КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Аналіз господарської діяльності підприємств"
ЗМІСТ
Список використаної літератури ........................................................ 15
Під методом (прийомом) економічного аналізу розуміють науковий спосіб вивчення, становлення та розвитку господарських явищ і процесів. Він є сукупністю прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об'єкта шляхом виявлення і визначення взаємозв’язку та зміни його параметрів, кількісного й якісного вимірювання впливу окремих факторів та їх сукупності на цю зміну.
Метод економічного аналізу спрямований на пізнання внутрішньої природи зміни і розвитку економічних систем за параметрами їх інформаційної моделі.
Характерні ознаки методу економічного аналізу є такі.
Діалектичний підхід полягає в тому, що будь-яке явище чи процес розглядають як складну систему, і в процесі дослідження треба виділити їх елементну будову за цільовими ознаками аналізу та взаємозв'язки цих елементів.
Наприклад, процес виробництва розглядають у взаємозв'язку використання знарядь праці, предметів праці, живої праці, організації виробництва і праці, управління ними, умов виробництва тощо.
Такий поелементний поділ дає змогу глибше пізнати природу будь-якого явища чи процесу, чинники їх зміни та розвитку і, як наслідок, проводити синтез знань про ці системи та формувати організаційно-економічні механізми управління ними.
Метод аналізу передбачає з'ясування типу та характеру зв'язків, побудову алгоритму факторної залежності та визначення послідовності оцінок впливу факторів.
Найпоширенішим і доцільним є вираження економічних взаємозв'язків у вигляді математичних формул чи математичних моделей. Використання в аналізі аналітичних моделей дає змогу абстрактно (інформаційно) виразити основні взаємозв'язки, які існують у реальній господарській системі.
Зазвичай, не вся сукупність зв'язків може бути формалізована, але чим більший результат формалізації, тим об'єктивніші оцінки та висновки.
Цей процес залежить від того, наскільки правильно визначений алгоритм зв'язку і від коректності проведених обчислень. Вичерпність і точність аналітичних результатів перевіряють за критерієм балансової узгодженості (сума часткових результатів впливу окремих факторів дорівнює результату їх сумарної дії).
Для вибору способів дослідження економічних явищ і процесів важливим є визначення характеру функціональної залежності. Всю сукупність функціональних зв'язків можна поділити на детерміновані та стохастичні.
Детерміновані зв'язки - це пропорційні залежності між двома чи більше параметрами аналітичної моделі, коли певному значенню фактора відповідає адекватне значення аналізованого параметра.
Стохастичні зв'язки - це складні залежності між параметрами аналітичної моделі, коли тому самому значенню фактора може відповідати декілька значень результатного параметра, тобто відповідний ступінь впливу виявляється у певному співвідношенні одного фактора з іншими.
Комплексна економічна оцінка є характеристикою, яку отримують при одночасному й узгодженому вивченні сукупності параметрів, які відображають всі або більшість аспектів зміни та розвитку економічних явищ і процесів. Вона вміщує загальні висновки про результати діяльності досліджуваного об'єкта.
Складність комплексної економічної оцінки полягає в тому, що при багатокритеріальному аналізі важко виділити узагальнений показник - критерій оцінки, а витрати на проведення аналітичних робіт часто не покриваються їх результативністю. Є також перешкоди методологічного й організаційного характеру.
Завдання комплексної економічної оцінки зводяться до визначення інтегрального параметра на основі агрегування різних способів кількісного й якісного аналізу, наприклад, коли виникає завдання підведення підсумків роботи господарюючого об'єкта за рік, аналізу виконання плану санації підприємства, загальної оцінки виконання бізнес-плану тощо.
Зведення певної кількості показників у єдиний інтегральний показник дає змогу визначити якісну відмінність (поліпшення чи погіршення) досягнутого стану від бази порівняння, хоча при цьому неможливо виміряти ступінь відмінності.
Побудова інтегрального показника не означає, що для оцінок можна використовувати лише один показник. Навпаки, інтегральний показник є лише загальним орієнтиром економічної ситуації, а для дослідження об'єкта використовують систему показників.
В економічному аналізі виділяють:
1) методи детермінованої комплексної оцінки;
2) методи стохастичної комплексної оцінки.
Основні методи детермінованої комплексної оцінки: метод сум, метод геометричної середньої, метод суми місць, метод відстаней та ін.
Метод сум передбачає визначення інтегрального показника шляхом сумування його фактичних значень за абсолютними чи відносними вимірниками. У першому випадку цей показник буде розрахований як:
(1.1)
у другому:
(1.2)
де - базове і фактичне значення і-го показника на j-му об'єкті, .
Модель розрахунків методом сум наведено у таблиці 1.1.
Умова використання методу сум - односпрямованість досліджуваних показників (збільшення часткового показника розцінюється як поліпшення інтегрального і навпаки).
Недоліком цього методу є можливість високої оцінки результатів за інтегральним показником при значному відставанні будь-якого часткового, що досягається внаслідок компенсації високими результатами окремих низьких їх значень.
Цей недолік можна частково усунути, якщо поряд з інтегральним використовувати два допоміжні комплексні показники, які визначають суму позитивних і суму негативних значень часткових показників порівняно з базою порівняння.
Таблиця 1.1 Комплексна оцінка методом сум
| Номер об'єкта | Показник | Комплексний результат | Рейтинг (місце) | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |||
| І | 20,4 | 20,8 | 20,5 | 20,1 | 20,9 | 102,7 | 6 |
| ІІ | 20,3 | 20,2 | 21,0 | 20,6 | 20,8 | 102,9 | 5 |
| ІІІ | 20,4 | 20,5 | .20,7 | 20,8 | 20,8 | 103,2 | 3 |
| ІV | 21,0 | 21,1 | 20,4 | 20,6 | 20,0 | 103,1 | 4 |
| V | 21,5 | 21,1 | 21,0 | 20,3 | 20,4 | 104,3 | 1 |
| VІ | 20,4 | 21,4 | 21,0 | 21,1 | 20,2 | 104,1 | 2 |
Метод геометричної середньої передбачає розрахунок коефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників (kіj) за умови, що найвищий рівень показника дорівнює 1, тобто, 0 £ kі £ 1.
Загальну комплексну оцінку обчислюють за коефіцієнтом:
і = 1, …, m (1.3)
Метод суми місць передбачає попереднє ранжування всіх досліджуваних структурних об'єктів за окремими показниками. Кожному об'єкту відповідає певне значення і-го показника bіj, яке виражає його місце серед інших. Зважуючи значущість кожного показника аіj, складають таблицю за показниками і розраховують конкретне значення узагальненої оцінки:
bіj ; і = 1, …, m (1.4)
Це можна подати у вигляді таблиці (таблиця 1.2).
Таблиця 1.2 Місця, які отримав кожний об'єкт за методом суми місць
| Номер об'єкта |
Показник | Сума | Місце, отримане за сумою значень показників | Місце отримане з врахуванням значущості показників | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||||
| 1 | 5 | 7 | 7 | 4 | 3 | 26 | 5 | 5 |
| ІІ | 5 | 6 | 6 | 2 | 3 | 22 | 2 | 2 |
| ІІІ | 4 | 4 | 3 | 4 | 5 | 20 | 1 | 1 |
| ІV | 6 | 6 | 6 | 3 | 3 | 24 | 4 | 3 |
| V | 6 | 4 | 4 | 5 | 4 | 23 | 3 | 4 |
| Значущість показників, балів | 3 | 3 | 1 | 2 | 2 | |||
Метод відстаней полягає у тому, що найкращу оцінку отримують об'єкти максимально наближені до еталона. За еталон приймають умовний об'єкт з максимальними оцінками за всіма показниками:
xj,n+1 = max(xіj); і = 1, …, m; j = 1, …, n (1.5)
і
Комплексну оцінку обчислюють за формулою евклідової відстані від еталонного до конкретного значення показників досліджуваних об'єктів. Перед конкретними розрахунками, коли елементами відстані є неспіввимірні одиниці показників, проводять нормування шляхом ділення значень показників на значення показника еталонного об'єкта ( xj,n+1 ).
Для кожного об'єкта розраховують відстань до еталону за формулою:
(1.6)
Ранжуючи значення Кі, на зростання, отримаємо комплексну оцінку пріоритетності об'єктів.
Методи стохастичної комплексної оцінки використовують під час дослідження стохастичного зв'язку і включають методи суми місць і відстаней, методи двомірного шкалування, експертно-статистичні, метод компонентного аналізу.
Метод двомірного шкалування враховує не лише абсолютні значення показників і ступінь їх варіації, а й механізм впливу окремих факторів на результати діяльності.
Зміст методів компонентного аналізу та експертно-статистичних досліджень полягає в тому, що узагальнену оцінку отримують за визначенням досягнення поставлених цілей через часткові показники ефективності.
Під час аналізу фактичну середньооблікову кількість працівників у цілому і по окремих категоріях порівнюють з плановими даними та даними за попередній період, знаходять абсолютні відхилення і причини змін кількості.
Вивчають також можливі зрушення у структурі працюючих і дають оцінку стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою.
Після цього необхідно докладно проаналізувати забезпеченість кадрами окремих виробничих підрозділів та якісні показники наявної робочої сили. При цьому особливу увагу треба приділяти показникам кваліфікаційного рівня робітників, стажу роботи, професійному складу.
Аналізуючи питання забезпеченості робочою силою, потрібно пам'ятати, що в сучасних умовах внаслідок помітних скорочень обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проблемою недостачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю скорочення робочих місць і водночас - збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє. При цьому треба позитивно оцінювати вимушені заходи щодо скорочення тривалості робочого тижня, впровадження додаткових відпусток, сприймати з відповідним розумінням регулювання рівня заробітної плати і навіть затримки її сплати.
Із питанням забезпечення робочою силою тісно пов'язане питання закріплення кадрів на підприємстві. При цьому вивчають загальні показники прийняття та звільнення робітників і службовців, розраховують коефіцієнти обороту, змінюваності та плинності кадрів.
Останній показник заслуговує на найбільшу увагу, оскільки вважається, що він уособлює надмірний оборот робочої сили.
Надмірним вважають звільнення за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації, за власним бажанням, а також самовільне залишення роботи без поважних причин. Для обчислення коефіцієнта плинності загальну кількість звільнень без поважних причин відносять до середньооблікової чисельності працівників.
Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат та ін.). За високої плинності кадрів обов'язково визначають її негативні наслідки на основні показники підприємства. Нарешті, необхідно розробити дійові заходи, спрямовані на закріплення кадрів.
Треба звернути увагу і на зворотне явище - недостатній оборот робочої сили, коли з будь-яких причин уповільнюється природне оновлення складу кадрів підприємства чи установи. Про це досить красномовно свідчить показник зростання частки працюючих похилого віку на підприємстві, або висока частка осіб пенсійного віку.
Особливо часто це зустрічається у підрозділах службовців і у складі вищих керівників підприємств і держави. Для боротьби з цим негативним явищем використовують дуже прості й надійні заходи. Наприклад, прийняття на роботу тільки молодих чи відносно молодих працівників, примусове звільнення з посади осіб, які досягли пенсійного віку тощо. Справа тільки в тому, щоб не робити постійних винятків з цих правил.
Необхідно також зазначити, що пристойні показники руху кадрів у цілому по підприємству можуть приховувати серйозні недоліки з оновленням кадрів в окремих його підрозділах.
Якщо за незмінних (або змінених незначною мірою) виробничих потужностей на підприємстві з року в рік скорочуються чисельність персоналу і пропорційно - обсяг випуску продукції, тобто коли скорочення чисельності персоналу не компенсується зростанням продуктивності праці, а, отже, відбувається зниження показника використання виробничої потужності підприємства, це однозначно свідчить про недоліки в організації виробництва, маркетингової служби, про неспроможність власників і керівників підприємства утримати його "на плаву", зберегти трудовий колектив.
Така ситуація потребує з'ясування конкретних причин відпливу робочої сили і розробки рекомендацій для стабілізації становища.
Представивши формулу для розрахунку коефіцієнта використання виробничої потужності (Квп) як
Ч * ПП
Квп = ––––––, (2.1)
ВП
де Ч - середня чисельність працюючих (за рік, квартал тощо);
ПП - виробіток товарної продукції на одного працюючого;
ВП - виробнича потужність підприємства,
можна обчислити, яка частина зміни коефіцієнта використання виробничої потужності викликана саме тим, що підприємство залишили його працівники.
Аналіз чисельного складу підприємства у динаміці дає змогу дійти висновків щодо того, який вплив справляє на продуктивність праці, обсяг виробництва та інші показники роботи зміна питомої ваги робітників у загальній кількості працюючих в основному виробництві, зміна постатевої структури колективу (у бік збільшення питомої ваги чоловіків або жінок), частка допоміжних робітників у загальній кількості робітників та інші структурні показники чисельного складу підприємства.
При докладнішому вивченні причин зміни питомої ваги робітників у складі всього персоналу треба мати на увазі, що найчастіше це розцінюється як позитивний фактор зростання загальної продуктивності праці й обсягу виробництва, бо обсяг виробництва продукції розглядається як функція від чисельності всього персоналу підприємства, продуктивності праці робітників і питомої ваги робітників у загальній кількості працюючих.
Проте одночасно необхідно перевірити, чи не призвело зменшення частки інженерно-технічних працівників і службовців до погіршення стану організації виробництва і трудової дисципліни, затримки освоєння нових (чи якісніших) виробів, нових технологій, автоматизації цехів, дільниць.
Цікаву інформацію для характеристики трудових ресурсів підприємства являють собою розрахунки, які описують динаміку рівня кваліфікації робітників.
Таку характеристику можна одержати, визначивши середній тарифний розряд робітників (підприємства, цеху, дільниці) як середньозважену за кількістю робітників кожного розряду величину. Зростання або зменшення цього показника за ряд років характеризуватиме стан виробничо-технічного навчання і системи підвищення кваліфікації на підприємстві.
З цією ж метою вивчаються в динаміці дані державної статистичної звітності про перепідготовку і підвищення кваліфікації робітників (а також службовців).
Ефективне використання трудових ресурсів передбачає розробку заходів, спрямованих на забезпечення сталості складу працівників. При аналізі цієї сторони використання трудових ресурсів розраховують кілька показників, які характеризують за категоріями працівників (або в цілому по підприємству) обороти з прийому та вибуття, плинність кадрів.
Коефіцієнт обороту з прийому (вибуття) працівників визначається як відношення кількості прийнятих (або вибулих незалежно від причин) до середньоспискової чисельності. Для об'єктивнішої оцінки сталості колективу підприємства використовують коефіцієнт плинності кадрів.
Текучість кадрів на підприємствах тим менша, чим кращі (порівняно з іншими підприємствами цього району, міста) умови праці, вищий рівень оплати праці, чим вищий рівень задоволення соціальних потреб працівників, який забезпечується через витрати на будівництво житла, об'єктів відпочинку, охорони здоров'я тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ