КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Бухгалтерський облік"
на тему:
ВИМОГИ ДО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ
ПЛАН
Вступ ...................................................................................................... 3
Висновки .............................................................................................. 19
Список використаної літератури ........................................................ 21
Бухгалтерський облік - це система суцільного, безперервного та взаємопов'язаного відображення господарської діяльності підприємства, засіб узагальнення всіх господарських операцій у вартісному вираженні [11, с. 7].
Бухгалтерський облік - основа, ядро інформаційного забезпечення. У його системі формується близько 80% усього обсягу інформації щодо діяльності підприємства [9, с. 10].
Характерними особливостями бухгалтерського обліку є: реєстрація всіх без винятку господарських операцій; документальність; наявність спеціальних прийомів і способів обробки отриманих даних. Записи в бухгалтерському обліку здійснюються лише на підставі правильно оформлених документів.
Бухгалтерський облік має певну мету, для досягнення якої чітко визначені його завдання; він має свої параметри, предмет, об'єкти, метод та методичні прийоми, регламентовані форми й методи обліку, свою облікову політику та принципи.
Мета обліку полягає в тому, щоб забезпечити керівництво, відповідні служби та їх фахівців необхідними достовірними даними для управління.
Отже, сучасні менеджери, фінансисти та економісти повинні знати принципи організації і ведення бухгалтерського обліку, формування бухгалтерської звітності, розуміти економічний зміст балансового узагальнення, щоб кваліфіковано оцінити фінансовий стан підприємства, перспективи його розвитку та приймати обгрунтовані фінансові, економічні й управлінські рішення.
Всім наведеним вище й обумовлено актуальність теми наданої контрольної роботи, в якій розкриваються вимоги до бухгалтерського обліку та звітності.
Для інформаційного забезпечення управління підприємством, установою чи організацією побудова бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності мають здійснюватися з дотриманням концептуальних засад [6, c. 13].
До концептуальних основ бухгалтерського обліку належать:
1) вимоги до якісних характеристик інформації, яку подають у фінансових звітах;
2) умовності, принципи й обмеження, що їх застосовують у бухгалтерському обліку та звітності.
Суттєвими ознаками облікової інформації є:
- зрозумілість (інформація має бути зрозуміла користувачам);
- доцільність (інформація повинна бути корисна при прийнятті рішень);
- матеріальність або суттєвість (інформація матеріальна, якщо вона впливає на результати економічних рішень);
- достовірність (інформація достовірно характеризує явище);
- суть форми (інформація відображає суть економічного явища);
- нейтральність (інформація вільна від відхилень);
- обачливість (інформація подається обачливо за наявності частки невизначеності);
- повнота (інформація дає повну характеристику явища);
- порівняльність (інформація зіставна з даними попередніх періодів і даними інших підприємств);
- своєчасність (інформація надходить у встановлений термін);
- економічна доцільність (дохід від використання інформації має бути більшим від затрат на її збирання, оброблення і подання) [2, с. 93].
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XІV в ред. від 01.01.2007 р. бухгалтерський облік повинен грунтуватися на таких основних принципах:
- автономності;
- безперервності діяльності;
- періодичності;
- історичної (фактичної) собівартості;
- обачності;
- нарахування та відповідності доходів та витрат;
- повного висвітлення;
- послідовності;
- превалювання сутності над формою;
- єдиного грошового вимірника.
Принцип автономності передбачає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від своїх власників. У зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.
Одночасно юридична особа розглядається як суб'єкт господарювання, що здійснює організацію діяльності та керування нею, контролює наявні ресурси та залучає за потреби нові, відповідає за борги та результати діяльності (наявність прибутків чи збитків).
Юридична особа може розглядатись як окреме підприємство, його частина або група підприємств, що входять до складу юридичної особи (філії, відокремлені підрозділи).
Виходячи з принципу автономності побудову обліку необхідно здійснювати на кожному відокремленому підрозділі, філії та на підприємстві в цілому. В даному випадку обмежується коло внутрішніх користувачів, а, отже, і їх потреби в обліковій інформації. Складання фінансової звітності здійснюється в межах юридичної особи. Якщо юридична особа складаються з кількох підприємств або філій, то в такому випадку складається зведена або консолідована звітність.
Власник (акціонер) може мати на підприємстві рахунок, що визначає розмір внесеного капіталу (або заборгованість за оголошеними зобов'язаннями внести капітал), а також рахунок зобов'язань підприємства за нарахованими, але невиплаче-ними дивідендами.
Принцип безперервності діяльності підприємства, за яким підприємство вважається створеним на невизначений термін, означає, що підприємство буде працювати досить довго, щоб виконати очікувану мету його створення та усі наявні поточні зобов'язання та такі, що виникатимуть протягом усього періоду його діяльності.
Для того щоб користувачі облікової інформації могли прийняти обгрунтовані рішення на базі складеної фінансової звітності, вони повинні мати інформацію за кілька облікових періодів, яка дозволить їм оцінити перспективи діяльності підприємства.
Принцип безперервності діяльності підтримує принцип історичної собівартості, за яким активи на балансі повинні оцінюватися за сумою витрат на їх придбання, а не за ліквідаційною вартістю. Якщо у власників чи адміністрації з'являються наміри або припущення щодо згортання або припинення діяльності підприємства, то оцінка його активів та зобов'язань здійснюється за вартістю можливої швидкої ліквідації за вирахуванням витрат на ліквідацію.
Принцип періодичності передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Використання цього принципу дозволяє визначати результати операцій після того, як вони були завершені (на кінець облікового періоду), що значно спрощує облікову роботу. Значно складніше визначити результат за операціями, які ще не відбулися.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Для новостворених підприємств перший звітний період не може бути менше ніж дванадцять місяців і більше ніж п'ятнадцять місяців. Для підприємств, що ліквідуються, звітним є період з початку року до дати прийняття рішення про ліквідацію. Річна звітність підприємства складається станом на 31 грудня поточного року.
Підприємства також повинні подавати проміжну звітність станом на кінець кожного кварталу. Вона включає баланс та звіт про фінансові результати. Проміжна звітність складається за тими ж формами балансу та звіту про фінансові результати, що й річна, з використанням аналогічних оцінок і групувань.
При оцінці активів підприємства, створеного на невизначений період, перевага надається історичній собівартості. Вона формується виходячи з витрат на виробництво та придбання активів і є найточнішою їх оцінкою на момент їх придбання. Вважається, що активи купуються підприємством за найнижчою з вартостей, що є на ринку на даний вид активів при відповідних властивостях. Подальше значне зниження їх вартості порівняно з ринковою свідчить або про значний рівень науково-технічного прогресу, або про недалекоглядність менеджерів, що здійснили це придбання.
За П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" до собівартості придбання активів включаються:
- ціна придбання (за мінусом отриманих торговельних знижок);
- мито, непрямі податки (за винятком тих, що не підлягають відшкодуванню);
- витрати на перевезення активів, навантаження та розвантаження;
- витрати на доведення активів до стану придатного для використання;
- інші витрати, пов'язані з придбанням цих активів (комісійні, послуги брокерів тощо).
Однак якщо історична собівартість поточних активів (запасів) є суттєво вищою від ринкової вартості активів, вони переоцінюються за нижчою з оцінок за умови існування відповідного ринку даного виду активів. Тоді перевага надається принципу обачності.
За принципом обачності підприємство повинно використовувати в бухгалтерському обліку оцінки, що запобігають завищенню активів і доходів та заниженню зобов'язань і витрат підприємства. При цьому витрати необхідно відобразити якомога швидше, а доходи - якнайпізніше. Якщо підприємство очікує отримання додаткових витрат або збитків, їх необхідно відобразити в примітках до фінансової звітності, тоді як очікувані, але не отримані доходи відображати не треба.
Використання принципу обачності приводить до відображення активів за найнижчою з можливих вартостей і прибутків у найменшій з можливих розрахункових сум.
Зміст принципів нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що доходи і відповідно пов'язані з ними витрати визнаються у періоди, коли були отримані доходи і здійснені витрати, незалежно від руху грошових коштів.
Бухгалтерський облік, що ведеться на грошовій основі, передбачає реєстрацію операцій лише тоді, коли відбулася сплата грошових коштів. Доходи вважаються отриманими лише тоді, коли гроші отримані, а витрати визнаються лише при сплаті грошей. Використання цього методу суперечить загальноприйнятим бухгалтерським принципам і не дає точного відображення активів, зобов'язань, доходів, витрат та фінансових результатів діяльності підприємства, оскільки господарські операції відображаються не тоді, коли вони фактично відбулись.
При використанні принципу нарахування до доходів звітного періоду відносяться визнані у тому періоді, коли господарська операція, пов'язана з їх отриманням, відбулась. Наприклад, це доходи по відвантаженій у звітному періоді продукції, за яку покупці вже заплатили; доходи по відвантаженій у звітному періоді продукції, не оплаченій покупцями.
Витрати за принципом нарахування визнаються тоді, коли вони фактично були здійснені, і за принципом відповідності - лише у зв'язку з отриманими доходами.
Отже, відповідність доходів і витрат у звітному періоді досягається за умови, коли ми визнаємо не всі витрати, фактично здійснені у звітному періоді, а лише ті з них, які були здійснені для отримання фактично визнаних у цьому ж періоді доходів.
Достовірність фінансової звітності досягається за умови повноти висвітлення усіх господарських операцій, що відбулись у звітний період, їх фактичних та потенційних наслідків, здатних вплинути на рішення користувачів облікової інформації.
Отже, крім визначених форм фінансової звітності підприємства складають пояснення (примітки) до неї, які допомагають користувачам краще зрозуміти зміст окремих подій, що вже відбулись або мають відбутися на підприємстві після дати складання балансу. Наприклад, дивіденди за звітний період, які будуть оголошені після дати балансу, слід розкривати у примітках до фінансових звітів.
Розкриттю у примітках підлягає також облікова політика підприємства.
Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [10, с. 68].
Облікова політика формується підприємством з метою найбільш достовірного відображення в обліку активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів та їх наслідків. Облікова політика повинна залишатися незмінною, крім випадків зміни чинного законодавства чи умов діяльності підприємства [2, с. 95].
Дотримання постійності використання обраної облікової політики та визначення впливу її змін на фінансовий стан підприємства потребує принцип послідовності.
Зміна вибраної підприємством облікової політики можлива лише у випадках, обумовлених окремими П(С)БО, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Якщо підприємство вирішило змінити визначену ним оцінку запасів у межах варіантів, передбачених П(С)БО, воно повинно здійснити відповідні розрахунки, що показують вплив зміни методу оцінки на його фінансовий стан.
Дотримання протягом різних облікових періодів однакових принципів, методів і процедур сприятиме отриманню порівнюваної облікової інформації, яка дозволить приймати обгрунтовані рішення користувачами. Якщо в різні періоди підприємством будуть використані різні групування, оцінки, методи обліку, то отримана інформація буде незіставною і буде досить складно виявити вплив на результати діяльності підприємства зовнішніх факторів - зміни цін, зміни умов діяльності конкурентів та ін.
Усі операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Зміст господарських операцій або подій не завжди випливає з їх юридичної форми. Наприклад, якщо підприємство передало об'єкт основних засобів (автомобіль) іншому підприємству на умовах оренди з подальшим викупом (фінансового лізингу), то недостатньо розглядати наведену операцію як продаж автомобіля з відстроченням платежу. Ця операція з економічної точки зору є операцією надання кредиту, отже, доцільно передбачити отримання застави на випадок того, якщо покупець передумає придбати автомобіль при завершенні терміну оренди (наприклад, якщо автомобіль потрапить в автокатастрофу і його ремонт буде коштувати дуже дорого) [10, с. 64].
Принцип єдиного грошового вимірника потребує вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій формі. Окремі операції відображаються в бухгалтерському обліку з використанням різних вимірників, однак для потреб узагальнення облікової інформації використання грошового вимірника є необхідним. Використання грошової оцінки також має деякі недоліки. Це обумовлено постійною зміною цін, за якими операції та їх наслідки відображаються в обліку. Тому слід періодично проводити переоцінку активів та раніше здійснених операцій.
Якщо на дату звітності операція не може бути достовірно оцінена, то вона відображається поза балансом.
Для реєстрації господарських операцій використовують різні за формою і змістом первинні бухгалтерські документи [6, с. 34].
Первинні документи для надання їм сили й доказовості повинні мати обов'язкові реквізити (характеристики):
1) назва документа (форми);
2) дата і місце складання;
3) назва підприємства, від імені якого складено документ;
4) зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;
5) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
6) особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити:
1) ідентифікаційний код підприємства;
2) номер документа;
3) підстава для здійснення операцій;
4) дані про документ, що засвідчує особу одержувача тощо.
У разі відсутності будь-якого реквізиту первинний документ втрачає свою доказову силу й не може бути підставою для здійснення записів у системі рахунків бухгалтерського обліку [6, с. 35].
До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі вимоги:
- первинні документи треба складати в момент здійснення операції або безпосередньо після її закінчення;
- документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених відповідними міністерствами й відомствами.
Документування може здійснюватися з використанням самостійно виготовлених бланків, але з неодмінним дотриманням усіх реквізитів, передбачених типовими формами;
- документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинних носіях, застосовують у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили й доказовості.
Документ, виготовлений машинним способом, повинен бути записаний на матеріальному носії (магнітному, паперовому), виготовлений і розмічений за вимогами відповідного стандарту і закодований згідно із затвердженою системою кодифікації.
На вимогу інших учасників господарських операцій, правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами, підприємство чи установа зобов'язані за власний рахунок зробити копії таких документів на паперових носіях;
- записи в первинних документах роблять темного кольору чорнилом, кульковою ручкою, друкарською машинкою чи принтером;
- вільні рядки в первинних документах прокреслюють;
- у грошових документах (чеки, касові ордери, платіжні відомості, платіжні доручення) суми проставляють цифрами і прописом. Перше слово суми записують із великої літери;
- кожен первинний документ повинен містити дані про посаду, прізвище і підписи осіб, відповідальних за його оформлення;
- керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарських операцій, пов'язаних із відпуском грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, іншого майна. Кількість таких осіб має бути обмежена;
- у випадках, встановлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесені до бланків суворої звітності.
Бланки суворої звітності друкують за зразками типових або спеціалізованих форм з обов'язковим друкуванням на бланках квитанцій, білетів, талонів, абонементів тощо їх номінальної вартості. Усі бланки суворої звітності підлягають нумерації;
- деякі первинні документи (накладні, платіжні доручення, податкові накладні, рахунки) оформляють у декількох екземплярах (через копірку);
- при складанні первинних документів можуть бути допущені помилки. У банківських (платіжне доручення, чек) і грошових (касові ордери) помилки не виправляють. Якщо в таких документах допущена помилка, їх анулюють, а замість них оформляють нові. В інших первинних документах помилки можна виправляти;
- заборонено приймати до виконання документи на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку обліку коштів і матеріальних цінностей. Такі документи необхідно передати головному бухгалтерові;
- для упорядкованості руху та забезпечення своєчасного отримання первинних бухгалтерських документів наказом керівника підприємства, установи встановлюють графік документообігу, в якому вказують дати створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передання для оброблення та до архіву.
Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність охоплює впорядковану систему взаємопов'язаних економічних показників, що відображають умови і результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств, їх фінансовий стан за звітний період та сукупність способів і прийомів узагальнення даних поточного обліку [5, с. 211].
Бухгалтерська звітність складається внаслідок підрахунку, групування і спеціального оброблення даних поточного бухгалтерського обліку. Формування бухгалтерської фінансової звітності - завершальна стадія бухгалтерського обліку.
Фінансову звітність зобов'язані складати підприємства, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, а також представництва чужоземних суб'єктів господарської діяльності за єдиними формами, затвердженими Міністерством фінансів України.
Фінансова звітність містить відомості про наявність і стан господарських засобів, коштів та джерел їх формування, про витрати, доходи й фінансові результати діяльності підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) і грунтується на даних синтетичного й аналітичного обліків. Дані фінансової звітності є інформаційною основою як для прийняття управлінських рішень, спрямованих на вдосконалення діяльності підприємства на короткостроковий період і на перспективу, так і для широкого кола зовнішніх користувачів. Фінансова звітність не становить комерційної таємниці підприємства [7, с. 312].
Формування бухгалтерської і фінансової звітності підприємств має здійснюватися відповідно до принципових положень стандартів бухгалтерського обліку.
Бухгалтерська звітність має відповідати таким вимогам:
- гарантувати об'єктивність і достовірність звітних даних;
- забезпечувати своєчасність даних;
- відображати дані про всі господарські операції за звітний період та дані про результати інвентаризації майна і зобов'язань;
- забезпечувати єдність методики формування звітних показників, порівнюваність звітних даних тощо [5, с. 212].
Фінансова звітність підприємства містить:
- баланс (форма № 1);
- звіт про фінансові результати (форма № 2);
- звіт про рух грошових коштів (форма № 3);
- звіт про власний капітал (форма № 4);
- примітки до фінансової звітності (форма № 5).
Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Бухгалтерський баланс характеризує склад і обсяг активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства на певну дату. Зміст і форму бухгалтерського балансу встановлено положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".
У звіті про фінансові результати міститься інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства (операційної, звичайної, надзвичайної) за звітний період. Загальні вимоги щодо розкриття статей звіту про фінансові результати визначено стандартом 3 "Звіт про фінансові результати".
У звіті про рух грошових коштів подають дані про рух грошових коштів (їх надходження і вибуття) протягом звітного періоду вналідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Зміст і форму звіту про рух грошових коштів визначено стандартом 4 "Звіт про рух грошових коштів".
Звіт про власний капітал призначений для подання узагальненої за звітний рік інформації про зміни (збільшення, зменшення) статутного капіталу, пайового капіталу (у кооперативних організаціях), додаткового, резервного несплаченого капіталу, а також нерозподіленого прибутку. Форму і зміст звіту про власний капітал визначено стандартом 5 "Звіт про власний капітал".
У примітках до фінансової звітності подають додаткову інформацію, розкриття якої дає більш повну й об'єктивну картину про фінансовий стан і результати діяльності підприємства відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку (методи оцінювання запасів, нарахування амортизації тощо). Примітки до фінансової звітності подають за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України - типова форма фінансової звітності № 5 "Примітки до річної фінансової звітності".
Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок заповнення встановлює Міністерство фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України.
Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати і подавати консолідовану фінансову звітність.
Консолідована фінансова звітність - це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Порядок складання консолідованої фінансової звітності регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність".
За періодичністю подання фінансову звітність поділяють на:
1) річну звітність - звітність про результати діяльності підприємства за звітний рік (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності);
2) проміжну звітність - звітність, що складається щоквартально наростаючим підсумком із початку звітного року до останнього дня звітного періоду (баланс, звіт про фінансові результати).
Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менший 12 місяців, але не більший, як 15 місяців.
Підприємство, що ліквідується, звітує за період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.
Перед складанням річної фінансової звітності неодмінно слід проводити інвентаризацію активів та зобов'язань підприємства.
Підприємство зобов'язане подавати квартальну та річну фінансову звітність:
- органам, до сфери управління яких воно належить;
- трудовому колективу на його вимогу;
- власникам (засновникам) підприємства;
- органам виконавчої влади.
Датою подання фінансової звітності на підприємствах вважається день фактичної її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.
Квартальну фінансову звітність підприємства подають не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річну - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.
Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15-го квітня наступного за звітним року.
Кожну форму фінансової звітності підписують керівник і головний бухгалтер, а завіряють печаткою підприємства.
При поданні адресатам до форм фінансової звітності додають листа підприємства з інформацією про склад поданої звітності.
Отже, суттєвими ознаками облікової інформації мають бути її зрозумілість, доцільність, суттєвість, достовірність, нейтральність, обачливість, повнота, порівняльність, своєчасність тощо.
Для реєстрації господарських операцій використовують різні за формою і змістом первинні бухгалтерські документи. До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі вимоги:
- первинні документи треба складати в момент здійснення операції або безпосередньо після її закінчення;
- документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинних носіях, застосовують у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили й доказовості;
- записи в первинних документах роблять темного кольору чорнилом, кульковою ручкою, друкарською машинкою чи принтером;
- вільні рядки в первинних документах прокреслюють;
- у грошових документах суми проставляють цифрами і прописом;
- кожен первинний документ повинен містити дані про посаду, прізвище і підписи осіб, відповідальних за його оформлення;
- керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл на здійснення господарських операцій, пов'язаних із відпуском грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, іншого майна;
- у випадках, встановлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесені до бланків суворої звітності.
- деякі первинні документи (накладні, платіжні доручення, податкові накладні, рахунки) оформляють у декількох екземплярах;
- заборонено приймати до виконання документи на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку обліку коштів і матеріальних цінностей;
- для упорядкованості руху та забезпечення своєчасного отримання первинних бухгалтерських документів наказом керівника підприємства, установи встановлюють графік документообігу, в якому вказують дати створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передання для оброблення та до архіву.
Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність охоплює впорядковану систему взаємопов'язаних економічних показників, що відображають умови і результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств, їх фінансовий стан за звітний період та сукупність способів і прийомів узагальнення даних поточного обліку
Бухгалтерська звітність має відповідати таким вимогам:
- гарантувати об'єктивність і достовірність звітних даних;
- забезпечувати своєчасність даних;
- відображати дані про всі господарські операції за звітний період та дані про результати інвентаризації майна і зобов'язань;
- забезпечувати єдність методики формування звітних показників, порівнюваність звітних даних тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ