Службовців

МОП

Осіб 32,263

 

17

12,46

3,53

0,6

0,075

4. Середній розряд робочих

Основних

Допоміжних

-  

3,7

3,22

5. Фонд заробітньої плати:

Основних робочих

Допоміжних робочих

Спеціалістів

Службовців

МОП

грн  

198847,46

59858,78

51682,5

5720,64

627,9

6. Середньомісячна заробітна плата:

Основних робітників

Допоміжних робітників

Фахівців

Службовців

МОП

грн.  

502,14

400,33

1020,07

794,53

697,66

 

(продовження таблиці 4.3)

7. Вартість основних виробничих фондів всього

У тому числі:

І групи (будівлі, споруди, передавальні пристрої)

ІІ групи (транспортні засоби, ЕОМ, прилади)

ІІІ групи (інше)

тис.грн. 711,19

 

96,2

74,81

540,18

8. Кількість устаткування, використованого на дільниці шт. 17
9. Середній коефіцієнт завантаження устаткування % 89,3
10.Коефіцієнт використання матеріалу - 0,64
11.Собівартість одиниці продукції грн. 3327,03
12. Собівартість річної програми грн. 66540600
13. Оптова ціна річної виробничої програми підприємства грн. 76521690
14. Чистий прибуток грн. 7485817,5
15. Чиста теперішня вартість грн. 13381,58
16. Строк окупності капітальних вкладень Роки 1,39

 

На підставі розрахунків усього курсового проекту можна зробити висновок, що цей проект може бути втілений у життя.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

ЗАТ "ЗАЗ" - єдине в Україні підприємство, яке має повний цикл виробництва легкових автомобілів. На заводі створено й постійно вдосконалюється якісно нове сучасне високотехнологічне виробництво, що відповідає вимогам міжнародного стандарту ІSO 9001 версії 2000 р.

За підсумками 2007 р., Запорізький завод випустив 148163 автомобілів, за останні три роки (2005-2007) досягнуте майже трикратне зростання виробництва. Підприємство планує підсилити позиції своєї продукції на зовнішніх ринках, у першу чергу, - на російському.

Конкурентна стратегія ЗАТ "ЗАЗ" передбачає активний розвиток підприємства, інвестиції значних коштів у виробництво, модернізацію існуючих цехів і створення нових, локалізацію виробництва компонентів для автомобілів, що виробляються.

Забезпеченню створення високоякісного продукту, затребуваного й конкурентоспроможного не лише на внутрішньому, але й на міжнародному ринках, буде сприяти й введення нового механічного цеху для виробництва деталі типу "Ось", техніко-економічні показники якого було розраховано у наданому курсовому проекті.

Надалі для забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції ЗАТ "ЗАЗ" необхідно здійснити:

- удосконалення і поширення систем управління якістю продукції (на базі міжнародних стандартів) за рівнями, сферами, аспектами (факторами), стадіями "життєвого циклу" продукції, об'єктами, елементами формування якості продукції;

- створення і удосконалення системи підготовки спеціалістів із забезпечення конкурентоспроможності продукції (вища і середня спеціальна освіта, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів);

Загалом автомобілебудівна галузь України має наразі такі проблеми: падіння виробництва, низька якість продукції, застарілі технології, відсутність фінансових ресурсів, продаж автомобілів у кредит і, як наслідок, зменшення обігових коштів. Все це не дозволяє їй конкурувати навіть на ринку СНД, не говорячи вже про європейські ринки.

Зміцненню підприємств автомобілебудівної галузі України на внутрішньому ринку та їх виходу на зовнішній ринок повинна передувати економічно обгрунтована доцільність реалізації виробленої продукції. З цією метою можна рекомендувати впроваджувати методику розрахунку показників абсолютного ефекту, абсолютної і валютної ефективності, рівня рентабельності.

Підприємствам автомобілебудівної промисловості України наразі, на наш погляд, необхідно:

- створити за участю іноземних автомобілебудівників сучасне виробництво автомобільної техніки, комплектуючих виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин;

- забезпечити виробництво високотехнологічної продукції;

- підвищити конкурентоспроможність вітчизняних автомобілів, забезпечити їх просування на світовий ринок;

- розширити ринок експорту продукції;

- поліпшити економічну та соціальну інфраструктуру;

- задовольнити попит населення на сучасну автомобільну техніку.

Виробництво нових конкурентоспроможних моделей автомобілів та автобусів, впровадження ресурсозберігаючих, екологічно чистих інноваційних технологій дасть змогу зменшити матеріалоємність готової продукції, обсягу енергоспоживання виробництва; виключити застосування у виробництві токсичних матеріалів; перейти на безвідходні технології; підвищити надійність і довговічність продукції; вдосконалити сервісну мережу тощо.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Алексеева М. А. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 404 с.
  2. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - К.: Ника, 2007. - 648 с.
  3. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: Т. 2. - К.: Ника-Центр, 2003. - 512 с.
  1. Власюк Т. М. Методика оцінки інвестиційної привабливості державних підприємств // Економіка та держава. - 2007. - № 2. - С. 39 - 41.
  2. Грузинов В. В. Экономика предприятия и предпринимательство. - М.: Софит, 2000. - 380 с.
  3. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наукова думка, 2004. - 390 с.
  4. Гукалюк А. Ф. Процедура порівняння ефективності портфеля цінних паперів як елемент визначення інвестиційної привабливості // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 4(22). - С. 4 - 5.
  5. Гурова К. Д. Экономическая реформа (некоторые аспекты реализации). - Харьков: Фолио, 2007. - 388 с.
  6. Каратуев А. Г. Финансовый менеджмент: Учеб.-спр. пособие. - М.:
    ИД ФБК-ПРЕСС, 2001. - 496 с.
  1. Ковальова Н. Л. Проблеми підвищення інвестеційної привабливості підприємств // Экономика и маркетинг в XXІ веке. - № 4. - 2007. -
    С. 31 - 33.
  2. Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. - К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2007. - 298 с.
  3. Костіна Н. І., Алексєєв А. А., Василик О. Д. Фінансове прогнозування: методи та моделі: Навч. посібник. - К.: Знання, 2001. - 184 с.
  4. Малова Т. Л., Селіверстова Л. С. Комплексний підхід до визначення інвестиційної привабливості акціонерного підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 1. - С. 14 - 17.
  5. Мамуль Л. О., Чернявська Т. А. Нові методичні підходи до аналізу інвестиційної привабливості регіонів // Вісник економічної науки України. - 2007. - № 1(7). - С. 83 - 89.
  6. Массе П. Критерии и методы оптимального определения капитальных вложений / Пер. с франц. Ф. Р. Окуневой, А. И. Гладишевского. - М.: Статистика, 2006. - 406 с.
  7. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.
  8. Справочник финансиста предприятия. - 4-е изд., доп. и перераб. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 560 с.
  9. Татаренко Н. О., Поручник A. M. Теорії інвестицій: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2007.- 160 с.
  10. Шмален Г. Основы и проблемы экономики предприятия: Пер. с нем. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 396 с.
  11. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Н. А. Сафронова. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 582 с.
  12. Экономический анализ: Учебник / Под. ред. Л. Т. Гиляровской. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 528 с.
magnifiercross