КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Цивільно-процесуальне документування"
на тему:
Поняття та загальні вимоги до цивільно-процесуального документування
ПЛАН
Список використаної літератури ........................................................ 13
Право на захист - один з основних елементів будь-якого суб'єктивного цивільного права. Це нормативно врегульована можливість управомоченого суб'єкта застосувати засоби правоохоронного характеру для відновлення порушеного права та застосування передбачених законом методів для припинення дій, завдяки яким право було порушене.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен громадянин має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати в судовому порядку свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) розширено інструментарій засобів захисту цивільних прав. Так, особа може звернутися до суду з позовами про:
- визнання права;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дій, які порушують право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов'язку в натурі;
- зміни правовідношення;
- припинення правовідношення;
- відшкодування збитків, у тому числі завданих у стані крайньої необхідності;
- відшкодування моральної шкоди;
- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).
Захист суб'єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому законом порядку із застосуванням певних форм, засобів та способів захисту.
Розрізняють дві основні форми захисту - юрисдикційну та неюрисдикційну.
До юрисдикційної форми захисту відносять діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених або оспорюваних прав. До таких органів ЦК України відносить суд, органи державної влади України, Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та нотаріусів.
Неюрисдикційна форма захисту охоплює дії громадян та організацій у захисті прав, які здійснюються ними самостійно без звернення до компетентних державних органів. У ЦК України вказані дії, об'єднані в поняття самозахисту цивільних прав, який розглядається як один із способів захисту цивільних прав. Окремі з них наведені у новому ЦК України.
Будь-яка цивільно-процесуальна діяльність щодо захисту суб'єктивних цивільних прав пов'язана з веденням певних видів документів.
З латинської dokumentum означає взірець, посвідчення, доказ. Енциклопедичний словник трактує документ як:
1) письмовий акт, здатний служити доказом юридичних відносин або юридичних фактів, що спричиняють правові наслідки;
2) офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка тощо);
3) достовірне історичне письмове джерело;
4) матеріальний об'єкт, в якому міститься та чи інша інформація (наприклад, перфораційна картка).
Документи мають правове значення, оскільки є засобом засвідчення та доведення певних фактів. Вони також використовуються як джерела та носії інформації. А в управлінській діяльності документ виступає як предмет і як результат праці.
Судові процесуальні документи є документальною основою судочинства, фактичним матеріалом, який відображає перебіг процесуальних подій, розвиток судового провадження по суті.
На підставі процесуального законодавства, інструкцій по діловодству в судах України під час судового розгляду створюються процесуальні й організаційно-розпорядчі документи по цивільним, кримінальним, адміністративним, господарським справам.
Сфера застосування цивільних процесуальних документів звужується до меж цивільного процесу. Цивільний процес є найбільш поширеним методом з'ясування міжсуб'єктних відносин у суспільстві, і тому вивченню питання використання цивільних процесуальних документів приділяється особлива увага.
Розрізняють такі види цивільних процесуальних документів: заяви, скарги, рішення, клопотання, ухвали, постанови, протоколи, пояснення, показання, доручення, повідомлення, подання, висновки, судові повістки та ін.
До всіх зазначених видів документів застосовуються вимоги щодо їх форми та суті. Документи не повинні суперечити чинному законодавству, мають бути видані повноважною особою відповідно до її компетенції, відповідати нормам офіційно-ділового стилю. У них повинні бути присутні достовірність, точність, об'єктивність оцінок.
Цивільна процесуальна форма характеризується тим, що вона:
- встановлена законом в інтересах людини і громадянина, забезпечує можливість усім заінтересованим особам у спірній справі брати участь у її розгляді судом і наділяє їх процесуальними правами для захисту своїх законних інтересів і відстоювання своїх прав у суді;
- передбачає публічне, у відкритому судовому засіданні з'ясування фактичних обставин у справі;
- має своєю найближчою метою встановлення у справі об'єктивної істини;
- зобов'язує суд, щоб ухвалене ним рішення грунтувалося на фактах, встановлених із вичерпною повнотою в процесі судового розгляду, порядком і засобами, визначеними в законі.
Під цивільною процесуальною формою необхідно розуміти встановлений цивільним процесуальним правом зовнішній засіб вчинення процесуальних дій, виконуваних за визначеними правилами, в певному порядку судом, органом судового виконання і всіма учасниками процесу при розгляді і вирішенні справи, перевірці законності й обгрунтованості постановленого по ній рішення і його примусовому виконанні, а також закріпленні процесуальних дій у передбачених процесуальних документах.
Державною мовою судочинства в Україні є українська мова (ст.10 Конституції України). Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечує право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача і право виступати в суді рідною мовою (ст. 13 Закону України "Про судоустрій").
На розвиток цього положення ст. 9 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлює, що особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача в порядку, визначеному ЦПК України.
Судові документи, відповідно до встановленого порядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі на їх рідну мову або іншу мову, якою вони володіють.
Якщо при розгляді справи були порушені правила про мову, якою ведеться судочинство, то рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню. Це правило є важливою цивільною процесуальною гарантією додержання принципу державної мови судочинства.
Зміст цивільних процесуальних документів повинен відповідати логічності та точності формулювань, стислості і уніфікованості викладення та безособовому емоційному навантаженню текстової інформації.
Кількість процесуальних документів, що можуть виникати на різних етапах процесу, безмежна, але основні види документів будуть розглянути нижче і змотивовані випадки їх застосування та зміст.
Цивільне судочинство та його документообіг складаються з окремих частин або стадій, які характеризуються сукупністю процесуальних правовідносин і дій, об'єднаних найближчою метою.
Як правило, цивільний процес розпочинається із заяви позивача. В окремих випадках порушення цивільної справи здійснюється за заявою прокурора та інших осіб. У справах позовного провадження подаються позовні заяви, а у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і в справах окремого провадження - скарги і заяви.
Захист порушених і оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ і організацій гарантується їх правом на звернення у встановленому порядку з вимогою до компетентного органу, наділеного юрисдикційними функціями розпочати діяльність по розгляду і вирішенню справи з спірних правовідносин.
Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду з метою здійснення правосуддя в справах, що виникають по спорах з цивільних, сімейних, трудових, авторських та інших правовідносин виступає позов.
Реалізація права на пред'явлення позову здійснюється з додержанням встановленого законом процесуального порядку пред'явлення позову, в результаті чого порушується цивільна справа в суді.
До встановленого законом процесуального порядку пред'явлення позову входить:
а) додержання процесуальної форми вираження позову, якою є позовна заява. За змістом у позовній заяві мають бути зазначені всі елементи позову (предмет, підстава, зміст) та інші дані, необхідні для провадження у справі, передбачені ч. 2 ст. 119 ЦПК України:
1) назва суду, до якого подається заява;
2) точна назва позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назва представника позивача, коли позовна заява подається представником;
3) зміст позовних вимог;
4) виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги;
5) зазначення доказів, що стверджують позов;
6) зазначення ціни позову;
7) підпис позивача або його представника з зазначенням часу подання заяви, яка надає юридичну силу позовній заяві, а без неї - це анонімний проект, який не може бути розглянутий судом.
Позовна заява про розірвання шлюбу повинна містити в собі також відомості:
1) про рік народження кожного з подружжя;
2) про наявність неповнолітніх дітей, їх прізвище, ім'я та по батькові;
3) при кому з батьків вони знаходяться;
4) пропозиції щодо участі подружжя в утриманні і вихованні дітей після розірвання шлюбу.
У позовну заяву може бути також включено вимогу про поділ спільного майна подружжя.
До позовної заяви додаються письмові докази, а якщо вона подається представником позивача - також довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника.
До позовної заяви також може додаватися "мотивований" висновок експерта, який повинен бути викладеним у письмовій формі.
Висновок експерта - письмове викладення даних про обставини, що мають значення для справи, які встановлені ним на підставі спеціальних знань і одержаних у результаті проведеного експертного дослідження матеріалів справи.
Висновок експерта повинен містити в собі докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У випадку призначення кількох експертів, вони мають право радитися між собою і якщо дійдуть до одного висновку, вони всі підписують його. Експерт, не згодний з іншими експертами, складає окремий висновок (ч. 2 ст. 148 ЦПК України).
Окремим документом цивільного процесу є зустрічна позовна заява (ст. 123 ЦПК України) та заперечення проти позову (ст. 128 ЦПК України).
Зустрічна позовна заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 119 і 129 ЦПК України і має бути оплачена державним митом. Усі недоліки зустрічної позовної заяви необхідно виправити до розгляду справи, інакше зустрічний позов у даному процесі не розглядається.
У цивільному процесі можливе виникнення на різних стадіях великої кількості заяв, складених сторонами процесу такого змісту:
- заяви про відводи;
- заяви про забезпечення доказів;
- заява про виклик свідка;
- заява про забезпечення позову;
- заява про відмову від позову та закриття провадження у справі;
- заява про приєднання до касаційної скарги;
- заява про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами;
- заява про затвердження і умови мирової угоди;
- заява про відкладення розгляду справи;
- заява про повернення документа, приєднаного до судової справи;
- заява про роз'яснення рішення та багато інших заявних документів.
Про кожне судове засідання, а також про кожну окрему процесуальну дію, вчинену поза постійним місцем засідання суду першої інстанції, складається протокол. Протокол судового засідання є основним процесуальни документом, на підставі якого суди касаційної, наглядової інстанції перевіряють, чи законний склад суду, що розглядав справу, додержання законодавства при розгляді справи, чи не порушив суд прав сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які клопотання вони заявляли і як їх суд вирішував, що показали свідки та інші необхідні для перевірки законності і обгрунтованості прийняті по справі судом рішення і ухвали.
Про значення протоколу свідчить той факт, що за відсутністю у справі протоколу або неправильного написання його головуючим і секретарем рішення суду безумовно скасується.
У протоколі судового засідання відображаються всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні чи при вчиненні окремої процесуальної дії.
У протоколі вчинення окремої процесуальної дії зазначаються такі відомості (ч. 2 ст. 200 ЦПК України):
1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;
2) час початку вчинення процесуальної дії;
3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;
4) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
5) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;
6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків;
7) усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали;
8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
9) основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультацій та висновків спеціалістів;
10) докази, а в разі якщо докази не додаються до справи, - номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів;
11) час закінчення вчинення процесуальної дії;
12) інші відомості, визначені цим Кодексом.
Протоколи складає секретар у судовому засіданні або при вчиненні окремої процесуальної дії поза засіданням. Протоколи викладаються письмово. Протокол повинен бути оформлений у строк не пізніше трьох днів з дня закінчення судового засідання, а протоколи про окремі процесуальні дії - не пізніше наступного дня після їх проведення. У виняткових випадках по особливо складних справах складення та підписання протоколу може бути здійснено в строк не пізніше десяти днів після закінчення судового засідання.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з протоколом судового засідання.
Процесуальні дії суду і учасників цивільного процесу в судовому протоколі зазначаються в тій послідовності, в якій вони відбувалися в судовому засіданні. Пояснення сторін, показання свідків, усне пояснення експерта викладаються від першої особи. Ухвали, які суд постановляє під час розгляду справи без виходу до нарадчої кімнати, записуються до протоколу повністю і точно за словами головуючого.
До протоколу заноситься усний висновок експерта у судовому засіданні, зміст поставлених йому запитань і відповідей, правильність яких стверджується підписом експерта. Протокол судового засідання повинен бути складений так повно, зрозуміло, чітко, щоб він зафіксував характер і зміст усіх процесуальних дій, які виконувалися в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи. Скорочені записи слів не допускаються. Складається протокол у самому судовому засіданні, і його підписують голова судового засідання і секретар.
Правильність і повнота записів у протоколі судового засідання забезпечуються правом, наданим особам, які беруть участь у справі, ознайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох днів після його підписання подавати в письмовій формі зауваження з приводу допущених у ньому неправильностей. Таке зауваження приєднується до справи і повинно бути розглянуто протягом п'яти днів.
СПИСОК ВИКОРИСТАHОЇ ЛІТЕРАТУРИ