КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Економіка підприємства"
на тему:
ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА Й АНТИКРИЗОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
ПЛАН
Вступ ...................................................................................................... 3
Висновки .............................................................................................. 15
Задача ................................................................................................... 16
Список використаної літератури ........................................................ 18
Якщо донедавна до числа найбільш розповсюджених причин порушення стабільної діяльності підприємств відносили стихійні лиха, пожежі і розкрадання матеріальних цінностей, то з появою нових форм власності та ринкових відносин, стрімким розвитком сучасних інформаційних технологій все частіше приходиться зіштовхуватися з проявами тероризму, несанкціонованого доступу до інформації, вандалізму й іншими злочинами, спрямованими як проти особистості, переважно – проти власників і керівників підприємства, так і проти підприємства в цілому. До повного зупинення діяльності підприємства й, навіть, цілої галузі виробництва можуть призвести також страйки.
Отже, однією з головних умов безперебійної роботи підприємств стає забезпечення безпеки їх діяльності, причому ця проблема здобуває наразі все більш складного й різнобічного, комплексного характеру, а її вирішення вимагає значних матеріальних витрат, які окупаються, якщо вжиті заходів, що скорочують або запобігають збиткам від можливих погроз. Саме в такому разі можна говорити про ефективність служби забезпечення безпеки підприємства.
Приступаючи до створення системи захисту, оцінюючи необхідні для цього сили й фінансові засоби, треба чітко уявляти собі, що досягнення абсолютної безпеки неможливо, оскільки:
1) такий захист зробить підприємство або його певну ділянку недоступним не лише для зловмисників, але й для персоналу підприємства, його відвідувачів, клієнтів тощо;
2) навіть найдосконаліша система захисту не може протидіяти погрозам, які поки що невідомі, але десь розробляються й виникнуть перед підприємством у майбутньому;
3) ефективність і надійність системи захисту в значному ступені залежать від персоналу, що її обслуговує, який не застрахований від помилок.
Мета цієї контрольної роботи – розкрити особливості забезпечення економічної безпеки підприємств у сучасних умовах.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:
– дати загальну характеристику економічній безпеці різнорівневих суб'єктів господарювання;
– розглянути стратегію забезпечення належної економічної безпеки підприємства;
– висвітлити, якою має бути служби економічної безпеки на підприємстві.
Діяльність підприємців у сучасних умовах господарювання в Україні є вельми складною. Це пов'язано не лише із загальним кризовим станом української економіки, високими темпами інфляції, низьким курсом гривні та іншими макроекономічними деформаціями, але й низкою специфічних факторів, що підсилюють активізацію погроз економічній безпеці підприємств. Серед цих факторів найбільше значення мають такі:
1) значний ступінь монополізації ринку, яка частково успадкувалася від попередньої адміністративно-командної системи, частково виникла на новому грунті. Одночасно зростає рівень конкурентної боротьби за українські ринки збуту як з боку вітчизняних, так і з боку зарубіжних виробників;
2) встановлення контролю кримінальних структур над найважливішими секторами економіки і суб'єктами господарської діяльності;
3) збереження значного тиску на суб'єктів підприємницької діяльності з боку державних органів (наприклад, у сферах ліцензування, оподаткування тощо);
4) зростання криміналізації українського бізнесу взагалі, практика укладення кримінальними структурами угод з метою відмивання "брудних" грошей, вивозу їх за кордон та ін.;
5) наявність ряду соціальних проблем – низький рівень доходів населення, безробіття, текучість кадрів, які знижують ступінь відповідальності працівників й підштовхують їх до продажу комерційної таємниці та інших незаконних дій;
6) недосконалість законодавства, яке регулює відносини в сфері підприємництва (наприклад, орієнтація правових норм на боротьбу з наслідками правопорушень, а не з їх причинами, невідповідність розміру збитків, що завдаються, розміру сум, спрямованих на їх відшкодування);
7) непогодженість дій різних правоохоронних органів, завданням яких є боротьба із злочинами в сфері підприємницької діяльності;
8) активізація шпигунської і руйнівної діяльності з боку спецслужб розвинених країн і великих компаній, які мають значний досвід у цих сферах;
9) відносна "молодість" українського бізнесу й невідпрацьованість способів і методів захисту власної економічної безпеки, відсутність досвідчених кадрів тощо [6, с. 10].
Крім того, підприємницька діяльність є доволі різнобічною. Вона пов'язана із вирішенням організаційних питань, правовими й економічними проблемами, технічними, кадровими аспектами та ін. Особливо ускладнюється управління такою діяльністю, коли фірма є великим, диверсифікованим виробничим підприємством, яке має розгалужені ділові зв'язки й значну кількість контрагентів: постачальників, кредиторів, позичальників, клієнтів тощо [5, с. 19].
Об'єктом системи забезпечення економічної безпеки є стабільний економічний стан суб'єкта підприємницької діяльності в поточному і перспективному періодах. Саме від об'єкта захисту залежать зазвичай основні характеристики системи забезпечення економічної безпеки [6, с. 14].
Оскільки об'єкт захисту є складним, багатоаспектним, то ефективне забезпечення економічної безпеки має грунтуватися на комплексному підході до управління цим процесом. Комплексний підхід припускає урахування в управлінні об'єктом всіх основних його аспектів, тобто всі елементи керованої системи розглядаються лише у сукупності, цілісності, єдності [7, с. 10].
Таким чином, створення комплексної системи забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності є вкрай необхідним.
Комплексна система забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності – це сукупність взаємозалежних заходів організаційно-правового характеру, які вживаються з метою захисту господарської діяльності від реальних і потенційних дій фізичних або юридичних осіб, що можуть призвести до суттєвих економічних втрат.
В основу розробки комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємств має бути покладена певна концепція, яка включає мету комплексної системи забезпечення безпеки, її завдання, принципи побудови, об'єкт і суб'єкт, стратегію і тактику тощо [6, с. 40].
Мета системи забезпечення економічної безпеки підприємництва – мінімізація зовнішніх і внутрішніх погроз економічному стану суб'єкта господарської діяльності, у тому числі – його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам, на підставі розробленого й готового до реалізації комплексу заходів економіко-правового та організаційного характеру.
Необхідно мати на увазі, що вирішальне значення у забезпеченні економічної безпеки підприємств належить первинним – економіко-правовим і організаційним заходам, які створюють фундамент системи безпеки, на відміну від вторинних заходів – заходів технічного, фізичного характеру та ін.
У процесі досягнення поставленої мети вирішуються конкретні завдання, які стосуються усіх напрямків забезпечення безпеки. Це такі завдання:
1) прогнозування можливих погроз економічній безпеці;
2) організація діяльності із попередження виникнення цих погроз (превентивні заходи);
3) виявлення, аналіз і оцінка реальних, таких, що вже виникли, погроз економічній безпеці;
4) прийняття рішень і організація діяльності із врегулювання цих погроз;
5) постійне вдосконалення системи забезпечення економічної безпеки підприємства [6, с. 41].
Організація і функціонування комплексної системи забезпечення економічної безпеки господарської діяльності повинні грунтуватися на низці принципів.
Принцип законності. Уся діяльність підприємства, у тому числі його служби безпеки, має бути законною, інакше система забезпечення безпеки буде зруйнована з вини самого суб'єкта господарської діяльності (правоохоронними органами або кримінальними структурами).
Принцип економічної доцільності. Необхідно забезпечити захист лише тих об'єктів, витрати на захист яких менше, ніж втрати від реалізації погроз цим об'єктам. Повинні враховуватися також фінансові можливості підприємства щодо організації системи економічної безпеки.
Єдність превентивних і реактивних заходів. Превентивні заходи – це заходи попереджувального характеру, що дозволяють не допустити виникнення або реалізації погроз економічній безпеці. Реактивні заходи – це заходи, які вживаються в разі реального виникнення погроз або необхідності мінімізації їх негативних наслідків.
Принцип безперервності припускає, що функціонування комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємства повинно здійснюватися постійно.
Принцип диференційованості. Вибір заходів для подолання погроз, що виникають, відбувається залежно від характеру погрози і ступеня тяжкості наслідків її реалізації.
Координація. Для досягнення поставлених завдань необхідно постійне узгодження діяльності різних підрозділів служби безпеки, самого підприємства, поєднання організаційних, економіко-правових та інших способів захисту.
Повна підконтрольність системи забезпечення економічної безпеки керівництву суб'єкта господарської діяльності. Це необхідно, по-перше, для того, щоб система безпеки не перетворилася у замкнену структуру, орієнтовану на вирішення вузьких завдань без врахування інтересів підприємства в цілому, й, по-друге, для оцінки ефективності діяльності системи та її можливого вдосконалення.
Об'єкт і суб'єкт системи забезпечення економічної безпеки підприємництва тісно взаємопов'язані.
Об'єктом системи в цілому є стабільний економічний стан суб'єкта господарської діяльності в поточному і перспективному періодах. Конкретними ж об'єктами захисту виступають ресурси: фінансові, матеріальні, інформаційні, кадрові та ін.
Суб'єкт системи забезпечення економічної безпеки підприємства є більш складним, оскільки його діяльність обумовлена не лише особливостями і характеристиками об'єкта, але й специфічними умовами зовнішнього середовища, яке оточує суб'єкта господарської діяльності. Виходячи з цього, можна виділити дві групи суб'єктів, що забезпечують економічну безпеку підприємства: зовнішні суб'єкти й внутрішні суб'єкти.
До зовнішніх суб'єктів відносяться органи законодавчої, виконавчої і судової влади, покликані забезпечувати безпеку усіх без винятку законослухняних учасників економічних відносин. Ці органи формують законодавчу основу функціонування й захисту господарської діяльності в різних її аспектах і забезпечують її виконання.
До внутрішніх суб'єктів належать особи, які безпосередньо виконують обов'язки із захисту економічної безпеки даного конкретного суб'єкта господарської діяльності. Такими суб'єктами можуть бути:
1) працівники власної служби безпеки підприємства;
2) запрошені працівники із спеціалізованих фірм, які надають послуги щодо захисту господарської діяльності [7, с. 12].
Суб'єкти, які забезпечують економічну безпеку підприємства, працюють на основі певної стратегії і тактики.
Стратегія – це довгостроковий підхід до досягнення мети.
Генеральна стратегія економічної безпеки виражається через загальну концепцію комплексної системи забезпечення економічної безпеки господарської діяльності.
Крім генеральної стратегії виділяються також спеціальні стратегії (наприклад, залежно від стадії господарської діяльності).
Нарешті, можуть застосовуватися функціональні стратегії безпеки.
Тактика забезпечення безпеки припускає застосування конкретних процедур і виконання конкретних дій з метою забезпечення економічної безпеки суб'єкта господарської діяльності. Цими діями залежно від характеру погроз і тяжкості наслідків їх реалізації можуть бути, наприклад:
1) розширення юридичної служби підприємства;
2) вжиття додаткових заходів щодо збереження комерційної таємниці;
3) створення підрозділу комп'ютерної безпеки;
4) пред'явлення претензій контрагенту-порушнику;
5) звернення з позовом у судові органи;
6) звернення в правоохоронні органи.
Серед суб'єктів, що забезпечують захист економічної безпеки підприємства, найбільше значення має служба власної економічної безпеки (СЕБ).
Основними функціями СЕБ підприємства є такі:
– організація і здійснення разом з іншими підрозділами підприємства захисту конфіденційної інформації;
– перевірка відомостей про спроби шантажу, провокацій та інших акцій стосовно персоналу, що мають на меті одержання конфіденційної інформації про діяльність підприємства;
– організація збору, накопичення, автоматизованого обліку й аналізу інформації з питань безпеки;
– проведення перевірок у підрозділах підприємства і надання їм практичної допомоги з питань безпеки їх діяльності;
– розробка і впровадження положення про комерційну таємницю;
– перевірка правил ведення секретного діловодства;
– перевірка працівників на предмет дотримання ними правил забезпечення економічної, інформаційної і фізичної безпеки;
– сприяння відділу кадрів у роботі з персоналом в питаннях підбора, розміщення, службового переміщення і навчання персоналу;
– збір, обробка, збереження та аналіз інформації про контрагентів з метою запобігання укладенню угод з недобросовісними партнерами;
– виконання доручень керівництва підприємства, які входять у компетенцію служби;
– взаємодія з правоохоронними органами, вжиття заходів із виявлення і попередження різних фінансово-господарських правопорушень;
– проведення службових розслідувань по фактах розголошення конфіденційної інформації, втрати службових документів працівниками підприємства, вчинення ними дій, що загрожують економічній безпеці підприємства [7, с. 78].
Створення служби власної економічної безпеки пов'язано на практиці із значними труднощами, оскільки кожен суб'єкт господарської діяльності є суто індивідуальним, а його діяльність – специфічною.
Втім, можна виділити декілька етапів, яких рекомендуються додержуватися підприємствам при створенні СЕБ [7, с. 80].
Ухвалення рішення про необхідність створення СЕБ.
Питання про створення СЕБ повинно ставитися при ухваленні рішення про організацію підприємства залежно від обраного виду діяльності, обсягу продукції, який передбачається виробляти, розміру річного товарообігу й прибутку, використання секретів виробництва, кількості працівників та ін.
Отже, засновники повинні заздалегідь передбачити необхідність створення СЕБ.
Після державної реєстрації керівниками приймається остаточне рішення про створення СЕБ. У випадку позитивного вирішення питання визначається відповідальна особа (група осіб), що буде безпосередньо займатися організацією СЕБ.
Визначення загальних завдань СЕБ. На цьому етапі визначаються конкретні об'єкти захисту (персонал, інформація, комп'ютерні системи, будинки і приміщення та ін.).
Розробка положення про СЕБ, визначення структури і затвердження штату.
Наявність відповідної законодавчої бази дозволяє створити легальну службу безпеки.
Набір кадрів.
При підборі постійних працівників найважливішою вимогою є професійна підготовка. У зв'язку з цим перевагу необхідно віддавати колишнім працівникам правоохоронних органів (МВС, СБУ, прокуратури, податкової міліції тощо) з відповідним досвідом роботи і певними розумовими і морально-діловими властивостями. До служби фізичного захисту доцільніше запрошувати осіб, що проходили службу у підрозділах спеціального призначення, мають професійні навички володіння зброєю і рукопашним боєм.
Безпосередня організація і функціонування СЕБ.
Для створення власної служби безпеки підприємство надає до ОВС за місцем свого перебування необхідні документи. СЕБ має право відкриття власних поточних і розрахункових рахунків. Проте їй забороняється надавати послуги, не пов'язані із забезпеченням безпеки свого підприємства.
У процесі функціонування значну роль відіграє вміле розміщення кадрів служби безпеки керівником, розподіл прав, повноважень і ступеня відповідальності, що дозволяє забезпечити ефективну роботу підрозділу. Важливим фактором підвищення ефективності діяльності СЕБ є гнучка система стимулювання працівників служби залежно від підсумків роботи.
Особливу увагу необхідно приділяти останньому етапу – контролю за діяльністю СЕБ.
Структура СЕБ є специфічною для різних суб'єктів господарської діяльності. Вона залежить від розміру підприємства, кількості його персоналу, характеру діяльності, ролі конфіденційної інформації (комерційної таємниці) та ін.
СЕБ є найважливішим елементом комплексної системи економічної безпеки підприємства. Якщо підприємство невелике, доцільніше не створювати власну службу безпеки, а використовувати послуги відповідних охоронних і детективних агентств. У тому випадку, якщо підприємство велике й використовує у своєї діяльності значні масиви конфіденційної інформації, то об'єктивно необхідне створення власної служби безпеки [5, с. 119].
Особливе становище у структурі СЕБ займає група надзвичайних ситуацій.
Треба зауважити, що підприємство (отже, й СЕБ) може працювати в двох режимах – звичайному та надзвичайному.
При звичайному режимі не виникає серйозних погроз економічній безпеці підприємства, йде профілактична робота щодо їх попередження, тобто діяльність усіх підрозділів відбувається у нормальному ритмі. Проблеми і погрози, що виникають, носять локальний характер і долаються в процесі поточної діяльності підрозділів підприємства, в тому числі – служби безпеки.
При надзвичайному режимі виникають несподівані погрози з високим або значним ступенем тяжкості наслідків. У цьому випадку керівник служби безпеки або керівник підприємства збирає групу надзвичайних ситуацій (кризову групу), яка включає найбільш досвідчених у даній проблемі фахівців підприємства, для її вирішення. Ця група працює не постійно, а лише у разі необхідності.
Така структура передбачає організацію підрозділів, що займаються безпосереднім захистом, відведенням погроз, і, одночасно, їх взаємодію з іншими структурними підрозділами підприємства, від діяльності яких у тому чи іншому ступені залежить забезпечення економічної безпеки.
Вочевидь, що надана структура не є всеосяжною, проте вона може бути використана як основа при створенні більш розгорнутої системи економічної безпеки підприємства.
Таким чином, ефективність системи комплексного захисту безпеки підприємства може бути забезпечена шляхом раціонального поєднання всіх розглянутих у контрольній роботі функцій, засобів, методів, прийомів тощо. Вони повинні складати єдиний, цілісний механізм, створення якого доцільно передбачати паралельно із проектуванням і будівництвом безпосередньо самого підприємства.
Функціонування системи комплексного захисту безпеки підприємства повинно плануватися і забезпечуватися у загальному руслі планування й забезпечення життєдіяльності всього підприємства. При цьому необхідно періодично перевіряти якість і надійність всієї системи захисту.
Необхідно враховувати й ту обставину, що на кожній ділянці системи захисту задіяна людина. Отже, найважливішим фактором, який сприяє забезпеченню системи безпеки, є особиста заінтересованість персоналу в її надійному функціонуванні.
Тому розумна кадрова політика керівництва підприємства, що виховує прагнення до стабільності в поєднанні з матеріальною заінтересованістю всього персоналу, може бути запорукою ефективної роботи системи комплексного захисту економічної безпеки підприємства як надійного бар'єра від можливих порушників, зловмисників, численних проблем, обумовлених сучасною українською реальністю.
У січні 2003 р. підприємство придбало будівлю за 98000 грн і оплатило вартість послуг з оформлення документації – 824 грн. Також сплачено збір на обов'язкове пенсійне страхування – 1176 грн.
За розпорядженням керівника підприємства встановлено строк експлуатації будинку (80 років) та його ліквідаційну вартість (2000 грн).
Необхідно розрахувати місячну суму амортизації за прямолінійним методом.
У березні 2003 р. підприємство придбало і ввело в експлуатацію мікроавтобус для перевезення пасажирів у межах міста вартістю 46500 грн (у тому числі ПДВ – 7750 грн) і оплатило послуги з його реєстрації (300 грн). Ліквідаційну вартість установлено на рівні 2000 грн.
Очікуваний пробіг (обсяг діяльності) до закінчення строку корисного використання – 80000 км. У квітні 2003 р. пробіг мікроавтобуса становив 1000 км, а у травні – 1500 км.
Необхідно визначити суму амортизації за квітень і травень, використовуючи виробничий метод.
Розв'язання:
Пв – Лв
А = –––––––,
n
де Пв – повна вартість основних засобів, грн;
Лв – ліквідаційна вартість основних засобів, грн;
n – амортизаційний період (нормативний строк служби), років.
Отже, річна сума амортизації дорівнює:
(98000 + 824 + 1176) – 2000 998000
А = -–––––––––––––––––––––––– = ––––––– = 12475 грн
80 80
Насамперед , необхідно дізнатися виробничу ставку амортизації (С), поділивши амортизовану вартість на загальний обсяг продукції, який підприємство планує виробити на даному об'єкті (Vо).
Потім одержану ставку множать на обсяг продукції (Vпр), вироблений у поточному місяці із застосуванням цього об'єкта.
У такий спосіб визначається сума амортизації.
Пв – Лв (46500 + 7750 + 300) – 2000 52550
С = ––––––– = –––––––––––––––––––––––– = ––––– = 0,66 грн/км
Vo 80000 80000
Сума амортизації за квітень 2003 р.:
А = Vпр * С = 1000 * 0,66 = 660 грн
Сума амортизації за травень 2003 р.:
А = Vпр * С = 1500 * 0,66 = 990 грн
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ