Практика Характеристика економіко-господарської діяльності

ЗВІТ

про виробничу практику у ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат"

ЗМІСТ

Вступ ............................................................................................................... 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти планування на підприємстві .......................... 6

Розділ 2. Характеристика економіко-господарської діяльності
ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" ............................................................. 9

2.1. Організаційно-правова характеристика підприємства ................. 9

2.2. Маркетингова діяльність підприємства ...................................... 13

2.3. Фінансово-економічні показники діяльності підприємства ...... 13

2.4. Організація планування на підприємстві .................................... 17

2.5. Трудові ресурси та управління персоналом .............................. 24

2.6. Прогнозні показники діяльності ................................................. 29

Розділ 3. Індивідуальне завдання на тему "Планування на підприємстві" 30

3.1. Зміст, завдання та методи фінансового планування на підприємстві .... 30

3.2. Порядок складання оперативного фінансового плану на
ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат", платіжний календар підприємства .. 33

3.3. Планові розрахунки щодо відкриття продовольчого ринку
ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" ................................................. 37

Висновки ....................................................................................................... 41

Список використаних джерел ...................................................................... 43

ВСТУП

  Актуальність теми роботи. Ефективність формування і використання фінансових ресурсів підприємства залежить від організації та методів фінансового планування. Фінансове планування на рівні господарюючих суб'єктів – це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємств. У ринковій економіці вдосконалення фінансового планування на мікрорівні відбувається безперервно, воно в умовах ринкової економіки має якісно більш суттєве значення для підприємств порівняно з директивно-плановою економікою.

Без фінансового планування не може бути досягнутий той рівень управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Жодний інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, оскільки саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони і ділянки його функціонування.

Фінансове планування пов'язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники усіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому основне призначення фінансового планування.

Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів для потреб підприємства. Це забезпечується тим, що, по-перше, воно виходить із необхідності найбільш ефективного використання виробничих потужностей, нової техніки, передової технології виробництва, поліпшення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку і обсягу інших фінансових ресурсів (наприклад амортизації на повне відтворення основних засобів) потребують дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів; по-третє, обсяг фінансових ресурсів, який визначається при плануванні, не дозволяє підприємству або утруднює створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, робити позапланові капітальні вкладення.

У процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Об'єктами планування є доходи підприємства, включаючи нагромадження (прибуток тощо), взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інших форм інвестування фінансових ресурсів (зокрема, участь на ринку цінних паперів), обсяг довготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерела її покриття.

Головним інструментом фінансового планування у сучасних умовах є оперативний фінансовий план підприємства (баланс доходів і видатків), широке розповсюдження у практиці мають також такий інструмент фінансового планування, як платіжний календар.

Метою роботи є розгляд процесу фінансового планування на підприємстві.

Об'єктом дослідження виступають особливості фінансового планування і складання фінансових планів на підприємстві.

Предмет дослідження – ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" (ПАТ "КМ").

Для досягнення мети роботи вирішувались такі завдання:

– розглянути зміст, завдання та методи фінансового планування на підприємстві;

– з’ясувати порядок складання оперативного фінансового плану на ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат",

– розкрити зміст платіжного календаря підприємства;

– запропонувати планові розрахунки щодо відкриття продовольчого ринку ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат".

У процесі дослідження використовувались системний, порівняльний, описовий методи. Широке застосування у роботі знайшли прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогія, абстрагування, а також графічний метод.

  Структура роботи визначена завданнями і логікою проведеного дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, а також списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти планування на підприємстві

Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово-господарської діяльності підприємства. Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану [2, с. 16].

Більшість підприємств вдається до спрощеної системи оперативного фінансового планування, коли складається лише окремі його елементи – платіжний календар та касовий план.

Головною формою такого фінансового завдання є бюджет (кошторис).

Бюджет – це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарської діяльності підприємства. Підприємство самостійно вибирає види та структуру бюджетів [8, с. 102].

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді [5, с. 93].

Консолідований бюджет включає операційний і фінансовий бюджет.

До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів. До фінансового бюджету включаються: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс [5, с. 94].

Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. На початку періоду діяльності бюджет – це план або норматив; в кінці періоду діяльності він слугує засобом контролю, за допомогою якого фінансові менеджери можуть оцінити ефективність діяльності й прийняти управлінські рішення щодо вдосконалення діяльності підприємства в майбутньому [7, с. 212].

Розробка бюджетів на підприємстві характеризується терміном "бюджетування" і спрямована на вирішення двох основних завдань:

1) визначення обсягу і видатків, що пов'язані з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;

2) забезпечення покриття цих видатків фінансовими ресурсами з різних джерел.

Бюджети, що використовуються в процесі оперативного фінансового планування, класифікуються за сферами діяльності підприємства; видами витрат; обсягом номенклатури витрат; методами розробки.

Особливою формою бюджету є платіжний календар, що розробляється за окремими видами руху грошових коштів і по підприємству в цілому. Правильно складений платіжний календар дозволяє виявити фінансові помилки, недостатність коштів, з'ясувати причину такого стану, намітити відповідні заходи, і у такий спосіб оперативно уникнути фінансових ускладнень і забезпечити платоспроможність підприємства [3, с. 190].

Значення бюджетів полягає у підвищенні продуктивності праці працівників підрозділів та ефективності використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Бюджетування – це стандартизований процес, який передбачає:

1) розробку бюджетів за всіма підрозділами, що сприяє поліпшенню координації дій усередині підприємства;

2) забезпечення єдиного процесу щодо підготовки, аналізу і затвердження бюджетів;

3) дотримання скоординованої діяльності між підрозділами підприємства при розробленні бюджетів;

4) структурованість бюджетів;

5) обгрунтованість показників бюджетів на основі досягнутих результатів, тенденцій, економічних чинників та заданих темпів розвитку підприємства;

6) відкритість бюджетів до змін (надання менеджерам прав коригування показників бюджету, виявлення та розв'язання потенційних проблем з метою постійного відслідковування змін в обсягах виробництва і продажу);

7) участь у бюджетуванні менеджерів підрозділів, що відповідають за виконання бюджету [11, с. 312].

Процес бюджетування на підприємстві включає складання оперативного, фінансового і зведеного (консолідованого) бюджетів, управління і контроль за виконанням бюджетних показників.

РОЗДІЛ 2. Характеристика економіко-господарської діяльності
ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат"

2.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" було засновано у 1927 році, як птахопереробне підприємство. Працював відгодівельний цех, птахо забійний цех, скотобійня, холодильник, механічні майстерні.

В 50-х роках пройшла велика реконструкція підприємства, в результаті чого розширились виробничі потужності м'ясо жирового цеху, холодильника, встановлені механічні лінії в птахо забійному цеху, вдосконалювалось ковбасне виробництво.

На початку 90-х років почались проблеми з поставкою птиці та яєць, а згодом цієї сировини зовсім не стало. Тому в 1995-1996 роках птахо забійний та меланжевий цехи перестали працювати.

До 1991 року Козятинський м'ясокомбінат входив до складу Вінницького виробничого об'єднання м'ясної промисловості. З січня 1991 року у складі того ж об'єднання працювали в умовах оренди. З 4 травня 1994 року створено ВАТ "Вінницям'ясо", куди Козятинський м'ясокомбінат входив, як дочірнє підприємство . У 2000 році шляхом виділення із ВАТ " Вінницям'ясо" було створено відкрите акціонерне товариство "Козятинський м'ясокомбінат".

За останні роки побудовано і здано в експлуатацію м'ясо жировий цех, пройшла докорінна реконструкція ковбасного цеху, встановлено нове сучасне обладнання, поліпшені умови праці.

Вся продукція виробляється на сучасному обладнані, згідно національних стандартів та в сучасному пакуванні.

Процес виробництво м'ясних виробів проводиться під контролем ветеринарної то санітарної служби і відповідає усім державним стандартам.

Асортимент складається з 150 найменувань. Це варені, напівкопчені, варено-копчені ковбаси, натуральні копченості, а також напівфабрикати .

Обсяг виробництво ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" складає близько 500 тонн продукції за місяць. У планах підприємства – вийти на рівень виробництва продукції близько 700 тонн за місяць.

Основними напрямками діяльності ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" є:

– заготівля та переробка м'яса;

– виробництво ковбасних виробів;

– первинна обробка шкір худоби;

– виробництво та реалізація супутньої продукції;

– заготівля та посередницька діяльність;

– інформаційно-рекламна та видавницька діяльність;

– оздоровлення та туризм робітників;

– створення власної торгівельної мережі, здійснення оптової і роздрібної торгівлі;

– комерційна діяльність;

– здійснення зовнішньоекономічних операцій у відповідності з чинним законодавством України;

– інші види підприємницької діяльності, що не заборонена чинним законодавством України;

ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" має право у порядку, визначеному чинним законодавством:

– створювати на території України, так і за її межами господарські товариства, спільні, дочірні та інші підприємства, філії, представництва, відокремлені структурні підрозділи тощо;

– засновувати об'єднання та вступати в об'єднання з іншими суб'єктами господарської діяльності;

– здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;

– відкривати рахунки у банках у національній та іноземній валюті;

– випускати, купувати та реалізовувати цінні папери тощо.

Метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-господарської, комерційної та інших видів діяльності та отримання прибутку на підставі задоволення суспільних потреб в ковбасних виробах,напівфабрикатах що визначено предметом діяльності, а також задоволення соціально-економічних інтересів учасників Товариства та членів трудового колективу, згідно з діючим Статутом.

Особливістю організаційної структури управління ПАТ «Козятинський м’ясокомбінат» є її лаконічність та компактність, малочисельний склад керівних посад. Вона є лінійно-функціональною, тобто спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою, а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійних керівників не підпорядковано керівникам функціональних відділів апарату управління.

Фінансова робота ВАТ "Козятинський птахокомбінат" являє собою систему економічних заходів по визначенню фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємства, здійснення контролю за їх цільовим та ефективним використанням.

Основними завданнями фінансової роботи на підприємстві є:

– пошук шляхів збільшення прибутку і збільшення рентабельності виробництва;

– організація розрахунків на підприємстві;

– мобілізація фінансових ресурсів в розмірі, необхідному для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів в обсягах, встановлених планами;

– своєчасне виконання зобов'язань перед бюджетом (зі сплати встановлених податків і платежів); перед банками (по поверненню кредитів і сплати відсотків по ним); перед постачальниками (з оплати товарно-матеріальних цінностей); перед робітниками (з оплати праці);

– контроль за раціональним використанням власних і позичених коштів;

– контроль за збереженням та використанням оборотних с засобів і прискоренням їх обертання.

Фінансова робота на підприємстві складається з:

– фінансового планування і прогнозування;

– оперативної фінансової роботи;

– аналізу і контролю за фінансовою діяльністю підприємств. Фінансове планування передбачає складання фінансового плану та інших фінансово-економічних розрахунків з визначення витрат і джерел покриття в різних ланках діяльності фірми.

Фінансове планування є надзвичайно вадливим елементом діяльності ПАТ "Козятинський м’ясокомбінат", оскільки дозволяє визначити потреби підприємства у фінансових ресурсах в розмірах, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності таким чином, щоб не було нестачі фінансових ресурсів, а також їхнього надлишку. Крім того, фінансове планування вишукує резерви збільшення прибутковості і підвищення рентабельності підприємства.

Оперативна фінансова робота ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" складається з комплексу заходів з мобілізації фінансових ресурсів, необхідних для здійснення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції, розрахунків та своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, централізованими фондами, постачальниками, робітниками тощо.

Фінансовий контроль на підприємстві здійснюється шляхом перевірки своєчасності та повноти проведення фінансово-кредитних операцій, аналізу місячних, квартальних та річних балансів і звітів.

Результати контролю та аналізу використовується керівництвом підприємства для застосування заходів щодо покращення фінансової роботи в майбутніх періодах.

2.2. МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Маркетингова діяльність на підприємстві передбачає:

1) дослідження ринків;

– вивчення й аналіз умов ринку;

– аналіз попиту;

– аналіз пропозиції;

– аналіз вимог споживачів до продукції;

– аналіз перспектив розвитку ринку;

– вивчення форм і методів торгівлі;

– вивчення й оцінка діяльності підприємств-конкурентів;

– вивчення підприємств – покупців товару;

– вивчення комерційної практики, транспортних і торговельно-політичних умов;

– вивчення умов руху товарів та ін.

2) дослідження потенціальних можливостей підприємства.

– аналіз господарської діяльності підприємства;

– аналіз конкурентоспроможності підприємства;

– аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства.

2.3. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Наведемо фінансово-економічні показники діяльності м'ясокомбінату у наступних таблицях.

Таблиця 2.1

Оцінка загальної ефективності виробничо-господарської  діяльності
ПАТ «Козятинський м’ясокомбінат»

З таблиці 2.1 можна побачити, що у 2010 р. підприємство мало тенденцію до зростання виручки від реалізації продукції, що позитивно характеризує його діяльність. Так, порівняно з 2009 р. виручка зросла за рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції на 65,79% і склала в 2010 р. 207780 тис. грн.

На кінець 2010 р. загальна рентабельність капіталу склала 10,30%, що на 4,70% нижче, ніж у 2009 р. й зумовлено зростанням податків, що їх сплачує підприємство.

Таблиця 2.2

Аналіз структури активів і пасивів ПАТ «Козятинський м’ясокомбінат»

Таблиця 2.2 свідчить, що за період, який аналізується, відбувалося збільшення частки власного оборотного капіталу, що є свідченням покращення фінансового стану підприємства, оскільки збільшується його фінансова стійкість. Чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу, тим більша його мобільність, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

Для оцінки платоспроможності підприємства використовуються відносні показники, що різняться набором ліквідних активів, котрі розглядаються як засіб покриття короткострокових зобов'язань.

Загальна платоспроможність підприємства визначається як здатність покрити всі його зобов'язання (короткострокові й довгострокові) наявними активами. Зазначені коефіцієнти зведені в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз ліквідності ПАТ «Козятинський м’ясокомбінат»

З таблиці 2.3 можна побачити, що всі показники ліквідності нижче своїх нормативних значень і протягом періоду, що аналізується, в основному мали тенденцію до зниження.

Лише коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс протягом 2010 р. на 0,03% і склав на кінець року 0,08, перевищивши значення 2009 р., але не ввійшовши у припустимий діапазон (більше або дорівнює 0,2).

2.4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Фінансова політика підприємства – це складова його загальної економічної стратегії, яка охоплює систему довгострокових завдань фінансової діяльності та найефективніших шляхів їх реалізації.

Основні напрямки фінансової політики підприємства наведено на рисунку 2.1

Рисунок 2.1 Основні напрямки фінансової політики підприємства

Усі перелічені на рисунку 2.1 напрямки складають зміст фінансової політики підприємства, тобто форми реалізації фінансової ідеології та стратегії підприємства в розрізі окремих аспектів його фінансової діяльності.

Фінансове планування – це процес конкретизації надходжень і використання фінансових ресурсів підприємства за короткі проміжки часу (місяць, декада, тиждень, день).

На рисунку 2.2 представлені основні завдання фінансового планування на підприємстві.

Рисунок 2.2 Основні завдання фінансового планування на підприємстві

Вирішення завдань, наведених на рисунку 2.2, допомагає підприємству досягти головної мети фінансового планування – визначити послідовність і терміни виконання окремих фінансових операцій для забезпечення збалансованості доходів із витратами і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для розробки фінансових планів на підприємстві застосовують такі методи (рисунок 2.3).

Рисунок 2.3 Методи розробки фінансових планів на підприємстві

Балансовий метод – метод, згідно із яким узгоджують (збалансовують) не лише підсумкові показники доходів і витрат та надходжень і видатків, а й для кожної статті витрат (видатків) визначають конкретні джерела їх покриття.

За нормативним методом потребу у фінансових ресурсах та джерела їх покриття визначають на підставі фінансових норм і нормативів (ставки податків, норми амортизації тощо).

Розрахунково-аналітичний – це метод, відповідно до якого планові показники розраховують на підставі фактичних даних за базовий період та індексів їх зміни у плановому періоді.

Методи економіко-математичного моделювання призначені для прогнозування значення показників та оптимізації планових рішень за критеріями: максимуму прибутку (доходу) на одиницю вкладеного капіталу; мінімуму фінансових чи поточних витрат; мінімуму вкладеного капіталу за максимально ефективного результату.

Головною формою фінансового завдання є бюджет (кошторис).

Бюджет – це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Складання бюджету включає такі етапи (рисунок 2.4).

Рисунок 2.4 Етапи складання бюджету

Усі етапи складання бюджету, представлені на рисунку 2.4, закономірно випливають із суті бюджету та закономірностей його побудови.

До переваг бюджетного планування належать:

– надання структурним підрозділам більшої самостійності у витрачанні коштів економії по бюджету фонду оплати праці;

– зменшення непродуктивних витрат робочого часу працівників фінансової служби за рахунок мінімізації кількості контрольних параметрів бюджетів;

– досягнення режиму суворої економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства.

Бюджетування включає вибір видів і структури бюджету.

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих один з одним бюджетів, що відбивають очікування керівництва щодо продаж, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини:

1) операційний бюджет;

2) фінансовий бюджет.

Операційний бюджет включає такі елементи (рисунок 2.5).

Рисунок 2.5 Склад операційного бюджету

Бюджет продаж, бюджет виробництва, бюджет витрат та бюджетний звіт про прибутки і збитки складають операційний (поточний, періодичний, оперативний) бюджет – систему бюджетів, що характеризує доходи і витрати за операціями або окремими функціями підприємства.

Фінансовий бюджет – це план, в якому відображаються обсяг і структура грошових коштів та їх використання. Фінансовий бюджет включає такі елементи (рисунок 2.6).

Рисунок 2.6 Склад фінансового бюджету

Усі бюджети, які можна побачити на рисунку 2.6, складається на базі інформації бюджетного звіту про прибутки і збитки.

Бюджет не має стандартизованих форм. Найбільш широко використовується структура зведеного (консолідованого) бюджету з виділенням оперативного і фінансового бюджетів.

Формування зведеного (консолідованого) бюджету починається з операційного бюджету. В операційному бюджеті звичайна діяльність підприємства відображається через систему спеціальних техніко-економічних показників, що характеризують окремі напрями і стадії операційної та інших видів діяльності.

У процесі його підготовки прогнозовані обсяги продаж і виробництва трансформуються у кількісні оцінки доходів і витрат для кожного з підрозділів підприємства.

Кінцевою метою операційного бюджету є складання зведеного плану прибутків і збитків.

Відправним етапом процесу бюджетування є бюджет продаж. Прогнозуються продажі, які (за реальності прогнозу) трансформуються у бюджет продаж. Розроблення бюджету продаж є складним процесом. Обсяг реалізації визначається не лише виробничою потужністю підприємства, але й факторами кон'юнктури:

1) діяльністю конкурентів;

2) положенням на національному і світовому ринках, їх невизначеністю і непередбаченістю (особливо це стосується підприємств з великою часткою продажу на світовому ринку, де невизначеність посилюється іноземною конкуренцією, коливанням курсів валют та іншими факторами);

3) політикою ціноутворення;

4) коливаннями попиту і пропозиції;

5) результативністю реклами;

6) якістю продукції.

Бюджет продаж – це найважливіший розрахунок, який є основою бюджетування, враховує конкурентну позицію підприємства та напрями її поліпшення.

Програма складання бюджету продаж включає п'ять стадій (рисунок 2.7).

Рисунок 2.7 Стадії складання бюджету продаж

Аналіз руху продаж передбачає аналіз реалізації продукції за ряд попередніх років за видами продукції, регіонами, типом покупців, сезонністю, основними товарними групами та їх динамікою, що викликано нерівномірним щорічним приростом продаж, що впливає на розроблення прогнозу).

Аналіз чутливості основних ринків збуту (врахування загального економічного розвитку, фаз циклу – спад, піднесення тощо).

Вивчення можливостей реклами своїх товарів необхідно тому, що суттєво впливає на обсяг реалізації продукції.

Аналіз інформації про вартість невиконаних замовлень та тенденції щодо нових замовлень на продукцію підприємства особливо важливий для продукції з тривалим виробничим циклом.

Розрахунок продаж за окремими товарними групами і загалом по підприємству є заключним етапом у складанні бюджету продаж

Бюджет виробництва показує, скільки одиниць продукції необхідно виготовити (надати послуг), щоб забезпечити запланований обсяг продаж і необхідний рівень запасів. Він включає:

1) аналіз виробничих потужностей;

2) план виробництва;

3) розрахунок виробничого персоналу;

4) розрахунок виробничих витрат.

На основі бюджету виробництва складають бюджети закупівлі і використання матеріалів, трудових і загальновиробничих, адміністративних витрат і витрат на збут.

У бюджеті закупівлі / використання матеріалів визначаються строки закупівлі і кількість сировини, матеріалів і напівфабрикатів, який необхідно придбати для виконання виробничих планів. Використання матеріалів визначається бюджетом виробництва і пропонованими змінами у рівні матеріальних запасів.

Бюджет трудових витрат визначає необхідний робочий час у годинах, що потрібні для виконання плану виробництва. Він розраховується як добуток кількості одиниць продуктів (послуг) на норму витрат праці в годинах на одиницю продукції. В цьому бюджеті чи в окремому визначаються витрати праці в грошовому вираженні як добуток необхідного робочого часу на різні часові ставки оплати праці.

Бюджет загальновиробничих витрат являє собою деталізований план виробничих витрат, відмінних від прямих, які необхідні для виконання плану виробництва. Метою складання цього бюджету є інтеграція всіх бюджетів загальновиробничих витрат, розроблених менеджерами по виробництву і обслуговуванню та формування інформації для обчислення нормативів цих витрат на плановий період.

Бюджети витрат розробляють менеджери усіх підрозділів підприємства. В консолідації та аналізі цих розробок головну роль відіграє фінансовий відділ. На базі аналізу витрат за підрозділами і загального їх обсягу фінансовий відділ визначає можливості вдосконалення розрахунків з метою отримання найкращого фінансового результату.

2.5. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Досліджувались документи щодо кадрового складу.

Уніфіковані форми затверджені наказом Міністерства статистики України від 09.10.1995 р. № 253:

– № П-1 (наказ про прийом на роботу);

– № П-5 (наказ про переведення на іншу роботу);

– № П-6 (наказ про надання відпустки);

– № П-7 (список № _ про надання відпустки);

– № П-8 (наказ про припинення трудового договору).

До основних документів з обліку кадрів (особового складу) належать:

– накази про прийняття, переведення та звільнення працівників (первинні документи з обліку чисельності працівників);

– особова картка за формою № П-2 (ведеться на всіх працівників, незалежно від строку, трудового договору);

– особова справа (ведеться на керівників, спеціалістів і матеріально відповідальних працівників):

– штатно-посадова книга, алфавітна книга, книга руху кадрів тощо.

Основним обліковим документом особового складу є особова картка по формі № П-2.

Типова форма № П-2 затверджена наказом Мінстату України від 27.10.1995 р. № 277.

Особова картка заповнюється в такій послідовності:

1. Загальні відомості.

п. 1 – прізвище, ім'я, по батькові працівника в називному відмінку;

п. 2 – рік, місяць, число народження (арабськими цифрами);

п. З – місце народження (найменування населеного пункту вказується в називному відмінку, району й області – в родовому);

п. 4 – освіта:

а) зазначається:

– повна вища (для осіб, які закінчили навчальні заклади 3-го чи 4-го рівнів акредитації);

– неповна вища освіта, базова вища освіта (для осіб, які закінчили технікум, коледж, педагогічні, медичні, музичні, культурно-освітні та прирівняні до них навчальні заклади);

– середня (для осіб, які отримали атестат зрілості);

– початкова (для осіб, які закінчили 3-4 класи);

б) заповнюється повне найменування і дата закінчення вищого або прирівняного до нього навчального закладу (інститут, академія, консерваторія, університет);

в) повне найменування і дата закінчення професійно-технічного (професійного) училища;

г) форма навчання (денна, вечірня, заочна) – підкреслюється необхідне.

Працівники, які закінчили п'ятий чи шостий клас середньої школи, відносяться до осіб з початковою освітою, а ті, хто не закінчив повний курс навчання у школі, – до осіб з неповною середньою.

Працівників, які навчалися чи навчаються у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, але не закінчили їх, відносять до осіб з освітою, яку вони мали до вступу в ці навчальні заклади.

Незакінчена вища освіта записується у випадку, коли працівник залишив навчання після закінчення не менш як трьох курсів вузу або продовжує навчання в ньому;

п. 5 – спеціальність за дипломом (свідоцтво) – заповнюють лише на спеціалістів з вищою освітою. Назва спеціальності вказується на підставі запису в дипломі (посвідченні, свідоцтві) про закінчення вищого навчального закладу;

п. 6 – кваліфікація за дипломом (свідоцтвом) (ті, що закінчили вищий навчальний заклад, технікум (училище), коледж, інститут, консерваторію, академію, університет) – заповнюють повну назву кваліфікації вищого навчального закладу, який закінчив спеціаліст, ставлять номер та дату видачі диплома (свідоцтва) про закінчення вищого навчального закладу;

п. 7 – загальний стаж роботи – записується з початку трудової діяльності, підрахувавши його згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 р. № 1658;

п. 8 – записується безперервний стаж роботи;

п. 9 – останнє місце роботи, посада – записується повне найменування підприємства, установи, організації, де востаннє працівник працював і яку посаду обіймав;

п. 10 – із трудової книжки записуються дата і причина звільнення з підприємства, установи, організації, де востаннє працівник працював: 10.08.90 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням;

п. 11 – записується родинний стан і перелічуються всі члени сім'ї із зазначенням дати народження;

п. 12, 13 – записуються серія і номер паспорта, ким виданий, дата видачі, домашня адреса і номер телефону. Дані паспорта і адреса записуються із паспорта олівцем.

Після заповнення фахівцем відділу кадрів усіх пунктів першого розділу в особовій картці працівник, який приймається на роботу, ставить особистий підпис.

2. Відомості про військовий облік – заповнюється на військовозобов'язаних на підставі даних військового квитка і відповідно до інструкції з обліку військовозобов'язаних, яку фахівець з кадрів одержує в районному військовому комісаріаті за місцем розташування підприємства, установи, організації.

Вказані дані фахівець з кадрів щороку звіряє в райвійськкоматах за місцем проживання працівника.

3. Призначення і переведення – відповідний запис здійснюється під час оформлення на роботу. Надалі тут відображаються переміщення, зміни у кваліфікації. Усі записи з цього розділу переносять до трудової книжки.

Вносячи на підставі наказів у трудову книжку записи про прийняття, переведення чи звільнення, фахівець відділу кадрів ознайомлює про це її власника під розписку в колонці "Підпис власника трудової книжки". В колонці "Дата" ставиться дата, коли працівник приступив до роботи. Ця дата відлічується як початок робочого року щорічної відпустки.

У колонці "Назва структурного підрозділу" коротко записується назва підрозділу: навчально-методичний відділ.

У колонці "Назва професії, посади" записується найменування посади згідно зі штатним розписом: методист першої категорії.

У колонці "Розряд" (оклад) записуються прописом розряд, категорія, посадовий оклад.

У колонці "Підстава" записуються номер і дата наказу про прийняття працівника на роботу.

У колонці "Підпис власника трудової книжки" ставиться особистий підпис працівника, з яким уклали трудовий договір. Це може бути і підпис ознайомлення з наказом про прийняття на роботу, переведення чи переміщення за винятком наказу про стягнення за порушення трудової дисципліни, де ставиться підпис на самому наказі.

4. Відпустки – ведеться облік щорічник і додаткових відпусток, який дублюється в журналі обліку відпусток.

У колонці "Вид відпустки" пишеться вид відпустки: щорічна, без збереження заробітної плати тощо.

У колонці "За який період" пишеться робочий рік, за який надається щорічна і додаткові відпустки.

У колонці "Дата" пишеться початок і кінець відпустки.

У колонці "Підстава" пишеться дата і номер наказу про надання відпустки.

Окремо в особовій картці по формі № П-2 виділені пункти:

"Додаткові відомості" – у рядку записуються зміни, які відносяться до першого і другого розділів картки, зміни прізвища, підвищення кваліфікації тощо.

У рядку "Трудову книжку отримав" вказується дата, місяць і рік отримання, ставиться підпис власника трудової книжки.

Особові картки на працівників повинні мати номери, що відповідають номерам запису в книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них. Зберігаються особові картки після звільнення працівника два роки у відділі кадрів і 73 роки в кадровому архіві. У разі повторного прийняття особи на роботу на підприємство рекомендується користуватись її старою особовою карткою.

На спеціалістів з вищою освітою, які виконують науково-дослідні, проектно-конструкторські й технологічні роботи, крім особової картки по формі № П-2, ведеться особова картка по формі № П-4.

Типова форма № П-4 затверджена наказом Мінстату України від 09.10.1995 р. № 253. Заповнюється і ведеться працівником кадрової служби по тому ж принципу і вимогах, що й типова форма № П-2.

2.6. ПРОГНОЗНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ

Зміни показників ділової активності та рентабельності
ПАТ «Козятинський м’ясокомбінат» після відкриття власного
продовольчого ринку і засвоєння випуску нової продукції

Розрахунки щодо відкриття продовольчого ринку надані в індивідуальній роботі. Як можна побачити з таблиці, після вжиття заходів значення всіх показників що розраховувались, значно збільшилися. Так, оборотність усього капіталу зросла з 2,1 до 3,3, що говорить про значне підвищення ефективності використання капіталу підприємства. Про це свідчить й показник рентабельності капіталу, що зріс із 0,02 до 0,11. На його зростання вплинуло значне збільшення прибутку від реалізації товарів і послуг.

РОЗДІЛ 3. Індивідуальне завдання на тему "Планування на підприємстві"

3.1. ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Фінансове планування – це розробка системи фінансових планів за окремими напрямками фінансової діяльності підприємства, які забезпечують реалізацію його фінансової стратегії у плановому періоді.

Мета фінансового планування – забезпечення діяльності підприємства необхідними фінансовими ресурсами [5, с. 11].

Розрізняють стратегічне, поточне та оперативне фінансове планування діяльності підприємства.

Поточне фінансове планування – це планування фінансової діяльності підприємства на плановий період, переважно на рік, з деталізацією основних показників по кварталах.

Основними видами поточних фінансових планів підприємства є: 1) план доходів і витрат з виробничо-комерційної (операційної) діяльності; 2) план надходжень і витрат коштів; 3) балансовий план; 4) план формування і використання фінансових ресурсів [1, с. 45].

Оперативне фінансове планування – це процес конкретизації надходжень і використання фінансових ресурсів підприємства за короткі проміжки часу (місяць, декада, тиждень, день) [8, с. 45].

Метою оперативного фінансового планування є визначення послідовності і термінів виконання окремих фінансових операцій для забезпечення збалансованості доходів із витратами і зміцнення фінансового стану підприємства [1, с. 46].

Основними видами оперативних фінансових планів є платіжний календар, поточний та капітальний бюджети.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є такі (рисунок 3..1).

Рисунок 3.1 Основні завдання фінансового планування на підприємстві

Фінансовий план розробляють на основі: 1) загальної фінансової стратегії підприємства; 2) основних напрямків його фінансової політики; 3) даних про планові обсяги виробництва та реалізації продукції; 4) інформації щодо інвестиційної та фінансової діяльності підприємства; 5) показників розвитку фінансового ринку; 6) результатів фінансового аналізу діяльності підприємства за попередні звітні періоди; 7) оцінки фінансового стану і резервів економічного розвитку підприємства на початок планового періоду тощо [1, с. 47].

Для розробки фінансових планів на підприємстві застосовують такі методи (рисунок 1.2).

Рисунок 3.2 Методи розробки фінансових планів на підприємстві

Розроблений фінансовий план дає змогу визначити, який обсяг грошових коштів може мати підприємство у своєму розпорядженні, які основні джерела їх надходження, чи достатньо коштів для виконання планових завдань, скільки коштів потрібно перерахувати до бюджету, кредиторам, страховим компаніям тощо, як буде розподілятися прибуток підприємства, чи збалансовані доходи з витратами підприємства тощо.

Отже, фінансове планування – одна з найважливіших ланок фінансової роботи на підприємстві. Формування фінансової стратегії та фінансової політики підприємства, фінансове планування його діяльності дають змогу оптимізувати використання наявних фінансових ресурсів підприємства та відшукати ефективні шляхи їх додаткового залучення.

На підприємствах розробляють стратегічні, поточні та оперативні фінансові плани, використовуючи балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний методи та методи економіко-математичного моделювання.

Під фінансовим планом також розуміють розділ бізнес-плану, який розробляють для підтвердження окупності та прибутковості інвестицій у підприємницький проект.

На підставі розроблених фінансових планів визначають, яким обсягом фінансових ресурсів має володіти підприємство, які основні джерела їх надходження, скільки коштів і в які терміни потрібно буде перерахувати в бюджет, кредиторам, страховим компаніям тощо, та здійснюють оцінку можливих змін фінансового стану підприємства.

3.2. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ ОПЕРАТИВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ на ПАТ "КОЗЯТИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ", ПЛАТІЖНИЙ КАЛЕНДАР ПІДПРИЄМСТВА

Оперативне фінансове планування на ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" (ПАТ "КМ") полягає у складанні й використанні платіжного календаря, касовою плану і розрахунків потреби короткотермінових кредитів. Показники фінансового плану підприємства визначають на підставі: 1) оцінки платоспроможного попиту споживачів на основні види продукції підприємства на плановий рік, оптимізації номенклатури продукції, що її виробляє підприємство, визначення нових ринків збуту продукції та розроблених заходів щодо підвищення ефективності збутової діяльності підприємства; 2) визначення обсягів виробництва і реалізації продукції підприємства на плановий рік; 3) розроблених заходів щодо підвищення технічного, технологічного й організаційного рівня виробництва на підприємстві у плановому періоді, його модернізації та реконструкції (освоєння нових видів продукції і нових технологій, технічне переобладнання підприємства, вдосконалення системи управління, планування та організації виробництва і матеріального постачання, заходи щодо зниження матеріаломісткості та енергомісткості виробництва); 4) вдосконалення організаційної структури підприємства, його реорганізації та реструктуризації; 5) вдосконалення менеджменту персоналу на підприємстві (підвищення кваліфікації працівників, вдосконалення системи оплати праці та матеріального стимулювання працівників, соціальний розвиток підприємства тощо); 6) визначення необхідності та обсягів реалізації природоохоронних заходів на підприємстві; 7) оцінки основних показників фінансової та інвестиційної діяльності підприємства на плановий рік (оцінки загальної потреби та обсягів і джерел залучення фінансових ресурсів, методів управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, способів забезпечення своєчасності розрахунків підприємства за спожиті матеріали, з оплати праці, сплати податків та обов'язкових платежів тощо); 8) оцінки можливих ризиків діяльності підприємства, включно з техногенними (майновими) та фінансовими ризиками, дії інших чинників ризику та розробки заходів, спрямованих на їх запобігання та усунення, включно із створенням резервних фондів, укладенням договорів страхування тощо.

Річний фінансовий план ПАТ "КМ" складається з двох частин.

Частина І "Формування чистого прибутку" містить чотири розділи:

І. Доходи.

ІІ. Витрати.

ІІІ. Фінансові результати діяльності.

ІV. Плановий розподіл чистого прибутку.

Частина ІІ річного фінансового плану підприємства "Джерела формування і надходження коштів та напрямки використання" містить такі розділи:

І. Джерела формування та надходження коштів.

ІІ. Приріст активів підприємства.

ІІІ. Повернення залучених коштів.

ІV. Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

1. Покриття збитків минулих періодів.

VІ. Елементи операційних витрат.

VІІ. Розрахунок податку на додану вартість (ПДВ).

Підприємству важливо знати стан своїх фінансових ресурсів не лише за певний період часу, а й на конкретну дату. Для цього на ньому розробляється платіжний календар.

Платіжний календар – це оперативний фінансовий план, який зазвичай розробляють на місяць із розбивкою на декади або тижні. У ньому визначають очікувані грошові потоки (у національній та іноземній валютах) за всіма напрямками і термінами їх надходження і використання, а також порівнюють залишки грошових коштів, їх надходження і вибуття та оцінюють спроможність підприємства своєчасно виконувати всі свої поточні фінансові зобов'язання.

В основу платіжного календаря покладено черговість і строки проведення всіх розрахунків, що дозволяє своєчасно перераховувати платежі до бюджету, в бюджетні і державні цільові фонди, забезпечувані безперервне фінансування господарської діяльності.

У платіжному календарі записують залишок грошових коштів підприємства (у касі, на поточних рахунках у банках), суми очікуваних грошових надходжень, суми витрачання грошових коштів, суму перевищення грошових доходів над грошовими видатками (або видатків над доходами), залишок коштів або їх нестачу на кінець місяця.

Складання платіжного календаря дає змогу забезпечити своєчасність виконання розрахунків за поточними зобов'язаннями підприємства, прослідкувати зміни в його платоспроможності, визначити обсяги і час додаткового залучення коштів або наявності залишків вільних грошових коштів, підвищити рівень оперативного контролю за станом розрахунків підприємства.

Важливе місце в оперативно-фінансовій роботі ПАТ "КМ" займає своєчасне погашення кредиторської заборгованості, а також своєчасна вимога дебіторської заборгованості. На підприємстві встановлений повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженнями матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Дебіторська та кредиторська заборгованості періодично перевіряються за даними бухгалтерського обліку та звітності, матеріалами звірки витрат та інвентаризації.

Кредиторська заборгованість ПАТ "КМ" у складі залучених коштів займає значне місце. Якщо вона виникає у процесі господарських зв'язків з іншими господарюючими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству та не може здійснювати негативний вплив на фінансове становище інших господарюючих суб'єктів.

Якщо кредиторська заборгованість виникла в разі порушення встановлених правил розрахунків та кредитування, то призводить до фінансових ускладнень в інших господарюючих суб'єктів. Тому при аналізі кредиторської заборгованості на ПАТ "КМ" одночасно перевіряється стан дебіторської заборгованості та виявляти причини затримки платежів, дату її виникнення.

Таким чином, платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дозволяє використовувати власні резерви підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає більш повне уявлення про стан платежів і розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжного календаря контролюється складання кошторисів витрат, витрат виробництва та обігу, випуск продукції та її реалізація окремими структурними підрозділами, а також рівень самоокупності та рентабельності.

3.3. ПЛАНОВІ РОЗРАХУНКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ ПАТ "КОЗЯТИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ"

Наразі основні фонди ПАТ «КМ» використовуються лише на 10–15%. Підприємство має цех з виробництва ковбас, який простоює. Виробництво продукції в цьому цеху стало нерентабельним через використання застарілого обладнання й технологій. Переозброєння цього виробництва не представляється можливим через те, що це потребує значних інвестицій.

Заходом, що дозволить раціональніше використати основні фонди підприємства, є облаштованість і відкриття на території, прилеглої до м’ясокомбіната нового продовольчого ринку.

Необхідні вихідні дані для розрахунку прибутковості продовольчого ринку наведені в таблиці 3.1.

Витрати на основну й додаткову заробітну плату персоналу в розрахунку на 1 кв. м торгівельних площ визначаються за формулою:

,                                          (3.1)

де        S_{ят –} площа однієї ятки;

К_{ят –} кількість яток.

Таблиця 3.1

Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності відкриття продовольчого ринку

(продовження таблиці  3.1)

Отже, витрати на заробітну плату персоналу, що обслуговує ринок, складуть:

В_зп = (4 * 3,2 + 3 * 1,7 + 2 * 3,4)/8 * 4 * 100 * 1,385 = 0,68 грн.

Повна собівартість розраховується як сума витрат на заробітну плату й інші витрати на 1 кв. м торгівельної площі. Для ПАТ «КМ» повна собівартість складе 2,22 грн.

Норма рентабельності становить 25%, отже, ціна 1 кв. м торговельної площі в день без ПДВ і податку із продажів складе 2,77 грн.

Податок на додану вартість встановлений у розмірі 20%. Ціна одного метра торговельної площі, що включає ПДВ, складе 3,20 грн.

Податок із продажів встановлений у розмірі 3% від ціни 1 кв. м торговельної площі, що включає ПДВ. Отже, повна ціна 1 кв. м торговельної площі складе 3,29 грн.

Річна виручка від продажу місць на продовольчому ринку розраховується за формулою:

,                                                                                                                      (3.2)

де          Ц – ціна одного квадратного метра торгівельної площі;

365 днів – номінальний річний фонд робочого часу.

Для ПАТ «КМ» річна виручка від продажу місць на продовольчому ринку складе:

В_рік = 2,77 * 4 * 100 * 365 = 405 тис. грн.

Річні витрати на утримання продовольчого ринку розраховуються за формулою:

,                                                                                                                     (3.3)

де   С_тп – собівартість одного квадратного метра торгівельної площі в день.

Річні витрати ПАТ «КМ» на утримання продовольчого ринку складуть:

В_р = 2,22 * 4 * 100 * 365 = 324 тис. грн.

Річний прибуток розраховується за формулою:

(3.4)

Отже,  для ВАТ «ВПК» прибуток становитиме:

П_рік   =  405 – 324  = 81 тис. грн.

Чистий прибуток підприємства розраховується за формулою:

(3.5)

Чистий прибуток ПАТ «КМ» складе:

ЧП_рік = 81 * 0,65 = 53 тис.  грн.

Строк окупності продовольчого ринку розраховується за такою формулою:

(3.6)

Таким чином,  строк окупності капітальних вкладень на облаштованість продовольчого ринку складе:

Т_ок = 50/53 = 1 рік.

Капітальні витрати на облаштованість ринку можуть покриватися частково за рахунок самих підприємців, частково за рахунок ПАТ «КМ».

Підприємство може фінансувати капітальні витрати за рахунок вільних фінансових ресурсів.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки.

1. Основу механізму управління фінансовою діяльністю підприємства складає фінансове планування, яке являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників щодо забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.
2. Фінансове планування на підприємстві (або внутрішньофірмове фінансове планування) базується на використанні трьох основних його систем: 1) прогнозування фінансової діяльності; 2) поточного планування фінансової діяльності; 3) оперативного планування фінансової діяльності.

Усі системи фінансового планування знаходяться у взаємозв'язку і реалізуються в певній послідовності.

3. Початковим вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного фінансового планування.
4. Своєю чергою, поточне фінансове планування створює основу для розробки і доведення до безпосередніх виконавців оперативних бюджетів за всіма основними аспектами фінансової діяльності підприємства. Отже, під час оперативного планування виробляється стратегія управління бюджетними потоками на підприємстві.
5. Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду, що розроблюється, зазвичай, в рамках до одного року (як правило, у рамках майбутнього кварталу або місяця), який відбиває витрати й надходження фінансових ресурсів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності.
6. Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном "бюджетування" і спрямована на вирішення двох основних завдань:

– визначення обсягу і складу витрат, пов'язаних із діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;

– забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел.

7. Особливою формою бюджету виступає платіжний календар, що розробляється за окремими видами руху коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар по розрахунках із постачальниками, платіжний календар по обслуговуванню боргу тощо) і по підприємству в цілому (у цьому випадку він деталізує поточний фінансовий план надходження і витрати коштів).
8. Отже, процес бюджетування гарантує безперервність функціонування системи оперативного планування фінансової діяльності підприємства, закладає міцну основу для здійснення постійного контролю над результатами цієї діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Александрова М. М. Цілі стратегічного планування // Фінанси України. – 2006. – № 8. – С. 45 – 48.
2. Грибалев Н. П., Игнатьева И. Г. Бизнес-план: практическое руководство по составлению. – СПб.: Белл, 2009. – 260 с.
3. Економіка виробничого підприємства / За ред. Й. М. Петровича. – К.: Знання, 2008. – 278 с.
4. Економіка підприємства: В 2-х ч. Ч. 1 / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000. – 562 с.
5. Крейнина М. Н. Финансовое планирование. – М.: ДИС, 2008. – 462 с.
6. Круглов М. И. Стратегическое управление и планирование на предприятии: Учебник. – М.: Русская деловая литература, 2006. – 402 с.
7. Олексюк О. С. Система підтримки прийняття фінансових рішень на мікрорівні. – К.: Наукова думка, 2007. – 508 с.
8. Петров П. А., Чеблоков А. Т. Финансовый план предприятия. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 312 с.
9. Покропивний С. Ф., Соболь С. М., Швиданенко Г. О. Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування: Навч посібник. – К.: КНЕУ, 2008. – 208 с.
10. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 454 с.
11. Примак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Вікар, 2005. – 428 с.
12. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – 7-е изд., перераб. и доп. – Минск: Экоперспектива, 2006. – 554 с.
13. Слав'юк Р. А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Центр навчальної литератури, 2004. – 460 с.
14. Справочник директора предприятия. – М.: ИНФРА-М, 2010. – 508 с.
15. Філимоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: Ника-Центр, 2002. – 236 с.
16. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / О. М. Бандурка, М. Я. Коробов, П. І. Орлов, К. Я. Петрова. – К.: Літера, 2006. – 312 с.
17. Чернелевський Л. М., Михайленко О. В. Економічний аналіз на підприємствах металургійної промисловості: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 186 с.
18. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Финансы предприятий. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 384 с.
19. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. Н. А. Сафронова. – М.: Финансы и статистика, 2005. – 582 с.