К розвиток матеріально-технічної бази підприємства в умовах ринку

Курсовий проект: 48 с., 11 табл., 3 рис., 37 джерел.

Об'єкт дослідження - процеси формування і обґрунтування подальшого розвитку матеріально-технічної бази підприємства в умовах ринку.

Предмет дослідження - матеріально-технічна база ВАТ "Хлібозавод № 5".

Мета роботи - розробка концепції і механізмів формування матеріально-технічної бази промислових підприємств для прийняття управлінських рішень, що сприяють зниженню витрат на виробництво і підвищенню конкурентоздатності продукції.

Методи дослідження - діалектичний метод пізнання дійсності і методи системної організації соціально-економічного середовища, історичний, порівняльний, системний, структурно-функціональний, соціологічний, аксіологічний методи, прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогія, абстрагування, а також графічний метод.

Основний зміст роботи: визначено поняття й надано класифікацію матеріально-технічної бази підприємства;  з'ясовано економічну сутність, склад і структуру основних фондів як основи матеріально-виробничої бази підприємства; охарактеризовано у загальних рисах виробничо-господарську діяльність ВАТ "Хлібозавод № 5";  оцінено платоспроможність та ліквідність ВАТ "Хлібозавод № 5"; розроблено заходи щодо підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази ВАТ "Хлібозавод № 5".

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ПІДПРИЄМСТВА, ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ,  АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ, ПРИБУТОК, ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВІДКРИТТЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ.

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................ 4

1. Загальнотеоретичні аспекти формування і використання матеріально-технічної бази підприємства........................................................................... 7

1.1 Поняття і класифікація матеріально-технічної бази підприємства......... 7

1.2. Економічна сутність, склад і структура основних фондів як основи матеріально-технічної бази підприємства.................................................... 10

1.3. Облік і оцінка основних фондів............................................................. 13

2. Аналіз формування і використання матеріально-технічної бази
   ВАТ "Хлібозавод № 5"................................................................................. 16

2.1. Загальна характеристика підприємства ВАТ "Хлібозавод № 5"......... 16

2.2. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства................. 17

2.3. Оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства..................... 26

3. Підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази
   ВАТ "Хлібозавод № 5"................................................................................. 32

3.1. Економічне обґрунтування освоєння нового виду
хлібобулочної   продукції............................................................................. 32

3.2. Економічне обґрунтування відкриття продовольчого ринку.............. 38

3.3. Розрахунок результатів впровадження рекомендованих заходів........ 41

Висновки і пропозиції................................................................................... 43

Список використаних джерел....................................................................... 47

ВСТУП

 Актуальність теми.  В сучасних умовах потребує вирішення проблема формування оптимальної матеріально-технічної бази підприємств, яка б забезпечувала їх життєздатність.

Останніми роками відбувалося безперервне нарощування обсягів основних виробничих фондів, внаслідок чого їх обсяг зріс у 1,7 рази. При цьому в промисловості темпи зростання фізичного обсягу були вище, ніж в економіці у цілому. Сталось також стрімке зниження частки нового обладнання. На 01.01.2007 р. рівень зносу активної частки основного капіталу складає близько 70%. Середній термін служби обладнання у промисловості перевищує у
2,5 разів нормативний.

Наразі виявилася також інвестиційна та технологічна відсталість більшості промислових підприємств, згортання державних і власних вкладень у модернізацію основних виробничих фондів, освоєння нових виробів. Багато підприємств сьогодні знаходяться в ситуації, коли капітальний ремонт вже не може врятувати положення, оскільки потрібні капіталовкладення в нове обладнання. Необхідно більш ефективно використовувати резерви, поширювати можливості технічного переоснащення та модернізації виробництва за рахунок внутрішніх джерел [4, с.3 12].

Дослідженню проблем ефективного формування матеріально-технічної бази підприємства присвячені наукові праці Бланка І. О., Бочарова В. В.,
Брігхема Ф., Іванової Н. Ю., Каратуєва А. Г., Крейніної М. Н., Крупки М. І., Олексюка О. С., Поддєрьогіна О. М., Савчука В. П., Теплової Т. В. та ін.

Актуальності набуває необхідність розробки ефективних механізмів управління розвитком матеріально-технічної бази підприємства з метою створення конкурентноздатної продукції і формування підприємства з високою ринковою вартістю. Актуальність теми визначається також розвитком інвестиційних процесів в Україні з метою впровадження сучасних виробничих технологій, методів управління, створення нових робочих місць.

Розробка механізмів управління розвитком матеріально-технічної бази потребує структурної збалансованості фінансових і виробничих ресурсів з урахуванням пріоритетних напрямків їх розміщення.

 Об'єктом дослідження є процеси формування і обґрунтування подальшого розвитку матеріально-технічної бази підприємства в умовах ринку.

 Предмет дослідження – матеріально-технічна база ВАТ "Хлібозавод № 5".

Метою курсового проекту є розробка концепції і механізмів формування матеріально-технічної бази промислових підприємств для прийняття управлінських рішень, що сприяють зниженню витрат на виробництво і підвищенню конкурентноздатності продукції.

При цьому поставлені й вирішені такі завдання:

-    визначено поняття й надано класифікацію матеріально-технічної бази підприємства;

- з'ясовано економічну сутність, склад і структуру основних фондів як основи матеріально-виробничої бази підприємства;

- охарактеризовано у загальних рисах виробничо-господарську діяльність ВАТ "Хлібозавод № 5";

-   оцінено платоспроможність та ліквідність ВАТ "Хлібозавод № 5";

- розроблено заходи щодо підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази ВАТ "Хлібозавод № 5".

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання дійсності і методи системної організації соціально-економічного середовища, фундаментальні положення економічної теорії, закони функціонування ринкової економіки, сучасні теорії моделювання і управління, а також теоретичні положення і праці вітчизняних і зарубіжних вчених, що розкривають закономірності розвитку виробництва і структуру формування та використання матеріально-технічної бази.

Використовувались також історичний, порівняльний, системний, структурно-функціональний, соціологічний, аксіологічний методи. Широке застосування в роботі знайшли прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогія, абстрагування, а також графічний метод.

 Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел.

1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття і класифікація матеріально-технічної бази підприємства

Матеріально-технічна база підприємства - це сукупність необхідних для виробничого процесу засобів виробництва (засобів праці) [25, с. 129].

Рівень розвитку матеріально-технічної бази тісно пов'язаний із технологічними процесами в народному господарстві. Річ у тому, що залежно від галузевого призначення підприємства та видів його діяльності, на розвиток і формування його матеріально-технічної бази істотно впливають ті чи інші галузі народного господарства. Тому під матеріально-технічною базою розуміють систему підприємств і господарств незалежно від їх відомчого підпорядкування [24, с. 213].

До матеріально-технічної бази належать три групи засобів виробництва, від яких у певному ступені залежить діяльність конкретного підприємства. Це рухомий склад, під'їзні шляхи та виробничо-технічна база.

До рухомого складу матеріально-технічної бази належать засоби виробництва, які прямо чи опосередковано пов'язані з транспортуванням продукції та працівників й істотно впливають на виробничу діяльність підприємства. Це автомобілі та контейнери, спеціальний та спеціалізований транспорт, вагони, вантажно-розвантажувальна техніка тощо.

Під'їзні шляхи - це відрізки автомобільних шляхів, залізниць, якими підводять сировину та вивозять продукцію виробництва. Досить часто такі шляхи перебувають на балансі підприємства, які ще й відповідають за їхню експлуатацію. Тому витрати, пов'язані з утриманням, ремонтом та експлуатацією під'їзних шляхів певною мірою покладені на підприємство.

Виробничо-технічна база - сукупність об'єктів господарювання, які безпосередньо забезпечують технічний процес виробництва підприємства [29].

До виробничо-технічної бази належать (рисунок 1.1)

Рисунок 1.1 - Структура виробничо-технічної бази підприємства

Інакше кажучи, матеріально-технічна база - це сукупність усіх підприємств та засобів виробництва, без яких неможлива діяльність підприємств (фірм).

Співвідношення між групами засобів виробництва називають структурою матеріально-технічної бази.

На формування й розвиток матеріально-технічної бази впливає багато факторів, насамперед науково-технічний процес, міжнародні та міжгалузеві відносини, а також екологія. Чим більшого значення надають екології, чим швидше у виробництво впроваджується нова техніка й технології, чим ширший потік інвестицій, розгалуженіші економічні та виробничі зв'язки, тим більшою мірою розвивається матеріально-технічна база конкретного підприємства. А це - будівлі, споруди, обладнання, інвентар, транспортні засоби [9, с. 50].

Матеріально-технічну базу класифікують за такими ознаками (рисунок 1.2)

Рисунок 1.21 - Класифікація матеріально-технічної бази

Отже, матеріально-технічна база - це дійсно життєво необхідна сукупність усіх засобів виробництва і об'єктів господарювання, що забезпечують технічний процес виробництва.

1.2. Економічна сутність, склад і структура основних фондів як основи матеріально-технічної бази підприємства

Будь-який виробничий процес являє собою взаємодію засобів праці, предметів праці та робочої сили. Засоби праці та предмети праці складають засоби виробництва, тобто матеріальні речові елементи виробничого процесу [9, с. 11].

Соціально-економічною формою, у якої засоби виробництва виступають на підприємствах, є виробничі фонди. В результаті конкретної праці робітника виробничі фонди беруть участь у створенні споживчої вартості та вартості створюваного продукту.

Економічна сутність виробничих фондів пояснюється кругообігом засобів підприємства. В ході свого руху одна частина засобів підприємства постійно знаходиться у сфері виробництва, друга - у сфері обороту. Засоби виробництва, які функціонують у сфері виробництва, створюють виробничі фонди. Причому засоби підприємств створюють основні фонди, а предмети праці - оборотні фонди [12, с. 148].

Особливістю основних фондів, які складають найбільшу частину необоротних матеріальних активів підприємства, є своєрідність перенесення ними вартості на готовий продукт, що обумовлено характером функціонування засобів праці у виробничому процесі.

Основними виробничими фондами підприємства називаються засоби праці, які неодноразово приймають участь у виробничих циклах, мають термін служби більш одного календарного року, зберігають при тому свою речову форму й поступово втрачають свою вартість, яка частинами, пропорційно їх зносу, переноситься на вироблену продукцію [10, с. 153].

Сума коштів, яка необхідна для створення підприємства і забезпечення подальшого його функціонування, визначає величину авансованого капіталу у певне підприємство. Цей капітал призначається для придбання засобів виробництва і оплати праці робітників, відповідно він називається постійним і змінним. Капітал, що вкладається в придбання засобів праці (тобто основних фондів), приймає форму основного капіталу, використаний на оплату предметів праці і оплату праці робітників - форму оборотного капіталу.

З огляду на особливості виробничого процесу основні фонди підприємств поділяють на дві групи:

1) виробничі основні фонди, які безпосередньо беруть участь в процесі виробництва;

3) невиробничі основні фонди, які не мають прямого відношення до виробництва продукції і виконують допоміжну функцію створення сприятливих умов з організації виробництва (об'єкти громадського харчування, лікувальні установи, житловий фонд підприємств, бази відпочинку, що знаходяться на балансі підприємства та ін.).

Основні виробничі фонди, своєю чергою, можна класифікувати за різноманітними ознаками. Найбільш поширена їх класифікація: за характером функцій, які вони виконують, а саме:

1. Будівлі.
2. Споруди.
3. Передавальні пристрої.
4. Машини і обладнання:

- силові машини і обладнання;

- робочі машини і обладнання;

- вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;

- обчислювальна техніка;

- транспортні засоби;

- інструменти;

- виробничий та господарський інвентар.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки, споруди та передавальні пристрої;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади, інвентар (меблі);

- робоча і продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

Відсоткове співвідношення окремих видів основних фондів в загальній її вартості називається структурою фондів.

На видову (технологічну) структуру основних фондів впливають такі фактори:

- складність і технологічні особливості підприємства;

- науково-технічний прогрес і технічний рівень машин і обладнання, що використовуються;

- відтворювальна структура капітальних вкладень;

- рівень організації виробництва;

- територіальне розміщення підприємства та ін.[17, с. 119].

Признана структура основних виробничих фондів промислових підприємств є такою:

Всього: 100%

Пасивна частина: 46,5%

у тому числі:

- будівлі 26,7%

- споруди 19,8%

Активна частина: 53,5%

у тому числі:

- передавальні пристрої 10,3%

- силові машини і обладнання 7,4%

- робочі машини і обладнання 29,1%

- вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої 1,8%

- обчислювальна техніка 1,4%

- транспортні засоби 2,4%

- інші основні засоби 1,1%

Структура основних виробничих фондів вважається тим більш ефективною, чим вище питома вага тих груп, які входять до активної частини основних виробничих фондів й у значному ступені визначають виробничу потужність підприємства.

1.3. Облік і оцінка основних фондів

Основні фонди на підприємствах плануються та враховуються згідно з їх класифікацією в натуральному та вартісному (грошовому) вираженні. Обидва види обліку проводяться паралельно, доповнюючи один одного.

Підприємства визначають в натуральних показниках кількість засобів праці, які їм потрібні для забезпечення нормальної господарської діяльності. Облік основних фондів у натуральному обчисленні дозволяє здійснювати їх планування і аналіз їх використання, визначати виробничу потужність підприємства та виявляти ступінь ефективності використання виробничих площ [25, с. 126].

Планування і облік основних фондів в натуральних показниках здійснюються на основі матеріалів інвентаризації основних фондів, паспортів підприємства, технічних паспортів окремих об'єктів обліку та карток пооб'єктного обліку.

Облік основних фондів в грошовому обчисленні є необхідним для визначення їх вартості, динаміки і структури як в цілому, так і по групах для нарахування амортизації і характеристики процесу відтворення основних фондів, для розрахунку і аналізу показників ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств [14, с. 141].

Оцінка основних фондів - це грошове вираження їх вартості. У зв'язку з тим, що основні засоби функціонують у виробництві тривалий час, зношуються поступово, а умови їх відтворення постійно змінюються, існує кілька видів оцінки основних фондів:

1) первісна вартість основних фондів;

2) первісна вартість основних фондів з урахуванням зносу (залишкова);

3) відновлена вартість основних фондів;

4) відновлена вартість основних фондів з урахуванням зносу [5, с. 230].

Первісна вартість основних фондів - це сума витрат на виготовлення або придбання засобів праці, їх транспортування, монтаж та інші витрати, що пов'язані з уведенням їх в дію. За цією вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства протягом усього терміна їх служби. Недоліками цього методу оцінки вартості основних фондів є вираження її у змішаних цінах (цінах різних років), а також те, що цей метод не відображає ступінь зносу основних фондів [11, с. 174].

Залишкова вартість основних фондів являє собою різницю між первісною вартістю та сумою зносу. Залишкова вартість показує у змішаних цінах ту частину вартості основних фондів, яка на даний час збереглася в них і яка буде перенесена на вироблену продукцію в майбутніх періодах [9, с. 59].

Відновлена вартість основних фондів - це вартість їх відтворення або придбання в умовах і за цінами даного року. Необхідність розрахунку відновленої вартості основних фондів пов'язана з тим, що в умовах тривалого використання засобів праці і високих темпів інфляції первісна вартість основних фондів перестає відповідати її реальній оцінці [25, с. 205].

Відновлена вартість основних фондів може бути отримана лише в результаті їх переоцінки. Недоліком цього методу оцінки вартості основних фондів є те, що вона не показує величину їх зносу.

Відновлена вартість основних фондів з урахуванням їх зносу відображає величину вартості засобів праці, яка ще не перенесена на вироблену продукцію, але яка обчислена в цінах року їх переоцінки.

Економічне значення цього методу полягає в тому, що він дозволяє визначити фактичну вартість діючих основних фондів і темпи їх зростання, порівнювати обсяги основних фондів окремих підприємств і галузі, надає уявлення про галузеву будову основних фондів та їх розміщення на території держави.

2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ВАТ "ХЛІБОЗАВОД № 5"

2.1. Загальна характеристика підприємства ВАТ "Хлібозавод № 5"

ВАТ "Хлібозавод № 5" (м. Запорожжя, вул. Новобудов, 6) є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням, зареєстрований у встановленому порядку товарний знак.

Товариство утворене і здійснює свою діяльність відповідно до акціонерного законодавства України.

Статутний капітал ВАТ "Хлібозавод № 5" складає 165 тис. грн. і утворений за рахунок емісії 165 тис. акцій, з яких:

- 160 000 звичайних акцій;

- 5 000 привілейованих акцій.

Збільшення статутного капіталу може відбуватися в порядку, передбаченому чинним законодавством і статутом, у такі способи:

- шляхом збільшення номінальної вартості акцій;

- шляхом розміщення додаткових акцій;

- шляхом капіталізації накопиченого прибутку.

Для забезпечення зобов'язань Товариства, його виробничого і соціального розвитку за рахунок прибутку та інших надходжень утворюються цільові фонди.

Крім фондів, передбачених статутом, Рада директорів має право приймати рішення про створення інших цільових фондів.

Резервний фонд утворюється з прибутку. Відрахування здійснюються щорічно в розмірі не менш 5% від прибутку й доти, поки фонд не буде дорівнювати 25% статутного капіталу. Обов'язкові відрахування відновлюються, якщо резервний фонд буде витрачений повністю або частково. Кошти фонду не можна використовувати для інших цілей.

Фонд акціонування працівників утворюється шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку в розмірі 3%. Кошти фонду витрачаються на придбання акцій Товариства, що продаються його акціонерами для наступного розміщення серед своїх працівників.

Контроль за діяльністю Товариства здійснюється ревізійною комісією в кількості п'яти чоловік, що обирається на один рік загальними зборами.

Члени комісії не можуть одночасно бути членами Ради директорів, ліквідаційної комісії, генеральним директором. Товариство зобов'язано вести бухгалтерський облік і надавати фінансову звітність у порядку, встановленому нормативно-правовими актами України.

Відповідальність за організацію, стан і достовірність бухгалтерського обліку несе генеральний директор. Достовірність бухгалтерської звітності підтверджується ревізійною комісією.

На підприємстві між працівниками та адміністрацією укладений колективний договір, у якому визначена кадрова політика, оплата праці, соціальний захист та ін.

2.2. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства

Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства проводиться на основі даних річної звітності ВАТ "Хлібозавод  № 5" (надалі - хлібозавод № 5) за 2006-2007 р. р.

Оцінити загальну ефективність виробничо-фінансової діяльності підприємства дозволяють такі коефіцієнти.

Загальна рентабельність капіталу:

;                                                                                                                      (2.1)

= 4262 / 38829 * 100 = 10,98%.

Даний коефіцієнт характеризує рентабельність підприємства, тобто загальний доход, отриманий від усіх видів діяльності, стосовно загальної вартості майна або капіталу. Проте цей коефіцієнт не враховує витрат, пов'язаних з податком на прибуток, що зменшують рентабельність (валовий прибуток зменшується на суму податку).

Економічна рентабельність за чистим прибутком:

;                                                                                            (2.2)

= 3336 / 38829 * 100 = 8,59%.

Для одержання більш об'єктивної інформації розраховують коефіцієнт економічної рентабельності за чистим прибутком, оскільки саме чистий прибуток залишається в розпорядженні підприємства і характеризує його прибутковість.

Валовий прибуток на 1 грн. обороту:

;                                                                                                                      (2.3)

П_в.1грн. = 4262 / 145030 = 0,0293 грн.

Даний коефіцієнт розраховується на початок і кінець року, щоб простежити динаміку зростання або зменшення прибутку на 1 грн. реалізованої продукції й зробити відповідні висновки.

Чистий прибуток на 1 грн. обороту:

;                                                                                                                      (2.4)

П_{ч.1 грн.} = 3336 / 145030 = 0,0230 грн.

Цей показник також розраховується на початок і кінець року: він більш об'єктивно характеризує ефективність підприємства.

Оборотність позик:

;                                                                                                                      (2.5)

О_поз = 145030 / 6500 = 22,31 днів.

Даний показник більш цікавить кредиторів, оскільки характеризує ефективність вкладення коштів. У той же час він характеризує доцільність притягнення певного виду інвестицій, що становить інтерес для фінансових служб підприємства.

Оборотність дебіторської заборгованості:

;                                                                                                                      (2.6)

О_дз = 145030 / 3176 = 45,66 днів.

Даний показник також розраховується на початок і кінець періоду. Нормальним вважається коефіцієнт не менше 8 (45 днів).

З таблиці 2.1 можна побачити, що підприємство нарощує обсяг реалізації у вартісному виразі, що  позитивно характеризує його діяльність.

Порівняно з 2005 р. виручка зросла на 11,45% і склала в 2006 р.
145 030 тис. грн. При цьому величина активів знизилася майже на 6%, що свідчить про ефективне використання майна.

Таблиця 2.1 – Оцінка загальної ефективності виробничо-господарської
діяльності ВАТ «Хлібозавод № 5»

У 2007 р. темп приросту виручки значно збільшився і склав 65,79% щодо рівня 2006 р. Цьому сприяло збільшення активів на 23,24% порівняно з 2006 р.

Для більшої порівняльності показників виручки необхідно скоригувати їх величину відповідно до індексу інфляції, а також порівняти обсяги випуску (реалізації) у натуральних вимірниках.

Протягом періоду, що розглядається, хлібозавод № 5 працював без збитків, забезпечуючи відносно стабільну невисоку величину прибутку. Це обумовлює достатньо низький рівень рентабельності.

На кінець 2007 р. загальна рентабельність капіталу склала 10,30%, при цьому економічна рентабельність за чистим прибутком - лише 8,42%.

Рентабельність продажів (не відбита у таблиці), що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості, знизилася з 4,57% у 2006 р. до 3,25% у 2007 р.

Також знизилися показники прибутку на 1 грн. обороту, що склали на кінець 2007 р. 1-2 коп. на гривню виручки.

Дебіторська заборгованість підприємства підтримувалася на достатньо стабільному рівні, маючи тенденцію зниження, і зберігаючи достатню оборотність. В той же час збільшувалася кредиторська заборгованість.
У 2006 р. вона зросла на 6 132 тис. грн. або на 66,80%, а в 2007 р. - на
10 539 тис. грн. або на 68,83%.

Частка кредиторської заборгованості в загальній сумі грошових джерел збільшилася з 22,96% на початку 2006 р. до 55,68% на кінець 2007 р. Тенденція збільшення кредиторської заборгованості чітко простежується на тлі зниження суми позик, у тому числі повному відмовленні в 2007 р. від довгострокового кредитування.

Вочевидь, що так структура позикових коштів є вкрай ризиковою, оскільки ставить підприємство в залежність від фінансового становища своїх контрагентів, а також робить його вельми чутливим до змін у зовнішньому середовищі. Отже, на підприємстві спостерігається помітна розбалансованість дебіторської та кредиторської заборгованості.

Зазначені обставини дозволяють зробити висновок про високий ризик неплатоспроможності підприємства.

Аналіз структури активів проведемо на основі даних таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Аналіз структури активів і пасивів ВАТ "Хлібозавод № 5"

(продовження таблиці  2.2)

У таблиці 2.2 представлені абсолютні величини за видами активів, їх питома вага в загальній величині активів, зміни абсолютних величин і питомої ваги, значення і зміни коефіцієнта співвідношення оборотних і позаоборотних активів за період, який аналізується, що переважно обумовлені галузевими особливостями кругообігу засобів підприємства. Під час внутрішнього аналізу структури активів необхідно з'ясувати причини різкої зміни згаданого коефіцієнта (якщо це має місце) за звітний період.

Графічно динаміка зміни структури активів хлібозаводу № 5 представлена на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Динаміка структури активів ВАТ "Хлібозавод № 5"

Структуру пасивів, також наведену в таблиці 2.2, характеризують коефіцієнт автономії і коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, для розрахунку яких необхідно брати реальний власний капітал і скоректовані позикові засоби.

Таблиця 2.3  – Реальний власний капітал ВАТ "Хлібозавод № 5"

(продовження таблиці  2.3)

Розрахунок реального власного капіталу і скоригованих позикових коштів представлений відповідно у таблицях 2.3 і 2.4.

Таблиця 2.4  –Позикові кошти ВАТ «Хлібозавод № 5»

З таблиць 2.3 і 2.4 можна побачити, що коефіцієнт співвідношення оборотних і рн.оборотних активів достатньо різко збільшувався; коефіцієнт автономії знижувався, а коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, відповідно, збільшувався.

Такі тенденції призвели до того, що два останніх показники, маючи на початок 2006 р. припустимі значення, до кінця 2007 р. зменшилися значно нижче норми.

Це свідчить про неможливість покрити зобов’язання підприємства власними коштами та характеризує структуру активів і пасивів хлібозаводу № 5 як незадовільну.

Різниця реального власного капіталу і статутного капіталу є основним вихідним показником використання фінансових ресурсів підприємства.

Розрахуємо цей показник для хлібозаводу № 5 (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5  – Зміна платоспроможності ВАТ «Хлібозавод № 5»

З розрахунків можна побачити, що реальний власний капітал підприємства перевищує його статутний капітал протягом досліджуваного періоду. Це означає, що мінімальна умова фінансової стійкості виконується. Проте слід зазначити негативну динаміку зміни даного показника: його величина значно знизилася в 2006 р., а в 2007 р. дещо зросла, зберігши істотне відставання від рівня 2005 р.

Наступним завданням після аналізу наявності й достатності власного капіталу є аналіз наявності й достатності джерел формування запасів.

Аналіз забезпеченості запасів джерелами проводиться на основі даних таблиці 2.6.

Таблиця 2.6  – Аналіз забезпеченості запасів джерелами у ВАТ
„Хлібозавод №5”

(продовження таблиці  2.6)

З таблиці 2.6 можна побачити, що підприємство протягом досліджуваного періоду знаходилося в кризовому стані, на грані банкрутства, і цей стан погіршувався.

Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якого є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування.

2.3. Оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства

Для оцінки платоспроможності підприємства використовуються три відносних показники, що розрізняються набором ліквідних активів.

Загальна платоспроможність підприємства визначається як здатність покрити всі зобов'язання підприємства (короткострокові й довгострокові) усіма його активами.

Зазначені коефіцієнти зведено в таблицю 2.7.

Таблиця 2.7 –Аналіз ліквідності ВАТ "Хлібозавод № 5"

З таблиці 2.7 можна побачити, що всі показники ліквідності нижче своїх нормативних значень і протягом аналізованого періоду в основному мали тенденцію до зниження, хоча й темпами, що сповільнюються.

Лише коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс протягом 2007 р. на 60,20% і склав на кінець року 0,0814, перевищивши значення 2006 р., але не ввійшовши у припустимий діапазон (більше або дорівнює 0,2).

Для оцінки фінансового стану підприємства як критерії застосовуються три коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами і коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Коефіцієнт поточної ліквідності за методикою розрахунку відповідає коефіцієнтові покриття, розрахованому в таблиці 2.7.

Узагальнено коефіцієнти представлені в таблиці 2.5.

З таблиці 2.5 можна побачити, що і коефіцієнт покриття, і коефіцієнт забезпеченості власними коштами нижче своїх нормативних значень. Це дозволяє зробити висновок про незадовільну структуру балансу хлібозаводу № 5 і неплатоспроможність самого підприємства.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, розрахований виходячи з періоду, рівному 6 місяцям, хоча й декілька зріс у 2007 р. щодо величини 2006 р., все-таки значно менше 1. Це свідчить про відсутність тенденції відновлення платоспроможності підприємства у звітному періоді.

Проте з огляду на можливий діапазон значень (від 14 до 22), слід вказати на достатньо невисоку величину коефіцієнта Альтмана, що в цілому свідчить про можливість банкрутства, незважаючи на позитивну динаміку даного показника.

Скористаємося коефіцієнтом Альтмана для оцінки імовірності банкрутства.

Розрахунок даного показника наведений у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 – Аналіз імовірності банкрутства ВАТ "Хлібозавод № 5"
з використанням коефіцієнта Альтмана

Важливо підкреслити, що індекс кредитоспроможності (коефіцієнт Альтмана) рекомендується використовувати лише як додатковий інструмент аналізу з попередньою апробацією на дослідних даних.

Таким чином, розглядаючи даний коефіцієнт у сукупності з показниками ліквідності і критеріями визнання підприємства неплатоспроможним,  необхідно зробити висновок про незадовільне фінансове становище підприємства.

Аналізуючи показники діяльності хлібозаводу № 5 за 2005-2007 р.р. слід зазначити, що, незважаючи на загальну кризову ситуацію, підприємство нарощує обсяг товарної продукції у вартісному виразі, про що свідчить позитивна динаміка виручки при незначному зростанні активів.

Порівняно з 2005 р. виручка зросла на 11,45% і склала в 2006 р.
145 030 тис. грн. У 2007 р. темп приросту значно збільшився і склав 65,79%, що забезпечило виручку за 2007 р. у розмірі 240 447 тис. грн.

Значною мірою це обумовлено постійним платоспроможним нееластичним попитом на хлібобулочну продукцію, а також інфляційним зростанням цін.

У цьому періоді підприємство працювало без збитків, підтримуючи відносно постійний невисокий обсяг прибутку, що на кінець 2007 р. склав
4 333 тис. грн. Це на 71 тис. грн. або на 1,67% більше величини валового прибутку за попередній рік.

Втім, одержаний прибуток не забезпечив прийнятний рівень рентабельності.

Загальна рентабельність капіталу, що розраховується за валовим прибутком, наприкінці періоду склала 10,30%, що на 6,12% нижче аналогічного показника за 2006 р.

Відповідно, знижуються інші відносні показники, що характеризують ефективність діяльності підприємства залежно від обсягу прибутку:

- економічна рентабельність за чистим прибутком;

- валовий і чистий прибуток на 1 грн. обороту, що на кінець 2007 р. склали 1-2 коп. на гривню виручки.

Значно зросла оборотність позик, що на 139,48% більше даного коефіцієнта в 2006 р. У значному ступені це обумовлено відмовленням або неможливістю притягнення довгострокових позикових коштів на прийнятних умовах .

Дебіторська заборгованість підприємства підтримувалася на досить стабільному рівні, маючи тенденцію зниження, і зберігаючи достатню оборотність. Визначальний вплив тут чинить збільшення виручки.

Аналізуючи структуру активів і пасивів хлібозаводу № 5, необхідно відмітити збільшення частки оборотних активів порівняно з позаоборотними. Це дозволяє підприємству бути більш мобільним і сприяє підвищенню платоспроможності.

З іншого боку, протягом періоду, що розглядався, знизився коефіцієнт автономії. Лише в 2006 р. цей показник перевищує нормативне значення (0,5), складаючи 0,5712. До кінця 2007 р. він знижується до 0,3349, що менше рівня 2006 р. на 17,97%.

Відповідно, збільшувався коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, який також перевищив своє нормативне значення. Це свідчить про хитливе фінансове становище й недостатність власного капіталу для покриття зобов'язань підприємства.

У той же час на підприємстві різко збільшилася кредиторська заборгованість. У 2006 р. її приріст склав 6 132 тис. грн. або 66,80%, а в 2007 р. - 10 539 тис. грн. або 68,83%.

Частка кредиторської заборгованості в загальній сумі грошових джерел збільшилася з 22,96% на початку 2006 р. до 55,68% на кінець 2007 р.

Очевидно, що така структура грошових засобів є незадовільною і вкрай ризиковою, оскільки ставить підприємство у залежність від фінансового становища своїх контрагентів, а також робить його вельми чутливим до змін у зовнішньому середовищі, що негативно позначається на його платоспроможності.

Незважаючи на перевищення реального власного капіталу над статутним, що є вихідним показником стійкості фінансового стану, аналіз забезпеченості запасів фінансовими джерелами свідчить, що підприємство протягом досліджуваного періоду знаходилося у кризовому стані, на грані банкрутства, і цей стан лише погіршувався. Обумовлювалося це зростаючою нестачею загальної величини основних джерел формування запасів.

Ці висновки підтверджує аналіз ліквідності підприємства.

Необхідно відзначити, що за період, який розглядався, практично всі показники ліквідності нижче своїх нормативних значень і мають тенденцію до зниження, хоча і темпами, що сповільнюються. Лише коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс протягом 2007 р. на 60,20% і склав на кінець року 0,0814, перевищивши значення 2006 р., але він не ввійшов у припустимий діапазон (більше або дорівнює 0,2). Головним чином, це обумовлено нестачею власного капіталу і зростанням зобов'язань хлібозаводу № 5 перед своїми контрагентами.

Все це дає підстави розглядати положення справ як критичне.

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство знаходиться в складному, кризовому фінансовому становищі й має потребу в негайних комплексних заходах щодо відновлення платоспроможності та ліквідності.

У першу чергу, необхідно ретельно проаналізувати причини збільшення зобов'язань і строків погашення дебіторської заборгованості, оптимізувати основні статті витрат, забезпечити збільшення власних ресурсів, що вимагає короткострокового і перспективного планування при взаємодії всіх служб підприємства.

3. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ВАТ "ХЛІБОЗАВОД № 5"

3.1. Економічне обґрунтування освоєння нового виду хлібобулочної   продукції

Збільшення власного капіталу і розширення матеріально-технічної бази підприємства безпосередньо залежить від суми одержуваного ним прибутку, що може бути досягнуто шляхом освоєння випуску нових виробів, збільшення обсягів виробництва, зниження витрат.

Хлібобулочна продукція, що виробляється наразі на ВАТ "Хлібозавод
№ 5", є недостатньо конкурентоспроможною. Причиною цього є її низька якість і висока собівартість.

Низька якість продукції пов'язана із застарілою технічною базою виробництва й недосконалою технологією випічки хлібобулочних виробів.

Висока собівартість продукції пояснюється високою ціною борошна та значними енерговитратами на виробництво продукції, обумовленими застарілою технікою й технологією.

Отже, ціна на продукцію ВАТ "Хлібозавод № 5" перебуває на рівні цін на продукцію міні-пекарень,  якість хлібобулочних виробів котрих є набагато вищою. У зв'язку з високою собівартістю продукції, що виробляється, підприємство наразі не може знизити ціну хлібобулочних виробів.

Таким чином, основним завданням підприємства вбачається поліпшення якості продукції з одночасним розширенням її асортименту.

Із розширенням асортименту продукції, що виробляється, збільшаться обсяги її виробництва, знизяться витрати, буде зростати прибуток підприємства.

Для досягнення цих цілей пропонується придбати нове високотехнологічне обладнання й оптимізувати товарний асортимент підприємства, освоївши випуск нового виду продукції - хліб "Новий".

Вихідні дані для розрахунку економічного ефекту від закупівлі нового обладнання й розширення товарного асортименту наведені в таблиці 3.1.

Витрати на окремі види сировини і матеріалів (на 100 кг готової продукції) розраховуються за формулою:

,                                                                                                                     (3.1)

де        З_с - витрати на сировину;

К_с - норма витрат сировини на 100 кг готової продукції;

Ц_с - ринкова ціна 1 кг сировини і матеріалів.

Розрахуємо витрати  ВАТ "Хлібозавод № 5" за окремими видами сировини і матеріалів на 100 кг готової продукції:

• по борошну першого сорту:

З_с1 = 51,4 * 2,0 = 102,8 грн.

• по борошну вищого сорту:

З_с2 = 22,3 * 2,2 = 49,5 грн.

• по маслу рослинному для змащення форм:

З_с3 = 1,5 * 16 = 24,0 грн.

• по дріжджам:

З_с4 = 1,1 * 10 = 11,0 грн.

• по солі:

З_с5 = 1,1 * 1,2 = 1,3 грн.

• по поліпшувачу:

З_с6 = 0,5 * 14 = 7,0 грн.

• по воді:

З_с7 = 0,2 * 4,1 = 0,6 грн.

Таблиця 3.1 – Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності освоєння нового виду продукції на ВПТ „Хлібозавод № 5”

Загальна сума витрат на сировину й матеріали за рік розраховується за формулою:

,                                                                                                                      (3.2)

де  - загальна сума витрат підприємства на сировину і матеріали;

- транспортно-заготівельні витрати.

Загальна сума витрат на сировину і матеріали складе:

= 102,8 + 49,5 + 24,0 + 11,0 + 1,3 + 7,0 + 0,6 + 12,1 = 208,0 грн.

Витрати на паливо та електроенергію розраховуються у такий же спосіб.

Витрати на паливо становлять:

З_топ = 110,3 * 0,28 = 30,9 грн.

Витрати на електроенергію становлять:

З_ел = 61,3 * 0,5 = 30,7 грн.

Витрати на основну і додаткову заробітну плату виробничих працівників розраховуються за формулою:

,                                                                                                                     (3.3)

де          Т_ст - годинна тарифна ставка;

К - кількість працівників відповідного розряду;

V_вч -  годинний обсяг випуску продукції.

Заробітна плата виробничих працівників дорівнює:

З_вп = (1 * 3,91 + 3 * 3,65 + 2 * 3,26) / 6,5 * 1,34 = 4,4 грн.

Відрахування на соціальне страхування розраховуються за формулою:

(3.4)

Для ВАТ "Хлібозавод № 5" ці витрати становлять:

О_тч = 4,4 * 0,385 = 1,7 грн.

Загальна сума змінних витрат дорівнює 275,6 грн.

Загальногосподарські витрати розраховуються за формулою:

,                                                                                                                      (3.5)

де        С_зг - сума загальногосподарських витрат;

З_зв - сума змінних витрат;

Н_зг - нормативна частка загальногосподарських витрат.

Загальногосподарські витрати для  виробництва, яке обраховується, складуть:

С_зг = 275,6 * 0,12 = 33,1 грн.

Виробнича собівартість дорівнює сумі змінних витрат і загальногосподарських витрат і становить 308,6 грн.

Загальна собівартість продукції дорівнює сумі фабрично-заводської собівартості та позавиробничих витрат. Позавиробничі витрати на даний вид продукції становлять 17,6 грн., отже, повна собівартість продукції дорівнює 326,2 грн.

Виручка від реалізації продукції розраховується за формулою:

,                                                                                                                      (3.6)

де        В_р - виручка від реалізації продукції;

О_рік - річний обсяг реалізації продукції;

Ц - роздрібна ціна 100 кг продукції.

Для ВАТ "Хлібозавод № 5" річна виручка від реалізації продукції складе:

В_р = 46946 * 350 = 16431 тис. грн.

Річні витрати на виробництво продукції розраховуються за формулою:

,                                                                                                                      (3.7)

де        С_ст - собівартість 100 кг продукції.

Отже, для даного виду продукції сума річних витрат на виробництво складе:

З_рік = 46946 * 326,2 = 15315 тис. грн.

Річний прибуток від реалізації продукції розраховується за формулою:

(3.8)

Таким чином, річний прибуток від реалізації продукції складе:

П_рік = 16431 - 15315 = 1116 тис. грн.

Чистий прибуток від реалізації продукції розраховується за формулою:

(3.9)

За разрахунками чистий прибуток складе:

ЧП_рік = 1116 * 0,65 = 726 тис. грн.

Сума капітальних витрат підприємства на виробництво нової продукції розраховується за формулою:

,                                                                                                                    (3.10)

де        З - вартість обладнання;

З_т - витрати на транспортування обладнання;

З_м - витрати на монтаж обладнання;

З_н - витрати на налагоджування обладнання.

Отже, капітальні витрати підприємства складуть:

І = 350,0 + 4,362 + 6,985 + 1,682 = 363 тис. грн.

Строк окупності капітальних витрат розраховується за формулою:

(3.11)

Таким чином, строк окупності капітальних витрат складе:

Т_ок = 363 / 726 = 0,5 років = 6 місяців.

Обладнання для виробництва хліба передбачається закупити у  ВАТ "Точмашприбор", яке розробило й впроваджує програму із створення виробничої ділянки із виробництва обладнання для хлібопекарської промисловості.

3.2. Економічне обґрунтування відкриття продовольчого ринку

Наразі матеріально-технічна база ВАТ "Хлібозавод № 5" використовуються лише на 10-15%. Підприємство має бубличний цех, що простоює. Виробництво продукції в цьому цеху стало нерентабельним через використання застарілого обладнання і технологій. Переозброєння цього виробництва не представляється можливим через значні інвестиції.

Заходом, що дозволить доцільніше використати матеріально-технічну базу підприємства, є  відкриття на території, що прилягає до бубличного цеху, продовольчого ринку.

Необхідні вихідні дані для розрахунку прибутковості продовольчого ринку наведені у таблиці 3.2.

Витрати на основну і додаткову заробітну плату персоналу (в розрахунку на 1 кв. м торговельних площ) розраховуються за формулою:

,                                                                                                                    (3.13)

де        S_п - площа одного намету;

К_п - кількість наметів.

Таблиця 3.2  – Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності відкриття продовольчого ринку

Отже, витрати на заробітну плату персоналу, що обслуговує ринок складуть:

З_пл = (4 * 3,2 + 3 * 1,7 + 2 * 3,4)/8 * 4 * 100 * 1,385 = 0,68 грн.

Повна собівартість розраховується як сума витрат на заробітну плату та інші витрати на 1 кв. м торговельної площі. Для  ВАТ "Хлібозавод № 5" повна собівартість складе 2,22 грн.

Норма рентабельності становить 25%, отже, ціна 1 кв. м торговельної площі в день без ПДВ і податку із продажів складе 2,77 грн.

Податок на додану вартість встановлений у розмірі 20%. Ціна одного метра торговельної площі, що включає ПДВ, складе 3,20 грн.

Податок із продажів встановлений у розмірі 3% від ціни 1 кв. м торговельної площі, що включає ПДВ. Отже, повна ціна 1 кв. м торговельної площі складе 3,29 грн.

Річна виручка від продажу місць на продовольчому ринку розраховується за формулою:

,                                                                                                                    (3.15)

де                   Ц - ціна одного квадратного метра торговельної площі;

365 днів - номінальний річний фонд робочого часу.

Для ВАТ "Хлібозавод № 5" річна виручка від продажу місць на продовольчому ринку складе:

В_рік = 2,77 * 4 * 100 * 365 = 405 тис. грн.

Річні витрати на утримання продовольчого ринку розраховуються за формулою:

,                                                                                                                    (3.16)

де   С_ст - собівартість одного квадратного метра торговельної площі в день.

Річні витрати ВАТ "Хлібозавод № 5" на утримання продовольчого ринку складуть:

З_рік = 2,22 * 4 * 100 * 365 = 324 тис. грн.

Річний прибуток розраховується за формулою:

(3.17)

Отже, для  ВАТ "Хлібозавод № 5" прибуток становитиме:

П_рік   = 405 - 324  = 81 тис. грн.

Чистий прибуток підприємства розраховується за формулою:

(3.18)

Чистий прибуток ВАТ "Хлібозавод № 5" складе:

ЧП_рік = 81 * 0,  65 = 53 тис.  грн.

Строк окупності продовольчого ринку розраховується за такою формулою:

(3.19)

Отже,  строк окупності капітальних вкладень на облаштованість продовольчого ринку складе:

Т_ок = 50/53 = 1 рік.

Капітальні витрати на облаштованість ринку можуть покриватися частково за рахунок самих підприємців, частково -  за рахунок ВАТ "Хлібозавод № 5".

Підприємство може фінансувати капітальні витрати за рахунок вільних фінансових ресурсів.

3.3. Розрахунок результатів впровадження рекомендованих заходів

Після впровадження описаних вище заходів у бухгалтерській звітності ВАТ "Хлібозавод № 5" відбудуться такі зміни.

В результаті оптимізації товарних асортиментів чистий прибуток, отриманий підприємством, рекомендується направити у фонд нагромадження для подальшого використання з метою розширення виробництва.

Власний капітал збільшиться на суму чистого прибутку, спрямованого у фонд нагромадження, й складе 8360 тис. грн.

Довгострокова заборгованість підприємства збільшиться на суму інвестицій і складе 370 тис. грн.

У таблиці 3.3 наведений розрахунок зміни показників ділової активності й рентабельності ВАТ "Хлібозавод № 5" після впровадження запропонованих заходів.

Таблиця 3.3 – Розрахунок зміни показників ділової активності та рентабельності ВАТ „Хлібозавод № 5”

Як можна побачити із таблиці 3.3, після проведення заходів значення  всіх показників фінансової діяльності підприємства значно збільшилися.

Так, оборотність усього капіталу зросла з 2,1 до 3,3, що говорить про значне підвищення ефективності використання капіталу підприємства. Про це ж свідчить й показник рентабельності капіталу, який зріс із 0,02 до 0,11.

На зростання цього показника вплинуло значне збільшення прибутку від реалізації товарів і послуг.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Підсумовуючи викладене у  курсовому проекті, можна зробити такі висновки.

Провідна роль матеріально-технічної бази в економічному розвитку підприємства і забезпеченні задоволення інтересів держави, власників і персоналу визначає його як головний об'єкт виробничої діяльності підприємства.

Аналіз господарської та фінансової діяльності ВАТ "Хлібозавод № 5" на підставі даних бухгалтерської звітності за 2005-2007 р.р. дозволяє зробити висновок про те, що в структурі джерел засобів підприємства значну частку займає кредиторська заборгованість.

Така ситуація є вкрай ризиковою, оскільки ставить підприємство у залежність від фінансового становища своїх контрагентів, а також робить його вельми чутливим до змін у зовнішньому середовищі, що негативно позначається на його платоспроможності.

Зростаюча нестача загальної величини основних джерел формування запасів свідчить про те, що підприємство протягом періоду, що досліджувався, знаходиться в кризовому стані, на грані банкрутства.

Ці висновки підтверджує аналіз ліквідності підприємства - практично всі показники ліквідності нижче своїх нормативних значень і мають тенденцію до зниження, хоча і темпами, що сповільнюються.

Неприпустимі значення критеріїв оцінки фінансового стану підприємства дозволяють зробити остаточний висновок про незадовільну структуру балансу ВАТ "Хлібозавод № 5" і неплатоспроможність самого підприємства, а також про відсутність тенденції до відновлення платоспроможності підприємства у звітному періоді.

Таким чином, ВАТ "Хлібозавод № 5" знаходиться у складному, кризовому фінансовому становищі й має потребу в негайних комплексних заходах щодо відновлення платоспроможності і ліквідності.

За характером цих заходів можна виділити два найбільш розповсюджені види тактики, які дозволяють подолати кризову ситуацію.

Перша з тактичних програм одержала назву захисної, оскільки вона заснована на проведенні заходів, основою яких є скорочення витрат, пов'язаних із виробництвом і збутому, утриманням основних фондів і персоналу, що веде до скорочення виробництва в цілому.

Така тактика застосовується, зазвичай, при несприятливому спливу зовнішніх для підприємства обставин.

Найбільш ефективною є наступальна тактика, для якої характерне застосування не стільки оперативних, скільки стратегічних заходів.

У цьому випадку поряд із ресурсозберігаючими заходами проводяться активний маркетинг, вивчення і завоювання нових ринків збуту, політика більш високих цін, збільшення витрат на вдосконалення виробництва за рахунок його модернізації, відновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій тощо.

У той же час змінюється або зміцняється керівництво підприємства, проводиться комплексний аналіз і оцінка ситуації та, якщо треба, коректуються філософія, основні принципи діяльності підприємства, тобто змінюється його стратегія.

Відповідно до нової стратегії переглядаються виробничі програми, маркетингова концепція все в більшому ступені націлюється на зміцнення позицій підприємства на існуючому і завоювання нових сегментів ринку, оновлюється номенклатура продукції, що випускається.

Все це знаходить висвітлення у концепції фінансового, виробничого і кадрового оздоровлення, відповідно до якої розробляються фінансова, маркетингова, технічна та інвестиційна програми, що дозволяють знайти шляхи до фінансового благополуччя підприємства.

Незважаючи на те, що основні показники платоспроможності ВАТ "Хлібозавод № 5" не відповідають нормам, вони мають темпи зниження, що сповільнюються. Це може свідчити про наявність внутрішнього потенціалу економічного зростання. Тому підприємству доцільно застосувати наступальну тактику для максимального використання наявних ресурсів і резервів.

Проведений аналіз фінансової діяльності ВАТ "Хлібозавод № 5" виявив певні її недоліки. Наслідком цього є зниження показників рентабельності підприємства. Збільшення строків оборотності кредиторської заборгованості свідчить про зниження ліквідності підприємства і  його фінансової стабільності в довгостроковій перспективі.

Для поліпшення фінансового становища ВАТ "Хлібозавод № 5" і раціоналізації управління формуванням його матеріально-технічної бази необхідно вжити таких заходів:

1) розробити фінансову стратегію нарощування власного капіталу за рахунок оптимізації товарних асортиментів і зниження собівартості продукції, що виробляється;

2) в організаційно-управлінській структурі підприємства виділити фінансово-економічний відділ, розробити положення про відділ і посадові інструкції;

3) організувати теоретичну перепідготовку кадрів всіх економічних служб, включаючи бухгалтерських працівників з управління капіталом підприємства або щодо будь-якої іншої програми аналогічного змісту;

4) провести інвентаризацію основних засобів з метою виявлення технічно непридатного обладнання;

5) розробити графік планових попереджувальних ремонтів основних засобів, посилити контроль за їх використанням;

6) розробити платіжний календар, контролювати стан розрахунків з постачальниками і замовниками;

7) ввести в практику на постійній основі проведення економічного аналізу діяльності підприємства;

8) розробити амортизаційну політику підприємства, включаючи самостійне визначення строків використання основних фондів і, відповідно, норм амортизаційних відрахувань, вибір методів нарахування амортизації, вибір строків і методів переоцінки основних фондів відповідно до бухгалтерських стандартів;

9) з метою зниження витрат на зберігання і забезпечення безперервної діяльності підприємства провести інвентаризацію виробничих запасів, виявити неліквідні, зіпсовані, дефіцитні запаси, визначити оптимальний обсяг виробничих запасів;

10) укласти договори з виробниками сільськогосподарської продукції на закупівлю більш дешевої сировини;

11) здавати виробничі цехи, що простоюють, в оренду.

Першочерговим заходом на ВАТ "Хлібозавод № 5" повинна стати оптимізація товарних асортиментів продукції, що виробляється, і зниження її собівартості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрютина М. С., Грачев А. В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. - М.: Дело и сервис, 2002. - 216 c.
2. Акулов В. Б. Финансовый менеджмент: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 440 с.
3. Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 312 с.
4. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 528 с.
5. Бланк И. А. Управление использованием капитала. - К.: Ника-Центр, 2000. - 520 с.
6. Винокуров В. Организация стратегического управления на предприятии. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2001. - 234 с.
7. Герчикова Н. В. Финансовый менеджмент. - М.: Перспектива, 2000. - 480 с.
8. Глазунов В. Н. Анализ финансового состояния предприятий // Финансы. - 2003. - № 2. - С. 12 - 17.
9. Градов А. Н. Экономическая стратегия фирмы. - СПб.: Спецлитература, 2006. - 88 с.
10. Грузинов В. В. Экономика предприятия и предпринимательство. - М.: Софит, 2000. - 380 с.
11. Іванова Н. Ю. Аналіз беззбитковості виробництва: теорія та практика: Навч. посібник. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.
12. Іващенко В. І., Боллюх М. А. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - К.: Юмана, 2002. - 204 с.
13. Исаков А. И. Планирование себестоимости и прибыли. - СПб.: Питер, 2006. - 264 с.
14. Как понимать и анализировать финансовую отчетность: Пер. с англ. - М.: Джон Уайли знд Санз, 2007. - 348 с.
15. Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 382 с.
16. Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. - К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2007. - 298 с.
17. Костенко Т. Д., Панков В. А., Рыжиков В. С. Экономико-финансовый анализ деятельности предприятия: Учеб. пособие. - М.: МГМА, 2006. - 284 с.
18. Основы предпринимательского дела / Под ред. Ю. М. Осипова. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 430 с.
19. Основи фінансового аналізу: Навч. посібник / Я. І. Єлейко та ін. - Львів: Львівський банківський інститут, 2005. - 142 с.
20. Павлова Л. Н. Финансы предприятий: Учебник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 640 с.
21. Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 396 с.
22. Петров П. А., Чеблоков А. Т. Финансовый план предприятия. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 212 с.
23. Поддєрьогін А. М. Фінансовий менеджмент: Конспект лекцій. - К.: Юмана, 2006. - 462 с.
24. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 454 с.
25. Примак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Вікар, 2002. - 510 с.
26. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие. - 5-е изд., перераб. и доп. - Минск: Новое знание, 2006. - 686 с.
27. Финансы предприятий: Учеб. пособие / Е. И. Бородина, Ю. С. Роликова, Н. В. Колчина, З. М. Смирнова / Под. ред. Е. И. Бородиной. - М: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 208 с