Практика Характеристика економіко-господарської діяльності ЗАТ "АМА"

ЗВІТ

про виробничу практику у ЗАТ "АМА"

ЗМІСТ

Вступ ............................................................................................................... 3

Розділ 1. Податки як економічна категорія та їх вплив на

фінансово-господарську діяльність підприємств ......................................... 5

Розділ 2. Характеристика економіко-господарської діяльності ЗАТ "АМА" ........................................................................................................................ 14

2.1. Організаційно-правова характеристика підприємства ................. 14

2.2. Маркетингова діяльність підприємства ........................................ 15

2.3. Фінансово-економічні показники діяльності підприємства ........ 16

2.4. Організація планування на підприємстві ...................................... 25

2.5. Трудові ресурси та управління персоналом ................................ 28

2.6. Заходи щодо покращення фінансового становища підприємства ................................................................................................................ 29

Розділ 3. Індивідуальне завдання на тему "Оподаткування підприємств" 33

3.1. Аналіз впливу податкових платежів на діяльність ЗАТ "АМА" . 33

3.2. Оподаткування прибутку підприємства........................................ 35

3.3. Плата за ресурси............................................................................. 40

3.4. Непряме оподаткування підприємства.......................................... 43

Висновки ....................................................................................................... 48

Список використаних джерел ...................................................................... 50

ВСТУП

В Україні відбувається поступовий процес ринкової трансформації економіки. Система оподаткування підприємств, як інструмент державного регулювання економічних і соціальних процесів, має відображати інтереси держави, підприємницьких структур та громадян. У той час практика свідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткування підприємств, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства.

Саме тому питання реформування оподаткування підприємств наразі знаходяться в числі важливих фінансово-економічних проблем, від позитивного вирішення яких у значному ступені залежить доля трансформаційних процесів в Україні.

Потребує вдосконалення механізму функціонування як податкової системи в цілому, так і окремих її складових, особливо податків на додану вартість та на прибуток.

Складність реформування системи оподаткування підприємств посилюється передусім тим, що воно відбувається в умовах дефіциту фінансових ресурсів. Діюча податкова система характеризується високим і нерівномірним податковим навантаженням на доходи суб'єктів господарювання. Суттєві недоліки мають місце у методології визначення бази та розміру ставок оподаткування доходів підприємств, у кількості податкових пільг.

Зниження податкового навантаження на підприємницькі структури безумовно на початковому етапі об'єктивно приведе до зменшення податкових надходжень до бюджету, але потім буде діяти мультиплікатор їх зростання. Саме тому реформування податкової сфери обов'язково повинно супроводжуватись заходами щодо розширення бази оподаткування.

Першим кроком на шляху реформування оподаткування підприємств України, як і всієї податкової системи взагалі, стало прийняття Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, який наразі діє в ред. від 07.05.2011 р. [24].

Об'єктом дослідження є система оподаткування підприємств.

Предмет дослідження – фінансові відносини, які виникають в процесі оподаткування ЗАТ "АМА".

Мета роботи полягає у комплексному розгляді теоретичних і прикладних аспектів оподаткування підприємств.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, системний, структурно-функціональний, графічний; прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогія, абстрагування.

Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. Податки як економічна категорія та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств

Податки – це система обов'язкових платежів підприємств, організацій, установ та населення, що є одним з основних джерел формування доходів державного бюджету на всіх його рівнях.

За економічною суттю, податки є відносинами, які виникають між державою та юридичними й фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Податки є економічною базою функціонування держави і найважливішою формою регулювання ринкових відносин. Вони становлять 80-95% дохідної частини державного бюджету. Все, що пов'язане зі споживанням держави, закладено в податках [19, с. 44].

Діалектика податків полягає в тому, що, з одного боку, вони зменшують доходи підприємств та інших суб'єктів господарювання, юридичних осіб та громадян, скорочуючи у такий спосіб виробниче та особисте споживання. З іншого боку, саме за рахунок податків держава формує фонд грошових коштів, за допомогою якого розширює державний попит і споживання. Отже, податки змінюють структуру попиту і споживання. Із коштів державного бюджету фінансуються капітальні вкладення в економіку держави, соціальний захист населення, соціально-культурну сферу, науково-дослідні роботи, управління та оборону держави [3, с. 12].

Характерні ознаки податків у системі фінансових відносин "підприємство – держава" зображено на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 Характерні ознаки податків

Ознаки податків, наведені на рисунку 1.1, найбільш яскраво проявляються при виконанні податками таких притаманних їм функцій (рисунок 1.2).

Рисунок 1.2 Функції податків

Основні із перелічених на рисунку 1.2 функцій податків – фіскальна та економічна.

Суть фіскальної функції податків полягає в тому, що за її допомогою держава акумулює частину національного доходу, формуючи при цьому державні грошові фонди і створюючи у такий спосіб матеріальні умови для функціонування держави [29, с. 14].

Економічна функція податків зумовлена тим, що податки як одна з форм перерозподілу національного доходу у значному ступені впливають на процес відтворення, стимулюючи його темпи, посилюючи чи послаблюючи накопичення грошових фондів підприємств, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення [29, с. 15].

Формуючи свою податкову політику, держава шляхом скорочення або збільшення маси податкових надходжень у державний бюджет, зміни податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей, виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики [1, с. 10].

Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, а також пропорції в територіальному розвитку. Податки значно впливають на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави [18, с. 20].

Фіскальна та економічна функції податків міцно взаємопов'язані. Очевидно, що зростання податкових ставок обмежує перспективи розгортання господарської діяльності та заінтересованості у збільшенні доходів, що зумовлює згортання виробництва, надходжень у бюджетні фонди.

Численні економічні дослідження, а також багаторічний досвід оподаткування підприємницької діяльності у високорозвинених державах світу свідчать про те, що максимальний показник податкових вилучень має становити не більше, ніж 30% загальної суми доходів. Перевищення цього показника призводить до зниження рівня заощаджень та інвестицій, тобто виникає ситуація, коли податки придушують підприємницьку ініціативу. І навпаки, зменшення податкового навантаження на підприємства стимулює їх діяльність, збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, зростання заробітної платні, тобто збільшення величини об'єктів оподаткування, а, відповідно, і суми податкових надходжень [7, с. 42].

Внутрішній зміст кожного податку розкривають його елементи. Усі без винятку податки містять такі основні елементи (рисунок 1.3).

Рисунок 1.3 Елементи податків

Охарактеризуємо елементи податків, зображені на рисунку 1.3.

Об'єкт оподаткування – предмет, що підлягає оподаткуванню (дохід, майно, товари).

Суб'єкт податку (або платник податку) – фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов'язок сплачувати податок.

Джерело податку – дохід суб'єкта (заробітна плата, прибуток тощо), з якого сплачується податок.

Одиниця оподаткування – одиниця виміру об'єкта податку (для прибуткового податку – грошова одиниця, для земельного – гектар або квадратний метр земельної ділянки тощо).

База оподаткування – закріплена законодавчо частина доходів чи майна платника податків, яку враховують при розрахунку суми певного податку (за вирахуванням податкових пільг).

Податкова ставка – величина податку на одиницю оподаткування.

Термін сплати податку – законодавчо встановлений термін внесення до бюджету податків, належних до сплати за відповідний період.

Податкові пільги – повне або часткове звільнення юридичних або фізичних осіб від податків. Вони спрямовані на розв'язання як економічних, так і соціальних завдань. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси, а також забезпечує соціальний захист окремих груп населення та видів діяльності.

Найбільш поширеними є такі види податкових пільг:

– неоподатковуваний мінімальний рівень доходів;

– податкові знижки (наприклад, для підприємств окремих галузей, регіонів);

– виключення з оподатковуваних доходів окремих складових доходів чи витрат платників податків;

– повернення раніше сплачених податків (податкові амністії);

– звільнення від сплати деяких податків та інші.

Класифікацію податків, що їх сплачують суб'єкти підприємницької діяльності, наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація податків

(продовження таблиці 1.1)

(продовження таблиці 1.1)

Податки, представлені у таблиці 1.1 разом з деякими іншими складають податкову систему – сукупність урегульованих правовими нормами податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, що їх стягують з юридичних і фізичних осіб на території певної держави, а також форми та методи побудови такої системи [8, с. 26].

В Україні принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів та обов'язкових платежів, напрямки їх зарахування, платників податків і об'єкти оподаткування та відповідальність за порушення законодавства про податки визначає вже згадуваний Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, який наразі діє в ред. від 07.05.2011 р. [24].

Система оподаткування України формувалася за надзвичайно складних економічних, соціальних і політичних обставин. Саме ці обставини і зумовили у значному ступені недоліки, притаманні податковій системі нашої держави [3, с. 60].

Одним з основних недоліків чинної системи оподаткування є те, що в ній відбулося зміщення пріоритетів у функціях податків – на перший план замість економічної (стимулюючої) вийшла фіскальна функція [29, с. 14].

Під тягарем бюджетного дефіциту податкове законодавство втрачало стабільність, не дотримувався один з основних принципів формування податкової системи, суть якого полягає в тому, що збільшення обсягів виробництва та реалізації має приводити до зниження питомої ваги податків на одиницю продукції, а збільшення надходжень до держбюджету має відбуватися не за рахунок збільшення кількості податків та їх ставок, а від збільшення бази оподаткування. При цьому основним чинником дефіциту державного бюджету та фінансової нестабільності України було надмірне державне споживання [18, с. 20].

У випадку сплати всіх податків та зборів, регламентованих чинним податковим законодавством, підприємство зобов'язане перераховувати до бюджету 35-40% (залежно від структури ціни та виду діяльності) створюваної ним доданої вартості. Підприємства сплачують акцизи, податки з прибутку та податки, що їх включають у собівартість продукції. Надмірне податкове навантаження на підприємства нерідко зумовлює як їх банкрутство, так і їх відхід у тіньову економіку [22, с. 13].

Недосконалістю податкової системи України є також деформоване співвідношення між прямими та непрямими податками. Світовий досвід стверджує, що частка непрямих податків у доходах бюджету не має перевищувати 10-15% [27, с. 85].

В українській системі оподаткування непрямі податки перевищують 40%. Велика частка непрямих податків у структурі податкових надходжень, для яких об'єктом оподаткування є витрати суб'єктів господарювання, свідчить про фіскальність податкової системи.

У результаті завищеної частки непрямих податків втрачається можливість використання механізму оподаткування для стимулювання виробництва. Непрямі податки зумовлюють збільшення цін для споживачів, зменшення обсягів реалізації, а, відповідно, і скорочення обсягів виробництва продукції підприємствами-виробниками. Подорожчання продукції через непрямі податки знижує її конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках [10, с. 14].

Податки впливають на такі показники фінансово-господарської діяльності, як ціна продажу продукції, дохід від реалізації продукції, собівартість продукції, операційний прибуток, чистий прибуток підприємства, швидкість обігу обігових коштів, на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємців щодо будь-якої діяльності – операційної, інвестиційної чи фінансової.

Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування – самих податків, рівня їх фіскальності, методів їх справляння, стабільності та досконалості системи.

Від сумарної величини податків, які сплачує підприємство за певний календарний період, залежить, по-перше, чистий прибуток підприємства і, по-друге, його потреба в обігових коштах для обслуговування процесу виробництва та реалізації [15, с. 7].

Податкова система у значному ступені визначає платоспроможність підприємства – з одного боку, правильна побудова цієї системи, її адекватність фінансовому стану більшості платників податків спроможні хоча б не збільшувати їх заборгованість перед бюджетом; з іншого, – застосування до підприємств з нестійким фінансовим станом норм податкового законодавства, насамперед тих, які регламентують штрафні санкції за недоїмки та протермінування платежів, може вельми швидко спричинити їх банкрутство [22, с. 14].

Податкова система також може суттєво впливати на формування підприємствами власних фінансових ресурсів, основними джерелами яких є прибуток та амортизаційні відрахування. Проте, якщо стосовно прибутку цей вплив є прямим і реалізується через прямі податки, що їх підприємство сплачує з прибутку, то на амортизацію податки впливають опосередковано – через вимоги податкового обліку, який регламентує норми амортизаційних відрахувань та можливості використання прискорених норм амортизації.

Послабити негативний вплив чинної системи оподаткування на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва можна, зменшенням сум сплачуваних підприємством податків, зборів та обов'язкових платежів податкового характеру шляхом реалізації на підприємстві системи податкового планування, під яким розуміють вибір між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і розміщення його активів з метою досягнення найнижчого рівня податкових зобов'язань, що виникають при цьому.

 РОЗДІЛ 2. Характеристика економіко-господарської діяльності
ЗАТ "АМА"

2.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

ЗАТ "АМА" засновано 5 жовтня 2000 року, трьома учасниками в особі Артемова Володимира Івановича, з часткою 40 відсотків, Андрейчука Павла Георгійовича, з часткою 25 відсотків та Мельника Павла Васильовича, з часткою 35 відсотків. Статутний фонд товариства на дату створення складав 147500,00 грн.

Протягом 2008 року стосовно фінансової та виробничої політики підприємства суттєвий вплив мало підприємство Феррекспо Петролеум Холдінгс (Сайпрус) Лімітед(Кіпр).

У грудні 2007 року між ТОВ "Газотурбінні технології" та Феррекспо Петролеум Холдінгс (Сайпрус) Лімітед (Кіпр) підписано договір купівлі-продажу акцій №442/1 від 20.12.2007 р., відповідно до якого ТОВ "Газотурбінні технології" зобов'язується продати та передати покупцеві – Феррекспо Петролеум Холдінгс (Сайпрус) Лімітед (Кіпр) належні йому акції ЗАТ "АМА". Датою завершення угоди згідно договору є дата отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію в зв'язку з придбанням акцій. Дозвіл Антимонопольного комітету України отримано 30.05.2008 р.

Також свідоцтвом впливу Феррекспо Петролеум Холдінгс (Сайпрус) Лімітед (Кіпр) на ЗАТ "АМА" є :участь в розробці облікової політики підприємства, представництво в керівному органі (директораті) підприємства з правом вето на суттєві рішення, наявність кредиторської заборгованості за договором позики перед дочірнім підприємством.

Основними напрямками діяльності ЗАТ "АМА" є пошук, розвідка та видобування нафти, газу та газового конденсату. Підприємство на підставі спеціальних дозволів на користування надрами проводить на Східно-Селюхівській та Ковалівсько-Сулимівська площах Полтавської області: пошук і розвідку покладів вуглеводнів; дослідно-промислову розробку; геолого-економічну оцінку запасів родовища з метою передачі його в промислову розробку.

2.2. МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Дослідження ринку у ЗАТ "АМА" здійснюється в двох аспектах: оцінка тих чи інших ринкових параметрів для даного моменту часу та отримання прогнозних значень. У першу чергу, оцінюється поточна ситуація на ринку (кон'юнктурна ситуація), потім визначається величина місткості ринку, проводиться його сегментація і визначаються позиції продукту на окремих ринкових сегментах.

Дослідження ринків включає в себе такі аспекти: вивчення й аналіз умов ринку; аналіз попиту; аналіз пропозиції; аналіз вимог споживачів до продукції; аналіз перспектив розвитку ринку; вивчення форм і методів торгівлі; вивчення й оцінка діяльності підприємств-конкурентів; вивчення підприємств – покупців товару; вивчення комерційної практики, транспортних і торговельно-політичних умов; вивчення умов руху товарів та ін.

Другий напрямок маркетингових досліджень у ЗАТ "АМА" – дослідження потенціальних можливостей підприємства, яке передбачає: аналіз господарської діяльності підприємства; аналіз конкурентоспроможності підприємства; аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства.

Процес маркетингових досліджень включає, зазвичай, такі етапи і процедури:

– визначення проблеми і цілей дослідження;

– визначення потреб у проведенні маркетингових досліджень;

– визначення проблеми;

– формулювання цілей маркетингових досліджень;

– розробка плану досліджень;

– вибір методів проведення маркетингових досліджень;

– визначення типу необхідної інформації і джерел її одержання;

– визначення методів збору необхідних даних;

– розробка форм для збору даних;

– розробка вибіркового плану і визначення обсягу вибірки;

– реалізація плану досліджень;

– збір даних;

– аналіз даних;

– інтерпретація отриманих результатів та їх доведення до виробництва.

2.3. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ

Таблиця 2.1 

Загальні  показники ефективності виробничо-господарської
діяльності ЗАТ «АМА»

З таблиці 2.1 можна побачити, що підприємство нарощує обсяг реалізації у вартісному виразі, що  позитивно характеризує його діяльність.

Порівняно з 2008 р. виручка зросла на 11,45% і склала в 2009 р.
145 030 тис. грн. При цьому величина активів знизилася майже на 6%, що свідчить про ефективне використання майна.

У 2010 р. темп приросту виручки значно збільшився і склав 65,79% щодо рівня 2009 р. Цьому сприяло збільшення активів на 23,24% порівняно з 2009 р.

Для більшої порівняльності показників виручки необхідно скоригувати їх величину відповідно до індексу інфляції, а також порівняти обсяги випуску (реалізації) у натуральних вимірниках.

Протягом періоду, що розглядається, ЗАТ «АМА» працював без збитків, забезпечуючи відносно стабільну величину прибутку.

На кінець 2010 р. загальна рентабельність капіталу склала 10,30%, при цьому економічна рентабельність за чистим прибутком – лише 8,42%.

Рентабельність продажів, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості, знизилася з 4,57% у 2009 р. до 3,25% у 2010 р.

Також знизилися показники прибутку на 1 грн. обороту, що склали на кінець 2010 р. 1–2 коп. на гривню виручки.

Дебіторська заборгованість підприємства підтримувалася на достатньо стабільному рівні, маючи тенденцію зниження, і зберігаючи достатню оборотність. В той же час збільшувалася кредиторська заборгованість. У 2009 р. вона зросла на 6 132 тис. грн. або на 66,80%, а в 2010 р. – на 10 539 тис. грн. або на 68,83%.

Частка кредиторської заборгованості в загальній сумі грошових джерел збільшилася з 22,96% на початку 2009 р. до 55,68% на кінець 2010 р.

Отже, на підприємстві спостерігається помітна розбалансованість дебіторської та кредиторської заборгованості.

Реальний власний капітал ЗАТ „АМА” представлений у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Реальний власний капітал ЗАТ "АМА"

Розрахунок скоригованих позикових коштів представлений відповідно у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Позикові кошти ЗАТ "АМА"

З таблиць 2.2 і 2.3 можна побачити, що коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів достатньо різко збільшувався; коефіцієнт автономії знижувався, а коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, відповідно, збільшувався.

Такі тенденції призвели до того, що два останніх показники, маючи на початок 2009 р. припустимі значення, до кінця 2010 р. зменшилися значно нижче норми.

Це свідчить про неможливість покрити зобов'язання підприємства власними коштами та характеризує структуру активів і пасивів зАТ „АМА” як незадовільну.

Проаналізуємо структуру активів ЗАТ "АМА" (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4

Структура активів ЗАТ "АМА" в  2008-2010 р. р.

В період з 2009 по 2010 р. р. у структурі активів ЗАТ "АМА" спостерігаються такі зміни:

1) величина активів знизилася;

2) величина необоротних активів знизилася як в абсолютному, так й у відносному значеннях;

3) величина оборотних активів збільшилася як в абсолютному, так й у відносному значеннях;

4) у структурі необоротних активів збільшилася частка основних коштів;

5) у структурі оборотних активів значно зросла частка коштів і зменшилася частка запасів.

Проаналізуємо структуру пасивів.

У період з 2008 по 2010 р. р. у структурі пасивів ЗАТ "АМА" можна побачити такі зміни:

1) величина пасивів знизилася;

2) величина власного капіталу знизилася як в абсолютному, так й
у відносному значенні;

3) величина позикового капіталу збільшилася як в абсолютному, так й у відносному значеннях;

4) у структурі позикового капіталу знизилася частка довгострокових кредитів і позик й збільшилася частка кредиторської заборгованості;

5) величина короткострокових кредитів зменшилася як в абсолютному, так й у відносному значеннях.

Таблиця 2.5

Структура пасивів ЗАТ "АМА" в 2008-2010 р. р.

З таблиці 2.6 можна побачити, що зростаючі обсяги запасів й інших оборотних активів формуються за рахунок збільшення обсягу кредиторської заборгованості.

У періоді, що розглядається (2008-2010 р.р), у сфері управління активами ЗАТ "АМА" та його фінансовому стані відбулися такі зміни:

– підприємство змогло збільшити чистий оборотний капітал, чисті поточні активи й чисті поточні пасиви в абсолютному значенні;

– робочий капітал спочатку збільшився, а потім знизився, оскільки чисті поточні пасиви виросли в абсолютному значенні більше, ніж чисті поточні пасиви;

– коефіцієнти загальної ліквідності, швидкої ліквідності й абсолютної ліквідності збільшилися;

– коефіцієнт фінансування і коефіцієнт автономії знизилися, оскільки підприємство змогло збільшити обсяг позикових коштів;

– коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів збільшився, що викликано зниженням обсягу власних коштів;

– періоди оборотності запасів, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості спочатку збільшилися, але потім знизилися;

– фінансовий, виробничий й операційний цикли спочатку збільшилися, а потім знизилися.

Перераховані тенденції загалом можна вважати позитивними.

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно приймати неординарні рішення, пов'язані із врахуванням фінансового стану підприємства.

Наприклад, якщо темпи продажів підприємства падають, то чи зменшиться відповідно до цього виробництво товарів або підприємство повинно дотримуватися колишніх темпів розвитку, роблячи запас на майбутнє? Або якщо попит на продукцію зненацька збільшується, то чи можна з існуючими потужностями виробляти більше продукції? Чи повинно підприємство розвивати нові технології, які вимагають значних капіталовкладень, або обмежитися інтенсифікацією праці?

Відповіді на всі наведені запитання в остаточному підсумку пов'язані із оцінкою використання активів підприємства.

Для оцінки рівня ефективності діяльності підприємства отриманий результат господарської діяльності (валовий доход, прибуток) зіставляється з витратами або ресурсами, що були використані на його виробництво.

Порівняння прибутку з витратами визначає рентабельність підприємства. У практиці застосовується такі показники рентабельності.

1. Рентабельність продукції. Її можна розрахувати як щодо всієї реалізованої продукції, так і за окремими її видами.

У першому випадку рентабельність розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво й реалізацію.

Рентабельність всієї реалізованої продукції розраховується і як:

– відношення прибутку від реалізації товарної продукції до виручки від реалізації продукції;

– відношення валового прибутку до виручки від реалізації продукції;

– відношення чистого прибутку до виручки від реалізації продукції.

Показники рентабельності всієї реалізованої продукції надають відомості про ефективність поточних витрат підприємства й прибутковості реалізованої продукції.

У другому випадку визначається рентабельність окремих видів продукції. Вона залежить від ціни, по якій продукція реалізується споживачам, і собівартості по даному її виду. Рентабельність власних коштів підприємства визначається відношенням чистого прибутку до його власних коштів.

Показники рентабельності ЗАТ "АМА" наведені у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Показники рентабельності ЗАТ "АМА" у 2008-2010 р. р.

Графічно рентабельність активів представлена на рисунку 2.1, а рентабельність продажів – на рисунку 2.2.

Рисунок 2.1 Структура рентабельності активів ЗАТ "АМА"
в 2008-2010 р. р.

Рисунок 2.2 Структура рентабельності продажів ЗАТ "АМА"
в 2008-2010 р. р.

Рисунки 2.1 та 2.2 свідчать, що з кожним роком на підприємстві відбувається зростання рентабельності активів і продажів, що є наслідком збільшення попиту на послуги  продукцію ЗАТ "АМА".

В 2010 р. ЗАТ "АМА" покращило своє фінансове становище, про що свідчать такі показники діяльності підприємства.

На 01.01.2008 р. коефіцієнт концентрації власного капіталу становить 82% (нормативний мінімальний рівень – 50%), на 01.01.2010 р. цей коефіцієнт також складав 82%.

Сталий високий рівень коефіцієнта концентрації власного капіталу свідчить про фінансову стійкість, стабільність і незалежність від зовнішніх джерел фінансування підприємства.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу на 01.01.2008 р., як і на 01.01.2010 р. становить 18% (нормативне критичне значення – 50%), тобто частка позикових засобів у фінансуванні підприємства за рік не змінилася.

Коефіцієнт фінансової стабільності (співвідношення власних і позикових коштів) на 01.01.2008 р. становить 4,65 (нормативне значення дорівнює 1), на 01.01.2010 р. цей показник становив 4,61. Зростання коефіцієнта за рік склало пункти.

За 2010 р. в загальній сумі господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, поряд зі збільшенням власного капіталу на 823,4 млн. грн. відбулося збільшення позикових коштів на 172,5 млн. грн. за рахунок збільшення поточних зобов'язань (таблиця 2.8).

Таблиця 2.7

Структура господарських коштів ЗАТ "АМА" у 2009-2010 р. р.

Розмір власних обігових коштів за 2010 рік зріс на 264,2 млн. грн. (з 560,8 млн. грн. до 825,0 млн. грн.). Це пов'язано зі збільшенням фінансового результату, одержаного за підсумками роботи підприємства за рік (збільшення проти 2009 р. на 170,7 млн. грн.).

2.4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Система оперативного планування фінансової діяльності у ЗАТ "АМА" полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямків господарської діяльності підприємства. Головною формою такого планового фінансового завдання є бюджет.

Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду, розроблювальний звичайно в рамках до одного року (як правило, у рамках майбутнього кварталу або місяця), який відбиває витрати й надходження фінансових ресурсів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності.

Він деталізує показники поточних фінансових планів і є головним плановим документом, який доводиться до "центрів відповідальності" усіх типів.

Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном "бюджетування" і спрямована на вирішення двох основних завдань:

1) визначення об'єму і складу витрат, зв'язаних із діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;

2) забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел.

Процес бюджетування носить безупинний або ковзний характер. Виходячи з планових фінансових показників, установлених на рік у процесі поточного фінансового планування, заздалегідь (до настання планового періоду) розробляється система квартальних бюджетів (на майбутній квартал), а в рамках квартальних бюджетів – система місячних бюджетів (на кожний майбутній місяць). Процес такого ковзного бюджетування гарантує безперервність функціонування системи оперативного планування фінансової діяльності підприємства, закладає міцну основу для здійснення постійного контролю результатів цієї діяльності.

За сферами діяльності ЗАТ "АМА" виділяються бюджети за операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю. Ці бюджети розробляються в порядку деталізації відповідних поточних фінансових планів по підприємству в цілому на майбутній квартал або місяць.

Бюджет за операційною діяльністю деталізує в рамках відповідного тимчасового періоду зміст показників, які відбиваються у поточному плані прибутків і витрат за операційною діяльністю.

Бюджет за інвестиційною діяльністю спрямований на відповідну деталізацію показників поточного плану прибутків і витрат за цій діяльності.

Бюджет за фінансовою діяльністю покликаний відповідним чином деталізувати показники поточного плану надходження і витрати коштів.

За видами витрат планові бюджети підрозділяються на поточний і капітальний. Поточний бюджет конкретизує план прибутків і витрат підприємства, який доводиться до центрів прибутків, витрат і прибутку. Він складається з двох розділів:

1) поточні витрати;

2) прибутки від поточної (операційної) господарської діяльності.

Поточні витрати являють собою витрати виробництва (обертання) за розглянутим видом операційної діяльності. Прибутки від поточної (операційної) господарської діяльності формуються в основному за рахунок реалізації продукції – товарів або послуг.

Капітальний бюджет являє собою форму доведення до конкретних виконавців результатів поточного плану капітальних вкладень, розроблювального на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції і модернізації основних фондів, придбання нових видів обладнання і нематеріальних активів тощо. Він складається з двох розділів:

1) капітальні витрати (витрати на придбання понадоборотних активів);

2) джерела надходження коштів (інвестиційних ресурсів).

За широтою номенклатури витрат розділяють бюджети функціональний і комплексний. Функціональний бюджет розробляється по однієї (або двом) статтям витрат – наприклад бюджет оплати праці персоналу, бюджет рекламних заходів та ін.

Комплексний бюджет розробляється за широкою номенклатурою витрат – наприклад, бюджет виробничої ділянки, бюджет адміністративно-управлінських витрат тощо.

За методами розробки розрізняють стабільний і гнучкий бюджети.

Стабільний бюджет не змінюється від зміни обсягів діяльності підприємства – наприклад, бюджет витрат щодо забезпечення охорони підприємства.

Гнучкий бюджет передбачає встановлення планованих поточних або капітальних витрат не в сумах, що твердо фіксуються, а у вигляді нормативів витрат, "прив'язаних" до відповідних узагальнених показників діяльності. За реальними інвестиційними проектами таким показником може бути обсяг будівельно-монтажних робіт. За операційною діяльністю аналогічним показником може виступати обсяг випуску або реалізації продукції.

Особливою формою бюджету виступає платіжний календар, який розробляється за окремими видами руху коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар по розрахунках із постачальниками, платіжний календар по обслуговуванню боргу) і по підприємству в цілому (у цьому випадку він деталізує поточний фінансовий план надходження і витрати коштів).

Платіжний календар складається зазвичай на майбутній місяць (у розбивці по днях, тижнях і декадах). Він має два розділи:

1) графік витрати коштів (або графік майбутніх платежів);

2) графік надходження коштів.

Графік витрати коштів відбиває терміни і суми платежів підприємства в майбутньому періоді за всіма (або конкретними) видами його фінансових зобов'язань. Графік надходження коштів фіксує долю і суми майбутніх платежів на користь підприємства.

Використання розглянутих систем і методів фінансового планування дозволяє підвищити ефективність фінансової діяльності ЗАТ "АМА", забезпечити її цілеспрямування.

2.5. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Кадрова політика у ЗАТ "АМА" цілком поєднується з концепцією розвитку підприємства. Ця політика орієнтується на тенденції і плани розвитку підприємства і покликана враховувати:

– довгострокове страхування підприємства;

– зберігання його незалежності;

– одержання відповідних дивідендів;

– безупинне необхідне зростання підприємства;

– зберігання фінансової рівноваги;

– закріплення досягнутого прибутку.

У рамках загальної концепції розвитку підприємства виділяються три її найважливіші частини:

1) виробнича концепція, пов'язана із інформацією про попит споживачів, стан ринку, тенденціях його розвитку та ін.;

2) фінансово-економічна концепція, яка враховує основні аспекти грошових ресурсів;

3) соціальна концепція, пов'язана з розвитком і задоволенням потреб людини.

На підприємстві склалося комплексне розуміння кадрової політики як єдності таких заходів:

– забезпечення всіх ділянок виробництва необхідною робочою силою;

– створення мотивації працівника на високопродуктивну, ефективну працю.

Задоволення соціальних цілей виражається індивідуально в задоволеності роботою, обумовленою принциповим поліпшенням матеріальних і нематеріальних умов праці на підприємстві.

Соціально-економічна основа кадрового менеджменту у ЗАТ "АМА" передбачає вжиття таких заходів:

– порівняння існуючих і перспективних вимог до вакантних посад і кадрового складу;

– професійний кадровий маркетинг в університетах та інших вищих навчальних закладах;

– кількісне і якісне планування посад персоналу;

– структурування і планування витрат на персонал;

– регулярне надання інформації про стратегію і діяльність підприємства;

– введення у спеціальність;

– підвищення кваліфікації, у рамках якого поряд з актуалізацією професійних знань передбачається проведення методичного і соціального навчання;

– гнучка система нарахування надбавок.

У галузі організації персоналу:

– розподіл обов'язків між центральними і периферійними структурними підрозділами, обумовлений виробничою необхідністю;

– визначення рівнів керівництва.

2.6. ЗАХОДИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

Максимізація припливу коштів є найважливішим завданням ЗАТ «АМА».

Одним із напрямків максимізації припливу коштів є розробка системи договорів із гнучкими умовами строків і форми оплати.

Існують такі системи договорів із гнучкими умовами строків і форми оплати:

– передоплата (зазвичай припускає наявність знижки);

– часткова передоплата (поєднує передоплату й продаж у кредит);

– передача на реалізацію (підприємство зберігає право власності на товари доти, поки не буде отримана плата за них);

– виставляння проміжного рахунку (забезпечує регулярний приплив коштів в міру виконання окремих етапів і умов контракту; є ефективним при довгострокових контрактах);

– банківська гарантія (припускає, що банк буде відшкодовувати необхідну суму у випадку невиконання дебітором своїх зобов'язань);

– гнучке ціноутворення (використовується для захисту підприємства від інфляційних збитків: гнучкі ціни можуть бути прив'язані до загального індексу інфляції, залежати від індексу інфляції для конкретних товарів, враховувати фактичний строк оплати й прибуток від альтернативних вкладень коштів).

Якщо повна передоплата неможлива, підприємству доцільно спробувати одержати часткову передоплату.

Замість розрізнених знижок можна ввести систему знижок. При цьому необхідно оцінити вплив знижок на фінансові результати діяльності ЗАТ "АМА", а також встановити цільові орієнтири для:

а) перспективних клієнтів, які в цей момент не мають коштів;

б) виходу на нові важливі ринки;

в) окремих надзвичайних випадків.

Пропозиція знижок клієнтам є виправданою, якщо це сприяє розширенню продажів і отриманню більш високого прибутку.

Проте, у будь-якому разі знижкам за своєчасну оплату повинна надаватися перевага перед штрафами за прострочену оплату. Це пояснюється тим, що зростання прибутку веде до підвищення податків, у той час як знижки приведуть до зниження оподатковуваної бази. Знижки зазвичай більше доцільні: заохочення завжди діє краще, ніж штраф.

В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу веде до зменшення поточної вартості реалізованої продукції.

Отже, доцільно оцінити можливість надання знижок у ЗАТ "АМА" при довгостроковій оплаті.

Якщо припустити, що підприємство змушено компенсувати збільшення дебіторської заборгованості за рахунок короткострокових кредитів банків, то можна уявити дану ситуацію у такий спосіб.

Умови оплата без знижки:

– відстрочка платежу на 3 місяці;

– індекс цін (при інфляції 1,0282% на місяць) – 1,087;

– коефіцієнт купівельної спроможності грошей – 0,92;

– втрати від інфляції з кожної 1000 грн.: 1000 – 1000 * 0,92 = 80 грн.;

– результат від знижки й втрати від інфляції з 1000 грн. – 80 грн.;

– оплата процентів банківського кредиту (21% річних): 1000 *
* 0,21/12 = 17,5 грн.;

– результат втрат від інфляції й оплати банківських процентів з кожної 1000 грн.: 80 + 17,5 = 97,5 грн.

Розрахунки із наданням знижки:

– умови оплати – передоплата, знижка 10%;

– доход від альтернативних вкладень (при рентабельності 10% на
місяць): 900 * 0,1 * 0,92 = 82,8 грн.;

– результат надання знижки й вигоди від альтернативних вкладень із кожної 1000 грн.: 100 – 82,8 = 17,2 грн.

У випадку, що розглядався, ЗАТ "АМА" при знижці з урахуванням альтернативного вкладення й інфляції втрачає менше, ніж через інфляцію та необхідність виплати процентів за користування кредитом при відстрочці платежу в три місяці.

Таким чином, для підприємства було б вигіднішим використовувати саме цей метод зниження дебіторської заборгованості.

При знаходженні рівноваги між дебіторською й кредиторською заборгованістю необхідно оцінювати умови кредиту постачальників сировини і матеріалів з погляду зменшення витрат або збільшення вигоди, яку одержує підприємство.

Дамо розрахунки припустимої знижки по оплаті сировини, яку закуповує ЗАТ "АМА".

Без знижки:

– момент оплати – через 45 днів;

– оплата за сировину – 12097 тис. грн.;

– підсумкові витрати – 12097 тис. грн.

Надання знижки 5%:

– момент оплати – при відвантаженні сировини;

– оплата за сировину – 11492,2 тис. грн.;

– витрати по виплаті процентів при ставці 0,21%: 11492,2 * 0,21 *
* (45/360) = 301,6 грн.;

– підсумкові витрати – 11793,8 тис. грн.

Із розрахунків можна побачити, що підприємству більш вигідна система оплати із наданням знижки 5% при відвантаженні сировини. Покупка сировини із знижкою приносить підприємству прибуток, оскільки виплата процентів не перекриває розмір знижки.

Мінімально припустимий розмір знижки (МПР) при покупці сировини й мінімально припустиму величину знижки (МПВ) можна розрахувати у такий спосіб:

МПР = 21/360 * 45 = 2,6% (для оплати при відвантаженні);

МПВ = 12097 * 0,026 = 314,5 тис. грн. (на 12097 тис. грн.).

Дані розрахунку свідчать, що підприємство придбало сировину за більш вигідною вартістю, ніж та, яку б воно сплатило при придбанні сировини у випадку знижки менш 2,6% від загальної суми, або 314,5 тис. грн.

Таким чином, розробка договорів по поставці обігових коштів із гнучкими умовами строків і форми оплати є ефективним напрямком максимізації припливу коштів на ЗАТ "АМА".

 РОЗДІЛ 3. Індивідуальне завдання на тему "Оподаткування підприємств"

3.1. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАТ "АМА"

Відповідно до результатів аналізу платежів ЗАТ "АМА" можна стверджувати, що питома вага податку на прибуток є досить невеликою.

Динаміка відповідних платежів відрізняється залежно від того, податкова чи бухгалтерська звітність є об'єктом дослідження. У цілому простежується тенденція до збільшення суми податкових платежів за статтею "Податок на прибуток".

За результатами аналізу протягом трьох років найбільший вплив на динаміку прибутку спричиняли зміни валового доходу, найменший вплив здійснювали зміни амортизації.

Найбільший вплив на прибуток мають виручка та собівартість реалізованої продукції. Також на величину прибутку ЗАТ "АМА" суттєво впливали зміни за статтями "Інші операційні витрати" та "Інші операційні доходи".

Аналіз впливу податків на діяльність платника податків – юридичної особи – доцільно проводити шляхом визначення розміру податкового тягаря. Як відомо, податковий тягар (податковий тиск) – це узагальнюючий показник, який характеризує роль податків в економіці.

Категорія податкового тягаря стосовно до окремого платника податків відбиває частку його сукупного доходу, що вилучається до бюджету. За результатами розрахунку податковий тягар період з 2008 до 2010 р.р. збільшився на 1,51% і склав 21,41%.

ПДВ та інші непрямі податки впливають на фінансовий стан лише в одному аспекті – значно збільшують дебіторську (кредиторську) заборгованість по розрахункам з бюджетом. Це має значення для показників ліквідності. Тому ступінь податкового тягаря за цими податками правильніше було б оцінювати питомою вагою дебіторської (кредиторської) заборгованості за ними у складі дебіторської (кредиторської) заборгованості або валюті балансу.

Більшість податків, що їх сплачує ЗАТ "АМА", є прямими, і тому згідно з чинним законодавством сплачуються за рахунок собівартості та валютних витрат. Це нарахування на фонд оплати праці, комунальний податок, земельний податок, збір із власників транспортних засобів тощо. Усі ці податки є або ціноутворюючим факторами (якщо попит на продукцію дозволяє збільшити ціну на приріст собівартості), або зменшують прибуток (збільшують збитки) від реалізації.

Однозначно сказати, які податки найістотніше зменшують фінансові ресурси підприємства, неможливо.

Можна сказати, що значні фінансові ресурси підприємства забирає податок на прибуток, оскільки він не компенсується жодними надходженнями, не впливає на зменшення інших податків, а виплачується саме з прибутку. До того ж він являє собою найвагоміший інструмент державного регулювання економіки.

ЗАТ "АМА" сплачує податків та обов'язкових платежів у розмірі, що перевищує отриманий прибуток у кожному періоді. Підприємство сплачує у бюджет 62,1% від доходу. При чому згідно із динамікою означених показників стан у сфері податкового впливу погіршився у 2010 р.

Ця ситуація призводить до того, що у бюджет відраховується коштів більше, ніж підприємство отримує, отже означена іммобілізація коштів має негативний вплив на оборотні активи і фінансовий стан підприємства в цілому, та якщо ситуація не зміниться ЗАТ "АМА" у майбутньому при неефективній діяльності отримає збитки, що обумовлені не лише внутрішніми управлінськими чинниками, а ще й впливом податкового тягаря, або тільки за рахунок впливу податкового тиску.

3.2. ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Об'єктом оподаткування є оподатковуваний прибуток, який за економічним змістом є оподатковуваним доходом. Він визначається в такій послідовності:

– визначають сукупний валовий дохід від усіх видів діяльності, отриманий платником протягом звітного періоду;

– коригують валовий дохід, зменшуючи його на суму доходів, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподаткування;

– зменшують скоригований валовий дохід на суму валових витрат і на суму амортизаційних відрахувань.

Податок на прибуток визначають за ставкою 30%. Зменшивши податок на прибуток на загальну суму зменшення податкового зобов'язання, визначають податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету. Статтею 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлюється єдина ставка податку на прибуток у розмірі 30%, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи. Проте окремі види діяльності оподатковуються й за іншими ставками. Наприклад, за ставкою 15% оподатковується прибуток від реалізації інноваційного продукту протягом перших трьох років з моменту його реєстрації та доходи від окремих видів діяльності нерезидентів.

Законом встановлено такі податкові періоди:

– звітний (податковий) рік;

– звітний (податковий) квартал.

Розширено самостійність платників податку при обчисленні суми податку. Платники податку складають і здають до ДПС податкову декларацію один раз па квартал до 25 числа, що настає за звітним кварталом. При складанні і подачі податкової декларації не передбачається подання квартального бухгалтерського звіту. Річний бухгалтерський звіт подається платником податку до 15 лютого. Протягом кварталу щомісячно до 20 числа платники податку (за винятком нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції) сплачують авансові внески до бюджету. Розрахунок здійснюють самостійно без складання податкової декларації.

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі на території України, її континентальному шельфі, морській економічній зоні і за їх межами.

Знання щодо формування сукупного та скоригованого валового доходу використовуються при заповненні або перевірці рядків 1-11 та додатків "Декларації про прибуток підприємства".

У "Декларації про прибуток підприємства" заповнюються такі рядки:

1. Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (дод. А).
2. Доходи від операцій з цінними паперами, валютними цінностями та борговими зобов'язаннями (дод. Б).
3. Доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами та капітальний дохід, пов'язаний з видобутком корисних копалин (дод. В).
4. Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів (дод. Г).
5. Доходи від врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованостей (дод. Д).
6. Доходи від здійснення операцій лізингу (оренди).
7. Доходи у вигляді пасивного прибутку, одержані за межами митної території України з урахуванням сплаченого податку.
8. Інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування (дод. Е).
9. Сукупний валовий дохід (сума рядків з 1 по 8).
10. Доходи, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподаткування (дод. Є).
11. Скоригований валовий дохід (рядок 9-11).

Для переважної більшості підприємств необхідно заповнювати ряд додатків до "Декларації про прибуток підприємства".

Можна виділити такі витрати виробництва та обігу, які найчастіше виникають на підприємствах України і включаються до складу валових витрат:

1. Вартість попередньо оплачених сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запасних частин, тварин на вирощуванні і відгодівлі, насіння, кормів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, товарів, інших матеріальних цінностей, енергії, послуг і роботи виробничого характеру.
2. Сума страхування ризику для здійснення статутної діяльності.
3. Сума акцептованих (не оплачених попередньо) рахунків постачальників за сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, запасні частини, тварин на вирощуванні і відгодівлі, насіння, корми, малоцінні і швидкозношувані предмети, товари та інші матеріальні цінності для здійснення статутної діяльності.
4. Вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних підзвітними особами.
5. Витрати на поточний і капітальний ремонт у межах суми, що не перевищує 5% сукупної балансової (залишкової) вартості основних фондів на початок року.
6. Витрати на реконструкцію, модернізацію і технічне переоснащення та інші види покращання основних фондів у межах суми, що не перевищує 5% сукупної балансової (залишкової) вартості основних фондів на початок року.
7. Вартість придбаної науково-технічної літератури і передплата спеціалізованих періодичних видань за основною діяльністю підприємств.
8. Оплата участі в наукових семінарах за основною діяльністю підприємства як платника податку.
9. Витрати на придбання продуктивної худоби і вирощування багаторічних плодоносних насаджень
10. Вартість будівель, споруд, їх конструктивних елементів і передавальних пристроїв, що не перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ці витрати включаються до валових витрат всіма підприємствами, за винятком спільних підприємств з іноземними інвестиціями, господарських громад і малих підприємств, які використовують вказівки про склад і порядок замовлення облікових реєстрів малими підприємствами.
11. Сума витрат на придбання іноземної валюти, включаючи витрати, пов'язані з оплатою вартості послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції.
12. Від'ємна різниця між витратами на придбання іноземної валюти і вартістю придбаної валюти.
13. Сума акцептованих (не оплачених попередньо) рахунків за енергію, страхування, послуги і роботи виробничого характеру.
14. Сума обов'язкових відрахувань, що нараховані до сплати в державні цільові та позабюджетні фонди.
15. Сума нарахованої працівникам основної, додаткової та інших видів заробітної плати, виходячи з тарифних ставок, премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), авторські винагороди, суми за виконання договорів громадсько-правового характеру та інші витрати в грошовій чи натуральній формі за домовленістю сторін.
16. Сума відрахувань на обов'язкове пенсійне і соціальне страхування.
17. Сума непогашеної дебіторської заборгованості, що списується з балансу, відносно якої відповідно до законодавства минув строк позовної давності.
18. Сума витрат, не віднесених або не врахованих у складі валових витрат минулих звітних періодів, підтверджених або виявлених у звітному періоді.
19. Вартість сировини, матеріалів, товарів, інших матеріальних цінностей і нематеріальних активів (робіт, послуг) виробничого характеру за бартерним контрактом до відвантаження продукції, товарів чи інших матеріальних цінностей, виконання робіт і послуг виробничого характеру. Включення суми цих затрат проводиться в тому місяці, коли відбулася заключна операція бартерного контракту.
20. Сума коштів (чи вартість майна), добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України, бюджетів територіальних громад, неприбуткових організацій, але не більше 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду.
21. Сума нарахованих до сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), за мінусом податків на прибуток, нерухомість, додану вартість, дивідендів, доходів фізичних осіб від виграшів, торговельного патенту і акцизного збору. Платники податку на прибуток, які не зареєстровані як платники ПДВ, включають до складу валових витрат ПДВ, що входить до складу ціни придбання товарів (робіт, послуг).
22. Сума резервів, які створюють підприємства.

До складу валових витрат відносяться витрати за датою першої події: за отриманням або за оплатою. Попередня оплата сьогодні не є найпоширенішим явищем.

До витрат, які не включаються до складу валових, можна віднести:

1. Вартість витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг, відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (за винятком благодійних внесків та пожертвувань).
2. Вартість білетів для участі в азартних іграх.
3. Кошти, витрачені на задоволення особистих потреб працівників, за винятком оплати праці і витрат із обов'язкових соціальних фондів.
4. Сума податку на прибуток підприємства, податку на нерухомість, дивіденди, а також сума податку на додану вартість, що включається до ціни товарів, податки на доходи фізичних осіб.
5. Вартість торгівельних патентів.
6. Сума сплачених штрафів, пені і недоплати.
7. Емісійний дохід.
8. Сума виплачених дивідендів.
9. Сума коштів, нарахованих на утримання органів управління.
10. Сума будь-яких витрат, що не підтверджені відповідними документами.
11. Витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інше поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобуванням корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

3.3. ПЛАТА ЗА РЕСУРСИ

Згідно з чинним податковим законодавством України передбачено такі платежі за ресурси для господарюючих суб'єктів: плата (податок) за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно (нерухомість); збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий дохід, плата за воду, плата за корисні копалини); збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємства досягається через розподіл прибутку і формування собівартості. Зменшення суми вказаних платежів збільшує чистий прибуток або знижує поточні витрати господарської діяльності, що збільшує прибуток від реалізації продукції.

 Плата за землю

Плата за землю введена з метою формування ресурсів для фінансування заходів з раціонального використання і охорони землі, підвищення родючості грунтів; відшкодування затрат власників землі і землекористувачів, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості; розвитку інфраструктури населених пунктів. Плата за землю надходить на рахунки місцевих бюджетів.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, стягується орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка знаходиться у власності чи використанні (в тому числі і на умовах оренди). Платниками є власники землі і землекористувачі (в тому числі орендатори).

При стягненні плати за землю проведено таке розмежування: землі сільськогосподарського призначення (придатні для сільськогосподарського виробництва чи призначені для цих цілей); землі населених пунктів (у межах населених пунктів, установлених законодавством).

Ставка податку на землі населених пунктів, за якою визначається грошова оцінка, встановлена в розмірі 1% від грошової оцінки. Якщо грошова оцінка земельних ділянок не визначена, то використовуються середні ставки земельного податку (в копійках за 1 кв. м). Ці ставки диференційовано залежно від чисельності населення в населеному пункті і зростають з ростом чисельності населення.

Місцеві ради можуть диференціювати і затверджувати ставки за середніми ставками залежно від місцезнаходження земельної ділянки на території населеного пункту і його функціонального використання. Юридичні особи самостійно нараховують суму земельного податку щорічно станом на 1 січня і надають відповідні д ані податковій адміністрації. Податок нараховується з дня виникнення права власності чи права користування.

Якщо земельна ділянка, на якій розміщена будівля, знаходиться в загальній власності кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з них, пропорційно до їх долі у власності на будівлю.

Платники земельного податку (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції, а також громадян) вносять податок щомісячно до 15 числа наступного місяця за звітним. Виробники сільськогосподарської і рибної продукції, а також громадяни вносять податок до 15 листопада поточного року.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою учасників договору – орендодавця (власника) і орендаря.

Суб'єкти господарської діяльності сплачують податок на землю за рахунок свого прибутку. Одночасно включення у склад валових затрат податку на землю зменшує суму оподаткованого прибутку, а отже, і податку на прибуток.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується штраф (пеня) в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди, але вона не повинна перевищувати розмір пені за несвоєчасну сплату податку на землю.

 Податок з власників транспортних засобів

Кошти, які надійшли від стягнення податку, спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймах. Податок зараховується в бюджети місцевого самоврядування.

Платниками податку є підприємства, організації, заклади (юридичні особи) – власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до законодавства об'єктами оподаткування є: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мотоцикли; яхти, судна парусні, шлюпки моторні і катери. Не є об'єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу; машини і механізми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої допомоги і пожежні; транспортні засоби (підйомні і самохідні), які використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані; яхти, судна парусні, спортивні шлюпки.

Податок нараховується за даними про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Плата вноситься перед реєстрацією, перереєстрацією чи технічним оглядом транспортних засобів на період до наступного технічного огляду у валюті України. Розраховується за валютним курсом Національного банку на перший день кварталу, в якому сплачується податок, і залишається незмінною до кінця кварталу.

При стягненні податку на транспортні засоби суб'єктів господарської діяльності існують пільги. Від сплати податку звільнені підприємства автомобільного транспорту загального користування стосовно транспортних засобів, зайнятих перевезенням пасажирів, у яких законодавчо встановлено тарифи на оплату проїзду. Сільськогосподарські підрпиємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (кількість місць менше 10) в розмірі 50%.

Для підприємств встановлено достатньо високу відповідальність за сплату  податку. У випадку заниження податку стягується вся сума заниженого податку і штраф у двократному розмірі від тої ж суми. При відсутності обліку об'єктів оподаткування чи веденні обліку з порушенням встановленого порядку (ненадання, порушення надання розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати податку) стягується штраф у розмірі 50% від суми податку, який підлягає сплаті.

Сума податку на транспортні засоби включається в склад валових затрат платників, а отже, зменшує оподаткований прибуток і суму податку на прибуток. Джерелом сплати податку на транспортні засоби є балансовий прибуток, що впливає на розмір чистого прибутку підприємства.

Аналіз механізму податку на транспортні засоби дозволяє зробити висновок, що поряд з фіскальною функцією вказаний податок виконує регулюючу функцію. Він спрямований на підвищення інтенсивності використання транспортних засобів.

3.4. НЕПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Серед непрямих податків чільне місце в Україні займає податок на додану вартість. Платниками ПДВ у бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. Об'єктом оподаткування є такі операції, які здійснюються платниками податку, суб'єктами господарювання:

– з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території Україні, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

– із ввезення (пересилки) товарів на митну територію України, отриманню робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання чи споживання на прикордонній території України;

– із ввезення (пересилки) майна відповідно до договорів оренди (лізингу), закладу, іпотеки.

– із вивезення (пересилки) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для їх споживання за межами митної території України.

Таким чином об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг) всередині держави, їх імпортом і експортом.

Поняття продажу товарів (робіт, послуг) законодавчо визначено. Продаж товарів – це будь-які операції, що здійснюються у відповідності з договорами купівлі-продажу, іншими громадянсько-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безплатної передачі товарів. Не належать до продажу операції з передачі товарів відповідно до договорів комісії (консигнації), доручення, відповідного зберігання, довірчого управління, оренди (лізингу), інших громадянсько-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на товари іншій особі.

Продаж послуг (робіт) – це будь-які операції громадянсько-правового характеру з надання послуг (результатів робіт) з передачею права користування чи розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт) включає надання права користування чи розпорядження товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензування, інших способів передачі права інтелектуальної власності.

Не є об'єктами оподаткування такі операції, які здійснюються господарюючими суб'єктами:

– випуск, розміщення і продаж за кошти цінних паперів емітованих суб'єктами підприємницької діяльності деривативів;

– обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраційна і клірингова діяльність з цінних паперів;

– передача майна в оренду і його повернення після закінчення договору оренди, сплата орендних платежів у відповідності з договорами фінансової оренди;

– надання послуг зі страхування і перестрахування, соціального і пенсійного страхування;

– перетворення валютних цінностей;

– надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

– виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

– надання брокерських, дилерських послуг з укладанням контрактів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;

– передача основних фондів як внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їх корпоративні права;

– оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які фінансуються з державного бюджету;

– безплатна передача в комунальну власність об'єктів соціальної сфери і житлового фонду.

База оподаткування для нарахування ПДВ має особливості залежно від сфери діяльності господарюючого суб'єкта.

Податковий кредит складається з сум ПДВ, сплачених платником вказаного податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких входить до складу валових затрат виробництва (обороту), основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Податковий кредит дає підприємству право на відшкодування сплаченого ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), тобто вхідного ПДВ. Тому важливе значення мають умови і час утворення податкового кредиту, а також джерела і час його погашення.

Сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет суб'єктом господарювання – платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов'язань з ПДВ, які виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду і сумою сформованого кредиту за той же період.

Якщо за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, вказана різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України.

Сума ПДВ, який піддягає сплаті в бюджет, чи сума податкового кредиту, яка відшкодовується з бюджету, визначається на основі податкової декларації за звітний період.

Податковий кредит платнику ПДВ відшкодовується з бюджету протягом місяця, який наступає за звітним періодом. За рішенням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю чи частково зарахована в рахунок наступних платежів тільки з ПДВ.

Ще одним видом непрямих податків є мито. Мито є податком, який стягується з товарів, що переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути пов'язане з ввезенням, вивезенням чи перевезенням транзитом товарів, транспортних засобів.

Такий податок виконує фіскальну і регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту і експорту, захист національного виробника (мито на імпорт), заохочення чи обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш розповсюдженим є мито на імпорт.

Сплата податку здійснюється при перетині митного кордону.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, який переміщується через митний кордон.

Використовуються два види ставок для вирахування суми мита:

– у відсотках до митної вартості товарів, які переміщуються через митну територію (адвалорне мито);

– у грошовому вимірі на одиницю товару.

На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. З більшості видів підакцизних товарів ставка ввізного мита встановлена в євро з одиниці товарів, які імпортуються.

Ставки ввізного мита диференціюються за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік товарів, які підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

При стягненні мита діє розгалужена система пільг. Ці пільги надаються шляхом: повного звільнення з окремих товарів; встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни постачальника (з імпортних товарів) і від країни покупця товару (з експортних товарів).

Контроль за стягненням прикордонного мита здійснюють митні органи, які за виконання своїх обов'язків і надання послуг беруть митні збори у відсотках від митної вартості товару. Митні збори потрібно відрізняти від податку – прикордонного мита.

Акцизний збір – це непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні і монопольні товари і включається в їхню ціну.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності – виробники підакцизних товарів, а також ті, які займаються імпортом підакцизних товарів.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки.

Одне з найважливіших перспективних завдань вдосконалення системи оподаткування прибутку в Україні – це послаблення її фіскальної спрямованості, лібералізація при підвищенні чіткості й ясності податкового законодавства, ліквідація численної і суперечливої нормативної бази, складних і невизначених податкових процедур.

Реформування оподаткування прибутку, як і податкової системи в цілому, повинно спиратися лише на відтворювальний принцип, податок повинний стимулювати зростання виробництва. його пропорційність, підвищення продуктивності праці.

Поєднання інтересів держави і виробника, цілісна активно діюча система регуляторів економіки, що формує цілі та вибір стратегії, методи і засоби господарської діяльності кожного підприємства при одночасному обліку пріоритетних загальнодержавних інтересів – основна умова виходу країни з кризи.

Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Проте такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними.

Україна прагне до інтеграції в Європу, як повноправного члена, і тому повинна використовувати всі сили для виконання тих вимог, що відносяться до країн ЄС. Втім, на сьогоднішній день, сформувати зовсім прозору податкову систему в Україні представляється зовсім нереальним, проте використовувати всі можливі напрямки її удосконалення – цілком імовірно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білик М. Оптимальне оподаткування в умовах дефіциту державного бюджету / М. Білик // Економіст. – 2007. – № 5. – С. 10 – 13.
2. Богословська І. Українська податкова політика як фактор пригнічення ділової активності / І. Богословська // Економічний часопис – XXІ. – 2008. –
   № 1. – С. 30 – 34.
3. Буряковский В. В. Налоги : учеб. пособие / В. В. Буряковский. – Днепропетровск: Пороги, 2009. – 612 с.
4. Волинський О. Практика аналізу фінансового стану підприємства податковими органами / О. Волинський, В. Коваль // Вісник податкової служби. – 2010. – № 17. – С. 39 – 41.
5. Гега П. Основы податкового права : навч. посібник / П. Гега, П. Доля. – К. : Знання, 2007. – 216 с.
6. Глазунов В. Н. Анализ финансового состояния предприятий /
   В. Н. Глазунов // Финансы. – 2008. – № 2. – С. 12 – 17.
7. Горбунов А. Р. Налоговое планирование и создание компаний за рубежом / А. Р. Горбунов.. – М. : Анкил, 2009. – 212 с.
8. Дикань Л. В. Налогообложение / Л. В. Дикань. – Харьков : Консум, 2008. – 428 с.
9. Дубенец С. В. Этапы налогового планирования, планирование налога на добавленную стоимость, планирование налога на прибыль / С. В. Дубенец // Финансовая консультация. – 2009. – № 1-2. – С. 12 – 14.
10. Жежера М. Визначення міри податкового тягаря і його впливу на фінансовий стан підприємства / М. Жежера // Економіка. Фінанси. Право. – 2010. – № 9. – С. 13 – 17.
11. Загородній А. Г., Єлисєєв А. В. Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємництва / А. Г. Загородній, А. В. Єлисєєв // Фінанси України. – 2005. – № 8. – С. 29 – 32.
12. Каламбет С. В. Удосконалення механізму оподаткування прибутку з метою ефективного регулювання інвестиційної діяльності підприємств в Україні / С. В. Каламбет // Вісник податкової служби. – 2009. – № 8. – С. 22 – 25.
13. Кандибка О. М. Основи фінансового аналізу / О. М. Кандибка,
    М. Л. Лапішко, Т. С. Смовженко. – Львів : Львіський банківський інститут Національного банку України, 2009. – 142 с.
14. Караваева И. В. Что ждать от налога на прибыль? / И. В. Караваева // Финансы. – 2008. – № 9. – С. 11 – 12.
15. Комарова И. Ю. Налогообложение прибыли предприятий и проблемы совершенствования законодательной базы / И. Ю. Комарова // Финансы. – 2008. – № 23. – С. 7.
16. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності / О. Кононенко. – Xарків : Фактор, 2008. – 388 с.
17. Малис Н. И. Плюсы и минусы изменения ставки налога на прибыль /
    Н. И. Малис // Финансы. – 2007. – № 9. – С. 8 – 9.
18. Михельс В., Киселева М. Стимулирующее налогообложение прибыли предприятий / В. Михельс, М. Киселева // Банковское дело. – 2010. – № 6. – С. 18 – 21.
19. Налоги : учебник / под ред. Д. Г. Черника. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 444 с.
20. Огаян К. И. Основные направления совершенствования налогообложения прибыли / К. И. Огаян // Финансы. – 2007. – № 5. – С. 23 – 25.
21. Панасюк Б. Податковий кодекс – барометр стану у суспільстві /
    Б. Панасюк // Фінанси. Податки. Кредит. – 2010. – № 5. – С. 31 – 33.
22. Педько А. Концептуальные основы регрессивного налогообложения /
    А. Педько // Экономист. – 2009. – № 10. – С. 12 – 15.
23. Податкова система України / за ред. В. М. Федосова. – К. : Лібра, 2004. – 464 с.
24. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ в ред. від 07.05.2011 р.
25. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в ред. від 01.01.2011 р.
26. Русакова И. Г. Налоги и налогообложение : учеб. пособие / И. Г. Русакова,
    В. А. Кашин. – М. : ИНФРА-М, 2009. – 498 с.
27. Сутырин С. Ф. Налоги и налоговое планирование в мировой экономике / С. Ф. Сутырин, А. И. Погорлецкий. – СПб. : Полиус, 2008. – 302 с.
28. Финансы предприятий : учеб. пособие / Е. И. Бородина, Ю. С. Роликова, Н. В. Колчина, З. М. Смирнова ; под. ред. Е. И. Бородиной. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 208 с.
29. Юрий С. І. Фіскальна і стимулююча ефективність спрощених режимів оподаткування для підприємств / С. І. Юрий, О. Р. Квасовський // Фінанси України. – 2010. – № 8. – С. 14 – 16.

ДОДАТОК А
РОЗРАХУНОК ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ЗАТ "АМА"

1. Податок на прибуток підприємства сплачується, виходячи із розміру його чистого прибутку, тобто валового прибутку, зменшеного на розмір валових витрат та амортизаційних відрахувань.
2. Ставка податку на прибуток – 17%.
3. Розмір податку на прибуток у 2008 році:

3 040 000 * 0,17 = 515 800 грн.

4. Розмір податку на прибуток у 2009 році:

3 336 000 * 0,17 = 567 120 грн.

4. Розмір податку на прибуток у 2010 році:

3 542 000 * 0,17 = 602 140 грн.

5. Динаміка зростання податку на прибуток 2008-2010 р.р.:

ДОДАТОК Б
СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНА СХЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ЗВІТНИХ ПЕРІОДІВ ПОДАТКОВОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ З ПДВ

ДОДАТОК В
СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНА СХЕМА СКЛАДАННЯ ПОДАТКОВОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ З ПДВ

ДОДАТОК Г
СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНА СХЕМА ДОДАТКІВ ДО ПОДАТКОВОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ З ПДВ

ДОДАТОК
ЧИННИКИ, ЩО ПРИВОДЯТЬ ДО ЗМЕНШЕННЯ СУМИ ПДВ, ЩО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ ДО БЮДЖЕТУ.

1. Залишок грошових коштів на банківському рахунку або в касі на початок податкового періоду. Для того щоб на початок періоду на банківському рахунку (в касі) були гроші, вони повинні були надійти на рахунок (в касу) підприємства в попередньому податковому періоді. Це означає, що сплата податкових зобов’язань за цими коштами вже сталася. Таким чином, витрата коштів у межах залишку на початок періоду призводить до збільшення податкового кредиту і, отже, до зменшення ПДВ до сплати.
2. Сума грошових коштів, що надійшла на розрахунковий рахунок або в касу, за якою в звітному періоді ПДВ не сплачується:

• оплата за товар, відвантажений в попередньому періоді;
• кредити банків тощо;
• внески до статутного фонду.

3. Операції, за якими в звітному періоді відбулося нарахування податкового кредиту, але ще не здійснена оплата (тобто товар, роботи або послуги, отримані з відстрочкою платежу).

ДОДАТОК
ЧИННИКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО ЗБІЛЬШЕННЯ СУМИ ПДВ,
ЩО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ ДО БЮДЖЕТУ.

1. Сума грошових коштів, витрачених без права на податковий кредит:

• оплата заборгованості за товар (роботи, послуги), отриманий у попередньому податковому періоді;
• сплата податків;
• виплата зарплати, витрат на відрядження тощо;
• сплата коштів неплатнику ПДВ;
• погашення кредиту;
• видача кредиту, фінансової допомоги тощо.

2. Реалізація товарів, не оплачених грошовими коштами в звітному періоді. Сума податкових зобов’язань, нарахованих у звітному періоді, за реалізацією товарів, не оплачених грошовими коштами (незакриті бартерні операції, реалізація товарів з відстрочкою оплати).
3. Залишок грошових коштів на рахунку (в касі) на кінець податкового періоду. Якщо на кінець періоду залишилися вільні грошові кошти, це означає, що нарахування податкових зобов’язань не компенсоване податковим кредитом, тобто відбувається збільшення ПДВ до сплати.

ДОДАТОК
РОЗРАХУНОК ПДВ ЗАТ "АМА" З УРАХУВАННЯМ ЧИННИКІВ,
ЩО ЙОГО ЗМЕНШУЮТЬ АБО ЗБІЛЬШУЮТЬ