Чинником, що сприяє підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів, є їх нормування.
Необхідність нормування витрат матеріальних ресурсів зумовлена:
1) виявленням потреби в них;
2) важливістю організації контролю за їх використанням.
Під нормою витрат матеріальних ресурсів розуміють гранично допустиму величину сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути витрачена для випуску одиниці продукції (або для виконання певної роботи) визначеної якості за певних організаційно-технічних умов.
Таким чином, норми витрат матеріальних ресурсів регламентують величину виробничих витрат матеріалів, сировини, напівфабрикатів, палива, енергії. Основні й частково допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, а деякі допоміжні матеріали, що слугують для забезпечення ритмічної роботи устаткування, – на одиницю часу його роботи.
Норми встановлюються для кожної групи оборотних фондів окремо і складаються з корисної частки витрат, технологічних відходів виробництва, витрат при зберіганні і транспортуванні.
Норматив витрат матеріальних ресурсів встановлює їх мінімальну розрахункову суму, постійно необхідну підприємству для роботи. Фактичні запаси сировини, коштів та ін. можуть бути вище або нижче нормативу або відповідати йому – це один із найбільше мінливих показників поточної фінансової діяльності.
Незаповнення нормативу оборотних коштів може призвести до скорочення виробництва, невиконання виробничої програми через перебої у виробництві й реалізації продукції.
Наднормативні запаси відволікають кошти із обороту, свідчать про нестачу матеріально-технічного забезпечення, неритмічність процесів виробництва і реалізації продукції. Все це призводить до недостатнього або неефективного використання ресурсів.
Нижче наданий приклад визначення потреби підприємства в оборотних коштах. Ця потреба розраховується для засобів, вкладених у виробничі запаси (сировина, матеріали та ін.), незавершене виробництво, готову продукцію, товари для фірмового магазина, кошти в касі, переклади в шляху з моменту інкасації виторгу до моменту надходження її на розрахунковий рахунок, інші активи (малоцінні і предмети, що швидко зношуються, тара під товаром і порожня тара, витрати майбутніх періодів).
Норми витрат матеріальних ресурсів класифікують за такими ознаками: періодом дії, масштабами застосування, ступенем деталізації об'єкта нормування, ступенем деталізації номенклатури матеріалів, призначенням.
За періодом дії розрізняють норми:
– перспективні, що враховують прогресивні напрямки у використанні сировини, матеріалів протягом кількох років;
– річні, що визначають середньорічні витрати матеріальних ресурсів;
– поточні, які пов'язані з конкретним технологічним процесом в обмеженому календарному періоді.
За масштабом застосування розрізняють норми індивідуальні, що застосовуються для виготовлення окремого виду продукції, і групові для окремих видів продукції.
За ступенем деталізації об'єкта нормування розрізняють такі норми витрат матеріальних ресурсів: па одиницю готової продукції, на вузол, на деталь.
За ступенем деталізації номенклатури матеріалів розрізняють норми специфіковані(на вид ресурсів за конкретними їх параметрами) і зведені(на вид ресурсів зі звуженою номенклатурою).
За призначенням застосовують норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів — сировини, основних матеріалів, палива, енергії тощо.
Норми витрат матеріальних ресурсів розробляються, як правило, самими підприємствами. У деяких випадках на замовлення підприємств ці норми можуть розроблятись галузевими науково-дослідними організаціями.
Норми витрат матеріальних ресурсів мають бути прогресивними, технічно та економічно обгрунтованими (з урахуванням досягнень науки і техніки, передового досвіду, перспектив на майбутнє).
Техніко-економічне обгрунтування норм витрат матеріальних ресурсів пов'язане з аналізом їх структури. Структура норми витрат матеріальних ресурсів являє собою склад і співвідношення окремих її елементів.
Для більшості матеріалів структура норми витрат має такий вигляд:
Нв = Вк + Вт + q,
де Нв – норма витрат;
Вк – чисті витрати матеріалу на одиницю продукції або виробничої
роботи (корисні витрати);
Вт – неминучі технологічні відходи та втрати;
q – інші організаційно-технологічні втрати, що виникають у
процесі транспортування, зберігання тощо.
Норми витрат матеріалів на виготовлення одиниці продукції розраховують з урахуванням ЇЇ матеріаломісткості. До основних методів нормування матеріальних ресурсів відносять:
1) аналітично-розрахунковий;
2)дослідно-виробничий;
3) звітно-статистичний.
Аналітично-розрахунковий метод є найбільш прогресивним і грунтується на детальному аналізі первісної конструкторської та технологічної документації, результатів науково-дослідних робіт, експериментів, конкретних виробничих умов, на урахуванні можливостей упровадження в плановому періоді нової техніки, технології та прогресивних методів організації виробництва.
Застосування цього методу дає змогу техніко-економічно обгрунтувати складові елементи норм, виявити втрати й резерви, розробити відповідні організаційно-технічні заходи щодо забезпечення економії сировини та матеріалів.
Дослідно-виробничий методгрунтується на встановленні норм дослідних випробувань, проведених безпосередньо на робочих місцях та в цехах. Він ефективний у тих випадках, коли норму неможливо розрахувати через відсутність даних або складність розрахунків. Цей метод застосовується здебільшого при нормуванні витрат допоміжних матеріалів та інструменту.
Звітно-статистичний метод полягає в розрахунку норм на базі звітних даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді з коригуванням їх у бік можливого зниження. Ці норми не є прогресивними, бо не сприяють виявленню внутрішніх резервів, тому застосування їх допустиме як виняток для приблизних розрахунків та для нормування малоцінних та рідко використовуваних матеріалів.
Використовуючи норми витрат матеріальних ресурсів, можна визначити потребу в оборотних коштах з сировині і матеріалів шляхом множення одноденної їх витрати на норму в днях, що, як і всі інші норми, встановлюється суб'єктом, що господарює, самостійно.
Витрата сировини і матеріалів на квартал (тис. грн.) 9900
Кількість днів у кварталі 90
Одноденна витрата сировини і матеріалів (тис. грн.) 110
Норма запасу (днів) 28
Потреба в оборотних коштах по сировині
і допоміжних матеріалах (виробничі запаси) (тис. грн.) 3080 (110 * 28)
Потреба в оборотних коштах з незавершеного виробництва визначається множенням одноденного випуску продукції на норму незавершеного виробництва в днях.
Випуск продукції з собівартості, на квартал (тис. грн.) 12 060
Одноденний випуск продукції з собівартості (тис. грн.) 134
Норма незавершеного виробництва (днів) 3
Потреба в оборотних коштах
по незавершеному виробництву (тис. грн.) 402 (134 * 3)
Потреба в оборотних коштах з готовій продукції встановлюється множенням одноденного випуску продукції по собівартості на норму оборотних коштів з готовій продукції.
Потреба коштів з готовій продукції
складає 134 * 2 = 268 тис. грн.
Потреба в оборотних коштах з запасів товарів визначається множенням одноденного обороту цих товарів з покупних цінах на норму запасу їх у днях.
Оборот товарів з покупних цін на квартал (тис. грн.) 1854
Одноденний оборот (тис. грн.) 20,5
Норма запасів товарів (днів) 2
Потреба в оборотних коштах з запасів товарів (тис. грн.) 41 (20,5 * 2)
Потреба в коштах у касі і переклади в шляху визначаються множенням одноденного товарообігу по продажних цінах на норму запасу коштів у днях.
Товарообіг на квартал (тис. грн.) 2250
Одноденний товарообіг (тис. грн.) 25
Норма запасу коштів (днів) 1,0
Потреба в коштах (тис. грн.) 25 (25 * 10)
Потреба в оборотних коштах з інших матеріальних цінностей установлюється методом прямого рахунку або розрахунково-аналітичного методу і складає, припустимо, 1218 тис. грн. У розглянутому суб'єкті, що господарює, нормативи з приведених видів оборотних коштів приймаються в розмірі їхньої потреби. Загальна потреба в оборотних коштах, або загальний норматив по ним на кінець планового кварталу складає:
3080 + 402 + 268 + 41 + 25 +1218 = 5034 тис. грн.
Розмір оборотних коштів на початок планового кварталу – 3836 тис. грн. Необхідний приріст оборотних коштів: 5034 – 3836 = 1198 тис. грн.
Задача № 53
Обсяг виробництва продукції за базовий період становить 3152 тис. грн. Базова чисельність працівників 102 особи. У плановому році передбачається збільшення випуску продукції на 15%. За рахунок підвищення продуктивності праці відносна економія працівників становить 7 осіб.
Визначити:
1) чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства, застосувавши метод коригування;
2) плановий обсяг випуску продукції.
Розв'язання:
Розрахунок загальної чисельності промислово-виробничого персоналу методом коригування базової чисельності здійснюється за формулою:
Чз = Чб – ,
де Чз, Чб – чисельність загальна чисельність базова
і – коефіцієнт зміни обсягів виробництва;
... DЧ – сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком
можливої зміни продуктивності праці.
Отже, загальна планова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства, розрахована методом коригування базової чисельності, така:
Чз = 102 – = 102 – (15 – 7) = 102 – 8 = 92 особи.
3152 + 3152 * 0,15 = 3152 + 472,8 = 3624,8 тис. грн.
Задача № 97
Визначити чисельність працівників магазину.
Фактичний товарооборот за звітний рік склав 1910 тис. грн. Фактична чисельність продавців у звітному році – 14 осіб. Передбачається, що плановий товарооборот зросте на 6%, ціни підвищаться на 5%.
Розв'язання:
1910
–––– = 136 тис. грн.
14
1910 * (5 + 6)
1910 + ––––––––––––– = 1910 + 210 = 2120 тис. грн.
100
2120
––––– = 16 осіб.
136
Задача № 108
Визначити мінімальний розмір торговельної надбавки і роздрібну ціну жіночої сукні.
Рівень витрат торговельного підприємства на плановий рік – 22,5%, рентабельність – 5%, ставка ПДВ – 20%. Торговельне підприємство уклало угоду на закупівлю суконь за оптово-відпускною ціною 110 грн.
Розв'язання:
Вільні роздрібні ціни на товари формуються торговельним підприємством, що здійснює продаж цих товарів населенню, виходячи з вартості закупівлі товарів і торговельних надбавок.
Рівень торговельних надбавок визначається продавцем самостійно з урахуванням рівня рентабельності витрат на реалізацію товару, кон’юнктури ринку, оптової надбавки тощо. У торговельну надбавку включається податок на додану вартість.
Отже, торговельна надбавка у випадку, що розглядається. дорівнює:
Тн = 22,5 + 5 + 20 = 47,5% від оптово-відпускної ціни (110 грн) і складає 52,25 грн.
У такому разі роздрібна ціна, у яку входять оптово-відпускна ціна і торговельна надбавка, складає:
110 + 52,25 = 162,53 грн.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ