КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Економіка підприємства ІІ"
ПЛАН
Список використано літератури ......................................................... 13
Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання
Перехід до ринкової економіки викликав появу нового для нашої фінансової практики поняття - банкрутства підприємства.
Банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, внаслідок якої воно нездатно задовольнити у встановлені терміни пред'явлені з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом.
Хоча банкрутство підприємства є юридичним фактом (лише господарський суд може визнати факт банкрутства підприємства), у його основі лежать переважно фінансові причини.
До основних з цих причин відносяться:
ЧНВ = ПК - А, (1.1)
де ЧНВ - сума чистої негативної вартості підприємства;
ПК - сума позичкового капіталу, який використовується підприємством (його фінансових зобов'язань);
А - сума активів підприємства (що не включає суму збитків минулих років і звітного періоду, яка відбита в їх складі за балансом).
Характер зазначених вище причин свідчить, що фінансова неспроможність підприємства, яка визначає юридичний факт його банкрутства, багато в чому є наслідком неефективного фінансового менеджменту.
В умовах нестабільної економіки, сповільнення платіжного обороту, недостатньої кваліфікації менеджерів та їх схильності до агресивних форм здійснення фінансової діяльності інститут банкрутства одержує все більше поширення. Воно є предметом державного регулювання в силу негативних наслідків діяльності фінансово неспроможних підприємств для розвитку економіки країни в цілому.
Ці негативні наслідки характеризуються такими негативними моментами:
- фінансово неспроможне підприємство генерує серйозні фінансові ризики для успішно працюючих підприємств - його партнерів, наносячи їм відчутний економічний збиток у процесі своєї діяльності. Це знижує загальний потенціал економічного розвитку країни;
- фінансово неспроможне підприємство ускладнює формування дохідної частини державного бюджету і позабюджетних фондів, уповільнюючи реалізацію передбачених програм економічного і соціального розвитку;
- неефективно використовуючи надані йому кредитні ресурси в товарній і грошовій формі, фінансово неспроможне підприємство впливає на зниження загальної норми прибутку на капітал, який використовується у сфері підприємництва;
- змушено скорочуючи обсяги своєї господарської діяльності у зв'язку з фінансовими труднощами, такі підприємства генерують скорочення чисельності робочих місць і кількості зайнятих у суспільному виробництві, посилюючи у такий спосіб соціальну напруженість у країні.
З урахуванням викладеного механізм банкрутства підприємств треба розглядати як діючу форму перерозподілу суспільного капіталу з метою більш ефективного його використання.
Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють такі види банкрутства підприємств:
Умови і порядок визнання підприємства банкрутом грунтуються на певних законодавчих процедурах. Розгляд справ про фінансову неспроможність (банкрутство) підприємства здійснюється господарським судом.
Для оцінки загрози банкрутства необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства. При цьому, насамперед, необхідно перевірити його сумарну кредиторську заборгованість. Адже справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Для аналізу фінансового стану аудитори використовують методики, які не завжди є доступними для всього кола осіб, задіяних у процедурі провадження у справі про банкрутство.
Однак фінансисту підприємства доцільно знати основні критерії, за допомогою яких можна було б самостійно зробити висновок щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних його балансу. Зокрема встановити, чи дійсно це підприємство є неплатоспроможним, або перевірити достовірність висновку щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних ліквідаційного балансу. У цьому випадку можна використати методику ДПА, яка передбачає розрахунок таких параметрів:
Відповідно до цієї методики структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним у разі, коли:
- значення коефіцієнта покриття (Кп) менше ніж 1;
- значення коефіцієнта забезпечення власними коштами (Кз.к) менше ніж 0,1;
- значення коефіцієнта абсолютної ліквідності (Ка.л) менше ніж 0,2.
Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінки кредитоспроможності за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці досить поширеними є модель Альтмана та модель Спрінгейта.
Модель Альтмана розроблено в 1968 р. Вона має також назву "розрахунок 2-показника". Це 5-факторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства.
Модель Спрінгейта побудовано на підставі дослідження впливу 19 фінансових показників. Вважається, точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, однак з часом цей показник зменшується.
Модель Спрінгейта:
Z = 1,03А+ 3 ,07В + 0,66С + 0,4D.
Якщо Z < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.
Банкрутство - як фінансову неспроможність суб'єкта господарювання оплатити пред'явлені фінансові документи - можна передбачити з допомогою "2-рахунка" Е. Альтмана:
| ПОКАЗНИК | РОЗРАХУНКОВІ СКЛАДОВІ |
| А | робочий капітал / загальна вартість активів |
| В | прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість активів |
| С | прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість |
| D | обсяг продажу / загальна вартість активів |
Z-рахунок = (робочий капітал / всі активи * 1,2) + (чистий прибуток / всі активи * 1,4) + (чистий дохід / всі активи * 3,3) + (ринкова вартість акцій / зобов'язання * 0,6) + (обсяги продажу / всі активи).
Якщо Z-рахунок 1,8 і менше, то ймовірність банкрутства є дуже високою; від 1,81 до 2,7 - висока; від 2,8 до 2,9 банкрутство можливе; при показнику 3 і вище ймовірність банкрутства дуже мала. Вважається, що цей показник дає 95% ймовірності точного визначення очікуваного банкрутства.
Працівники відділів розрахунків, бухгалтерія, фінансові служби підприємства при організації договірних відносин з юридичними особами повинні аналізувати відношення:
- оборотного капіталу до всіх активів;
- заборгованості до акціонерного капіталу;
- всіх пасивів до всіх активів;
- основного капіталу до акціонерного капіталу; чистого прибутку до всіх активів;
- надходження коштів від операцій до всіх пасивів.
Керівники підприємств повинні звернути увагу й на такі ознаки можливого банкрутства:
- падіння ринкової ціни цінних паперів товариства;
- зниження потоків грошових коштів;
- роботу підприємства в галузі, де велика ймовірність банкрутства;
- новостворене підприємство;
- зменшення дивідендів.
До інтенсивних чинників ефективності виробництва відносять:
а) підвищення продуктивності праці;
б) збільшення чисельності працівників;
в) розширення виробничих площ.
До інтенсивних чинників ефективності виробництва відносять підвищення продуктивності праці. Саме вона, поряд із іншими чиннаками - економією витрат живої праці, зниженням фондомісткості (капіталомісткості) і матеріаломісткості продукції, поліпшення використання природних ресурсів - передбачає вжиття комплексу заходів, які за своїм змістом характеризують основні напрямки розвитку й вдосконалення виробництва (прискорення темпів науково-технічного і організаційного прогресу, регулювання ринкового механізму господарювання.
Модель Альтмана є ...
а) трифакторною;
б) чотирифакторною;
в) п'ятифакторною;
г) шестифакторною.
Модель Альтмана, яка має також назву "розрахунок 2-показника", - 5-факторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства. Ця модель детально розглянута при відповіді на перше запитання контрольної роботи.
Необхідно нарахувати заробіток робітникові, якщо він виготовив 530 виробів при нормі 476 виробів. Розцінка за виріб становить 1,37 грн. На 100% виконання плану нараховується премія в розмірі 10% і по 1,5% за кожний відсоток перевиконання планового завдання.
Розв'язання:
Перш за все, заробітна плата робітника буде складатися із грошей, які він отримує за виготовлення 530 виробів. Ця сума дорівнює:
530 * 1,37 = 726,1 грн.
Це - основна заробітна плата робітника.
До неї приєднується премія за 100% виконання плану:
726,1 + 726,1 * 0,1 = 726,1 + 72,61 = 798,71 грн.
Робітник, якому нараховується заробітна плата, перевиконав планове завдання на:
536 - 476 = 60 виробів, тобто на 12,6%
За кожний відсоток перевиконання планового завдання робітнику нараховується премія в розмірі 1,5% основної заробітної плати.
Отже, ця премія складе:
12,6 * 726,1 * 0,015 = 137,27 грн.
Загалом робітникові буде нараховано:
798,71 + 137,27 = 935,98 грн.
Кваліфікований економіст, який за годину роботи заробляє 10 грн., забажав настелити паркет у своїй квартирі. Він має достатні навички, щоб зробити це самостійно навіть швидше, ніж професійний паркетник. Йому необхідно на виконання цієї роботи 50 год., а паркетнику - 70 год.
Чи вигідно економісту наймати паркетника, якщо розцінки паркетника за годину роботи складають:
а) 4 грн;
б) 6 грн;
в) 10 грн.
За якої ціни послуги паркетника та його наймання стане невигідним для економіста?
Кваліфікований економіст за 50 год. (час, необхідний йому на паркетні роботи) заробляє 500 грн.
Паркетнику він має заплатити:
1) при розцінці 4 грн. за годину роботи: 280 грн.;
2) при розцінці 6 грн. за годину роботи: 420 грн.;
3) при розцінці 10 грн. за годину роботи: 700 грн.
Отже, у першому і другому випадках економісту доцільніше найняти для виконання паркетних робіт фахівця цієї справи, оскільки його витрати у цьому разі будуть меншими. У третьому випадку від послуг майстра треба відмовитися й самостійно настелити паркет.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ