Практика Характеристика господарсько-економічної діяльності 2-1

ЗВІТ

про виробничу практику у
ТОВ "ФЕРРЕКСПО ПЕТРОЛЕУМ ОНШОР"

ЗМІСТ

Розділ 1. Організаційно-правова характеристика ТОВ "ФПО" .................. 3

Розділ 2. Маркетингова діяльність ТОВ "ФПО" ......................................... 5

Розділ 3. Фінансово-економічні показники діяльності ТОВ "ФПО" .......... 8

3.1. Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТОВ "ФПО" .......... 8

3.2. Аналіз структури активів і пасивів ........................................... 11

3.3. Власний капітал і позикові кошти ............................................. 12

3.4. Оцінка платоспроможності і ліквідності підприємства ............ 13

Розділ 4. Організація планування й управління підприємством ............... 15

Розділ 5. Трудові ресурси та управління персоналом на ТОВ "ФПО" .... 17

Розділ 6. Прогнозні показники діяльності підприємства .......................... 23

Розділ 7. Індивідуальне завдання на тему "Оборотні кошти підприємства" ...................................................................................................... 26

РОЗДІЛ 1.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ "ФПО"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррекспо Петролеум Оншор" (надалі – ТОВ "ФПО") створено 12.11.2006 р. Юридична адреса підприємства: Україна, 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 11-Б.

ТОВ "ФПО" входить до складу нафтогазового холдингу "Ferrexpo Petroleum Holdіngs Lіmіted" (Кіпр). Компанія "Ferrexpo Petroleum Holdіngs Lіmіted" є материнською компанією підприємства, оскільки:

1) підприємство створено відповідно до конкретних господарських потреб материнської компанії та, по суті, діє від імені материнської компанії;

2) материнська компанія здійснює управління фінансовою та операційною діяльністю підприємства;

3) материнська компанія призначає керівництво підприємства;

4) діяльність підприємства відбувається за рахунок залучених коштів материнської компанії:

5) материнська компанія обирає постачальників робіт та послуг, що прямо пов'язані із діяльністю групи в цілому, залучає зарубіжні обслуговуючі компанії та консультантів.

Згідно із чинною редакцію статуту підприємства, зареєстрованого
25.06.2009 р., компанія Ferrexpo Petroleum Holdіngs Lіmіted (Кіпр) безпосередньо володіє 100% частками товариства.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями відповідно до чинного законодавства України.

Основними напрямками діяльності підприємства є:

– добування нафти і газу;

– транспортування сирої нафти та нафтопродуктів і газу трубопроводами;

– розподілення та постачання газу;

ТОВ "ФПО" приймає участь у реалізації декількох проектів розвідки і розробки нафти і газу в Україні. Метою підприємства є становлення "Феррекспо петролеум" як провідної незалежної нафтогазової компанії. Підприємство неформально виконує управлінські функції материнської компанії у відносинах із іншими підприємствами холдингу Ferrexpo Petroleum Holdіngs Lіmіted (Кіпр) в Україні.

РОЗДІЛ 2.
МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВ "ФПО"

Підприємство наразі активно шукає шляхи виходу на зовнішні ринки. При цьому виникає принципово нова ситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшується кількість факторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що:

1) підвищується ступінь невизначеності у діяльності підприємства;

2) зростає ступінь ризику, з'являється додатковий ризик його діяльності;

3) збільшується потреба в інформаційному забезпеченні підприємства;

4) підвищуються вимоги до координації різних напрямків і сфер діяльності підприємства.

Все це й визначає специфіку маркетингової діяльності ТОВ "ФПО", робить необхідним його використання в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.

Маркетингові дослідження – це систематизований процес збирання, накопичення, оброблення й аналізу інформації, яка відображає існуючу внутрішню і зовнішню ситуації з метою прийняття конкретних управлінських рішень для стабілізації, покращення та розвитку виробничої діяльності й зменшення невизначеності і ризику при прийнятті цих рішень.

Маркетингові дослідження на підприємстві складаються з двох блоків:

1) дослідження ринків;

2) дослідження потенціальних можливостей підприємства.

Перший блок – дослідження ринків – включає в себе такі аспекти:

– вивчення й аналіз умов ринку;

– аналіз попиту;

– аналіз пропозиції;

– аналіз вимог споживачів до продукції;

– аналіз перспектив розвитку ринку;

– вивчення форм і методів торгівлі;

– вивчення й оцінка діяльності підприємств-конкурентів;

– вивчення підприємств – покупців товару;

– вивчення комерційної практики, транспортних і торговельно-політичних умов;

– вивчення умов руху товарів та ін.

Другий блок – дослідження потенціальних можливостей підприємства – передбачає:

– аналіз господарської діяльності підприємства;

– аналіз конкурентоспроможності підприємства;

– аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства.

При дослідженні іноземних ринків використовуються традиційні методи та інструменти. Разом з тим, тут є своя специфіка, яка визначається об'єктом дослідження.

Залежно від техніки проведення досліджень, характеру інформації, способів її надходження і використання маркетингові дослідження у зовнішньоекономічній сфері можна поділити на такі види:

1) кабінетні дослідження (як правило, проводяться на основі вторинної інформації, яка може бути одержана в результаті вивчення урядових звітів, досьє зовнішньоторговельних організацій, комп'ютерних банків даних та ін. Саме з кабінетних досліджень починаються маркетингові дослідження іноземних ринків);

2) польові дослідження (являють собою дослідження ринку на місці. Польові дослідження більш складні, ніж кабінетні дослідження, проте це – ефективний метод вивчення ринку, він дозволяє отримати первинну інформацію, оцінити реальний споживчий попит і фактори, що його формують, врахувати результати досліджень для розробки керівництвом підприємства тактики поведінки на ринку).

Крім того, при маркетингових дослідженнях іноземних ринків використовуються й такі методи, як метод пробного продажу, підтримки особистих ділових контактів з представниками іноземних фірм та ін.

Маркетингові дослідження, що проводяться на іноземних ринках, відрізняються від тих, що проводяться на внутрішніх ринках. Ця різниця полягає:

– у складності одержання первинної інформації;

– у нестачі( чи відсутності) вторинної інформації;

– у значних затратах на проведення польових досліджень;

– у необхідності координації досліджень на ринках різних країн.

Етапи маркетингового дослідження наведені на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 Етапи маркетингового дослідження

РОЗДІЛ 3.
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ
ТОВ "ФПО"

3.1. Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТОВ "ФПО"

Оцінити загальну ефективність виробничо-фінансової діяльності підприємства дозволяють такі коефіцієнти:

Загальна рентабельність капіталу:

;                         (3.1)

= 4262 / 38829 * 100 = 10,98%.

Даний коефіцієнт характеризує рентабельність підприємства, тобто загальний доход, що одержується від усіх видів діяльності стосовно загальної вартості майна або капіталу. Втім, цей коефіцієнт не враховує витрат, пов'язаних з податком на прибуток, що зменшують рентабельність (валовий прибуток зменшується на суму податку).

Економічна рентабельність за чистим прибутком:

(3.2)

= 3336 / 38829 * 100 = 8,59%.

Для одержання більш об'єктивної інформації розраховують коефіцієнт економічної рентабельності за чистим прибутком, оскільки саме він  залишається в розпорядженні підприємства й характеризує його прибутковість.

Валовий прибуток на 1 гривню обороту:

,                                                                                                                      (3.3)

П_{в.1 грн.} = 4262 / 145030 = 0,0293.

Даний коефіцієнт розраховується на початок і кінець року, щоб простежити динаміку зростання або скорочення прибутку на 1 грн. реалізованої продукції й зробити відповідні висновки.

Чистий прибуток на 1 гривню обороту:

(3.4)

=3336 / 145030 = 0,0230.

Цей показник також розраховується на початок і кінець року: він більш об'єктивно характеризує ефективність підприємства.

Оборотність позик:

(3.5)

= 145030 / 6500 = 22,31.

Даний показник є найцікавішим для кредиторів, оскільки  характеризує ефективність вкладення коштів. У той же час він характеризує доцільність залучення певного виду інвестицій, що становить інтерес для фінансових служб підприємства.

Оборотність дебіторської заборгованості:

(3.6)

= 145030 / 3176 = 45,66.

Даний показник також розраховується на початок і кінець періоду. Нормальним вважається, якщо цей коефіцієнт не менше 8 (45днів).

Таблиця 3.1

 Оцінка загальної ефективності виробничо-господарської
діяльності ТОВ «ФПО»

З таблиці 3.1 можна побачити, що підприємство нарощує обсяг реалізації у вартісному вираженні, що  позитивно характеризує його діяльність. Порівняно з 2008 р. виручка зросла на 11,45% і склала в 2009 р. 145 030 тис. грн. При цьому величина активів знизилася майже на 6%, що свідчить про ефективне використання майна.

У 2010 р. темп приросту виручки значно збільшився й склав 65,79% щодо рівня 2009 р. Цьому сприяло збільшення активів на 23,24%  порівняно з 2009 р.

Протягом періоду, що розглядається, ТОВ „ФПО” працювало без збитків, забезпечуючи відносно стабільну невисоку величину прибутку. Це обумовлює досить низький рівень рентабельності. На кінець 2005 р. загальна рентабельність капіталу склала 10,30%, при цьому економічна рентабельність за чистим прибутком – лише 8,42%.

3.2. Аналіз структури активів і пасивів

Аналіз структури активів і пасивів ТОВ „ФПО” проведемо на основі даних таблиці 3.2.

У таблиці 3.2 представлені абсолютні величини по видах активів, їх питомі ваги в загальній величині активів, зміни абсолютних величин і питомих ваг, значення й зміни коефіцієнта співвідношення оборотних і позаоборотних активів за період, що аналізується.

Значення даного показника у великому ступені обумовлено галузевими особливостями кругообігу коштів підприємства. У ході внутрішнього аналізу структури активів варто з'ясувати причини різкої зміни коефіцієнта (якщо це має місце) за звітний період.

Структуру пасивів, також представлену в таблиці 3.2, характеризують коефіцієнт автономії й коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, для розрахунку яких необхідно враховувати реальний власний капітал і скориговані позикові кошти.

Таблиця 3.2

Аналіз структури активів і пасивів ТОВ „ФПО”

3.3. Власний капітал і позикові кошти

З таблиць 3.3 та 3.4 можна побачити, що коефіцієнт співвідношення оборотних і позаоборотних активів досить різко збільшувався; коефіцієнт автономії знижувався, а коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, відповідно, збільшувався.

Дані тенденції призвели до того, що два останніх показники, маючи на початок 2009 р. припустимі значення, до кінця 2010 р. знизилися значно нижче норми. Це свідчить про неможливість покрити зобов'язання підприємства власними коштами й характеризує структуру активів і пасивів  „ТОВ «ФПО» як незадовільну.

Таблиця 3.3

Реальний власний капітал ТОВ «ФПО»

Таблиця 3.4

Позикові кошти ТОВ «ФПО»

3.4. Оцінка платоспроможності і ліквідності підприємства

Для оцінки платоспроможності підприємства використовуються три відносних показники, що різняться набором ліквідних активів, котрі розглядаються як засіб покриття короткострокових зобов'язань.  Загальна платоспроможність підприємства визначається як здатність покрити всі його зобов'язання (короткострокові й довгострокові) наявними активами. Зазначені коефіцієнти зведені в таблицю 3.5.

Таблиця 3.5

Аналіз ліквідності ТОВ «ФПО»

З таблиці 3.5 видно, що всі показники ліквідності нижче своїх нормативних значень і протягом аналізованого періоду в основному мали тенденцію зниження, хоча й темпами, що сповільнюються.

Лише коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс протягом 2010 р. на 60,20% і склав на кінець року 0,0814, перевищивши значення 2009 р., але не ввійшовши в припустимий діапазон (більше або дорівнює 0,2).

РОЗДІЛ 4.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПЛАНУВАННЯ Й УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Основу механізму управління діяльністю підприємства складає фінансове планування. Фінансове планування являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників щодо забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Фінансове планування на підприємстві базується на використанні трьох основних його систем:

1) прогнозування фінансової діяльності;

2) поточне (тактичне) планування фінансовою діяльністю;

3) оперативне планування фінансової діяльності.

Кожній з цих систем фінансового планування властиві свої форми реалізації його результатів. Всі системи фінансового планування знаходяться у взаємозв'язку і реалізуються у певний послідовності.

Початковим вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, яка покликана визначати задачі і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу, поточне фінансове планування створює основу для розробки і доведення до безпосередніх виконавців оперативних бюджетів за всіма основними аспектами фінансової діяльності підприємства.

Система прогнозування фінансової діяльності є найбільш складною серед систем фінансового планування і вимагає для своєї реалізації високої кваліфікації виконавців. На кожному конкретному підприємстві система фінансового прогнозування базується на визначеній фінансовій ідеології.

Фінансова ідеологія підприємства характеризує систему основних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства, обумовлених його "місією" і фінансовим менталітетом його засновників і менеджерів. Здійснюване згідно з фінансовою ідеологією прогнозування фінансової діяльності спрямовано насамперед на розробку фінансової стратегії підприємства.

Фінансова стратегія підприємства являє собою систему довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства, обумовлених його фінансовою ідеологією, і найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Будучи частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства, фінансова стратегія носить відносно до неї підпорядкований характер і повинна бути погоджена з її цілями і напрямками. Водночас, фінансова стратегія сама спричиняє істотний вплив на формування загальної стратегії економічного розвитку підприємства.

Це обумовлено тим, що основна мета загальної стратегії – забезпечення високих темпів економічного розвитку і підвищення конкурентної позиції підприємства – пов'язана з тенденціями розвитку відповідного товарного ринку (споживчого або чинників виробництва). Якщо тенденції розвитку товарного і фінансового ринків не збігаються, може виникнути ситуація, коли цілі загальної стратегії розвитку підприємства не можуть бути реалізовані в зв'язку з фінансовими обмеженнями. У цьому випадку фінансова стратегія вносить визначені корективи в загальну стратегію розвитку підприємства.

Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямків господарської діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 5.
ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
НА ТОВ "ФПО"

У процесі виробничої практики досліджувались розпорядчі документи по особовому складу.

Накази по особовому складу регламентують прийняття громадян на роботу, переведення і переміщення працівників на інші посади та звільнення. До розпорядчих документів також належать накази про заохочення, стягнення, присвоєння розрядів і категорій, надання відпусток.

Уніфіковані форми затверджені наказом Міністерства статистики України від 09.10.1995 р. № 253:

1) № П-1 (наказ про прийом на роботу);

2) № П-5 (наказ про переведення на іншу роботу);

3) № П-6 (наказ про надання відпустки);

4) № П-7 (список № _ про надання відпустки);

5) № П-8 (наказ про припинення трудового договору).

Накази готуються на підставі розпоряджень керівника підприємства, заяв працівників, рішенні конкурсної комісії, рішень кваліфікаційних і атестаційних комісій тощо. Усі накази оформлюються на аркуші паперу формату А4 і повинні мати обов'язкові реквізити:

– повне найменування підприємства;

– назву виду документа – наказ;

– дату складання, підписання;

– місце складання чи видання;

– номер (доповнюється індексом "К" або "ОС");

– заголовок до тексту;

– текст;

– підстава;

– підпис керівника;

– на зворотному боці гриф погодження, ознайомлення.

Управлінська діяльність знаходить своє відображення у документах, за допомогою яких здійснюються різноманітні функції: матеріально-технічне забезпечення, ціноутворення, організаційно-розпорядчі, облікові тощо. Найхарактерніше для усіх документів те, що вони є джерелами або носіями інформації і мають відповідати таким вимогам, як придатність до тривалого зберігання, максимальна наочність. Тому він повинен бути правильно складений як за формою, так і за змістом. Найважливішими документами виробничого процесу на підприємстві є документи, що містять інформацію про особовий склад, зафіксовану в облікових документах.

Облік кадрів здійснює саме кадрова служба підприємства.

До основних документів з обліку кадрів (особового складу) належать:

– накази про прийняття, переведення та звільнення працівників (первинні документи з обліку чисельності працівників);

– особова картка за формою № П-2 (ведеться на всіх працівників, незалежно від строку, трудового договору);

– особова справа (ведеться на керівників, спеціалістів і матеріально відповідальних працівників):

– штатно-посадова книга, алфавітна книга, книга руху кадрів тощо.

Основним обліковим документом особового складу є особова картка по формі № П-2.

Типова форма № П-2 затверджена наказом Мінстату України від 27.10.1995 р. № 277.

Особові картки комплектуються відповідно до штатного розпису по структурних підрозділах, а всередині структурного підрозділу – по прізвищах працівників за алфавітом.

На сумісників, тимчасових працівників і жінок, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною, особові картки комплектуються окремо. З карток складається картотека особового складу підприємства. Усі записи в особовій картці підтверджуються особистим підписом працівника.

Заповнює особову картку фахівець з кадрів на підставі опитування працівника та відповідних документів: паспорта, трудової книжки, документа про освіту (кваліфікацію, спеціальність), про стан здоров'я. Особова картка заповнюється за відповідною формою чорнилом чи кульковою ручкою за винятком 12 і 13 пунктів. Ці пункти (паспортні дані, домашня адреса і телефон) заповнюються олівцем у зв'язку з можливими змінами.

Особова картка заповнюється в такій послідовності:

1. Загальні відомості.

п. 1 – прізвище, ім'я, по батькові працівника в називному відмінку;

п. 2 – рік, місяць, число народження (арабськими цифрами);

п. З – місце народження (найменування населеного пункту вказується в називному відмінку, району й області – в родовому);

п. 4 – освіта:

а) зазначається:

* повна вища (для осіб, які закінчили навчальні заклади 3-го чи 4-го рівнів акредитації);

* неповна вища освіта, базова вища освіта (для осіб, які закінчили технікум, коледж, педагогічні, медичні, музичні, культурно-освітні та прирівняні до них навчальні заклади);

* середня (для осіб, які отримали атестат зрілості);

* початкова (для осіб, які закінчили 3-4 класи);

б) заповнюється повне найменування і дата закінчення вищого або прирівняного до нього навчального закладу (інститут, академія, консерваторія, університет);

в) повне найменування і дата закінчення професійно-технічного (професійного) училища;

г) форма навчання (денна, вечірня, заочна) – підкреслюється необхідне.

Працівники, які закінчили п'ятий чи шостий клас середньої школи, відносяться до осіб з початковою освітою, а ті, хто не закінчив повний курс навчання у школі, – до осіб з неповною середньою.

Працівників, які навчалися чи навчаються у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, але не закінчили їх, відносять до осіб з освітою, яку вони мали до вступу в ці навчальні заклади.

Незакінчена вища освіта записується у випадку, коли працівник залишив навчання після закінчення не менш як трьох курсів вузу або продовжує навчання в ньому;

п. 5 – спеціальність за дипломом (свідоцтво) – заповнюють лише на спеціалістів з вищою освітою. Назва спеціальності вказується на підставі запису в дипломі (посвідченні, свідоцтві) про закінчення вищого навчального закладу;

п. 6 – кваліфікація за дипломом (свідоцтвом) (ті, що закінчили вищий навчальний заклад, технікум (училище), коледж, інститут, консерваторію, академію, університет) – заповнюють повну назву кваліфікації вищого навчального закладу, який закінчив спеціаліст, ставлять номер та дату видачі диплома (свідоцтва) про закінчення вищого навчального закладу;

п. 7 – загальний стаж роботи – записується з початку трудової діяльності, підрахувавши його згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 р. № 1658;

п. 8 – записується безперервний стаж роботи;

п. 9 – останнє місце роботи, посада – записується повне найменування підприємства, установи, організації, де востаннє працівник працював і яку посаду обіймав;

п. 10 – із трудової книжки записуються дата і причина звільнення з підприємства, установи, організації, де востаннє працівник працював: 10.08.90 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням;

п. 11 – записується родинний стан і перелічуються всі члени сім'ї із зазначенням дати народження;

п. 12, 13 – записуються серія і номер паспорта, ким виданий, дата видачі, домашня адреса і номер телефону. Дані паспорта і адреса записуються із паспорта олівцем.

Після заповнення фахівцем відділу кадрів усіх пунктів першого розділу в особовій картці працівник, який приймається на роботу, ставить особистий підпис.

2. Відомості про військовий облік – заповнюється на військовозобов'язаних на підставі даних військового квитка і відповідно до інструкції з обліку військовозобов'язаних, яку фахівець з кадрів одержує в районному військовому комісаріаті за місцем розташування підприємства, установи, організації.

Вказані дані фахівець з кадрів щороку звіряє в райвійськкоматах за місцем проживання працівника.

3. Призначення і переведення – відповідний запис здійснюється під час оформлення на роботу. Надалі тут відображаються переміщення, зміни у кваліфікації. Усі записи з цього розділу переносять до трудової книжки.

Вносячи на підставі наказів у трудову книжку записи про прийняття, переведення чи звільнення, фахівець відділу кадрів ознайомлює про це її власника під розписку в колонці "Підпис власника трудової книжки". В колонці "Дата" ставиться дата, коли працівник приступив до роботи. Ця дата відлічується як початок робочого року щорічної відпустки.

У колонці "Назва структурного підрозділу" коротко записується назва підрозділу: навчально-методичний відділ.

У колонці "Назва професії, посади" записується найменування посади згідно зі штатним розписом: методист першої категорії.

У колонці "Розряд" (оклад) записуються прописом розряд, категорія, посадовий оклад.

У колонці "Підстава" записуються номер і дата наказу про прийняття працівника на роботу.

У колонці "Підпис власника трудової книжки" ставиться особистий підпис працівника, з яким уклали трудовий договір. Це може бути і підпис ознайомлення з наказом про прийняття на роботу, переведення чи переміщення за винятком наказу про стягнення за порушення трудової дисципліни, де ставиться підпис на самому наказі.

4. Відпустки – ведеться облік щорічник і додаткових відпусток, який дублюється в журналі обліку відпусток.

У колонці "Вид відпустки" пишеться вид відпустки: щорічна, без збереження заробітної плати тощо.

У колонці "За який період" пишеться робочий рік, за який надається щорічна і додаткові відпустки.

У колонці "Дата" пишеться початок і кінець відпустки.

У колонці "Підстава" пишеться дата і номер наказу про надання відпустки.

Окремо в особовій картці по формі № П-2 виділені пункти:

"Додаткові відомості" – у рядку записуються зміни, які відносяться до першого і другого розділів картки, зміни прізвища, підвищення кваліфікації тощо.

У рядку "Трудову книжку отримав" вказується дата, місяць і рік отримання, ставиться підпис власника трудової книжки.

Особові картки на працівників повинні мати номери, що відповідають номерам запису в книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них. Зберігаються особові картки після звільнення працівника два роки у відділі кадрів і 73 роки в кадровому архіві. У разі повторного прийняття особи на роботу на підприємство рекомендується користуватись її старою особовою карткою.

На спеціалістів з вищою освітою, які виконують науково-дослідні, проектно-конструкторські й технологічні роботи, крім особової картки по формі № П-2, ведеться особова картка по формі № П-4.

Типова форма № П-4 затверджена наказом Мінстату України від 09.10.1995 р. № 253. Заповнюється і ведеться працівником кадрової служби по тому ж принципу і вимогах, що й типова форма № П-2.

РОЗДІЛ 6.
ПРОГНОЗНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Скористаємося коефіцієнтом Альтмана для оцінки ймовірності банкрутства підприємства. Розрахунок даного показника представлений у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Аналіз імовірності банкрутства ТОВ «ФПО»
за допомогою коефіцієнта Альтмана

Важливо підкреслити, що індекс кредитоспроможності (коефіцієнт Альтмана) рекомендується використовувати лише як додатковий інструмент аналізу з попередньою апробацією на досвідчених даних.

Таким чином, розглядаючи даний коефіцієнт у сукупності з показниками ліквідності й критеріями визнання підприємства неплатоспроможним, розглянутими вище, необхідно зробити висновок про незадовільне фінансове становище ТОВ „ФПО”, що означає: фінансові ресурси використовуються підприємством нераціонально.

Аналізуючи показники роботи ТОВ «ФПО» за 2008–2010 р.р. слід зазначити, що незважаючи на загальну незадовільну ситуацію, підприємство нарощує обсяг реалізації продукції у вартісному вираженні, про що свідчить позитивна динаміка виручки при незначному росту активів.

Порівняно з 2008 р. виручка зросла на 11,45% і склала в 2009 р.
145 030 тис. грн. В 2010 р. темп приросту значно збільшився й склав 65,79%, що забезпечило виручку за 2010 р. у розмірі 240 447 тис. грн.

У період, що аналізувався, підприємство працювало без збитків, підтримуючи відносно постійний обсяг прибутку, що на кінець
2010 р. склав 4 333 тис. грн. (на 71 тис. грн. або 1,67% більше величини валового прибутку за попередній рік).

Проте, одержаний прибуток не забезпечує достатній рівень рентабельності.

Загальна рентабельність капіталу, що розраховується за валовим прибутком, наприкінці періоду склала 10,30%, що на 6,12% нижче аналогічного показника за 2009 р.

Відповідно, знижуються інші відносні показники, що характеризують ефективність діяльності ТОВ „ФПО” залежно від обсягу прибутку:

– економічна рентабельність за чистим прибутком;

– валовий і чистий прибуток на 1 грн. обороту.

Проте, значно зросла оборотність позик, склавши на кінець 2010 р.
53,43 оборотів, що на 139,48% більше даного коефіцієнта в 2009 р.

У значному ступені це обумовлено відмовою або неможливістю залучення довгострокових позикових коштів на прийнятних умовах .

Дебіторська заборгованість підприємства підтримувалася на досить стабільному рівні, маючи тенденцію до зниження й зберігаючи гарну оборотність. Визначальний вплив у наданому разі справляє збільшення виручки.

Аналізуючи структуру активів і пасивів ВАТ „ВПК”, слід зазначити збільшення частки оборотних активів порівняно із позаоборотними. Це дозволяє підприємству бути більш мобільним і сприяє підвищенню платоспроможності. З іншого боку, протягом періоду, що розглядався, знижується коефіцієнт автономії.

Лише в 2009 р. цей показник перевищує нормативне значення (0,5), становлячи 0,5712.

На кінець 2010 р. він знижується до 0,3349, що менше рівня 2009 р. на 17,97%. Відповідно, збільшувався коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, що також перевищили своє нормативне значення.

Це свідчить про нестійке фінансове становище й недостатність власних коштів для покриття зобов'язань товариства.

У той же час різкими, випереджаючими зростання виручки, темпами збільшувалася кредиторська заборгованість. В 2009 р. приріст склав 6132 тис. грн. або 66,80%, а в 2010 р. – 10 539 тис. грн. або 68,83%.

Частка кредиторської заборгованості в загальній сумі джерел коштів збільшилися з 22,96% на початку 2009 р. до 55,68% на кінець 2010 р.

Очевидно, що така структура джерел коштів незадовільна й вкрай ризикова, оскільки ставить підприємство у залежність від фінансового становища своїх контрагентів, а також робить його вельми чутливим до змін у зовнішньому середовищі, що негативно позначається на платоспроможності.

РОЗДІЛ 7.
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ НА ТЕМУ "ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА"