Статистичні показники використання робочого часу

Контрольна робота з дисципліни "Статистика праці"

1. Статистичні показники використання робочого часу.

Статистикою праці вивчаються питання робочого часу та його різновидів, побудови показників використання робочого часу.

Робочий час - це частина календарного періоду, яка використовується на виробництво продукції або для виконання певного виду робіт чи послуг. Для характеристики використання робочого часу застосовують спеціальні показники - абсолютні, відносні та середні.

Основними одиницями виміру для характеристики абсолютних показників витрат робочого часу є людино-години та людино-дні. На їх основі вивчаються такі фонди робочого часу:

1) календарний фонд;

2) табельний фонд;

3) максимальний можливий фонд.

Календарний фонд робочого часу (КФ) - це сума людино-днів явок і неявок працівників на роботу, або відпрацьованих людино-днів, яка розраховується за формулою:

КФ = SЯ + SН.                                                 (1.1)

Цей показник може бути визначено також множенням середньоспискового числа працівників на кількість календарних днів за визначений період.

Табельний фонд робочого часу (ТФ) визначають відніманням від календарного фонду числа людино-днів у святкові та вихідні дні.

Максимально можливий фонд робочого часу (ММФ) обчислюють відніманням від календарного фонду робочого часу числа людино-днів щорічних відпусток та кількість людино-днів у святкові та вихідні дні. Цей фонд характеризує максимальний обсяг часу, який може бути відпрацьовано за визначений період.

На основі абсолютних показників робочого часу визначають відносні показники:

1) коефіцієнт використання календарного фонду:

ФФ

К_КФ = –––– * 100%,                                                 (1.2)

КФ

де ФФ - фактичний фонд, який відповідає кількості відпрацьованих людино-днів;

2) коефіцієнт використання табельного фонду:

ФФ

К_ТФ = –––– * 100%,                                                 (1.3)

ТФ

3) коефіцієнт використання максимального можливого фонду:

ФФ

К _ММФ = ––––– * 100%,                                             (1.4)

ММФ

До середніх показників витрат робочого часу відносять:

1) середню тривалість робочого періоду:

середня                        відпрацьовано людино-днів

тривалість            = –––––––––––––––––––––––––––––––––––– , дн.        (1.5)

робочого періоду      середньоспискова чисельність працівників

2) середню фактичну тривалість робочого періоду:

середня                     відпрацьовано людино-годин фактична

тривалість          = –––––––––––––––––––––––––––––––––– , год.    (1.6)

робочого періоду        фактична чисельність працівників

На підставі середніх показників можуть бути розраховані також такі коефіцієнти:

* коефіцієнт використання робочого періоду:

            середня фактична тривалість робочого періоду

Крп = –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– * 100%;     (1.7)

           тривалість робочого періоду за планом

* коефіцієнт тривалості робочого дня:

            середня фактична тривалість робочого дня

Крд = ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– * 100%; (1.8)

           тривалість дня згідно з режимом роботи

Значних витрат робочого часу задають підприємствам трудові конфлікти (незгоди між працівниками та роботодавцями в питаннях оплати праці, умовах роботи тощо) у вигляді страйків і локаутів.

Страйк - це тимчасове припинення роботи групою працівників для вирішення своїх умов конфлікту.

Локаут - це повне або тимчасове припинення роботи на робочих місцях з ініціативи роботодавців для висунення своїх умов працюючим.

Економічна статистика враховує ймовірність трудових конфліктів обчисленням статистичного показника втрат робочого часу в результаті конфліктів у розрахунку на 1000 працюючих середньоспискової їх чисельності.

При аналізі використання робочого часу знаходяться його збитки у зв'язку з прогулами, простоями, трудовими конфліктами.

2. Знайти середньоспискову чисельність робітників підприємства за ІІ і ІІІ квартали, якщо на 1 квітня спискова чисельність становила
   240 чол., на 1 травня - 258 чол., на 1 червня - 266 чол., на 1 липня - 214 чол., на 1 серпня - 280 чол., на і вересня - 298 чол., на 1 жовтня - 312 чол. Охарактеризувати динаміку зміни середньоспискової чисельності робітників за ІІ та ІІІ квартали.

 Розв'язання:

1. Середньоспискова чисельність робітників підприємства за ІІ і ІІІ квартали розраховується за формулою:

-    Тп + Тк

Т = –––––––,

2

де Тп - чисельність працівників у списках підприємства на початок періоду;

де Тк - чисельність працівників у списках підприємства на кінець періоду

-     240 + 312

Т = –––––––– = 276 чол.

2

2. Динаміка зміни середньоспискової чисельності робітників за ІІ та ІІІ квартали виглядає у такий спосіб:

- у квітні спискова чисельність працюючих збільшилася на:

258 - 240 = 18 чол.;

- у травні спискова чисельність працюючих збільшилася на:

266 - 258 = 8 чол.;

- у червні спискова чисельність працюючих зменшилася на:

214 - 266 = -52 чол.;

- у липні спискова чисельність працюючих збільшилася на:

280 - 214 = 66 чол.;

- у серпні спискова чисельність працюючих збільшилася на:

298 - 280 = 18 чол.;

- у вересні спискова чисельність працюючих збільшилася на:

312 - 298 = 14 чол.

3. На виробничій ділянці підприємства загальна кількість робочих місць становити 176 чол. У квітні 25 робочих днів. Відпрацьовано разом 9240 людино-днів, у тому числі в першій зміні - 3420 людино-днів, у другій - 3120 людино-днів і в третій - 2700 людино-днів.

 Визначити:

 1) коефіцієнт змінності;

 2) коефіцієнт використання змінного режиму;

 3) коефіцієнт неперервності (коефіцієнт використання робочих місць в найбільшу зміну);

 4) інтегральний коефіцієнт (повний коефіцієнт використання робочих місць).

 Зробити висновки щодо наявності резервів невикористаного робочого часу.

 Розв'язання:

На підприємствах і в галузях, що працюють у змінному режимі, розраховуються показники змінності, що характеризують використання змінного режиму, а також використання робочих місць, якими розташовує підприємство: коефіцієнт змінності, коефіцієнт використання змінного режиму, коефіцієнт використання робочих місць у найбільшу зміну та інтегральний показник використання робочих місць. Ці показники обчислюються, зазвичай, для категорії робітників на певну дату або за календарний період.

Коефіцієнт змінності, розрахований на певну дату, дорівнює:

                          Загальна чисельність робітників у всіх змінах

Кз(на дату) = ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

                         Чисельність робітників у найбільшу зміну

При обчисленні коефіцієнта змінності за календарний період він дорівнює:

                       Число відпрацьованих людино-днів у всіх змінах

Кз(період) = –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

                      Число відпрацьованих людино-днів у найбільшу зміну

Коефіцієнт змінності за календарний період на нашому підприємстві дорівнює:

9240

Кз = ––––– = 2,7.

3420

Коефіцієнт використання змінного режиму визначається як відношення коефіцієнта змінності до числа змін при режимі роботи підприємства З:

Кз

Кв.з.р = ––– * 100%

З

На підприємстві, що розглядається, він дорівнює:

2,7

Кв.з.р = –––– * 100% = 0,9 * 100 = 90%,

3

отже, змінний режим використовується на 90%.

У тому випадку, якщо в найбільш заповнену зміну використовуються не всі робочі місця, то розраховується коефіцієнт використання робочих місць у найбільшу зміну (Кв.р.м).

При розрахунку за календарний період він дорівнює:

                Число людино-днів, відпрацьованих у найбільшу зміну

Кв.р.м = ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

                 Кількість робочих місць * Число робочих днів за період

У нашому прикладі:

3420        3420

Кв.р.м = –––––––– = –––– = 0,77 або 77%,

176 * 25      4400

тобто в найбільшу зміну робочі місця використовувалися лише на 77%.

Інтегральний показник використання робочих місць визначається як добуток коефіцієнта використання змінного режиму на коефіцієнт використання робочих місць у найбільшу зміну.

У нашому прикладі:

Кінт = 0,9 * 0,77 * 100% = 69,3%.

Робочі місця на даному підприємстві в квітні використовувалися лише на 69,3%.

Резерви невикористаного робочого часу складають:

100 - 69,3 = 30,7%.

4. У річному звіті підприємства наведено такі дані:

 Визначити і проаналізувати:

 1) відсоток виконання плану за кількістю людино-днів роботи на одного робітника;

 2) відсоток виконання плану з середньої тривалості робочого дня;

 3) як вплинуло на абсолютне перевиконання плану із загальної кількості відпрацьованих людино-годин виконання плану з чисельності робітників, з кількості днів роботи на одного робітника та з середньої тривалості робочого дня.

 Розв'язання:

Відносний показник виконання плану (Квп) являє собою відношення фактично досягнутого рівня до планового завдання.

1. Розрахуємо відсоток виконання плану за кількістю людино-днів роботи на одного робітника:

а) визначимо кількість людино-днів роботи на одного робітника за планом:

Кількість люд.-дн.         Загальна кількість відпрацьованих людино-днів роботи на одного     = –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

робітника                      Середньоспискова чисельність робітників

256820

––––––– = 224 дн.

1148

б) визначимо кількість людино-днів роботи на одного робітника за фактичним рівнем:

264340

–––––– = 226 дн.

1172

в) коефіцієнт виконання плану за кількістю людино-днів роботи на одного робітника:

226

Квп = –––– = 1,008

224

Тобто фактично у періоді, що розглядається, кількість людино-днів роботи на одного робітника на 0,8% більше плану.

2. Розрахуємо відсоток виконання плану з середньої тривалості робочого дня:

а) визначимо середню тривалість робочого дня за планом:

Середня                Загальна кількість відпрацьованих людино-годин

тривалість     =  –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

робочого дня        Загальна кількість відпрацьованих людино-днів

2039300

––––––– = 7,9 люд.-год.

256820

б) визначимо середню тривалість робочого дня за фактичним рівнем:

2067150

––––––– = 7,8 люд.-год.

264340

в) коефіцієнт виконання плану з середньої тривалості робочого дня:

7,8

–– = 0,987.

7,9

Тобто фактично у періоді, що розглядається, середня тривалість робочого дня на 1,3% менше плану.

3. Розрахуємо способом ланцюгової підстановки, як вплинуло на абсолютне перевиконання плану із загальної кількості відпрацьованих людино-годин (Т) виконання плану з чисельності робітників (ЧР) та кількості відпрацьованих людино-годин одним робітником (Тод).

Абсолютне перевиконання плану із загальної кількості відпрацьованих людино-годин складає:

2067150 - 2039200 = 27950 люд.-год.

Кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником (Тод) за планом:

2039200 / 1148 = 1776,3 люд.-год.

Кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником (Тод) за фактичним рівнем:

2067150 / 1172 = 1763,8 люд.-год.

Тпл = ЧРпл * Тод.пл = 1148 * 1776,3 = 2039200 люд.-год.;

Тумов = ЧРф * Тод.пл = 1172 * 1776,3 = 2081823 люд.-год.;

Тф = ЧРф * Тод.ф = 1172 * 1763,8 = 2067150 люд.-год.

Аналіз наведеної моделі свідчить про те, що другий показник загальної кількості відпрацьованих людино-годин відрізняється від першого тим, що при його розрахунку прийнята фактична чисельність працівників замість запланованої. Кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником при цьому однакова.

Таким чином, за рахунок підвищення чисельності робітників показник загальної кількості відпрацьованих людино-годин збільшився на:

2081823 - 2039200 = +42623 люд.-год.

Третій показник відрізняється від другого тим, що при розрахунку його величини кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником прийнята за фактичним рівнем замість планової. Чисельність робітників в обох випадках фактична.

Звідси, за рахунок зменшення кількості відпрацьованих людино-годин одним робітником показник загальної кількості відпрацьованих людино-годин зменшився на:

2067150 - 2081823 = -14673 люд.-год.

Отже, перевиконання плану із загальної кількості відпрацьованих людино-годин на підприємстві стало результатом впливу двох таких факторів:

1) зростання чисельності робітників                           +42623 люд.-год.

2) зменшення кількості відпрацьованих

людино-годин одним робітником                               -14673 люд.-год.

–––––––––––––––––––––

Разом:  +27950 люд.-год.

5. По двох підприємствах відомі такі дані:

Визначте:

1. Індекси продуктивності праці для кожного підприємства.
2. Індекси динаміки середньої продуктивності праці:

 а) змінного складу;

 б) фіксованого складу;

 в) індекс впливу структурних зрушень у складі робочої сили.

Розв’язання:

1. Визначимо індивідуальні індекси продуктивності праці по кожному підприємству:

* підприємство № 1:

а) продуктивність праці, тобто кількість продукції, виготовленої одним робітником:

П ₀ = 6800 / 810 = 8,4 т; П₁ = 10100 / 980 = 10,3 т;

б) індивідуальний індекс продуктивності праці:

П₁     10,3

і_п = ––– = –––– = 1,23.

П_о      8,4

* підприємство № 2:

а) продуктивність праці:

П₀ = 8400 /1050 = 8 т; П₁ = 9300 / 1120 = 8,3 т;

б) індивідуальний індекс продуктивності праці:

П₁     8,3

І_п = ––– = ––– = 1,04.

П₀      8

2. Розрахуємо індекс динаміки середньої продуктивності праці змінного складу:

å ЧР₁П₁     å ЧР₀П₀

І^ЗC = ——–—  :  ——––—.

å П₁           å П₀

10100 + 9300    6800 + 8400    1043

І^ЗС = ———–––––– : –––––––––– = –––––  = 1,13.

18,6              16,4              926,8

3. Розрахуємо індекс динаміки середньої продуктивності праці фіксованого складу:

å ЧР₁П₁     å ЧР₀П₁

І^ФC = ——–—  :  ——––—.

å П₁           å П₁

10100 + 9300       8343 + 8715      1043

І^ФС = ––––––––––––– : ––––––––––– = –––––    = 1,14.

18,6                     18,6            917,1

4. Індекс структурних зрушень становить:

å ЧР₀П₁     å ЧР₀П₀

І^CЗ = ——–—  :  ——––—.

å П₁           å П₀

8343 + 8715         6800 + 8400         917,1

І^СЗ = –––––––––––– : ––––––––––––– = –––––– = 0,99.

18,6                   16,4                926,8

Перевіримо взаємозв’язок індексів:

І^ЗС = І^ФС * І^СЗ = 1,14 * 0,99 = 1,13.

6. 6. За звітний період робітникам будівельно-монтажного управління зробили такі нарахування з фонду заробітної плати та спеціальних фондів (тис. грн.):

 - оплата за відрядними розцінками за прямою відрядністю ..  362,8;

 - оплата акордних робіт за години роботи .............................  28,6;

 - погодинна оплата за тарифними ставками ..........................  88,2;

 - оплата за надурочну роботу .....................................................  3,4;

 - доплата за роботу в нічний час ................................................  1,8;

 - оплата листків тимчасової непрацездатності ......................  12,4;

 - відшкодування витрат на спецодяг ...........................................  4,8;

 - премії з фонду матеріального стимулювання ..........................  26,4.

 Середньоспискова чисельність робітників за рік - 188 чол.; відпрацьовано 42120 людино-днів, або 329380 людино-годин.

 Визначити:

1) структуру річного фонду заробітної плати;

ФЗП = 362,8 + 28,6 + 88,2 + 3,4 + 1,8 + 12,4 + 4,8 + 26,4 =528,4 тис. грн.

- оплата за відрядними розцінками за прямою відрядністю:

362,8 * 100 / 528,4 = 68,66%;

- оплата акордних робіт за години роботи:

28,6 * 100 / 528,4 = 5,41%;

- погодинна оплата за тарифними ставками:

88,2 * 100 / 528,4 = 16,69%;

- оплата за надурочну роботу:

3,4 * 100 / 528,4 = 0,64%;

- доплата за роботу в нічний час:

1,8 * 100 / 528,4 = 0,34%;

- оплата листків тимчасової непрацездатності:

12,4 * 100 / 528,4 = 2,35%;

- відшкодування витрат на спецодяг:

4,8 * 100 / 528,4 = 0,91%;

- премії з фонду матеріального стимулювання:

26,4 * 100 / 528,4 = 5%.

2. Середню погодинну заробітну плату одного робітника знаходимо діленням ФЗП на кількість відпрацьованих людино-годин:

528 400

–––––– = 1,6 грн./год.

329380

3. Середню денну заробітну плату одного робітника знаходимо діленням ФЗП на кількість відпрацьованих людино-днів:

528 400

–––––– = 12,55 грн./дн.

42120

4. Повний середньорічний заробіток одного робітника:

528 400

––––––– = 2810,63 грн.

188

5. Питома вага виплат з фонду матеріального стимулювання у складі заробітку робітників:

а) премії з фонду матеріального стимулювання в розрахунку на одного робітника:

26 400

–––––– = 140,42 грн.

188

б) питома вага виплат з фонду матеріального стимулювання у складі заробітку робітників:

140,42 * 100 / 2810,53 = 5%.

7. Відомі такі дані про фонд заробітної плати та чисельність робітників машинобудівного підприємства:

Визначити:  

1) динаміку середньої місячної заробітної плати:

а) робітників кожної спеціальності;

б) всіх основних робітників підприємства;

2) індекси середньої місячної заробітної плати фіксованого складу та структурних зрушень;

3) абсолютну зміну фонду заробітної плати основних робітників під впливом зміни:

а) чисельності робітників;

б) середньої заробітної плати робітників.

 Розв'язання:  

1. Визначимо динаміку середньої місячної заробітної плати:

а) робітників кожної спеціальності:

* токар

43400

- заробітна плата за березень: ––––– = 350 грн.

124

53200

- заробітна плата за квітень: ––––– = 429 грн.

124

Заробітна плата токаря зросла у квітні на:

429 - 350 = 79 грн.

* фрезерувальник

22900

- заробітна плата за березень: –––––– = 369 грн.

62

29800

- заробітна плата за квітень: ––––– = 420 грн.

71

Заробітна плата фрезерувальника зросла у квітні на:

420 - 369 = 51 грн.

б) всіх основних робітників підприємства:

* середня заробітна плата основних робітників підприємства за березень:

43400 + 22900    66300

–––––––––––– = ––––– = 356 грн.

124 + 62           186

* середня заробітна плата основних робітників підприємства за квітень:

53200 + 29800    83000

–––––––––––– = ––––– = 401 грн.

136 + 71            207

Середня заробітна плата основних робітників підприємства зросла у квітні на:

401 - 356 = 45 грн.

2. Розрахуємо індекс середньої місячної заробітної плати фіксованого складу:

SЗ₁Т₁    SЗ₀Т₁    401 * 207   356 * 207

І= ––––– : ––––– = –––––––– : –––––––– =

SТ₁        SТ₁           207             207

83007   73692      401

= ––––– : –––––– = –––– = 1,13.

207        207        356

3. Розрахуємо індекс середньої місячної заробітної плати структурних зрушень:

SЗ₀Т₁     SЗ₀Т₀     356 * 207     356 * 186

І = –––––– : ––––– = ––––––––– : –––––––– =

SТ₁         SТ₁           207                207

73692    66216    356

= ––––– : ––––– = –––– = 1,11.

207       207       320

4. Визначимо абсолютну зміну фонду заробітної плати основних робітників під впливом зміни чисельності робітників і середньої заробітної плати робітників способом ланцюгової підстановки.

Абсолютна зміна фонду заробітної плати основних робітників:

(53200 + 29800) - (43400 + 22900) = 83000 - 66300 = 16700 грн.

ФЗПпл = Тпл * Зпл = 186 * 356 = 66300 грн.

ФЗПумов = Тф * Зпл = 207 * 356 = 73692 грн.

ФЗПф = Тф * Зф = 207 * 401 = 83000 грн.

Аналіз наведеної моделі свідчить про те, що другий показник фонду заробітної плати основних робітників відрізняється від першого тим, що при його розрахунку прийнята фактична чисельність працівників замість запланованої. Середня заробітна плата робітників при цьому однакова.

Таким чином, за рахунок підвищення чисельності робітників показник фонду заробітної плати основних робітників збільшився на:

73692 - 66300 = +7392 грн.

Третій показник відрізняється від другого тим, що при розрахунку його величини середня заробітна плата робітників прийнята за фактичним рівнем замість планової. Чисельність робітників в обох випадках фактична.

Звідси, за рахунок збільшення середньої заробітної плати робітників показник фонду заробітної плати основних робітників збільшився на:

83000 - 73692 = +9308 грн.

Отже, абсолютна зміна фонду заробітної плати основних робітників на підприємстві стала результатом впливу двох таких факторів:

1) зростання чисельності робітників                                   +7392 грн.

2) збільшення середньої заробітної плати робітників        +9308 грн.

––––––––––––––––

Разом: +16700 грн.

8. У регіоні проживає 284300 чол. працездатного населення. Серед них працює:

чол.

- у сільському господарстві .......................................................  82800

 - промисловості .........................................................................  66300

 - сфері народної освіти .............................................................  32200

 - сфері охорони здоров'я ...........................................................  12300

 - торгівлі ....................................................................................  18400

 - лісовому господарстві ............................................................  35600

 - сфері комунальних послуг ........................................................  12500

 Безробітних ...............................................................................  24200

 Визначити відносні показники структури та координації зайнятого населення, а також питому вагу безробітних у складі працездатного населення.  

Розв'язання:

1. Визначимо відносні показники структури зайнятого населення.

Кількість зайнятого населення:

82800 + 66300 + 32200 + 12300 + 18400 + 35600 + 12500 = 260100 чол.

Структура зайнятого населення:

- сільське господарство:

82800 * 100 / 260100 = 31,83%;

- промисловість:

66300 * 100 / 260100 = 25,49%;

- сфера народної освіти:

32200 * 100 / 260100 = 12,38%;

- сфера охорони здоров'я:

12300 * 100 / 260100 = 4,73%;

- торгівля:

18400 * 100 / 260100 = 7,07%;

- лісове господарство:

35600 * 100 / 260100 = 13,69%;

- сфера комунальних послуг:

12500 * 100 / 260100 = 4,71.

2. Визначимо відносні показники координації зайнятого населення.

Відносна величина координації дає співвідношення різних структурних одиниць тієї самої сукупності й показує, скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на 100 одиниць іншої, взятої за базу порівняння.

Наприклад, для нашого випадку, частка працівників сільського господарства становить 31,83%, а промисловості - 25,49%. Тоді відносна величина координації може складати:

25,49

––––– = 0,8.

31,83

Це означає, що на одного працівника сільського господарства припадає 0,8 працівника промисловості.

3. Розрахуємо питому вагу безробітних у складі працездатного населення.

Кількість працездатного населення - 284300 чол.

Кількість безробітних - 24200 чол.

Питома вага безробітних у складі працездатного населення:

24200 * 100 / 284300 = 8,5%.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вашків П. Г., Пастер П.І., Сторожук В. П., Ткач Є.І. Теорія статистики: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001. - 320 с. 1993. - 262 с.
2. Гаркавий В. К. Статистика: Підручник. - К.: Вища школа, 1995. - 416 с.
3. Елисеева М. А. Общая теория статистики. - М.: Статистика, 1988. - 390 с.
4. Ефимова М. Р., Ганченко О. И., Петрова Е. В. Практикум по общей теории статистики: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 336 с.
5. Кулинич О.І. Теорія статистики. - К.: Вища школа, 1992. - 136 с.
6. Курс социально-экономической статистики: Учебник / Под ред.
   М. Г. Назарова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 772 с.
7. Мармоза А. Т. Практикум з теорії статистики: Навч. посібник. -
   2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Ніка-Центр, 2004. - 348 с.
8. Экономическая статистика: Метод. разработка. - К.: МАУП, 2003. - 88 с.