Контрольна робота
План
Вступ ...................................................................................................... 3
Висновки .............................................................................................. 16
Список використаної літератури ........................................................ 18
Традиційно добробут будь-якої держави оцінюється за такими критеріями: наявність капіталів, що залучаються до підприємницької діяльності, природні ресурси, кваліфікованість трудових ресурсів, стан трудової етики тощо. Останнім часом до цих критеріїв додається ще й інтелектуальний потенціал, закладений в об'єктах інтелектуальної власності, який також характеризує рівень розвитку ринкових відносин. Наразі в Україні об'єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу, отже, виникає комплекс пов'язаних із цим явищем майнових прав, які охороняються законом.
Договірна передача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження науково-технічних розробок. Саме на цій основі й розвиваються нові види договірних відносин - ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та ін.
З усіх видів договірних відносин, заснованих на передачі комплексу виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності, необхідно відокремити договір франчайзингу як найбільш перспективний та ефективний засіб ведення бізнесу.
Для української економіки франчайзинг є відносно новим явищем, у той час як у розвинених країнах він століттями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.
Привабливість франчайзингу полягає в наявності очевидних переваг для всіх учасників франчайзінгових відносин. Для малих підприємств та індивідуальних підприємців він створює фундамент для ведення стабільного, прибуткового бізнесу, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й зміцнити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити значне поширення франчайзингу як у Європі, так і в Америці [7, С. 12].
Розвиток українського підприємництва (у першу чергу - малого) ускладнений підвищеними комерційними ризиками. Крім того, реалізація сучасних бізнес-проектів вимагає від підприємця широких знань в галузі управління, маркетингу, реклами й вміння враховувати особливості проекту. Розробка ефективної схеми і методів діловодства в кожному конкретному випадку вимагає великих витрат часу і коштів. Організація підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницькій ризик, оскільки в цьому випадку використовується вже відпрацьований бізнес, що довів свою ефективність.
Таким чином, франчайзинг може стати однією з найбільш ефективних форм підтримки розвитку підприємництва в Україні.
В перекладі з англійської "franchіse" означає "привілей", "пільга", "особливе право".
Франчайзинг - це така організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає іншій компанії чи окремій людині (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги на визначених франчайзером умовах, з урахуванням певних правил ведення бізнесу. В обмін на це франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я франчайзера, його репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу і механізми підтримки бізнесу [6, С. 412].
Щоб одержати зазначені права, франчайзі здійснює початковий внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, оскільки франчайзі не має права стати співвласником товарного знаку, він може лише використовувати його на період, протягом якого сплачує щомісячні внески. Суми цих внесків обумовлюються у договорі франчайзингу і є, зазвичай, предметом переговорів. Франчайзінговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дає можливість підприємцю без відповідного досвіду успішно вести свій бізнес [5, С. 45].
Для великих компаній франчайзинг - це спосіб ще більшого розширення бізнесу, для малих підприємців - один із шляхів, який дозволяє ініціювати "свою справу". На українських ринках франчайзинг допомагає підприємцям швидко засвоїти практичні стандарти ведення прибуткового бізнесу [9, С. 8]. Франчайзинг - свого роду симбіоз "великого" і "малого" бізнесу, союз, якому, з одного боку, надає міцності енергія й зобов'язання окремого підприємця, а, з іншого боку, - ресурси, комерційна стабільність і величезний досвід великої компанії (тобто складається виграшна комбінація з величезними шансами на успіх) [1, С. 44].
Франчайзер (франшизіар) - це компанія, яка видає ліцензію або надає в користування свій товарний знак, ноу-хау та операційні системи. Він створює успішний продукт чи послуги (наприклад, особливий стиль роботи ресторану швидкого харчування). Франчайзер досліджує і розвиває бізнес, витрачає гроші на його розвиток і просування, дбає про репутацію й впізнаваний імідж (так званий "бренднейм"). Після того, як компанія довела працездатність своєї бізнес-концепції, вона може запропонувати підприємцям, що бажають повторити її успіх, придбати франшизу.
Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера можливість відтворити його бізнес, отримати для цього допомогу і сплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи ведення робіт франчайзера.
Франчайзі переважно сам несе всі витрати на створення бізнесу. Проте часто франчайзер надає йому вигідні знижки на деякі важливі поставки.
Франшиза - це повна бізнес-система, яку франчайзер продає франчайзі. Інша назва такої системи - франчайзінговий пакет, що зазвичай включає допомогу на ведення робіт, придбання сировини та матеріалів, які належать франчайзеру.
Будь-який вид бізнесу можна перетворити у франшизу. Міжнародна Асоціація Франчайзингу виділяє 70 галузей господарства, у яких можна використовувати методи франчайзингу. Повне їх перелічення не має сенсу, але масштаби застосування франчайзингу можна уявити з такої вибірки: бухгалтерський облік, авторемонт, книгарні, дитячий одяг і навчання, будівництво, невеликі продовольчі магазини, магазини косметичних товарів, освіта, послуги з працевлаштування, ресторани, готелі, пральні, приватні поштові скриньки, фотостудії, ріелтерські компанії, туризм та розваги, прокат спеціального обладнання, туристичні агентства тощо [4, С. 33].
Франчайзінгові відносини можуть бути вигідними для обох сторін. Франчайзі заінтересований у максимальних продажах при мінімальних витратах. Франчайзі повинен виконувати правила ведення бізнесу із франшизи й брати участь у рекламних і маркетингових компаніях франчайзера. Франчайзер надає франчайзі необхідну підтримку, для того щоб останний міг приділяти більше уваги поточним операціям.
Для того, щоб досягти належного рівня взаємодії й захисту з боку франчайзера, франчайзі повинен сформувати особливі відносини із ним. Ці відносини є достатньо складними й змушують франчайзі дотримуватись таких умов:
- повністю рецепіювати точку зору франчайзера, його завдання і цінності щодо конкретного бізнесу;
- довіряти й поважати франчайзера, а також формувати повагу і довіру франчайзера до себе;
- чітко виконувати всі правила й обов'язки, встановлені в договорі, оскільки після підписання договору вони не підлягають будь-яким змінам чи доповненням;
- прагнути співпрацювати та спілкуватися з франчайзером;
- додержуватись операційних процедур і стандартів, встановлених франчайзером;
- стати частиною системи шляхом внесення в бізнес нових ідей (за згодою франчайзера) і постійного вкладення чималих зусиль у бізнес.
Отже, особа (фізична або юридична), зацікавлена в покупці франшизи, повинна вирішити, чи прийнятні для неї саме такі відносини.
Існують різноманітні форми франчайзингу.
Вибір франчайзингу залежить:
1) від виду господарської діяльності;
2) стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг;
3) особливостей ринку місцевого франчайзі.
Виділяють три основних види франчайзингу - товарний, виробничий та діловий.
Товарний франчайзинг іноді називають "франчайзинг продукту (торгового імені)". Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат ділеру-франчайзі.
Останній здійснює передпродажне й післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом відносин партнерів - франчайзера і франчайзі-ділера [2, С. 34].
Отже, товарний франчайзинг спрямований на придбання у провідної компанії права на продаж товарів з її торговою маркою. У даному випадку франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера.
В окремих випадках провідна компанія втручається в оплату гарантійних послуг, відшкодування витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.
Товарний франчайзинг використовується багатьма компаніями, наприклад, компаніями, що виробляють автомобільні покришки. Якщо ж товари і послуги не мають торгових марок, вони не включаються в цю категорію.
Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії.
Coca Cola і Pepsі продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва, місцевим розливальним компаніям, які потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження серед місцевих ділерів. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинний відрізнятися від товару в Сан-Франциско [8, С. 47].
Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають "франчайзинг бізнес-формату". Його сутність полягає в тому, що франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків або цілих груп магазинів для продажу певного набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера [1, С. 46].
Таким чином, це франчайзинг на певний вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації.
Діловий франчайзинг є найпопулярнішим видом франчайзингу, при якому провідна фірма продає приватним фірмам чи компаніям ліцензію на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові й професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів тощо).
Велика корпорація висуває чіткі, суворі вимоги до особливостей застосування покупцем технологічного процесу, який вона продає, забезпечує навчання персоналу, вибір площадки під будівництво підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажів, ведення оперативної звітності тощо).
При діловому франчайзингу потрібно, щоб франчайзі сплачував постійні внески в рекламний фонд, який перебуває у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він має право також виступати і як постачальник для своїх франчайзі.
Поряд з основними видами, можна виділити корпоративний та конверсійний види франчайзингу.
Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного бізнесу, при якій франшизоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франшизних підприємств із використанням найманих менеджерів [1, С. 49].
Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизної мережі, за якого самостійно діюче підприємство переходить згідно із договором франчайзингу до системи франшизних підприємств, які працюють під контролем одного франшизоотримувача [1, С. 45].
Останніми роками класична модель франчайзингу змінилася в напрямку забезпечення франчайзера додатковими можливостями швидкого розвитку з найменшими витратами із його боку.
Хоча існує багато варіантів класичного франчайзингу, три з них використовуються найбільш часто. Це:
1) регіональний франчайзинг;
2) субфранчайзинг;
3) франчайзинг, що розвивається.
У кожному з цих випадків франчайзі одержує всі переваги, що зазвичай пов'язані із франчайзінгом: використання торгової марки і логотипу франчайзера, системи його бізнесу, початкове навчання персоналу, вибір місця для будівництва підприємства, підтримка бізнесу та ін.
Обираючи регіональний франчайзинг, франчайзер має намір охопити своєю діяльністю певний географічний район, яким може бути столична область, район або, навіть, країна. Усвідомлюючи, що у нього немає необхідних засобів й персоналу, щоб одразу ж розвиватися стрімкими темпами, він спирається на підтримку головного франчайзі.
Своєю чергою, головний франчайзі має право не лише підбирати нових франчайзі у своєму географічному районі, але й забезпечувати початкове навчання їх персоналу та інші послуги, що зазвичай надає сам франчайзер. Головний франчайзі, проте, включається у розподіл платежів і внесків у рекламний фонд. Він користується всіма благами, що їх надає франчайзинг, для чого сплачує ліцензійні внески, а також внески на рекламу безпосередньо франчайзеру [4, С. 60].
Контракт між франчайзером і головним франчайзі встановлює, що і протягом якого часу повинна робити кожна сторона.
У відповідь на початкову сплату франчайзеру внесків за діяльність на певній території ринку головний франчайзі у майбутньому одержує від франчайзера роялті, розмір яких залежить від частки в загальному обсязі реалізації тих нових франчайзі, яких він залучив до цієї франчайзінгової системи.
На відміну від інших методів зазначений метод вигідний для обох сторін, оскільки головний франчайзі одержує підтримку протягом усього періоду співробітництва, а це вигідно й франчайзеру. У субфранчайзингу субфранчайзер також освоює якусь певну територію і забезпечує початкове навчання персоналу, вибір приміщення та ін. Різниця в тому, що франчайзі працює прямо із субфранчайзером на довгостроковій основі і має обмежений контакт із франчайзером. Він сплачує роялті й рекламні внески субфранчайзеру. Субфранчайзер, таким чином, стає франчайзером на своїй території і франчайзі залежить від його довгострокової підтримки.
Загалом, потенційний франчайзі повинен вельми ретельно обирати субфранчайзінгові відносини, оскільки він залежить від ділової і життєвої хватки як франчайзера, так і субфранчайзера.
В угоді щодо розвитку території франчайзер передає ексклюзивні права на розвиток якогось географічного району групі інвесторів. Інвестори, своєю чергою, або розвивають свої власні франчайзі, якими вони володіють на цій території, або шукають їх на стороні.
В останньому випадку становище інвестора як власника обмежено. У відповідь на право розвитку ексклюзивної території особа, що володіє цим правом, сплачує франчайзеру внески і зобов'язана відкрити певну кількість точок в обумовлений період часу.
Франчайзер - це людина, яка змогла створити працюючий бізнес, тобто бізнес, що приносить гарний прибуток. Це припускає, що можливо відкрити ще більше аналогічних підприємств, діяльність яких будувалася б за такою ж моделлю, як і бізнес франчайзера. Бізнес франчайзера завжди має стабільний ринок споживачів й певну репутацію [2, С. 34].
Отже, після того, як бізнес зарекомендував себе певними успіхами, довів свою життєздатність, засновники часто бажають розширити його. Тут можливі два шляхи: інвестувати отриманий прибуток або створити франчайзінгову систему.
При створенні й розвитку франчайзінгової системи її засновники мають усвідомлювати таке:
1) франчайзинг приносить додаткові гроші для розширення бізнесу.
Якщо компанія прагне до розвитку на регіональному, національному чи міжнародному рівнях, то будуть потрібні додаткові вкладення на програму розвитку. Ці фонди можна створити за допомогою франчайзі. Франчайзі роблять початковий внесок, купуючи повний франчайзінговий пакет. Підписавши додатково кілька франчайзінгових договорів із франчайзі, франчайзер зможе продавати їм інші послуги із управління (менеджменту), такі, як особлива підтримка в сфері консалтингу й маркетингу. Обидві угоди (первісний продаж франшизи і продаж спеціальних послуг) слугують додатковим джерелом доходу для франчайзера;
2) франчайзі здійснюють додаткові виплати на підтримку послуг, що надаються франчайзером.
Усі працюючі франчайзі щомісяця платять франчайзору за надання послуг. Частина цих грошей йде на надання послуг щодо підтримки франчайзі цієї системи (навчання персоналу, консультанти та ін.);
3) франчайзинг відкриває можливості швидкого розширення на новому ринку і зміцнення своєї репутації на існуючому ринку.
Збільшення кількості виплачуваних внесків дозволяє франчайзеру швидко й ефективно розвиватися на ринку. Саме франчайзі приносять на новий ринок ім'я франшизи. Кожен окремий франчайзер одержує величезні переваги на всьому ринку тому, що франчайзі створюють широку мережу бізнесу, на розвиток якої у франчайзора ніколи не вистачило б грошей;
4) франчайзинг відкриває для споживачів можливість більше узнати про товари і послуги.
З відкриттям нових підприємств споживачі більше поінформовані про товари і послуги. Це вельми важливо, оскільки нова франшиза стає впізнаваною на ринку в міру надання своїх послуг. Численні франчайзінгові підприємства на специфічному ринку відкривають економний доступ до реклами в засобах масової інформації, що робить франчайзинг відомим серед більшого числа споживачів. Використання реклами приводить до збільшення продажів і прибутку в кожному підприємстві франчайзінгової системи;
5) успіх франчайзінгової компанії багато в чому залежить від перевіреності й прибутковості бізнес-концепції.
Франчайзер розвиває свою концепцію бізнесу і доводить її прибутковість на прикладі своїх власних магазинів. Франчайзер розділяє свій досвід з усіма франчайзі системи, надаючи їм можливість вести свій бізнес так само успішно. Тому, якщо компанія хоче довідатися, чи можливо перетворити її бізнес в успішну франшизу, вона повинна просто подивитися, наскільки успішно пройшло таке перетворення в іншому, схожому бізнесі [14, С. 46].
Франчайзинг - це швидкий і ефективний початок бізнесу. Франчайзінгова система надає інформацію, яка допомагає франчайзі знайти підхоже місце розташування для підприємства, виконати його дизайн і переконатися в тому, що бізнес правильно функціонує. Франчайзі не потрібно турбуватися про проблеми, що виникають на початковій стадії, оскільки він має досвід свого франчайзора [5, С. 46].
Франчайзинг означає постійну підтримку. Після відкриття франчайзінгового бізнесу франчайзі продовжує одержувати професійні послуги від франчайзера з питань поточного ведення бізнесу і маркетингу.
Франчайзинг дає можливість використовувати репутацію і товарний знак франчайзера. При виконанні франчайзінгового договору франчайзі одержує повноваження від франчайзера на використання торгового знака франчайзера. Лише франчайзі, що працюють у системі даної франшизи, мають ексклюзивне право використовувати товарний знак франчайзора.
Франчайзинг встановлює чіткі територіальні межі ведення бізнесу. Франчайзер визначає своєму франчайзі територію ведення бізнесу. Межі цієї території обумовлені франчайзінговим договором.
Одержавши певну територію, франчайзі може ефективно розвивати свій бізнес на неї. Це виключає погрозу суперництва з боку інших власників цієї ж франшизи.
Як бізнес-концепція франчайзинг завжди пропонує багато переваг як для франчайзі, так і для франчайзера. Втім, коли підприємець звертається до франчайзингу, йому необхідно розглядати не лише переваги, але й недоліки.
Недоліками для франчайзі можуть бути:
- невиконання контракту за франчайзінговим договором. Франчайзі повинен дотримуватися правил франчайзінгової системи. Ці правила сформульовані у франчайзінговому договорі, їх повинні виконувати усі франчайзі без винятку. Франчайзі можуть вносити свої пропозиції, але вони не можуть змінювати систему;
- погляд на франчайзінгову систему як таку, що обмежує ініціативу франчайзі. Як зазначається у франчайзінгових договорах, франчайзі має додержуватись спеціальних правил, що стосуються поточних операцій у бізнесі використання товарного знаку франшизи. Це описано в програмі навчання франчайзера. Такі обмеження можуть стосуватися робочого часу, меж території, асортименту продукту і послуг, пропонованих споживачу. Франчайзі повинен дати згоду на прийняття цих обмежень до початку дії франчайзінгового договору;
- хоча франчайзі являє собою незалежного власника свого бізнесу, він є важливою сполучною ланкою в мережі власників франшизи. Кожен окремий франчайзі є колегою з бізнесу. Не дивлячись на те, що франчайзі надають на ринок однаковий продукт і послуги, вони не є конкурентами;
- потенційний франчайзі повинен уважно ознайомитися з роботою франчайзінгової системи, щоб визначити, чи надає франчайзер необхідну підтримку щодо менеджменту чи веденню робіт. Підтримка франчайзера є найважливішим аспектом у франчайзінгових відносинах. Франчайзі повинен визначити рівень підтримки до того, як почне діяти контракт. Недостатня підтримка з боку франчайзера підриває силу франчайзінгової системи;
- потенційні франчайзі повинні вивчити доступну інформацію про фінансове становище франчайзера. Може статися так, що франчайзер оголосить про банкрутство, що може призвести до продажу франшизи чи її анулювання.
До початку приведення у виконання франчайзінгового договору потенційний франчайзі має ретельно ознайомитися з матеріалами, наданими франчайзером. Потенційному франчайзі варто зустрітися з іншими франчайзі цієї системи й з'ясувати, як франчайзер виконує свої обіцянки щодо надання послуг.
Отже, співробітництво франчайзерів і франчайзі сприяє притягненню на ринок високоякісних товарів і послуг і, в остаточному підсумку, спрямоване на задоволення споживчого попиту.
Проте, не варто вважати, що поширення франчайзингу безумовно відповідає інтересам споживача. В певному ступені воно може призвести й до порушення його прав, адже сама ідея франчайзингу заснована на своєрідній підміні суб'єкта: франчайзі фактично виступає на ринку під чужим ім'ям, використовуючи фірмове найменування і товарний знак франчайзера. А з'ясувати, як вже зазначалось, чи є підприємство філією великої компанії чи працює за договором франчайзингу, можна лише ознайомившись з його установчими документами.
Найбільшу небезпеку в цьому зв'язку представляє виробничий франчайзинг. Якщо розглянути, наприклад, ситуацію з товарами ліцензійного виробництва, то споживач, обізнаний про їх походження, усвідомлює, що купуючи продукцію, виготовлену не власником товарного знаку, а сторонньою фірмою, він може й не одержати очікуваної якості. У випадку з продукцією франшизних підприємств у споживача немає підстав підозрювати, що товар зроблений не самим власником товарного знаку або його дочірньою компанією.
Правомірно виникає вимога реєстрації договорів франчайзингу, інформування споживачів і, головне, забезпечення належної якості товарів і послуг, відповідальність за яку покладається як на франчайзера, так і на франчайзі.
Таким чином, законодавча регламентація франчайзингу необхідна насамперед для захисту споживачів.
Незважаючи на наявність окремих гальмуючих факторів, франчайзинг в Україні вже успішно розвивається. Все більше підприємців звертаються до використання цієї ефективної форми ведення бізнесу.
Значення його для української економіки очевидно: для франчайзера - це один з найшвидших і ефективних способів створення нових незалежних підприємств, об'єднаних в єдину систему, для франчайзі - можливість розвивати свій власний бізнес на базі перевіреної бізнес-моделі, для держави - ефективний інструмент підтримки малого та індивідуального підприємництва, а, отже, і розвитку всієї української економіки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ